7.4.8. CAMO- I ВЗАЄМОДОПОМОГА ПРИ TPABMAX I УРАЖЕННЯХ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Органи охорони здоров'я створюють і готують медич-ну службу цивільної оборони, яка організовує спеціальну підго-товку медичного персоналу, створює і готує спеціальні форму-вання та установи для здійснення комплексу лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів. На базі існуючих медичних установ створюються загони першої медичної допомо-ги, які повинні будуть надавати медичну допомогу ураженим, що поступають безпосередньо з об’єктів рятувальних робіт, і підго-товляти їх до евакуації у збережені лікарні. Медична служба, крім того, організовує ряд інших спеціальних формувань та уста-нов і забезпечує постійну готовність їх до дій по наданню медич-ної допомоги населенню.

Органи охорони здоров'я і медична служба цивільної оборони в той же час будуть прагнути наблизити до вогнищ ураження, до місць перебування уражених свої формування з непотерпілих ра-йонів для того, щоб швидше організувати першу лікарську допо-могу й евакуювати уражених у збережені лікарні для лікування.

Стихійні лиха, аварії, катастрофи можуть викликати масові ураження, унаслідок цього можливі різні травми — струси, пере-ломи, здавлювання окремих частин тіла, поранення живота, гру-дної клітки, голови й ін. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів у поєднанні з травмами. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах можуть призвести до ураження великого числа робітни-ків та службовців, а також населення, яке проживає поблизу хімі-чно небезпечного об’єкта, якщо не будуть вжиті термінові заходи захисту, а також місцеве ураження шкіри і слизових оболонок.

Ураження людей може бути викликане уламками зруйнованих ударною хвилею споруд, осколками стекол, грудками землі, а та-кож виникаючими пожежами. У більшості випадків ураження людей можуть бути комбінованими — поєднання поранень, пе-реломів, опіків.

1. Кровотечі бувають трьох видів: артеріальна, венозна, капі-лярна.

Капілярна кровотеча відбувається при ушкодженні дрібних судин, кров сочиться по всій поверхні рани, як з губки. Як правило, така кровотеча не буває великою. Зупиняється капі-лярна кровотеча накладенням стискаючої пов'язки безпосере-дньо на рану. Артеріальна кровотеча визначається по яскраво-червоному кольору крові, яка викидається з рани пульсуючим струменем, іноді у вигляді фонтана. Вона небезпечна для життя, оскільки по-ранений за короткий проміжок часу може втратити велику кіль-кість крові. Тому необхідно швидко зупинити кровотечу. Най-простішим способом її зупинки є пальцеве притискання артерії вище місця поранення.

Однак притиснення артерії можна застосовувати лише на ко-роткий термін, необхідний для підготовки накладення джгута або закрутки (на кінцівках) чи стерильної стискаючої пов'язки на ін-ші ділянки тіла.

При артеріальній кровотечі на гомілці притискається підко-лінна артерія. Притискання здійснюється обома руками. Великі пальці при цьому кладуть на передню поверхню колінного суг-лоба, а іншими пальцями намацують артерію в підколінній ямці і притискають її до кістки.

При артеріальній кровотечі з пораненої судини верхньої кін-цівки притискають плечову артерію до плечової кістки біля внут-рішньої поверхні двоголового м'яза плеча чотирма пальцями ру-ки. Ефективність притиснення перевіряють по пульсації променевої артерії. При артеріальній кровотечі зі стегна притис-кають стегнову артерію, яка міститься у верхній частині стегна безпосередньо під паховою складкою.

При кровотечі з рани, розташованої на шиї, притискають сон-ну артерію з боку поранення нижче рани.

Для зупинки артеріальної кровотечі при пораненні кінцівок накладають джгути або закрутки.

При накладанні джгута (закрутки) необхідно дотримуватись таких правил:

•          джгут (закрутку) слід накладати поверх одягу (чи поверх де-кількох шарів бинтів); накладений джгут (закрутка) повинен бути добре видний, його не можна закривати одягом або бинтом;

•          затягувати джгут (закрутку) потрібно до припинення крово-течі; надмірне затягування джгута (закрутки) збільшує болючі відчуття і нерідко травмує нервові стовбури; слабко затягнутий джгут посилює кровотечу;

•          у холодну пору року кінцівку нижче джгута слід тепло заку-тати, але не можна застосовувати штучне зігрівання;

•          джгут не можна тримати понад 1,5-2 год., інакше може на-стати омертвіння кінцівки. Якщо після накладення джгута прой-шло 1,5-2 год., то джгут потрібно злегка і плавно послабити, по-шкоджену артерію в цей час притиснути пальцями вище рани, a потім джгут знову накласти, але трохи вище того місця, де він був накладений раніше.

Поранених із сильною артеріальною кровотечею після накла-дання джгута потрібно негайно доставити в найближчий медич-ний пункт або в лікарню. У холодну пору джгут бажано на коро-ткий час послабляти через кожні півгодини. Так, для зупинки кровотечі з рани кисті і передпліччя потрібно покласти згорнутий з марлі, вати чи іншого м'якого матеріалу валик у ліктьовий згин, зігнути руку в лікті та щільно прив'язати передпліччя до плеча.

Для зупинки кровотечі з плечової артерії валик кладуть у пах-вову западину і зігнуту у лікті руку міцно прибинтовують до гру-дної клітки.

При ьфовотечі в пахвовій западині зігнуті в ліктях руки макси-мально відводять назад, а лікті зв'язують. При цьому підключична артерія притискається ключицею до першого ребра. Однак цим прийомом не можна користуватися при переломі кісток кінцівок.

При пошкодженні дрібних артерій, а також при пораненні грудей, голови, живота, шиї й інших місць тіла, артеріальні кро-вотечі зупиняють накладенням стерильної стискаючої пов'язки. В цьому випадку на рану накладають кілька шарів стерильної марлі чи бинта і щільно забинтовують.

Венозна кровотеча визначається по темно-червоному, вишне-вому кольору крові, яка витікає з рани безперервним струменем, але повільно, без поштовхів.

Така кровотеча може бути значною, для її зупинки досить на-класти стерильну тугу стискаючу пов'язку і надати підняте по-ложення потерпілій частини тіла. При пошкодженні великих вен на кінцівці накладають джгут.

Велике значення має правильна зупинка носової кровотечі. В цьому випадку уражений повинен лежати чи сидіти з розстебну-тим коміром сорочки, без головного убору, голова повинна бути злегка закинута назад, до ніг слід покласти грілку, на перенісся — холодні примочки.

Кровотеча з внутрішніх органів виникає унаслідок сильних ударів. її ознаки: різка блідість обличчя, слабість, частий пульс, задишка, запаморочення, сильна спрага і непритомний стан. У таких випадках треба негайно викликати лікаря, а до його прихо-ду створити потерпілому повний спокій. На живіт чи до місця травми покласти грілку з льодом; холод звужує судини, сприяє зупинці кровотечі. Без дозволу лікаря ураженому не можна дава-ти пити. Евакуація таких хворих здійснюється з особливою обе-режністю і першочергово.  

2. Серед травм, які виникають у вогнищах ураження, може бу-ти велика кількість ран: ударених, колотих, рваних і т.д. Раною називається будь-яке порушення шкірних і слизових покривів ор-ганізму, при цьому часто ушкоджуються і глибокі тканини, м'язи, кістки, внутрішні органи. Ознаками рани є біль, кровотеча, видимість рани. Будь-яка рана — це вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів, які здійснюють шкідливий вплив на пораненого.

Перта допомога при пораненнях поеинна забезпечуеати:

•          зупинку кровотечі;

•          закриття відкритої рани пов'язкою;

•          нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення.

Зупинка кровотечі є одним з важливих завдань при врятуванні ураженого і проводиться в першу чергу. Під час стихійних лих, аварій, катастроф чи у результаті застосування сучасної зброї, a також в період ліквідації їх наслідків, люди, крім ран, можуть одержати переломи кісток, опіки та інші каліцтва. У них може виникнути шоковий або непритомний стан.

Переломи кісток можуть статися в результаті сильного удару, падіння і т.п.

Розрізняють закриті переломи, коли кістка зламана, але ці-лість шкіри на місці перелому не порушена, і відкриті переломи, коли в ділянці перелому є рана. Надаючи першу допомогу при переломі, необхідно забезпечити нерухомість місця перелому, чим зменшується біль і запобігається подальший зсув кісткових уламків. Це досягається накладенням на ушкоджену частину тіла іммобілізуючої, що створює нерухомість пов'язки.

Для іммобілізації використовують готові стандартні шини. Однак у ряді випадків їх у районі ураження може не бути. Тому ті, хто надають допомогу, повинні вміти використовувати для шинування підручний матеріал (палки, лижі, парасолі, дошки, які підходять за розміром, шматки фанери, лінійки, пучки очерету тощо).

При накладанні шини слід обов'язково забезпечити нерухо-мість хоча б двох суглобів — одного вище місця перелому, дру-гого — нижче місця перелому, а при переломі великих кісток на-віть трьох.

Накладаючи шини, необхідно дотримуватись таких правил:

•          ушкоджену кінцівку не можна витягувати;

•          якщо в місці перелому є відкрита рана і спостерігається си-льна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище рани і пере-

лому, потім пов'язку на рану, а після цього — шини з двох боків кінцівок;

♦          обидві шини повинні захоплювати суглоби, розташовані вище і нижче місця перелому;

♦          шина перед накладанням повинна бути обгорнена ватою або м'якою тканиною.

У випадку закритого перелому першу допомогу потрібно на-давати обережно, щоб не викликати додаткових ушкоджень у ре-зультаті зміщення уламків кісток.

Шина повинна прилягати до зламаної кінцівки. При переломі кісток передпліччя руку згинають у ліктьовому суглобі під пря-мим кутом таким чином, щоб долоня була повернена до грудної клітки, потім накладають шину так, щоб пальці рук охоплювали один кінець, а другий кінець заходив за ліктьовий суглоб. У та-кому положенні шину закріплюють бинтом чи іншим матеріалом, а руку підвішують на косинці.

При переломі плечової кістки передпліччя потрібно зігнути під прямим кутом у ліктьовому суглобі, а на зламану кістку плеча накласти по можливості дві шини: одну — із зовнішнього боку плеча так, щоб один її кінець був вище плечового суглоба, дру-гий — трохи нижче ліктьового суглоба, а другу — від пахвової западини до ліктьового суглоба. Потім обидві шини прибинто-вують до плеча, і зігнуте передпліччя підвішують на ремінь, ко-синку і т. п.

Для накладення шинної пов'язки при переломі стегна необ-хідно мати принаймні дві великі шини. Одну шину накласти по зовнішній поверхні ушкодженої кінцівки, при цьому шина пови-нна бути такої довжини, щоб один її кінець містився під пахвою, а інший трохи виступав за стопу. Другу шину накласти по внут-рішній поверхні ноги з таким розрахунком, щоб один кінець її досягав ділянки промежини, а інший трохи виступав за край сто-пи. У такому положенні шини прибинтовуються. При цьому ши-роким бинтом, поясним ременем чи рушником верхню частину зовнішньої шини прикріпити до тулуба.

При переломі таза пораненого потрібно покласти на спину, зі-гнути ноги в колінах і покласти під ділянку колінних суглобів згорнуте пальто, подушку і т.п., для того щоб зменшити напру-женість м'язів живота.

При ушкодженні хребта потерпілого необхідно покласти на тверду підстилку (дошку, фанеру, двері) на спину чи живіт, у за-лежності від того, у якому положенні він перебуває. Шднімати потерпілого слід обережно, залучаючи для цього трьох-чотирьох людей, уникати при підйомі будь-яких струсів і згинів хребта. При переломах ребер на грудну клітку потрібно накласти тугу пружну пов'язку.

При переломах щелепи треба прикрити рот, потім зафіксувати пов'язкою.

Опіки — це ушкодження, викликані дією світлового випромі-нювання ядерного вибуху, а також високої температури (полум'я, гаряча пара, окріп) чи їдких хімічних речовин (міцні кислоти, луги).

I           ступеня, коли на обпаленому місці є почервоніння і відчува-

ється біль;

II         ступеня, коли на місці опіку є пухирі;

III        ступеня, які характеризуються омертвінням усіх шарів шкіри;

IV        ступеня, коли уражена не тільки шкіра, а й тканини: сухо-жилля, м'язи, кістки.

Опіки площею понад 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя. Надання першої медичної допомоги полягає насамперед у гасінні одягу на потерпілому. 3 цією метою його потрібно облити водою, а якщо її нема, накинути на нього ковдру, піджак чи пальто, щоб припинити доступ кисню. Потім обпалену частину тіла звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізати, частини одягу, що при-стали до тіла не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і зривати пухирі, також не можна. При великих опіках після зняття одягу потерпілого найкраще загорнути в чис-те простирадло, ужити заходів проти шоку і направити його в лі-кувальну установу.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку потрібно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на обпалену поверхню накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати обпалену поверхню жиром або якоюсь маззю не слід.

При невеликих опіках I ступеня на почервонілу шкіру слід на-класти марлеву салфетку, змочену спиртом. Спочатку печіння і болючість трохи посиляться, але незабаром біль стихне, почер-воніння зменшиться.

При опіках II ступеня, а тим більше III і IV ступеня, потерпі-лого, після надання йому першої допомоги, слід направити в лі-кувальну установу.

Від перенапруження нервової системи у зв'язку із сильними болючими подразненнями, втратою крові при пораненнях і пере-ломах, а також при опіках у потерпілого нерідко настає різкий спад сил і зниження всіх життєвих функцій організму. Дихання буває ледь помітним, поверхневим, обличчя бліде, пульс стає частим і погано прощупується. Потерпілий стає байдужим до всьо-го і, незважаючи на сильну травму, не стогне, не скаржиться на болі і не просить про допомогу, хоча свідомість його і зберігаєть-ся. Такий стан називається шоком.

Перша допомога при шоку полягає насамперед в усуненні бо-лю. При переломі, наприклад, уже одне накладення шини здійс-нює сприятливу дію на загальний стан потерпілого, тому що усу-ває нерухомість в ділянці перелому і зменшує біль. Якщо є можливість, то слід увести хворому болезаспокійливі засоби (промедол) з аптечки індивідуальної (гніздо № 1) і застосувати серцеві засоби: камфору, кофеїн. Потерпілого потрібно зігріти, укрити ковдрою, обкласти грілками, якщо немає ушкоджень че-ревної порожнини, дати йому гарячий солодкий міцний чай, ви-но, у холодну пору року внести в тепле приміщення.

При стихійних лихах, аваріях, катастрофах, які стались на підприємствах, пов'язаних з виробництвом, використанням чи переробкою, а також перевезенням СДОР, відбувається розлив по території (викид в атмосферу) отруйних речовин, що заражають навколишнє середовище, територію і створюють небезпеку для життя людей і тварин. Основними шляхами надходження отруй-них речовин в організм людини є органи дихання, шкіра і трав-ний тракт.

Необхідно відзначити одну суттєву особливість першої меди-чної допомоги ураженим, особливо при впливі нервово-паралі-тичних ОР. Щоб вона була ефективною, її потрібно робити як-найшвидше, відразу ж після появи перших ознак ураження.

У зв'язку з цим великого значення набуває само- і взаємодопомога.

Насамперед треба припинити дію ОР: надягти на людину про-тигаз, провести часткову санітарну обробку, зокрема зняти краплі ОР зі шкіри, одягу. Люди, які опинилися у вогнищі хімічного ураження, повинні заздалегідь прийняти з індивідуальної аптечки антидот проти фосфорорганічних отруйних речовин нервово-паралітичної дії. Тим, хто сам цього не зробив, антидот вводять в порядку першої допомоги, якщо є показання до його застосуван-ня. Причому на зараженій території вводиться шприц-тюбик че-рез одяг. При зупинці дихання проводиться штучне дихання по Каллістову, оскільки уражений і той, хто надає допомогу, знахо-дяться в протигазах. Важливо якнайшвидше вивести потерпілого на незаражену територію, де можна зняти з нього протигаз і по-легшити його стан.

Винесення уражених із зараженої атмосфери необхідно про-водити із запобіжними заходами. Після евакуації ураженому парами отруйних речовин слід давати вдихати кисень. He можна дозволяти ураженим курити. Якщо сильнодіючі отруйні речови-ни потрапили усередину (в шлунок) людини, треба в терміново-му порядку промити шлунок і дати активоване вугілля з водою. При ураженнях сильнодіючими отруйними речовинами після на-дання першої медичної допомоги уражених доставляють у меди-чні установи.

Ураження отруйними речовинами робітники та службовці можуть одержати на місці роботи при недотриманні заходів без-пеки чи порушенні порядку і правил роботи з ними, а також при виникненні аварії на хімічно небезпечному підприємстві. В ре-зультаті стихійних лих, аварій, катастроф на таких підприємствах чи катастроф на транспорті в зоні впливу отруйних речовин мо-жуть опинитися багато інших об'єктів народного господарства, які подібних речовин не мають, однак ці об’єкти також можуть піддатися хімічному зараженню. Особливу увагу слід звернути на жилий масив, що знаходиться поблизу хімічно небезпечних підприємств. Заходи, які проводяться на підприємствах по до-триманню заходів безпеки, до населення прилеглих районів не доводяться, а тому воно при аварії на підприємстві більше і час-тіше страждає.

Потерпілі, яким надана медична допомога у вогнищі уражен-ня, підлягають евакуації на медичні пункти або в лікувальні установи.

Найтяжче протікають комбіновані ураження. Одужання при них настає повільно; при інфекційних захворюваннях, отруєннях токсинами (отрутами, які є продуктами життєдіяльності мікробів) або різними отруйними речовинами, загоєння ран і опіків упові-льнюється. Надання допомоги людям, які отримали комбіновані ураження, багато в чому ускладнюється.

У складних умовах вогнищ ураження виняткову роль відіграє самодопомога (допомога постраждалого самому собі), а також перша медична допомога і порятунок уражених невоєнізованими формуваннями цивільної оборони. Усі громадяни — робітники, службовці, студенти, учні, нетрудове населення незалежно від спе-ціальності і здоров'я повинні досконало оволодіти прийомами са-модопомоги, взаємодопомоги і надання першої медичної допомоги.

Основна вимога, яка ставиться до першої допомоги, — своє-часність і правильність її надання. При недотриманні цієї вимоги захисні сили організму ураженого можуть вичерпатися, після чо-го навіть кваліфікована лікарська допомога може виявитися мар-ною. Фактор часу при організації першої допомоги грає основну роль, тому що в середньому приблизно кожен третій забезпечу-ватиме у тяжкому стані і для порятунку його буде потрібна не-гайна допомога. Чим швидше буде надана така допомога, тим бі-льше буде врятовано людей.

Той, хто надає першу допомогу, повинен самостійно і швидко вирішити на основі сформованої обстановки, що треба робити для порятунку життя ураженого. Передусім повинна бути усуну-та та причина, яка є найбільш загрозливою чи небезпечною для життя ураженого.

При наданні першої допомоги ураженим роблять тимчасову зупинку кровотечі, накладення пов'язок при пораненнях і опіках, іммобілізацію при переломах кісток, штучне дихання; на ураже-них, які перебувають на заражених радіоактивними речовинами чи бактеріальними засобами ділянках місцевості, при необхідно-сті надягають зволожені ватно-марлеві пов'язки, протипилові тканинні маски, респіратори чи протигази (при зараженні тери-торії отруйними речовинами — обов'язково протигази), прово-дять часткову санітарну обробку, дезактивацію, дегазацію і дез-інфекцію; дають протиотруту (антидот) при ураженні отруйними речовинами, а при ураженні бактеріальними засобами — засоби екстреної профілактики: виносять (вивозять) уражених у збере-жені лікувальні установи чи загони першої медичної допомоги. Послідовність проведення цих заходів залежить від характеру, ступеня ураження і від конкретно сформованих умов.

Для надання першої допомоги існують спеціальні комплекти медичного майна, які заготовлюються заздалегідь, зокрема, сані-тарна сумка й аптечка санітарного поста.

Кожна людина повинна мати індивідуальний перев'язуваль-ний пакет, протихімічний пакет і аптечку АІ-2.

Способи евакуації залежать від обстановки, що склалася у во-гнищі ураження, кількості уражених і відстані від медичних пун-ктів (лікувальних установ). Наприклад, з вогнищ ураження сти-хійних лих, аварій, катастроф, через численні завали використання транспорту неможливе, і тому буде широко засто-совуватися винесення поранених, уражених.

У важкодоступних місцях можливе відтягування уражених на дерев'яних щитах, листах фанери і т.д.

3 вогнищ хімічного ураження потерпілих можна вивозити на різних видах транспорту безпосередньо з місць ураження.

Способи перенесення ураженого: на лямці, складеній кільцем або вісімкою; на спині чи на руках способом «замок з рук», на санітарних ношах. Основним видом транспорту для перевезення уражених є ав-томобільний (санітарний і вантажний). Для перевезення ураже-них у вантажних автомобілях необхідно: у кузові зробити підсти-лку із сіна, соломи, гілок або іншого придатного матеріалу, підстилку покрити брезентом (ковдрою). Звичайно застосовують комбіноване перевезення: легкопоранених — сидячи, тяжко ура-жених — лежачи. В залежності від погоди уражених укривають ковдрами прикривають брезентом, машину ведуть на невеликій швидкості, плавно, без ривків і різкого гальмування.

Під час перевезення уражених до обов'язків тих, хто супрово-джує, входить спостереження і догляд за ними, своєчасне надан-ня їм допомоги, контроль за станом пов'язок, шин. За непритом-ними ураженими встановлюється особливий нагляд.