Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Забезпечення виконання зобов’язань може здійснюватися такими способами:

– правилом про зустрічне виконання зобов’язань;

– положенням про субсидіарну відповідальність учас-ників повного товариства;

– обов’язком власника відповідати за зобов’язаннями на-лежного йому підприємства або установи;

– правом кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимага-ти через суд визнання її дійсною;

– правом кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухи-лення іншої сторони від її реєстрації;

– положенням про відповідальність, яку поряд з боржни-ком несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов’язання, та деякі інші.

Залежно від часу і способу встановлення (виникнення) способи забезпечення виконання зобов’язань поділяють на:

– спеціальні (виникають у момент виникнення зо-бов’язання);

– універсальні (відшкодування боржником збитків, що їх зазнав кредитор у результаті невиконання зобов’язан-ня).

Класифікувати забезпечувальні зобов’язання можна за іншими критеріями, зокрема за механізмами їх реалізації. За цим критерієм розрізняють:

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом звернен-ня стягнення на майно боржника (застава);

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом звернен-ня грошових стягнень (неустойка, завдаток);

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом притри-мання майна боржника;

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

– забезпечення виконання зобов’язань шляхом притяг-нення до відповідальності третіх осіб (порука, га-рантія)1. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зо-бов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, га-рантією, заставою, завдатком, притриманням.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:

– законну, тобто встановлену в нормативному порядку —

в законі або іншому правовому акті; – договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах

договору (правочину), укладеного між сторонами. За видами неустойки поділяються на: – залікову — це неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита неустойкою; – виняткову — закон або договір можуть передбачити

стягнення лише неустойки, але не збитків; – штрафну — це неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або нена-лежним виконанням зобов’язання; – альтернативну — за вибором кредитора стягується або

неустойка, або збитки ( ст. 624 ЦК України). Статті 549–552 ЦК України дають вичерпне визначення поняття, змісту та застосування неустойки:

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі пору-шення зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Штраф як різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кількох варіантах, а саме:

5 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцо-вої. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 660.

О. С. Мазур Цивільне право України

а)         штраф у конкретній грошовій сумі;

б)         штраф у відсотковому відношенні до суми всього зо-

бов’язання або до не виконаної його частини;

в)         штраф у розмірі вартості предмета зобов’язання;

г)         штраф у кратному розмірі предмета зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кре-дитора збитків, завданих невиконанням або неналежним вико-нанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховують-ся. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання (ст.617 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного за-конодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільно-го законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, як-що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі і не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

За договором поруки, положення про який містяться у ст.ст. 553–559 ЦК України, поручитель, яким може виступати одна особа або кілька осіб, поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає за по-рушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечу-ватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржни-кові.

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредито-ром як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста-новлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручите-ля. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про-центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вста-новлено відповідним договором.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’яза-ний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до ньо-го позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов’язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов’язані з особою боржника або якщо борж-ник відмовився від них або визнав свій борг.

Після виконання поручителем зобов’язання, забезпечено-го порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов’язок боржника. До поручителя, який виконав таке зобов’язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов’язання, забезпечене порукою, переходять права креди-тора у розмірі частини обов’язку, що виконана ним.

Боржник, який виконав відповідне зобов’язання, повинен негайно повідомити про це поручителя, який потім має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред’явити зворотну вимогу до боржника.

Порука припиняється:

– з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а та-кож у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідаль-ності;

О. С. Мазур Цивільне право України

– якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, за-пропоноване боржником або поручителем;

– у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручи-тель не поручився за нового боржника;

– після закінчення строку, встановленого в договорі по-руки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припи-няється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня на-стання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зо-бов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулювання зобов’язальних відносин за гарантією здійснюється ст.ст. 560–569 ЦК України.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова ор-ганізація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку і відповідає за порушення зобов’язання. Гарант має право на оп-лату послуг, наданих ним боржникові.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана, є чин-ною від дня її видачі і не може бути відкликана, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання. У разі порушення боржником зобов’язання, за-безпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредито-рові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта, яку він не може передавати іншій особі, якщо інше не встановлено гарантією про сплату такої грошової суми, пред’являється у письмовій формі у ме-жах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. До ви-Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

моги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до га-ранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вка-зати, у чому полягає порушення боржником основного зо-бов’язання, забезпеченого гарантією.

Обов’язок гаранта перед кредитором обмежується спла-тою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов’язку його відповідальність перед кредитором не об-межується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не вста-новлено у гарантії.

Зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

– сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

– закінчення строку дії гарантії;

– відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржни-ка в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і не має такого права, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено дого-вором між гарантом і боржником.

Відповідно до ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтверд-ження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржни-ка платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч.2 ст.570 ЦК України). Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, якщо з вини кре-дитора, — він повертається боржнику разом з додатково сплаче-ною сумою у розмірі завдатку або його вартості, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 2 ст. 571 ЦК України).

У разі припинення зобов’язання до початку його виконан-ня або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (ч.3 ст. 571 ЦК України).

О. С. Мазур Цивільне право України

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок за-ставленого майна переважно перед іншими кредиторами цьо-го боржника, якщо інше не встановлено законом (право заста-ви) (ст.572 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 573–574 ЦК України заставою, яка беспосередньо виникає на підставі договору, закону або рішення суду, може бути забезпечена вимога, яка може виник-нути в майбутньому.

Предметом застави може бути:

– будь-яке майно (річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення; – майно, яке заставодавець набуде після виникнення за-стави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Предметом застави не можуть бути:

– національні, культурні та історичні цінності, які є об’єктами права державної власності і занесені або підлягають    занесенню    до    Державного    реєстру національної культурної спадщини; – вимоги, які мають особистий характер, а також інші ви-моги, застава яких заборонена законом (ст.576 ЦК Ук-раїни). Майно, що є у спільній власності, може бути передане у за-ставу лише за згодою усіх співвласників (ст.578 ЦК України). Окремим видом застави є іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).

Закладом є застава рухомого майна, що передається у во-лодіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі (Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом) (ч. 2, 3 ст.575 ЦК України).

Згідно зі ст.577 ЦК України договір застави підлягає но-таріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страху-ванню, він може бути застрахований за згодою сторін на пого-джену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика (ст.581 ЦК України).

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем ра-зом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом (ч.2 ст.582 ЦК України).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є пред-метом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Предмет застави залишається у заста-водавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 580 ЦК України зазначає, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або ви-падкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або по-шкоджений предмет застави.

Згідно зі ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути:

– боржник або третя особа (майновий поручитель);

– власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з пра-вом їх застави.

Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власни-ка цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк вико-нання зобов’язання, забезпеченого заставою, що являється

О. С. Мазур Цивільне право України

змістом договору застави. Також подається опис предмета за-стави і визначаються інші умови, погоджені сторонами дого-вору. Опис предмета застави у договорі застави може бути по-даний у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ст.584 ЦК України).

Відповідно до ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли до-говір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заста-водержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до ук-ладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

За ст. 586 ЦК України заставодавець має право:

– користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи;

– відчужувати предмет застави, передавати його в корис-тування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним ли-ше за згодою заставодержателя;

– заповідати заставлене майно. Правочин, яким обме-жується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним;

– користуватися переданим йому предметом застави ли-ше у випадках, встановлених договором. За договором на за-ставодержателя може бути покладений обов’язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

Згідно зі ст.587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов’язана, якщо інше не встановлено договором:

– вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

– утримувати предмет застави належним чином;

– негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предме-та застави.

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право:

– звернення стягнення на предмет застави;

– за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задо-волення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкоду-вання збитків, завданих порушенням зобов’язання, не-обхідних витрат на утримання заставленого майна, а також ви-трат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Стаття 590 ЦК України зазначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель на-буває право звернення стягнення на предмет застави в разі, ко-ли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.591 ЦК Ук-раїни).

Заставодержатель має право вимагати дострокового вико-нання зобов’язання, забезпеченого заставою, у разі:

– передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої зго-ди було необхідним;

– порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;

О. С. Мазур Цивільне право України

– втрати предмета застави за обставин, за які заставодер-жатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави (ч.1 ст.592 ЦК Ук-раїни). Якщо вимога заставодержателя не буде задоволена, він має право звернути стягнення на предмет застави:

– у разі порушення заставодавцем правил про наступну

заставу; – у разі порушення заставодавцем правил про розпоряд-жання предметом застави; – в інших випадках, встановлених договором. (ч.1 ст.592

ЦК України). Відповідно до ст.593 ЦК України право застави припи-няється у разі:

– припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;

– втрати  предмета  застави,  якщо  заставодавець  не

замінив предмет застави; – реалізації предмета застави; – набуття заставодержателем права власності на предмет

застави. Стаття 28 Закону України “Про заставу” поповнює цей список і встановлює, що право застави припиняється в разі: – примусового продажу заставленого майна; – закінчення строку дії права, яке становить предмет за-стави. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає пе-редачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі неви-конання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржни-ком зобов’язання. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкод-ження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встанов-лено законом (ст.594 ЦК України).

Згідно зі ст.595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов’язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притри-мує у себе і відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або по-шкодження сталися з його вини.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не пе-реходить право власності на неї. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набу-вача про притримання речі і права кредитора (ст.596 ЦК Ук-раїни).

Статтею 597 ЦК України встановлено, що вимоги креди-тора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до ст. 591.

У разі пред’явлення до притримувача вимоги він має певні права і обов’язки.

По-перше, він зобов’язаний до задоволення вимоги креди-тора попередити про це боржника, а якщо проти поручителя вчинено позов — залучити боржника до участі у справі. Інак-ше боржник має право висунути проти зворотної вимоги пору-чителя заперечення, які він мав проти кредитора.

По-друге, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би надати боржник, якщо інше не випливає з договору поруки. Поручитель зберігає права на ці заперечення навіть у тому разі, якщо від них відмовився або визнав свій борг.

Притримувач має право на винагороду за надані боржни-кові послуги.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання (ч.2 ст.546 ЦК України).

Спеціальними способами забезпечення зобов’язань виз-наються засоби, передбачені додатковими зобов’язаннями, що

О. С. Мазур Цивільне право України

спонукають боржника належним чином виконати головне зо-бов’язання шляхом сплати визначеної грошової суми або звер-нення стягнення на попередньо обумовлене майно боржника чи майно третіх осіб.

Додаткові способи забезпечення зобов’язання сторони мо-жуть передбачити в самому договорі. До них відносяться:

– правочини, укладені з відкладальною умовою;

– випадки виконання боржником зобов’язання, пов’яза-ного із внесенням певної грошової суми на депозит тре-тьої особи та ін.

Контрольні питання

1.         Дайте визначення способів забезпечення виконання зо-

бов’язань.

2.         Що таке неустойка і які її види? Чим вони відрізняються од-на від другої?

3.         Як визначається завдаток і чим він відрізняється від авансу?

4.         Що називається порукою? В чому полягає забезпечувальний механізм поруки?

5.         Визначте особливості гарантії, чим гарантія відрізняється від поруки?

6.         Що таке застава? Які існують види застави?

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез-ня 2003 р.

2.         Про оренду державного майна: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30. — С.47.

3.         Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 653–673.

4.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

Тема 20. Забезпечення виконання зобов’язань

5.         Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І.

(кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.

Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком

Інтер, 2004. — Т.2. — С. 31–62.

6.         Гонгало Б. М. Общие положения об обеспечении обяза-

тельств и способах обеспечения обязательств. Цивилистические за-

писки. — Межвузовский сборник научных трудов. — М.: Статут,

2001. —С. 68.

7.         Азімов Ч.Н. Залоговое право. — Харьков, 1993.

О. С. Мазур Цивільне право України