Розділ 5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ДОГОВОРИ Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Забов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) забов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, на-дати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Зобов’язання опосередковують процес переміщення майна або інших матеріальних результатів, які також мають майновий характер, тому вони завжди виступають як майнові цивільні правовідносини. А оскільки зобов’язання опосередковують процес руху майна, яке може бути передане виключно конкрет-но-визначеним, а не будь-яким третім особам, ці правовідноси-ни завжди встановлюються з конкретним суб’єктом. Цим зо-бов’язання відрізняються від цивільних абсолютних майнових правовідносин, передусім від правовідносин власності.

У зобов’язаннях, які опосередковують рух майна, боржни-ки покликані до відповідних активних (позитивних) дій, а кредитори мають можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи.

Зобов’язання можуть виникати між юридичними особами, між юридичними та фізичними особами та між фізичними осо-бами, які і виступають суб’єктами забов’язань. Зобов’язання ви-никають між їх учасниками з метою задоволення певних потреб.

Правомочна сторона у зобов’язальних правовідносинах називається кредитором, а зобов’язана — боржником. У ч.3 ст.510 ЦК України передбачається, що у разі, коли кожна із сторін зобов’язання має обов’язок на користь іншої сторони,

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов’язана вчинити на її користь, і водночас її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

Відповідно ст.511 ЦК України у зобов’язаннях можуть брати участь і ті особи, які не є сторонами; їх називають третіми особами. За загальним правилом, зобов’язання не створює обов’язків для третіх осіб, але у випадках, передбаче-них домовленістю сторін, зобов’язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов’язання.

Юридичним об’єктом визнається певна поведінка зо-бов’язаної особи, яка виражається, згідно договору, у вчиненні певних дій або утриманні від їх здійснення.

Матеріальним об’єктом зобов’язальних правовідносин є майно, по відношенню до якого зобов’язана сторона має пев-ний обов’язок (зберігання, передача тощо).

Зміст зобов’язальних правовідносин утворює суб’єктивні права та обов’язки їх учасників, які найчастіше носять майно-вий характер. Але кредитор має право вимагати вчинення і дій немайнового характеру.

Цивільно-правове регулювання і цивільно-правовий за-хист інтересів сторін здійснюється в судовому порядку шля-хом подання позову про відновлення порушеного майнового права і відповідним застосуванням санкцій до порушника по відшкодуванню збитків потерпілій стороні.

Зобов’язання, згідно з ч.2 ст. 509 і ч.2 ст.11 ЦК України, виникають з таких підстав:

– з правочинів (у тому числі договорів) як передбачених законом, так і неперед бачених законом, але таких, що не суперечать йому;

– внаслідок створення творів науки, літератури, мис-тецтва, а також винаходів та інших результатів творчої діяльності;

– внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також прид-бання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

О. С. Мазур Цивільне право України

– внаслідок інших дій громадян та організацій;

– внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання

цивільно-правових наслідків. Зобов’язання виникають, переважно, з договорів. Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов’язання, змістом якого являються права та обов’язки сторін.

Іншим джерелом зобов’язань можуть виступати односто-ронні правочини (публічна обіцянка винагороди; покладення заповідачем окремих обов’язків на спадкоємця; ведення чужих справ без доручення тощо).

Заподіяння шкоди та інші неправомірні дії являються підставами виникнення охоронних зобов’язань, які виникають з неправомірних дій:

– заподіяння шкоди, придбання або зберігання чужого

майна без достатніх підстав; – створення небезпеки (загрози) життю і здоров’ю фізич-них осіб, а також їхньому майну та майну юридичних осіб. Система цивільних зобов’язань. При побудові особливої частини зобов’язального права (розділ III книги п’ятої) були виділені договірні зобов’язання і окремо — недоговірні.

Критерій класифікації зобов’язань поєднують економічні та юридичні ознаки зобов’язань:

– обов’язання з сплатної реалізації майна (купівля-про-даж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання); – зобов’язання з безоплатної передачі майна в користу-вання (майновий найом, найом жилого приміщення); – зобов’язання з безоплатної передачі майна у власність

або користування (дарування, позичка); – зобов’язання з виконання робіт (підряд, підряд на

капітальне будівництво); – зобов’язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

– зобов’язання з перевезень (залізничних, морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням); – зобов’язання   з   кредитних   розрахунків   (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель); – зобов’язання зі страхування (майнове та особисте стра-хування); – зобов’язання    за    спільною    діяльністю    (спільна

діяльність громадян, спільна діяльність організацій); – зобов’язання, що виникають з односторонніх пра-вомірних дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення); – охоронні зобов’язання (зобов’язання, які виникають внаслідок   заподіяння   шкоди,   рятування   майна, безпідставного придбання або збереження майна)1. Поняття та принципи виконання зобов’язань. Під ви-конанням зобов’язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов’язків, що випливають із зобов’язання.

За своєю юридичною природою дії з виконання зо-бов’язання є правочином, вони спрямовані на припинення зо-бов’язань, тому до цих дій з виконання застосовуються прави-ла, що регулюють вчинення правочинів.

Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов’язання на користь іншого, називаються предметом виконання, яким може бути конкретне майно, якщо справа стосується, напри-клад, передачі речі.

Основним є принцип належного виконання зобов’язання. Зміст його полягає у виконанні зобов’язання відповідно до умов договору, чинного цивільного законодавства, а за відсут-ності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового

1 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцо-вої. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 615.

О. С. Мазур Цивільне право України

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Не припускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або його одностороння зміна, за винятком ви-падків, передбачених угодою сторін або вказаних безпосеред-ньо в законі.

Суб’єктами виконання зобов’язання є кредитор і боржник. Згідно зі ст.509 ЦК України одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) відповідну дію. Відповідно ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний викона-ти свій обов’язок, кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випли-ває із звичаїв ділового обороту чи суті зобов’язання. Кожна із сторін має право вимагати доказів того, що виконання зо-бов’язання надається самим боржником, приймається самим кредитором або уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків незаявлення такої вимоги.

Передоручення виконання зобов’язання іншій особі перед-бачено ст.528 ЦК України. Воно допускається, якщо із закону, інших правових актів, з умов договору, його суті не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконан-ня зобов’язання у випадках покладення відповідних прав або обов’язків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасни-ком договору, якщо законодавством не передбачено, що ця відповідальність покладається безпосередньо на виконавця.

Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осіб у зобов’язанні. При передорученні боржник зали-шається суб’єктом зобов’язання і відповідно несе відповідальність за дії призначеного ним виконавця, при пере-адресуванні виконання кредитор також залишається суб’єктом виконання, і тому призначена ним третя особа пре-тензій до боржника пред’явити не може.

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

Заміна осіб у зобов’язанні полягає в тому, що попередні учасники зобов’язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов’язки у повному обсязі переходять до суб’єктів, які їх замінюють. У зобов’язанні може замінюватись як кредитор, так і боржник.

Заміна кредитора (цесія) — це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов’язанням іншій особі. Кредитор нази-вається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов’язанням, — цесіонарієм. Для цесії не-обхідною є угода між старим (цедентом) і новим (цесіонарієм) кредитором. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона ніякою мірою не погіршує його становище (ч.1 ст.516 ЦК України). Якщо у зв’язку з цесією необхідні додат-кові витрати боржника для виконання, ці витрати відносяться на рахунок кредитора. Стаття 518 ЦК України зазначає, що боржник зберігає всі заперечення проти нового кредитора, які він міг протиставити попередньому кредиторові.

Старий кредитор (цедент) зобов’язаний повідомити борж-ника про цесію, яка відбулася, а також передати документи, які засвідчують право вимоги, новому кредиторові (цесіонарію). В іншому разі, якщо боржник не був письмово повідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредитора до іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цим для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання зобов’язання первісному кредиторові визнається належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, пере-ходить до нього в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові. Для цесіонарія зберігають силу всі засоби забезпе-чення зобов’язання (завдаток, порука, застава тощо), якщо інше не встановлено договором або законом відповідно до ст.516 ЦК України. Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред’явлена вимога з боку цесіонарія. При уступці вимоги цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цього зобов’язання боржником,

О. С. Мазур Цивільне право України

крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку за боржника перед новим кредитором (ст.519 ЦК України). Заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозрив-но пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод-женням здоров’я або смертю (ст. 515 ЦК України).

Внаслідок переведення боргу (заміни боржника) попе-редній боржник вибуває із зобов’язання і замінюється новим. Для переведення боргу потрібна згода нового боржника, оскільки якщо договір як вольовий акт не може вчинятися без волевиявлення кожного із контрагентів, то не можна поза своєю волею стати боржником уже існуючого зобов’язання. Але переведення боргу не можна здійснити і без згоди креди-тора. Цим переведення боргу відрізняється від цесії (уступки вимоги). Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.523 ЦК України і порука, і застава, встановлені третьою особою на забезпечення виконання зобов’язання, з переведенням боргу припиняються, якщо поручитель або заставодавець не висловили своєї згоди відповідати також і за нового боржника. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передба-чено законом або договором (ч.2 ст.523 ЦК України). Новий боржник має право виставляти проти вимог кредитора всі ті заперечення, які основані на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст.522 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчи-няється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого во-но виникло. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено за-коном (ч.2 ст.513 ЦК України). Ці правила поширюються і на правочини щодо заміни боржника у зобов’язанні.

Місце виконання зобов’язання визначається договором, за-конодавчими нормами, які регулюють даний вид зобов’язань, адміністративними актами. Якщо місце виконання зобов’язан-Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

ня не встановлено то, згідно зі ст.532 ЦК України, виконання провадиться:

1)         за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;

2)         за зобов’язанням про передання товару (майна), що ви-никає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3)         за зобов’язанням про передання товару (майна), що ви-никає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кре-диторові на момент виникнення зобов’язання;

4)         за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Як-що кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

5)         за іншим зобов’язанням — за місцем проживання

(місцезнаходженням) боржника. Зобов’язання може бути ви-

конане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільно-

го законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв

ділового обороту.

Строк виконання зобов’язання. Належним визнається та-кий строк виконання, який встановлений законом, договором або випливає із суті зобов’язання. Строк (термін) виконання зобов’язання може бути визначений календарною датою або закінченням відповідного періоду часу, а також вказівкою на відповідну подію, яка обов’язково має настати (ч.1 ст.530 ЦК України).

Якщо строки виконання взагалі не встановлені або визна-чені моментом пред’явлення вимоги виконання кредитором, боржник має право провести таке виконання у будь-який час. Обов’язок виконати таке зобов’язання покладається на борж-ника в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредито-О. С. Мазур Цивільне право України

ром, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із актів цивільного законодавства або договору (ч.2 ст.530 ЦК Ук-раїни).

При простроченні боржника кредитор має право або вима-гати виконання зобов’язання в натурі, або відмовитися від прийняття виконання. Однак у будь-якому разі боржник зо-бов’язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнав кредитор у зв’язку із простроченням (ст.612 ЦК України). Ко-ли предметом виконання є грошова сума, боржник зобов’яза-ний сплатити за час прострочення 3 відсотки річних від прост-роченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне виконання зобов’язання або не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов’язків. При прост-роченні прийняття виконання кредитором боржник, у свою чергу, має право вимагати від кредитора відшкодування за-подіяних йому збитків.

Стаття 531 ЦК України передбачає, що боржник має пра-во виконати зобов’язання до строку, встановленого в договорі, якщо інше не випливає із самого договору, не встановлено за-коном або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділово-го обороту.

Спосіб виконання зобов’язання перебуває у прямій залеж-ності від предмета виконання. Якщо предмет зобов’язання пов’язаний з якоюсь єдиною річчю, що за своєю природою не-подільна, виконання не може бути проведене інакше, як шля-хом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу в цілому.

Суб’єктами зобов’язання одночасно можуть бути кілька кредиторів, кілька боржників або кілька кредиторів та борж-ників водночас. Такі зобов’язання називаються з множинністю осіб, які, в свою чергу, поділяються на часткові та солідарні. У частковому пасивному зобов’язанні кожен із боржників зо-бов’язаний надати кредиторові виконання лише у певній частці

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

з тим, щоб боржник, який виконав зобов’язання, вибував, але воно зберігало силу для решти боржників, поки вони не вико-нають покладений на них обов’язок перед кредитором.

У змішаному частковому зобов’язанні поєднуються обид-ва принципи: в такому зобов’язанні кожен із кредиторів може вимагати виконання в певній частці від кожного із боржників.

У солідарному активному зобов’язанні кожен із креди-торів має право вимагати від боржника виконання в повному обсязі. Як тільки боржник надасть повне виконання хоч би од-ному із кредиторів, зобов’язання припиняється. У солідарно-му пасивному зобов’язанні кредитор вправі вимагати вико-нання в повному обсязі від будь-якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про виконання і до всіх боржників вод-ночас, і до будь-якого з них у частині боргу. Але зобов’язання припиняється як тільки повне виконання буде надано креди-торові хоча б одним із боржників.

У змішаному солідарному зобов’язанні також поєднують-ся обидва принципи виконання солідарного зобов’язання. В такому зобов’язанні кожен із кредиторів може вимагати вико-нання в повному обсязі від кожного з боржників.

Якщо одна зі сторін вимагає солідарного виконання зо-бов’язання, в той час як інша погоджується лише на часткове виконання, то такий спір має розглядатися відповідно до ви-мог статей 540–543 ЦК України. Солідарний порядок розра-хований лише на такі випадки:

1)         коли законом або іншим нормативним актом прямо пе-редбачено солідарне виконаний зобов’язання. Наприклад, ст.1210 ЦК України встановлює, що особи, які спільно за-подіяли шкоду, є солідарними боржниками перед потерпілим;

2)         якщо солідарний спосіб виконання зобов’язання перед-бачений угодою сторін. Наприклад, при укладенні договору позики сторони можуть встановити солідарні зобов’язання для боржників;

3)         коли предмет зобов’язання є неподільним, виконання зобов’язання частками неможливо.

О. С. Мазур Цивільне право України

Якщо із суті зобов’язання або договору, який існує між боржниками та кредиторами, не можна встановити конкретні частки, відповідно до яких має виконуватися це зобов’язання, законодавство встановлює принцип рівності цих часток.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від борж-ника, зобов’язаний відшкодувати іншим кредиторам належні їм частки виконання у тому розмірі, який залежить від характеру правовідносин, що складаються між солідарними кредиторами. Солідарний боржник, який виконав зобов’язання, може пере-класти відповідні частки виконання на інших солідарних борж-ників. Обсяг таких обов’язків визначається характером відно-син, які пов’язують співборжників. Так, ч.1 ст.544 ЦК України передбачає, що боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти борж-ників у рівних частках, якщо інші умови не встановлені законом або договором. Невиплачене одним із співборжників боржни-кові, який виконав солідарне зобов’язання, поділяється у рівних частках між ним та іншими співборжниками.

Регресним визнається зобов’язання, на підставі якого кре-дитор (регредієнт), зобов’язаний перед третіми особами до ви-конання, має право віднести його повністю або частково за ра-хунок боржника (регресата), дія або бездіяльність якого зумо-вили залучення кредитора до відповідальності. Тобто регресат відповідає перед регредієнтом, а регредієнт — перед третьою особою. Пряма відповідальність регресата перед третьою осо-бою без відповідальності регредієнта може мати місце лише у випадках, безпосередньо встановлених законом.

Регресне зобов’язання характеризується такими ознаками:

– воно е похідним від іншого (основного) зобов’язання;

– один або всі його учасники — суб’єкти основного зо-бов’язання;

– виконання одним учасником зобов’язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлю-ються регресні зобов’язання.

Тема 19. Поняття зобов’язань у цивільному праві

Контрольні питання

1.         Що таке зобов’язання?

2.         Які розрізняються суб’єкти зобов’язань?

3.         У чому полягають санкції зобов’язання?

4.         За якими підставами виникають зобов’язання?

5.         Що слід розуміти під виконанням зобов’язань?

6.         Що називається предметом виконання?

7.         Що таке кредиторські обов’язки і обов’язки боржника?

8.         Охарактеризуйте субсидіарні зобов’язання.

9.         Які риси властиві солідарному зобов’язанню?

 

10.       Що називається регресним зобов’язанням?

11.       Що називається переміною осіб у зобов’язанні?

12.       Які Ви знаєте особливості уступки вимоги?

13.       У чому полягають особливості переведення боргу?

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез-ня 2003 р.

2.         Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

3.         Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе-ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 609–617.

4.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

5.         Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.2. — С. 5–19.

6.         Гонгало Б. М. Общие положения об обеспечении обязательств и способах обеспечения обязательств. Цивилистические записки. — Межвузовский сборник научных трудов. — М.: Статут, 2001. —С. 68.

О. С. Мазур Цивільне право України