Розділ 2. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав фізичної особи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

загрузка...

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту та тісно пов’язані з нею. Фізична особа не може відмовитися від особи-стих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа во-лодіє довічно.

Види особистих немайнових прав встановлюють, перш за все, Конституція України, Цивільний Кодекс та інші закони, але перелік цих прав не є вичерпним.

В Конституції України правам та свободам людини при-свячено 2 розділ “Права, свободи та обов’язки людини і грома-дянина” (ст.ст. 21–68).

Зміст особистого немайнового права становить мож-ливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя ( ст.271 ЦК України).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права са-мостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також по-внолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові пра-ва, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи можливе лише у випадках, передбачених Конституцією Ук-раїни, Цивільним кодексом та іншими законами.

О. С. Мазур Цивільне право України

Цивільний кодекс України поділяє особисті немайнові права на 2 групи:

1.         Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;

2.         Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

До першої групи відносяться такі права:

1)         право на життя ( ст. 281);

2)         право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю ( ст.282);

3)         право на охорону здоров’я ( ст. 283);

4)         право на медичну допомогу ( ст.284);

5)         право на інформацію про стан свого здоров’я ( ст. 285);

6)         право на таємницю про стан здоров’я ( ст. 286);

7)         права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я ( ст. 287);

8)         право на свободу ( ст.288);

9)         право на особисту недоторканість ( ст. 289);

 

10)       право на донорство ( ст. 290);

11)       право на сім’ю ( ст. 291);

12)       право на опіку або піклування ( ст. 292);

13)       право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 293).

Згідно зі ст. 3 Конституції України життя людини виз-

нається найвищою соціальною цінністю. Фізична особа має

невід’ємне право на життя і не може бути його позбавлена. Во-

на має право захищати своє життя та здоров’я, а також життя

та здоров’я іншої фізичної особи від протиправних посягань

будь-якими засобами, не забороненими законом.

Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися ли-ше щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.

Стерилізація може відбутися лише за бажанням по-внолітньої фізичної особи, оскільки це є право на репродук-тивне відтворення і воно гарантується державою. Сте-Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

рилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з до-держанням вимог, встановлених законом.

Також, за бажанням жінки дозволяється штучне перери-вання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів ( п. 6 ст. 281 ЦК України). У випадках, встановлених законо-давством, штучне переривання вагітності може бути проведе-не при вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.

Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності , встановлюється законо-давством.

Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та перенесення зародка в її організм — це також є гарантією права на життя.

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров’ю ( ст. 282 ЦК України). Але в цій статті не передбачений перелік дій, які особа вправі вчиня-ти для усунення цієї небезпеки, і можна припустити, що особа при захисті зазначених майнових прав може застосовувати всі не заборонені законом дії.

У випадку, коли особи, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність, не усунули небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю фізичної особи, то ця особа, відповідно до ст. 1164 ЦК, має право вимагати:

а)         вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

б)         відшкодування завданої шкоди;

в)         припинення діяльності, яка створює загрозу.

Фізична особа має право на охорону її здоров’я ( ст. 283 ЦК

України). Охорона здоров’я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Цивільний кодекс не дає визначення поняття “здоров’я”, таке визначення дано у ст. 3 Основ законодавства про охорону здоров’я. Так, під поняттям “здоров’я” слід розуміти не тільки

О. С. Мазур Цивільне право України

відсутність хвороб і фізичних дефектів, а й стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя.

Суб’єктом права на охорону здоров’я є виключно фізична особа, тобто громадяни України, іноземці та особи без грома-дянства. Право на охорону здоров’я повинно належним чином реалізовуватися носієм цього права. Відповідно до Консти-туції України держава, гарантує його реалізацію шляхом:

а)         створення розгалуженої мережі закладів охорони здо-

ров’я;

б)         організації і проведення системи державних і громадсь-

ких заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я;

в)         надання всім громадянам гарантованого рівня медико-

санітарної допомоги в обсязі, що встановлюється

Кабінетом Міністрів України;

г)         здійснення державного і можливості громадського кон-

тролю та нагляду в галузі охорони здоров’я;

д)         організації державної системи збирання, обробки і

аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної

статистичної інформації;

е)         встановлення відповідальності за порушення прав і

законних інтересів громадян у галузі охорони здо-

ров’я.

Згідно зі ст. 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чо-тирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної до-помоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Надання медичної допомоги цій особі провадиться за її згодою.

Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює зна-чення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклу-вальника.

Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

Конституція України містить положення про безоплатну медичну допомогу, але це не виключає також і можливості на-дання фізичним особам медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги.

Надання фізичній особі психіатричної допомоги здій-снюється відповідно до закону. Даний вид медичної допомоги надається відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”, ним визначаються правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою, встанов-люються обов’язки органів виконавчої влади та органів місце-вого самоврядування з організації надання психіатричної до-помоги та правового і соціального захисту осіб, які стражда-ють на психічні розлади, регламентує права та обов’язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги. У цьому законі також дається визна-чення поняття та види психіатричної допомоги.

Відповідно до ст. 285 ЦК України повнолітня фізична осо-ба має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медич-ними документами, що стосуються її здоров’я. Батьки (уси-новлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров’я дитини або підопічного. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров’я або погіршити стан здоров’я батьків (усиновлювачів), опікунів чи піклувалників, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров’я фізичної особи, обмежити можливість їх оз-найомлення з окремими медичними документами.

У разі смерті фізичної особи члени її сім’ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих вис-новків до суду.

Суб’єктом-носієм даного права є будь-яка фізична особа. Однак можливість реалізації цього права залежить від обсягу дієздатності даної особи.

О. С. Мазур Цивільне право України

Фізична особа має право на таємницю про стан свого здо-ров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а та-кож про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Дуже важливим є положення про те, що забороняється ви-магати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Наприклад, лікар зобов’язаний утримуватися від поши-рення інформації, про стан здоров’я фізичної особи, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.

Але фізична особа може бути і зобов’язана до проходжен-ня медичного огляду у випадках, встановлених законодавст-вом ( ст. 286 ЦК України).

Перебуваючи на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я, особа має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, священослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.

Право на свободу є одним із найбільш важливих особис-тих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до ст. 288 ЦК України фізична особа має право на свободу. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотич-них та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушу-ють право на свободу.

Важливість даного права підкреслюється і тим, що воно також закріплено і в ст. 29 Конституції України, ст. 3 Загаль-ної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про гро-мадянські та політичні права, ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини тощо.

У ст. 289 Цк України закріплене положення про те, що фізична особа має право на особисту недоторканність. Особи-ста недоторканність може бути фізичною, моральною або психічною. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує ії гідність, поводженню чи покаранню.

Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікуна-ми, піклувальниками, вихователями малолітніх, непо-внолітніх дітей та підопічних не допускається. Дана норма та-кож закріплена у ст. 150 Сімейного кодексу України.

У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуються заходи, встановлені ЦК України та іншим законом.

Особиста недоторканність поширюється також і на випа-док смерті фізичної особи. Вона має право розпорядитися що-до передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів свого тіла науковим, медичним або навчальним за-кладам.

До другої групи відносяться такі права:

1)         право на ім’я ( ст. 294 ЦК України);

2)         право на зміну імені (ст. 295);

3)         право на використання імені (ст. 296);

4)         право на повагу до гідності та честі (ст.297);

5)         повага до людини, яка померла (ст. 298);

6)         право на недоторканність ділової репутації (ст. 299);

7)         право на індивідуальність (ст. 300);

8)         право на особисте життя та його таємницю (ст. 301);

9)         право на інформацію (ст. 302);

 

10)       право на особисті папери (ст.303);

11)       розпоряджання особистими паперами (ст. 304);

12)       право на ознайомлення з особистими паперами, які пе-редані до фонду бібліотек або архівів (ст. 305);

13)       право на таємницю кореспонденції (ст. 306);

14)       захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок (ст. 307);

15)       охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фо-тографіях та в інших художніх творах (ст.308);

16)       право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309);

17)       право на місце проживання (ст. 310);

18)       право на недоторканність житла (ст. 311);

О. С. Мазур Цивільне право України

19)       право на вибір роду занять (ст. 312);

20)       право на свободу пересування (ст. 313);

21)       право на свободу об’єднання (ст. 314);

22)       право на мирні зібрання (ст. 315). Фізична особа набуває прав та створює для себе цивільні

обов’язки, а також здійснює ці права та виконує цивільні обов’язки під своїм іменем (ч. 1 ст. 28 ЦК України). Відповідно до ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім’я. По до-сягненні шістнадцяти років особа може змінити своє ім’я та прізвище у порядку, встановленому законом. Також фізична особа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних докумен-тах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

Ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обви-нувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвину-вальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ім’я потерпілого від правопорушення може бути обнаро-дуване лише за його згодою. Ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути викорис-тане іншими особами лише за його згодою.

Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах не є пору-шенням її права (ст. 296 ЦК України).

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України).

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Гарантією забезпечення цього права є подання по-зову до суду (ст. 299 ЦК України).

Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

Відповідно до ст. 300 ЦК України фізична особа має пра-во на індивідуальність. Фізична особа має право на збережен-ня своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобут-ності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Також фізична особа має право на особисте життя, сама визначати його і ознайомлювати чи ні з ним інших осіб (ст. 301 ЦК України).

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, вико-ристовувати і поширювати інформацію. (ст. 302 ЦК України). Згідно із ст. 1 Закону України “Про інформацію” під інфор-мацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Об’єктом даного права є всі види інформації, до яких відносять: статис-тичну інформацію, адміністративну інформацію (дані), масо-ву інформацію, інформацію про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, правову інформацію, інформацію про особу, інформацію довідково-енциклопедичного характеру, соціологічну інфор-мацію (ст. 18 Закону України “Про інформацію”), а також на-уково-технічну інформацію (ст. 1 Закону України “Про науко-во-технічну інформацію”).

Збирання, зберігання, використання і поширення інфор-мації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допус-каються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтере-сах національної безпеки, економічного добробуту та прав лю-дини. Не допускається також збирання інформації, яка є дер-жавною таємницею або конфіденційною інформацією юри-дичної особи.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана пе-реконатися в її достовірності.

Вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових

О. С. Мазур Цивільне право України

обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною.

Фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зо-бов’язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.

Кожна особа має право на особисті папери: документи, фо-тографії, щоденники, особисті архівні матеріали тощо, вони є ії власністю. Фізична особа може усно або в письмовій формі розпорядитися ними, у тому числі і на випадок своєї смерті (ст.ст. 303, 304,305 ЦК України).

Відповідно до ст. 309 ЦК України фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор-чості. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається. На жаль, законодавством не визначено поняття “цензура”, але можна припустити, що це будь-яке втручання в творчий про-цес з боку різних суб’єктів цивільних правовідносин.

Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Але у випадках і в порядку, встановлених законом, фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади.

Використання примусової праці забороняється.

Не вважається примусовою працею військова або альтер-нативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан (ст.312 ЦК України).

Фізичні особи мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про політичні партії в Україні” під поняттям “політична партія” розуміється зареєстроване згідно з зако-ном добровільне об’єднання громадян — прихильників певної

 

Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних за-ходах. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, еко-номічних, творчих, вікових, національно-культурних, спор-тивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії або громадської організації не е підставою для обмежен-ня її прав, надання їй пільг чи переваг (ст. 314 ЦК України).

Контрольні питання

1.         Перелічіть види особистих немайнових прав відповідно до Цивільного кодексу.

2.         У чому полягає право на таємницю здоров’я?

3.         Визначте ознаки особистих немайнових прав фізичної особи.

4.         Що розуміється під медичною допомогою?

5.         Дайте поняття “інформації”.

6.         Дайте визначення поняття “політична партія”.

Рекомендована література

1.         Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

2.         Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. — С.6–9.

3.         Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. — С. 212–221.

4.         Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам—Київ, 1996. — С. 9–19.

О. С. Мазур Цивільне право України

5.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез-ня 2003 р.

6.         Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 21–22. — Ст. 135.

7.         Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3–4. — Ст. 278.

8.         Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Вер-

ховної Ради України. — 1994. — № 17. — Ст. 99.

9.         Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Вер-

ховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 189.

10.       Кримінальний кодекс України від 5 січня 2001 р. // Відомості

Верховної Ради України. — 2001. — № 25–26. — Ст. 131.

11.       Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст.15.

12.       Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №4. — Ст. 19.

13.       Про національні меншини в Україні: Закон України від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992 — №36. — Ст. 529.

14.       Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 1993. — № 39. — Ст. 383.

15.       Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 25. — Ст. 283.

16.       Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.

17.       Про трансплантацію органів та інших анатомічних ма-

теріалів людини: Закон України від 16 липня 1999 р. // Відомості

Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 377.

18.       Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.

19.       Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №33. — Ст. 345.

20.       Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.

Тема 13. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав...

21.       Про бібліотеку і бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 7. — Ст. 45.

22.       Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 86.

23.       Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №15. — Ст. 188.

24.       Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 53. — Ст. 490.

25.       Про загальний військовий обов’язок і військову службу: За-кон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. — 1992. — № 27. — Ст. 385.

26.       Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян Ук-раїни: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ра-ди України. — 1994. — № 18. — Ст. 101.

27.       Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня

1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №34. —

Ст. 504.

28.       Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. — 1999. — № 45. — Ст. 397.

29.       Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. — Ст. 118.

30.       Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668.

31.       Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 34. — Ст. 451.

32.       Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №28. — Ст. 230.

33.       Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 49. —    Ст. 259.

34.       Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10 люто-го 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 32. — Ст. 215.

О. С. Мазур Цивільне право України

35.       Про вищу освіту: Закон України від 17 січня. 2002 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 2002. — № 20. — Ст. 134.

36.       Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 12. — Ст. 95.

37.       Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 19. — Ст. 143.

38.       Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен та по батькові: Указ Президента України від 31 грудня 1991 р. № 23 // Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

39.       Про застосування методів стерилізації громадян: Наказ

Міністерства охорони здоров’я України від 6 липня 1994 р. № 121 //

Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

40.       Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх прове-дення: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. № 24 // Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон”.

41.       Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право Ук-раїни. Загальна частина. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 89–98.

42.       Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 219–274.

43.       Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 199–214.

44.       Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О.Ха-ритонова, О.М.Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2003. — С. 227–282.

45.       Ромовська З.В. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. — 1977. — № 1 (6).

46.       Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репу-тації в цивільному праві // Право України. — 1999. — №1. — С. 85–89.

+1
загрузка...
Бібліотека для студента 9 из 10 на основе 24 оценок. 24 клиентских отзывов.
Книги Фінанси, Гуманітарія, Правовознавство