4.2. Облік надання послуг з пасажирських перевезень


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 

загрузка...

При організації пасажирських перевезень керуються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвер-дженими постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176 [79], згідно з якими ці послуги поділяються на автобусні й таксомоторні.

Автобусні перевезення — це переміщення людей і багажу за допо-могою автобусів, до яких належать:

♦          міські (перевезення за маршрутами в межах території міста, ін-шого населеного пункту);

♦          приміські (перевезення за маршрутами довжиною до 50 км, неза-лежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських мар-шрутів);

♦          міжміські (до них належать внутрішньо-обласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які проходять у межах Автономної Республіки Крим, області, та міжобласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які виходять за межі Автономної Республіки Крим, області);

 

♦          міжнародні (перевезення за маршрутами, що виходять за межі державного кордону України);

♦          туристичні (перевезення пасажирів за завчасно визначеними ма-ршрутами з туристичною метою);

♦          на замовлення (перевезення на погоджених перевізником і замо-вником умовах за визначеним ними маршрутом);

♦          вантажопасажирські (перевезення пасажирів із вантажем ванта-жопасажирськими автомобілями можуть виконуватися на замовлення

 

або за встановленими маршрутами. Вимоги щодо організації таких пе-ревезень встановлюються Міністерством транспорту України).

Перевезення пасажирів за міськими й приміськими маршрутами можуть виконуватися в режимі звичайних, експресних і маршрутних таксомоторних перевезень.

Експресні перевезення — переміщення пасажирів і багажу за мар-шрутами з обмеженою кількістю зупинок і скороченим часом поїздки.

Маршрутні таксомоторні перевезення — це перевезення пасажирів мікроавтобусами й автобусами за встановленими маршрутами (далі — таксомоторні маршрути) з обов’язковим наданням місць для сидіння. Вимоги до організації маршрутних таксомоторних перевезень устано-влюються Міністерством транспорту.

Таксомоторні перевезення — це перевезення пасажирів і багажу в таксі.

Питання організації маршрутів, організації автобусних і маршрут-них таксомоторних перевезень, укладення договорів про організацію перевезень регулюються Порядком і умовами організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, затвердженим Нака-зом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року № 21 [75].

Відкриття, закриття й зміна маршрутів проводиться перевізником після вивчення пасажиропотоків і моделювання маршрутних і міжра-йонних сполучень, огляду доріг і дорожніх об’єктів на маршрутах на підставі домовленості з власниками цих дорожніх об’єктів або їх упо-вноваженими особами.

Власниками дорожніх об’єктів виступають місцеві органи влади (якщо йдеться про міські, які бажають займатися перевезеннями паса-жирів, укладають відповідні договори).

На маршрут оформляється паспорт, який містить відомості про да-ту відкриття, схему, характеристику маршруту, розклад руху, акт ви-міру довжини маршрутів і випробувального рейсу, таблицю вартості проїзду тощо.

Підставою для здійснення пасажирських перевезень є такі документи:

—        квиток, що засвідчує право громадянина на користування авто-мобільним транспортом і на перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних таксомоторних), приміських і міжміських ма-ршрутах;

—        довгостроковий договір про перевезення організованих груп ді-тей, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту й Мі-ністерства освіти України від 10 грудня 1997 року № 431/7;

—        договір разового перевезення організованих груп дітей у формі замовлення, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспор-ту і Міністерства освіти від 9 січня 1998 року № 4/8;

—        дозвіл на перевезення організованих груп дітей, зразок якого за-тверджено наказом Міністерства транспорту й Міністерства освіти від 9 січня 1998 року № 5/9;

 

—        зовнішньоекономічний договір про спільну діяльність, пов’язану з міжнародними регулярними перевезеннями пасажирів, або договір про міжнародні нерегулярні та маятникові автомобільні пере-везення пасажирів;

—        довгостроковий договір на перевезення туристів, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту і Державного комітету туризму України від 10 грудня 1997 року № 433/5;

—        договір разового перевезення туристів, зразок якого затвердже-но наказом Міністерства транспорту і Державного комітету туризму від 9 січня 1998 року № 6/4;

—        договір про спільну діяльність, пов’язану з обслуговуванням па-сажирів автомобільним транспортом.

Тарифи на перевезення пасажирів у міському транспорті регулю-ються відповідними нормативними актами органів виконавчої влади. До плати за проїзд не включається страховий платіж із пасажира на страхування від нещасних випадків на транспорті та ПДВ. Плата за перевезення багажу, допущеного до транспортування, встановлюється за кожне місце залежно від відстані.

Одиницею виміру пасажирських перевезень є поїздка пасажира. Право громадянина на користування автомобільним транспортом і на перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних та-ксомоторних), приміських і міжміських маршрутах посвідчується кви-тком (талоном).

Разовий квиток (талон) дає право громадянинові на одну поїздку на одному виді транспорту. Абонементний квиток дає право на кори-стування одним або більше видом громадського транспорту протя-гом терміну дії цього квитка, що вказується на такому абонементно-му квитку.

Питання зберігання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах регулюються Інструкцією про порядок постачання, збері-гання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах і так-сомоторах, контролю й обліку виручки від перевезення пасажирів і балансу, затвердженою наказом Міністерства автомобільного транс-порту України від 2 січня 1984 року [29].

Квитки, відповідно до Інструкції № 1, обліковуються на рахунка 201 «Сировина і матеріали» за фактичною вартістю їх придбання і водночас у кількісному вимірі за їхньою номінальною вартістю — на забалансовому рахунка 08 «Бланки суворого обліку».

З працівниками, призначеними для виконання операцій з одержан-ня, транспортування, зберігання, видачі, реалізації квитків, має прово-дитись інструктаж із подальших укладанням договору про повну ма-теріальну відповідальність.

У первинних і облікових документах, що використовуються для оформлення і відображення приймання, одержання та оприбуткуван

ня, відпуску, реалізації квитків, мають вказуватись кількість, серії і номери квитків за кожним видом і номінальною вартістю окремо.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» [20] встановлено, що підприємства, установи та організації всіх форм влас-ності та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, які здійс-нюють розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського хар-чування й послуг за готівку, зобов’язані провадити розрахунки зі споживачами через належним чином оформлені реєстратори розраху-нкових операцій.

Відповідно до Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, специфіка яких дозволяє здійсню-вати розрахунки зі споживачами без застосування електронних конт-рольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг, за-твердженого наказом Міністерства економіки України від 12 березня 1998 року № 24 [94, с. 188], надання послуг населенню з видачею та-лонів і квитків (з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю) у пасажирському транспорті міського, примі-ського і міжміського сполучення може здійснюватися з використанням товарно-касових книг. При цьому, згідно з роз’ясненнями Міністерст-вом економіки України ця норма діє при оплаті проїзду безпосередньо в салонах автобусів приміського й міжміського сполучення.

У бухгалтерському обліку операції з пасажирських перевезень ві-дображаються за схемою, показаною у табл. 4.4 [94, с. 177].

Таблиця 4.4

ОБЛІК ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

 

№ п/п  Зміст господарської операції           Кореспонденція рахунків

 

           

            дебет   кредит

1          2          3         

1          Оприбутковано отримані бланки квитків за фак-тичною вартістю       201      631

2          Отримані бланки відображено за номінальною вартістю на забалансовому рахунка 081 / Кви-тки на складі 

3          Відображено податковий кредит щодо ПДВ (як-що на підприємство не поширюється пільга що-до ПДВ)   641      631

4          Оплачено рахунок постачальника бланків            631      311

5          Квитки видано у підзвіт кондуктору (водієві)       083 / Кви-тки, видані під звіт          081 / Кви-тки на складі

 

Закінчення табл. 4.4

 

№ п/п  Зміст господарської операції           Кореспонденція рахунків

 

           

            дебет   кредит

1          2          3         

6          Здано виручку від реалізації квитків до каси під-приємства       301      703

7          Відображено зобов’язання щодо ПДВ (якщо на підприємство не поширюється пільга щодо ПДВ) 703            641

8          Списано витрати, пов’язані з наданням послуг із перевезення 23        823

9          Відображено фактичну собівартість витрат          903      23

10        Списано фактичну собівартість на фінансові ре-зультати           791      903

11        Відображено результат від реалізації (списано дохід)      703      791

12        Страховій компанії нарахована сума страхових платежів           704 791           685 704

13        Страховій компанії перераховано суму страхо-вих платежів     685      311

14        Отримано дотації з місцевого бюджету в раху-нок відшкодування збитків підприємства транс-порту            311 48 48

15        Відображено податкові зобов’язання щодо ПДВ на відповідну суму податку  703      641

16        Квитки, списані з підзвіту водія (кондуктора)                  08 / Квит-ки, видані під звіт

Оплата проїзду у мікроавтобусах і автобусах підприємств транспо-рту і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, що надають платні послуги на маршрутних таксомоторних перевезеннях пасажирів на міських маршрутах на підставі угод між перевізниками і місцевими органами влади, проводиться за квитками, форма яких встановлена Міністерством транспорту України і відповідає вимогам наказу № 24. Такі роз’яснення надані Міністерством економіки України від 26 січня 1999 року № 55-24/61, Міністерством транспорту України від 26 січня 1999 року № 6/25-4-114 і ДПА України від 26 січня 1999 року № 581/5/23-3116 і погоджені з Державним комітетом з питань розвит-ку підприємництва [94, с. 189].

Реалізація квитків на автобусних станціях проводиться через спе-ціалізовані РРО. Ними ж роздруковується відомість реалізації квитків,

 

де зазначається дата, номер рейсу, кількість реалізованих квитків, сума виручки, сума страхових платежів та інше. Один примірник відомості видається водію і є підставою для включення до доходів АТП, а дру-гий примірник відомості залишається на автостанції і є підставою для перерахування коштів до АТП.

Бланками суворого обліку є квитково-облікові листи форми 11-АП (застосовуються в міському й приміському сполученні) і 12-АП (за-стосовуються в міжміському сполученні), котрі складаються водіями і кондукторами для обліку квитків і виручки.

Квитково-облікові листи як форма звітності на підприємствах транспорту, що надають послуги з перевезення пасажирів, введено в дію Наказом МТУ «Затвердження форм квитково-облікових листів» від 24 квітня 1996 року № 133. Роз’яснення з цього приводу надано в листі ДПАУ «Про надання роз’яснень щодо застосування квитково-облікових листів на пасажирському транспорті» від 5 липня 1999 року № 8083/7/23-303 [93], в якому, зокрема, зазначено, що такі листи мо-жуть використовуватися тільки на підприємствах Міністерства транс-порту [94, с. 190].

Перевезення пасажирів на замовлення оформляється нарядом-довідкою, до якої на підставі заявки замовника заносяться усі дані про маршрут. Маршрут, відстань і час фактичного надання послуги з пере-везення пасажирів підтверджує замовник своїм підписом і печаткою. Тарифи на перевезення заздалегідь розробляються, затверджуються підприємством самостійно на підставі калькуляцій і погоджуються із замовником. Для розрахунків за надані послуги на підставі завірених замовником нарядів-довідок виписуються рахунки-фактури і податко-ві накладні.

Окремі особливості, що впливають на організацію обліку, мають міжнародні перевезення пасажирів:

•          суб’єкти підприємництва у своїй діяльності керуються Правила-ми надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвер-дженими Наказом МТУ від 18 лютого 1997 року № 176 [79], Конвен-цією про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписаною 9 жовтня 1997 року і ратифікованою 8 квітня 1999 року відповідно до Закону України від 8 квітня 1999 року № 581-XIV [31];

•          операції з надання таких послуг підлягають ліцензуванню (з 1 квітня 2001 року ліцензуванню підлягають усі пасажирські автопере-везення);

•          обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою операції з надання транспортних послуг із перевезення пасажирів за межами митного кордону України, а саме:

•          від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур із випуску пасажирів з-під митного кон-тролю на митну територію України (у т. ч. внутрішні митниці);

 

•          від пункту проведення митних процедур із випуску пасажирів за межі митного кордону України (у т. ч. внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України;

•          між пунктами за межами митного кордону України. При цьому слід враховувати, що у разі, якщо надання зазначених транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укла-дення договорів або на підставі рахунків із транспортування пасажирів довіреною особою перевізника, операції з надання таких послуг об-кладаються податком за ставкою 20 %.

Все більшим попитом користуються таксомоторні перевезення із застосуванням таксі. Відповідно до п. 2 розділу «Загальні положення» Правил № 176, таксі — це спеціальний легковий автомобіль, оснаще-ний таксометром і призначений для перевезення пасажирів і багажу в порядку індивідуального користування [79]. Таксі не належить до ав-томобільного транспорту загального користування. Суб’єкти підпри-ємництва, що займаються таксомоторними перевезеннями, не мають права:

♦          на пільгу щодо податку з власників транспортних засобів та ін-ших самохідних машин і механізмів;

♦          на пільгу щодо ПДВ.

Крім таксометра, на таксі мають бути встановлені: сигнальний ліх-тарик із зеленим і червоним світлом, розміщений у верхньому правому куті лобового скла, і розпізнавальний ліхтар помаранчевого кольору на даху таксі з нанесеною на нього композицією з чорних квадратів, розміщених у шаховому порядку.

Таксомоторні підприємства при перевезенні пасажирів повинні за-стосовувати подорожній лист за формою 1-ТС.

Згідно з Інструкцією № 320, власник автомобіля, який бажає за-йматися перевезенням пасажирів, повинен мати автомобіль, оснаще-ний відповідно до Правил № 176 [79] (зокрема мати таксометр), а та-кож мати бланки чеків і змінних звітів установленого зразка (додатки 1, 2 до Інструкції № 320).

Таксометр — це лічильник, яким оснащується таксі та який пока-зує відповідний розмір плати за проїзд пасажира. В Україні застосо-вуються три види таксометрів: «Пульсар-У», «Елтакс-01 ФТ» і «ТАЕ-Л» [94, с. 178]. Таксометри підлягають реєстрації в державній подат-ковій інспекції за місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяль-ності.

Чек (форму чека наведено в дод. 1 до Інструкції № 320) прирівню-ється до документів суворої звітності та видається водієм кожному па-сажирові під час проведення розрахунка за транспортну послугу. Чек повинен виписуватись у двох примірниках під копіювальний папір. Перший примірник водій віддає пасажиру, другий залишає у себе.

 

Крім чеків, водій заповнює змінні звіти, які також прирівнюються до документів суворої звітності та заповнюються за результатами ро-боти за зміну. Журнал бланків змінних звітів підлягає зберіганню про-тягом 3 років.

Власник таксометра до 15 числа місяця, наступного за звітним, не-залежно від того, чи здійснювалася підприємницька діяльність, пови-нен забезпечити щомісячне подання до державної податкової інспекції за своїм місцезнаходженням звіту про використання таксометра. У ви-падку, якщо юридична або фізична особа є власником одразу декіль-кох автомобілів таксі, нею подається зведений звіт одразу на всі авто-мобілі (точніше таксометри).

Незважаючи на те, що оплата послуг з перевезення громадян у так-сі, зазвичай, здійснюється за готівкові грошові кошти, пред’являти па-тент при наданні таких послуг не потрібно. Згідно з Законом про «Па-тентування деяких видів підприємницької діяльності» [16] патенту-ванню, зокрема, підлягає діяльність із надання побутових послуг за го-тівку. Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патен-туванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 576. Діяльність із перевезення пасажирів у таксі до цього переліку не входить і, отже, патентуванню не підлягає.

Починаючи з 1 вересня 1999 року діяльність зі здійснення автобус-них і таксомоторних перевезень пасажирів і багажу підлягає сертифі-кації (наказ Державного комітету України по стандартизації, метроло-гії та сертифікації «Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов’язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні» від 5 травня 1999 року № 205).

Відповідно до Закону «Про автотранспорт», автомобільний перевіз-ник, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах зага-льного користування, може на договірних умовах звертатися до послуг автостанцій [5]. Це є необхідністю, бо за законом відправлення чи при-буття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних ма-ршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а за їх відсутності — з зупинок, передбачених розкладом руху.

Власники автостанцій укладають договір з автомобільним перевіз-ником тільки за наявності у нього договору з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію переве-зення на автобусних маршрутах загального користування чи їх дозво-лу на обслуговування маршрутів загального користування, що проля-гають через цю автостанцію.

Предметом договору автомобільного перевізника з власниками ав-тостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов’язаних з відправ-ленням і прибуттям пасажирів. Порядок й умови надання пасажирам транспортних послуг регламентовано Правилами надання послуг па

сажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.97 року № 176, зі змінами та доповненнями [79], По-рядком та умовами організації перевезень пасажирів і багажу автомо-більним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспор-ту України від 21.01.98 року № 21, зі змінами та доповненнями [75].

Автостанції надають пасажирам послуги, пов’язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, — послуги, пов’язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Первинними документами з обліку пасажирських перевезень авто-бусами є: подорожній лист автобуса однозмінний (ф. № 1-АП) та бага-тозмінний (ф. № 2-АП), замовлення на перевезення пасажирів автобу-сом (ф. № 11), листок регулярності руху автобуса (ф. № 3-АП), книга обліку подорожніх листів у диспетчерів (ф. № 1-БСО), особова картка автомобіля (автопричепа) (ф. № 6-ПС), акт приймання-передавання автомобіля (ф. № 28-АПС); з обліку пасажирських перевезень таксі: подорожній лист легкового автомобіля — таксі (ф. № 1-ТС), наряд-довідка (до подорожнього листа таксі) (ф. № 5-ТС), формуляр на так-сометр (ф. № 31-АПС), акт на списання таксометрів (ф. № 35-АПС).

У автоперевізника облік бланків квитків за номінальною вартістю ведеться на позабалансовому рахунка 08 «Бланки суворого обліку», що поділяється на субрахунки: 081 «Бланки квитків на складі», 082 «Бланки квитків у підготовці», 083 «Бланки квитків для реалізації», 084 «Бланки квитків, що залишилися нереалізованими й підлягають знищенню».

Аналітичний облік квитків на рахунка 08 «Бланки суворого облі-ку» ведеться за матеріально відповідальними і підзвітними особами за повною (номінальною) вартістю. Облік квитків на складі ведеться за їх кількістю й повною вартістю.

Також у автоперевізника квитки повинні обліковуватися як бланки за фактичною собівартістю придбання на субрахунку 209 «Ініші мате-ріали» з подальшим списанням у дебет рахунка 23 «Виробництво».

Облік доходів від реалізації послуг автотранспорту відображається на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

У бухгалтерському обліку автостанцій дохід буде визнаватися на всю суму послуг (з урахуванням вартості квитків), а витрати — на суму, що відноситься до собівартості послуг, у тому числі й вартості транспортних послуг автоперевізника (фактична вартість реалізованих квитків). Авто-транспортне підприємство за договором може розраховуватися за послуги автостанції як грошовими коштами, так і шляхом взаємозаліку з допла-тою різниці грошовими коштами. Відображення в бухгалтерському облі-ку автоперевізника та автостанції надання послуг з перевезення пасажирів та розрахунків між собою наведено у табл. 4.5.

 


загрузка...