Тема 18. Авторське право і суміжні права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Основним джерелом авторського права є, передусім, Кон-ституція України. Так, ст. 54 Конституції гарантує громадя-нам України свободу будь-якої творчості — художньої, літера-турної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Також джерелами ав-торського права є Закон України “ Про авторське право і суміжні права” й інші закони. У ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 “Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)”.

Важливе значення в сфері сучасного авторського права мають міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 р.) зі змінами та допов-неннями; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.); Римська конвенція з охорони .прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників ор-ганізацій мовлення (1961 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсю-дження програм, що несуть сигнали, які передаються через су-путники (1974 р.).

Отже, в об’єктивному розумінні авторське право — це су-купність правових норм, які регулюють відносини, що виника-ють внаслідок створення і використання творів науки, літера-тури та мистецтва.

У суб’єктивному розумінні — це сукупність прав, які нале-жать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створен-ням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Тема 18. Авторське право і суміжні права

Принципом авторського права є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право забезпечує ши-рокий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Об’єктом авторського права є твір науки, літератури чи ми-стецтва, виражений у будь-якій об’єктивній формі. Твір — це ре-зультат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У ст. 8 Закону “Про авторське право і суміжні права” є пе-релік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки:

– усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, про-повіді тощо);

– письмові (літературні, наукові, технічні);

– музичні твори;

– переклади;

– сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає повного переліку об’єктів авторського права.

Об’єктом авторського права може бути тільки той твір, що має певні ознаки, встановлені законом:

1)         творчий характер;

2)         вираження в об’єктивній формі, тобто той твір, який є результатом творчої праці автора (хореографічні твори і пан-томіми, збірники творів народних пісень, різні види музичних творів з текстом або без нього, кінофільми тощо). Не вва-жається об’єктом авторського права технічна робота (напри-клад, передрук на друкарській машинці чужого твору або ре-дагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об’єктивній формі, але обов’язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об’єктивна форма може бути усною, письмовою (креслення, схеми, ноти, запис на платівку, магнітну плівку тощо). Са-мостійним об’єктом авторського права є переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою.

Суб’єкти авторських відносин. Суб’єктом авторського пра-ва може бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні осо-би, для яких право може виникати внаслідок закону, договору або спадкування.

О. С. Мазур Цивільне право України

В інших випадках авторське право може перейти від авто-ра до інших осіб — правонаступників. У спадщину переходять лише майнові права авторів. Особисті немайнові права автора є невід’ємними від нього. Автором наукового, літературного чи мистецького твору може бути громадянин України, інозе-мець або особа без громадянства.

Дія Закону “Про авторське право і суміжні права” поши-рюється також на авторів, твори яких уперше опубліковано в іншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковано в Україні незалежно від громадянства і постійного місця прожи-вання автора.

За іншими особами авторське право на твори, які вперше випущені у світ або перебувають у будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договорів або угод, у яких бере участь Україна.

Авторське право за іноземними правонаступниками вітчизняних авторів може бути визнане на території України у разі передачі їм цього права у порядку, встановленому законо-давчими та іншими нормативними актами.

Передачу українським автором права на використання йо-го твору на території іноземної держави може бути здійснено через Державний департамент інтелектуальної власності.

Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством (ст. 13 Закону “Про авторське право і суміжні права”). Існує два види співавторства:

1)         коли неможливо виділити працю кожного співавтора — нероздільне співавторство;

2)         коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зі співавторів написав ту чи іншу частину, — роздільне співав-торство.

Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визначення необхідні певні умови:

– твір, створений спільною творчою працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існува-ти без складових частин як ціле;

Тема 18. Авторське право і суміжні права

– спільна праця співавторів є творчою;

– повинна бути угода про спільну працю над твором;

4)         при роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину, водночас він є співавтором твору в цілому. Співавторство повинно бути доб-ровільним;

5)         при нероздільному співавторстві твір може використо-вуватися лише за спільною згодою усіх співавторів. Проте право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою усім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опубліку-вання, інше використання або зміну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в судовому порядку;

6)         винагорода за використання твору належить співавто-рам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше (ст. 13 Закону “Про авторське право і суміжні права”).

Відповідно до ст. 429 ЦК України виключне право на ви-користання твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбаче-но договором. Виключне право на використання твору охоп-лює усі майнові права автора.

Отже, усі вони належать роботодавцеві, за таких умов:

– твір створено за договором між автором і роботодавцем, не на підставі трудового договору (контракту), а саме на підставі договору між автором і роботодавцем про створення твору;

– автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудо-вим договором (контрактом) (ст. 16 Закону “Про авторське право і суміжні права”).

Розмір авторської винагороди за створення і використан-ня твору, створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок її виплати встановлюється у договорі між автором і роботодавцем.

Відповідно до ст. 28 згадуваного закону авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

О. С. Мазур Цивільне право України

Але із загального правила цією ж статтею передбачено винят-ки:

– строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 70 років після смерті остан-нього співавтора;

– строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;

– твір, який уперше було опубліковано після смерті авто-ра, але в межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;

– для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування.

В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Право авторства, право на ім’я і право протидіяти пере-крученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та ре-путації автора, охороняються безстроково.

Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи не охоронялися на території України, вважаються суспільним надбанням.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. Проте таке використання може здійснюватися лише відповідно до вимог Закону “Про авторське право і суміжні права”. Встановлювати виплати спеціальних відраху-вань за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства, надано Кабінету Міністрів України.

Особисті (немайнові) права автора — це право авторства, право на авторське ім’я, право на недоторканність твору і пра-во на обнародування твору.

Зазначення імені автора при використанні твору обов’яз-кове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образо-Тема 18. Авторське право і суміжні права

творчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьому разі ім’я автора не згадується з чис-то технічних причин.

Право на авторське ім’я дає авторові змогу випустити свій твір за власнім ім’ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно) — ст.14 указаного закону.

Право на вибір способу зазначення імені, а також на роз-криття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у разі, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або су-ду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім’я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

Поняття суміжних прав. Розділ III Закону України “Про авторське право і суміжні права” забезпечує правову охо-рону суміжних прав виконавців, виробників фонограм, ор-ганізацій мовлення та їх правонаступників.

Суміжні права — це права виконавців на результати твор-чої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підста-вах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонас-тупників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також ор-ганізацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

Об’єктом суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження є:

– будь-які способи виконання літературних, драматич-них, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

– запис будь-якого виконання на фонограмі та відео-грамі;

– сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по про-водах.

О. С. Мазур Цивільне право України

Суб’єктами суміжних прав є:

– виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на за-конних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання;

– виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступни-ки) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

– виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

– організації мовлення та їх правонаступники.

Суб’єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі ор-ганізаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю. Такі організації діють на основі і в межах повнова-жень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним за-конодавством.

Суб’єктивні суміжні права. Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх прав є передумова додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм мають до-держуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні додержуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеог-рам). Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує ви-конання будь-яких формальностей.

Строки охорони суміжних прав визначаються ст. 44 Зако-ну України “Про авторське право і суміжні права”. Так, май-нові права виконавців охороняються протягом 50 років від да-ти першого запису виконання, а їх особисті немайнові права — безстрокове.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми

Тема 18. Авторське право і суміжні права

(відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазна-ченого часу.

Права організації мовлення охороняються протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників вироб-ників фонограм і відеограм та організацій мовлення перехо-дить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах вищезазначених строків.

Захист авторського права і суміжних прав. Відповідно до ст. 51 закону захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

До видів порушень авторського та суміжного права відно-сяться плагіат, піратство, вчинення дій, що порушують осо-бисті немайнові права суб’єктів авторського та суміжних прав тощо.

Контрольні питання

1.         Охарактеризуйте об’єкти авторського права.

2.         Які особи можуть являтися суб’єктами авторського права, як закон визначає їх правове положення?

3.         Якими майновими та особистими немайновими правами ко-ристуються автори?

4.         У яких випадках допускається вільне використання твору ав-тора?

5.         Які встановлені строки дії авторських прав?

6.         Розкрийте поняття і види суміжних прав.

7.         Які існують об’єкти суміжних прав?

О. С. Мазур Цивільне право України

8.         У якому порядку охороняються права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення?

9.         Як здійснюється цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав?

Рекомендована література

1.         Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез-ня 2003 р.

3.         Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

4.         Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 43.

—        Ст. 214.

5.         Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відо-

мості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.

6.         Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21

грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №

10. — Ст. 43.

7.         Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фо-нограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон України від 10 липня 2003 р. // Голос України від 21 серпня 2003 р. — № 156.

8.         Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. — 1993. — № 1. — Ст. 1.

9.         Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 31. — Ст. 246.

10.       Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами

про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду

України від 27 березня 1992 р. № 6 // Юридичний вісник України.

—        2002. — № 26.

11.       Про судову практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України

Тема 18. Авторське право і суміжні права

від 31 березня 1995 р. № 4 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2003. — № 3.

12.       Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

13.       Международное частное право: Сб. документов: Учебное по-собие / Сост. Д. В. Задыхайло.— Харьков, 1998. — С. 388–422.

14.       Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 530–550.

15.       Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 412–438.