Тема 21. Відповідальність у цивільному праві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Відповідальність в цивільному праві визнається як право-порушення, що виникає у зв’язку з порушенням обов’язку, встановленим законом або договором, що має змістом покла-дення на особу, винну у скоєнні цивільного правопорушення, негативних майнових наслідків її діяння.

Види цивільно-правової відповідальності:

– договірна;

– недоговірна;

– часткова;

– солідарна;

– субсидіарна.

Договірною є відповідальність, що виражається у формі сплати неустойки, втрати завдатку, відшкодування шкоди або позбавлення суб’єктивного права за невиконання або нена-лежне виконання зобов’язання, яке виникло з договору.

Недоговірною вважається відповідальність, що може на-стати за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов’язку, встановлено-го законом або підзаконним актом, і виражається у формі відшкодування збитків.

Частковою є така відповідальність, яка покладається на кілька кредиторів або кілька боржників і кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати зобов’язання у певній частці. Причому частки по-винні бути рівними, якщо інше не випливає із закону або дого-вору. У зобов’язаннях, які виникли з часткових договорів між організаціями, право кредитора вимагати виконання та обов’язок боржника виконати зобов’язання визначаються у частках, що встановлюються договором (ст. 529 ЦК України). Солідарна відповідальність означає, що кредитор має право вимагати від будь-якого з боржників виконання обов’язку у

Тема 21. Відповідальність у цивільному праві

повному обсязі і має бути передбачена договором, встановле-на законом чи іншими правовими актами, зокрема при не-подільності предмета зобов’язання. Не одержавши повного за-доволення своїх вимог від одного із солідарних боржників, кредитор має право вимагати не одержане з решти солідарних боржників. Усі боржники залишаються зобов’язаними до того часу, поки зобов’язання не буде виконано повністю. Виконан-ня солідарного зобов’язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від сплати боргу кредиторові (ст.ст. 540–544 ЦК України). Отже, при порушенні солідарного обов’язку настає солідарна відповідальність, за якої кредитор може вимагати сплати неустойки або відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і з кожного з них окремо.

Оскільки є субсидіарна відповідальність, то існує і основ-на. Основною визнається відповідальність боржника, яка ви-никає на основі загальних приписів закону.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, ко-ли існують основне і додаткове до нього зобов’язання і обидва порушені (ст. 619 ЦК України).

До заявлення вимоги до особи, яка відповідно до закону, інших правових актів або умов зобов’язання несе відпо-відальність додатково до відповідальності іншої особи, що є основним боржником (субсидіарну відповідальність), креди-тор повинен заявити вимогу до основного боржника. Якщо ос-новний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на заявлену вимогу, ця вимога в повному обсязі може бути за-явлена до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кре-дитор не може вимагати задоволення своєї вимоги до основно-го боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимо-ги, поставленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову — залучити основного

О. С. Мазур Цивільне право України

боржника до участі у справі. При недотриманні цих вимог осо-бою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний борж-ник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти креди-тора ( ст.619 ЦК України).

Повне відшкодування збитків, заподіяних порушенням договірних зобов’язань між юридичними особами, передбаче-но у сферах поставки, купівлі-продажу, деяких підрядних відносинах тощо. Стосовно ж більшості інших господарських зобов’язань (постачання енергії та газу, перевезення, капіталь-не будівництво, проектні роботи тощо) передбачається не по-вна, а обмежена відповідальність за порушення договорів або у формі виплаченої неустойки (коли допускається стягнення лише неустойки, але не збитків), або у формі дійсної (фактич-ної) шкоди без права відшкодування упущеної вигоди. У співвідношенні неустойки і збитків, як форм відповідальності, загальною стає штрафна неустойка, тобто якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то її стягнуть у повному розмірі понад відшкодування збитків. У зобов’язаннях з учас-тю суб’єктів підприємництва замість обмеженої запровад-жується, повна майнова відповідальність. За порушення обов’язків за договором будівельного підряду замовник і підрядник сплачують передбачену договором або законом не-устойку та відшкодовують у повному обсязі збитки.

Підставою цивільно-правової відповідальності є закон — це юридична підстава. Існує також фактична підстава цивільно-правової відповідальності — це склад цивільного правопору-шення. Вона настає за таких умов:

– протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

– шкоди;

– причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою;

– вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка по-рушує приписи закону чи іншого нормативного акта або вия

Тема 21. Відповідальність у цивільному праві

вилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання. Протиправність поведінки боржника або креди-тора полягає в порушенні договірного зобов’язання. Порушен-ням зобов’язання є невиконання або неналежне виконання визначених змістом зобов’язання. Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення боржника або кредитора.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов’язан-ня в обумовлений строк (термін). Боржник не визнається та-ким, що прострочив, поки зобов’язання не може бути викона-не внаслідок прострочення кредитора (ст.612 ЦК України). Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмо-вився прийняти належне виконання, запропоноване боржни-ком, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг вико-нати свого зобов’язання (ст.613 ЦК України).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об’єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (напри-клад моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кре-дитором доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зо-бов’язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються:

1)         втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ре-альні збитки);

2)         доходи, які особа могла б реально одержати за звичай-них обставин, якби її право не було порушене (упущена виго-да). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала

О. С. Мазур Цивільне право України

завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв’язку з неодержанням доходів, не може бути менший від доходів, що їх одержав порушник права.

Для стягнення збитків потерпіла особа має довести їх на-явність і розмір. Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доводить креди-тор. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задово-лення вимоги кредитора, у місці, де зобов’язання має бути ви-конане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно, — у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існу-вали на день ухвалення рішення. Під час визначення не одер-жаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті креди-тором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приго-тування.

Порушення особистих і майнових прав може також спри-чинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов’язань, виникає лише у випад-ках, передбачених законом або договором.

Щодо причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони, то проти-правна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збит-ки, що виникли у потерпілої особи, — наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Існує ще одна умова для покладення відповідальності за цивільне правопорушення, це — вина заподіювача. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

На відміну від кримінального права у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка не виконала зо-бов’язання або виконала його неналежним чином, несе майно-Тема 21. Відповідальність у цивільному праві

ву відповідальність лише за наявності вини (умислу або нео-бережності), крім випадків, передбачених законом або догово-ром. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зо-бов’язання. Коли невиконання або неналежне виконання зо-бов’язання зумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не вста-новлено законом. Іноді невиконання зобов’язання є наслідком винної поведінки обох сторін (змішана вина). Тоді суд відповідно до ступеня вини кожної із сторін зменшує розмір відповідальності боржника (ст.616 ЦК України). Відповідаль-ність боржника може бути зменшена також у тому разі, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів до їх зменшення (ст. 616 ЦК України).

Ще однією особливістю цивільно-правової відповідаль-ності є те, що вона може настати і без вини, якщо це передбаче-но законом або договором. Так, боржник, який прострочив ви-конання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані про-строченням, і за неможливість виконання, що випадково (тоб-то за відсутності його вини) настала після прострочення.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зо-бов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона дове-де, що це порушення сталося внаслідок випадку або непере-борної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку необхідних товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідаль-ності потрібен або повний склад правопорушення, що скла-дається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причин-ний зв’язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи до-говорі, — неповний склад — протиправність і вина ( напри-клад, при стягненні неустойки). За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

О. С. Мазур Цивільне право України

Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності. Підставами звільнення від цивільно-пра-вової відповідальності є:

– випадок;

– непереборна сила;

– вина кредитора;

– інші обставини, які спричиняють неможливість вико-нання зобов’язання, якщо вони виникли не з вини боржника.

Випадок має місце тоді, коли психічний стан особи, яка по-рушила зобов’язання, характеризується відсутністю її вини, а за відсутності вини немає й відповідальності, якщо законом чи договором не передбачено відповідальності і без вини. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 616 ЦК України особа визнається не-винною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї за-ходів для належного виконання зобов’язання.

Непереборна сила — надзвичайна і невідворотна за даних умов подія, яка може бути як соціальною ( страйк ), так і при-родною (землетрус). У ст. 617 ЦК України зазначається, що не вважається непереборною силою, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності особи, недодержання своїх обов’язків контрагентами боржника, відсутність на рин-ку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вина кредитора передбачена нормами ЦК України і поля-гає в наступному:

1)         у протиправності дій кредитора даного зобов’язання;

2)         у наявності його вини в будь-якій формі;

3)         у причинному зв’язку між винними діями кредитора і неможливістю виконання даного зобов’язання.

Тема 21. Відповідальність у цивільному праві

Контрольні питання

1.         Поняття відповідальності.

2.         Визначення договірної та позадоговірної відповідальності.

3.         Коли виникає часткове зобов’язання?

4.         Коли виникає солідарне зобов’язання?

5.         Поняття субсидіарної відповідальності.

6.         Умови настання цивільно-правової відповідальності.

7.         Поняття шкоди, вини та непереборної сили.

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12.03.2003 р.; № 47–48. — 13.03.2003 р.

2.         Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди від 1 квітня 1994 р.: Збірник офіційних доку-ментів Вищого арбітражного суду України — К., 1997. — С.83-84.

3.         Цивільне право України : Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 694–705.

4.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

5.         Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 268–290. — Т.2 — С. 69–82.

О. С. Мазур Цивільне право України