7.1.9. ПРОВЕДЕННЯ PI HP У ВОГНИЩАХ УРАЖЕННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

У результаті впливу сучасних засобів ураження, особ-ливо при раптовому їх застосуванні супротивником, можуть утворитися численні вогнища ядерного, хімічного, біологічного і комбінованого ураження, а також великі зони РЗ місцевості і ка-тастрофічного затоплення.

Для ліквідації наслідків нападу у вогнищах ураження і зонах катастрофічного затоплення передбачається проведення рятува-льних та інших невідкладних робіт, цілі і зміст яких розглянуті раніше. Успішне проведення РІНР має велике значення для пода-льшого розгортання відбудовних робіт на ОГ, які продовжують випуск продукції й в умовах воєнного часу. Тому в першу чергу увага повинна бути приділена організації РІНР на основних транспортних магістралях, об’єктах енергетики і зв'язку, на під-приємствах оборонних галузей промисловості.

Заходи щодо організації і проведення РІНР у вогнищах ура-ження плануються і готуються в мирний час; після нападу супро-тивника вони повинні уточнюватися і проводитися з урахуванням обстановки, що склалася.

Прогнозування обстановки у вогнищах ураження

Планування і підготовка до майбутнього проведення РІНР неможливі без прогнозування (передбачення) обстановки, яка може скластися в можливих вогнищах ураження. Безупинний розвиток засобів ураження і поглядів на їхнє застосування вима-гає систематичної роботи з удосконалювання методик прогнозу-вання обстановки і подальшого коректування відповідних розді-лів планів ЦО.

Прогнозування й оцінка обстановки можуть здійснюватися як до нападу, так і за попередніми даними про результати фактич-ного застосування супротивником ЗМУ із наступним їх уточнен-ням даними розвідки.

До нападу супротивника прогнозування проводиться на основі вихідних даних, які характеризують вражаючі фактори сучасної зброї, місцеві умови і можливості, що впливають на виконання завдань ЦО, а саме: фізико-географічні, метеорологічні, санітар-но-епідемічні умови; наявність людських і матеріальних ресур-сів; стан транспорту, зв'язку; характер забудови міст та інших населених пунктів; стан ЦО (забезпеченість захисними споруда-ми і 313, підготовка заміської зони; впровадження «Норм проек-тування інженерно-технічних заходів ЦО», наявні сили і засоби); наявність ОНГ, при ушкодженні чи руйнуванні яких можуть утворитися вторинні вогнища ураження в результаті вибухів, по-жеж, затоплення місцевості і поширення на ній СДОР та ін. Осо-блива увага при прогнозуванні й оцінці обстановки приділяється захисту категорійованих міст і об'єктів народного господарства: визначаються ймовірні вогнища ураження, зони руйнувань, ката-строфічних затоплень і РЗ, можливі втрати серед населення, сил і засобів ЦО. Також прогнозуються ступінь виходу з ладу транс-порту, промислових і житлових будинків та споруд, комунально-енергетичних мереж і паливних систем, засобів зв'язку й інших систем, що забезпечують у цілому життєдіяльність міста, району, області, і очікуваний характер та обсяг робіт. На підставі прогно-зу здійснюється розрахунок сил і засобів ЦО, необхідних для проведення РІНР.

Після нападу супротивника на основі початкових даних про параметри ядерних вибухів, характер і масштаб застосування ін-ших видів ЗМУ також здійснюється прогнозування можливої об-становки, яка проводиться для вживання необхідних заходів за-хисту, для оцінки можливих втрат о. с. формувань ЦО, військ і населення, оцінки обсягу робіт з ліквідації наслідків нападу і для прийняття (уточнення) оптимального рішення на проведення РІНР. При цьому у вогнищах ядерного ураження (ВЯУ) оціню-ється і пожежна обстановка, що необхідно для визначення обся-гів і термінів виконання протипожежних заходів при проведенні РІНР, заходів щодо відновлення джерел пожежного водопоста-чання, а також для уточнення розрахунку сил і засобів та рішення на їх використання. Вихідними даними для прогнозування й оці-нки пожежної обстановки, крім параметрів ядерного вибуху, мо-жуть бути швидкість і напрямок середнього і приземного вітру та інші матеріали попередньої оцінки.

Прогнозування можливої радіаційної обстановки проводиться з метою визначення масштабів і характеру РЗ місцевості, розроб-ки і здійснення заходів, які виключають чи зменшують втрати від нього. Результати прогнозування є орієнтовними і слугують ви-хідними даними для організації радіаційної розвідки, захисту на-селення, сільськогосподарських тварин і рослин, використання транспортних магістралей в умовах зараження і т.д.

Радіаційна обстановка після застосування ЯЗ оцінюється за даними прогнозування, розвідки і  дозиметричного  контролю. При її оцінці визначаються зони РЗ місцевості, розраховуються дози радіації, які можуть одержати люди протягом того чи іншо-го часу перебування в зонах зараження і при їх проходженні, ви-значаються час початку роботи і кількість змін для проведення рятувальних робіт у вогнищі ураження, режими роботи ОГ і ре-жими захисту населення в умовах РЗ. Результати оцінки дозво-ляють вибрати найбільш прийнятні способи дій сил ЦО у вогни-щах ураження і намітити заходи щодо їх захисту. Дані про радіаційну обстановку потім уточнюються за даними повітряної, морської (річкової) розвідки й установ мережі спостереження і лабораторного контролю.

Вогнища хімічного ураження (ВХУ) виникають у результаті застосування супротивником OP, а також при руйнуванні хімічно небезпечних об'єктів, які виготовляють чи використовують у технології СДОР (такі вогнища прийнято називати вторинними).

Вихідними даними для прогнозування обстановки в ОХП є: засоби, способи і райони застосування супротивником хімічної зброї; типи застосованих ОР (або розлитої СДОР); час застосу-вання хімічної зброї і метеорологічні умови в приземному шарі повітря. Необхідно визначити розміри районів і глибину поши-рення зараженого повітря, стійкість ОР й оцінити можливі втрати населення.

Застосування супротивником біологічної зброї може створити різні за розмірами вогнища біологічного ураження (ВБУ). Харак-тер вогнища, його масштаби і тривалість дії біологічних засобів залежать від виду і способу застосування збудника, метеорологі-чних умов і своєчасності проведення організаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. При масованому аерозо-льному способі застосування і сприятливих для поширення бак-терій метеорологічних умовах може бути заражена територія в сотні і навіть тисячі квадратних кілометрів.

Прогнозуючи обстановку, необхідно визначити можливі роз-міри зон біологічного зараження, вид збудника, спосіб його за-стосування і стійкість бактеріальних рецептур, очікувані первин-ні втрати населення з урахуванням його густоти і забезпеченості засобами захисту, характер зараженості ОГ, майна і технічних за-собів, ймовірні вторинні втрати населення в результаті передачі інфекцій від хворих до здорових. Для розрахунку можливих втрат населення необхідно знати: площу зараження; кількість людей, які перебувають на ній; забезпеченість їх захисними спо-рудами, 313 і медичними засобами захисту. При раптовому засто-суванні біологічних засобів може бути заражене аерозолями до 50-60% загальної чисельності населення; якщо люди будуть зав-часно сповіщені і встигнуть вжити елементарних заходів захисту, втрати становитимуть не більше 15%.

Прогнозування зон можливого катастрофічного затоплення з визначенням їхніх меж, глибини й інших параметрів здійснюєть-ся розрахунковим шляхом на основі відповідних методик. Про-гнозування зон затоплення після нападу супротивника здійсню-ється виходячи з характеру фактичних руйнувань чи ушкоджень напірного фронту гідротехнічних споруд і рівня заповнення во-доймищ до моменту нападу.

Результати будь-якого прогнозування є наближеними і вико-ристовуються органами управління ЦО для аналізу та попере-дньої оцінки обстановки. Проте якісне прогнозування забезпечує не тільки правильну організацію й успішне проведення рятуваль-них робіт у вогнищах ураження, а й дає можливість зменшити імовірність утворення таких вогнищ шляхом своєчасного опові-щення населення й укриття чи евакуації його із зон радіоактивно-го, хімічного і біологічного зараження.

Дії сил ЦО у вогнищі ядерного ураження (ВЯУ)

Після нанесення супротивником ядерних ударів чи за-стосування ним інших засобів нападу начальники, штаби і служ-би ЦО повинні виявити й оцінити обстановку, що склалася на те-риторії області (краю), міст і районів; ужити заходів до відновлення порушеного управління; забезпечити приведення в готовність до дій сил, які потрапили під вплив зброї, і організува-ти проведення рятувальних робіт у вогнищах ураження.

Дані про ядерні вибухи чи застосування інших засобів ура-ження і дані про обстановку, отримані з різних дже’ел (штабів військ ППО, військових округів, флотів, військових зєднань, на-чальників гарнізонів, вищестоящих штабів ЦО, уцілілих органів управління ЦО міст і районів, які зазнали ударів), надходять на пункти управління відповідних начальників ЦО, де вони узагаль-нюються й аналізуються. На основі аналізу штабами підготовля-ються висновки і проекти рішень, у яких відбивається таке: яки-ми силами і засобами міст, сільських районів і об’єктів, коли і де можна починати проведення РІНР у вогнищах ураження; припус-тимі дози опромінення о. с. військових частин і формувань ЦО; розрахунок часу початку і тривалості робіт; до якого часу пови-нне бути завершене відновлення порушеного управління і ство-рені (відновлені) угруповання сил і які необхідно провести для  

цього заходи; завдання розвідки, загонів забезпечення руху, сил першого, другого ешелонів і резерву; порядок підтримки постій-ної взаємодії і забезпечення дій сил; організація управління. Од-ночасно готуються пропозиції про порядок виконання заходів щодо планів взаємодії сил ЦО з військовими підрозділами по взаємному обміну інформацією про обстановку і надання допо-моги сусідам.

Остаточне рішення приймає відповідний начальник ЦО. У рі-шенні начальника ЦО області (краю) вказуються напрямки зосе-редження основних зусиль, залучені сили, їх завдання, маневр силами і засобами, порядок взаємодії, забезпечення і управління ними. Начальники ЦО міст і районів у своїх рішеннях уже більш конкретно визначають обсяги рятувальних робіт, послідовність і способи їх виконання, завдання сил ешелонів і резервів, ділянки й об'єкти зосередження основних зусиль; завдання загонам за-безпечення руху; завдання формуванням, військовим частинам і підрозділам ЦО, включеним до складу першого ешелону (або формуванням першої зміни); початок, тривалість (змінність) ро-біт у вогнищах ураження і порядок їх виконання; завдання фор-муванням та іншим силам, включеним до складу другого ешело-ну, а також резервам; порядок уведення сил у вогнища ураження; порядок взаємодії; заходи щодо забезпечення дій сил при прове-денні ними РІНР; організацію керування.

При визначенні режимів захисту населення і діяльності ОГ в умовах РЗ місцевості встановлюється час перебування людей у захисних спорудах, житлових і виробничих будинках, можли-вість і час залучення формувань і населення до рятувальних ро-біт, порядок організації їхнього відпочинку.

Після ухвалення рішення на РІНР у вогнищах ураження важ-ливе значення має своєчасне доведення завдань до виконавців і чітка організація їхнього виконання. Завдання підлеглим силам на проведення РІНР доводяться у формі наказів і розпоряджень, які віддаються особисто начальником ЦО або через його штаб. Накази і розпорядження повинні бути короткими і ясними. Про прийняті рішення начальники ЦО доповідають у вищестоящі штаби й інформують сусідів і органи військового управління.

Своєчасне висування основних сил ЦО у вогнища ураження забезпечується швидкими і рішучими діями загонів забезпечення руху (ЗЗР), дорожньо-відбудовних формувань і протипожежних сил. Уведення сил у вогнища ураження здійснюється по заздале-гідь установлених або знову призначених маршрутах з урахуван-ням конкретно сформованої обстановки, особливо рівнів радіації на шляхах руху і на об’єктах робіт. Першими висуваються розві-дувальні підрозділи військових частин і розвідувальні команди міста (міських районів), за ними слідують загони забезпечення руху, протипожежні підрозділи, спеціальна розвідка служб ЦО. До завдання цих сил входить проведення розвідки маршрутів і виявлення обстановки у вогнищах ураження, відновлення зруй-нованих і завалених ділянок доріг, локалізація пожеж на маршру-тах, прокладання колонних шляхів і проведення інших робіт для забезпечення швидкого і безперешкодного висування і введення основних сил ЦО у вогнища ураження.

За спеціальною розвідкою служб йдуть головні загони першої медичної допомоги (ЗПМД) по одному-два на маршрут. Потім висуваються сили ЦО перших і, у міру необхідності, наступних змін перших і других ешелонів. Зразковий варіант побудови угруповання сил ЦО міського району при висуванні до вогнища ураження показаний на рис. 7.1.

Після виконання своїх завдань ЗЗР залучаються до рятуваль-них робіт на найбільш важливих об'єктах. Протипожежні сили і засоби, які вводяться у вогнища ураження разом із ЗЗР, здебіль-шого включаються до складу першого ешелону. Однак частина їх може бути включена в резерв.

Якщо утворилися небезпечні зони РЗ чи зони затоплень, зруй-новані мости, присутні інші фактори, які ускладнюють швидкий вихід сил ЦО до об'єктів робіт, для висадження на ці об'єкти розвідувальних підрозділів і формувань з метою проведення РІНР і для вивезення уражених можуть використовуватися вер-тольоти.

Сили, що вводяться у вогнище ураження, виходять на вказані їм ділянки й об'єкти робіт і негайно приступають до локалізації і ліквідації пожеж та аварій, розшуку і виносу уражених із завалів, наданню першої медичної допомоги, подачі повітря в завалені сховища й укриття, виведення людей з них і евакуації уражених. Час початку рятувальних робіт і тривалість роботи змін визнача-ються по кожному об’єкту окремо, виходячи з радіаційної обста-новки на місці робіт, вже отриманих раніше особовим складом формувань доз опромінення і встановленої припустимої дози.

Безпосереднє керівництво проведенням РІНР у вогнищах ураження покладається на начальників ЦО об’єктів, їхні штаби і служби. Вони керують РІНР на своїх об’єктах і закріплених за ними ділянках робіт у житловому секторі. 3 прибуттям на об'єкти робіт військових підрозділів і формувань ЦО: направля-ють їх на конкретні ділянки; установлюють міри безпеки, найбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, порядок за-стосування засобів механізації і місця їхнього розгортання, поря-док використання 313; визначають черговість евакуації уражених і заміни змін, місця пунктів управління і порядок інформації про хід і завершення РІНР. Рис. 7.1. Розгортання угруповання сил ЦО міського району при висуванні до вогнища ураження (варіант).

Маневр силами може здійснюватися з метою перекидання їх на інші об'єкти робіт для досягнення найбільших результатів при урятуванні людей, у випадку виходу з ладу певної частини сил ЦО, недоцільності проведення рятувальних робіт у даному райо-ні, для посилення угруповання сил в інших місцях і після нане-сення повторних ядерних ударів.

Послідовність виконання робіт, практичні прийоми і способи дій формувань у вогнищах ураження визначаються командирами формувань безпосередньо на об'єктах (ділянках) робіт з ураху-ванням характеру руйнувань захисних споруд, комунально-енергетичних мереж і технологічних ліній, наявності завалів, pie-Hie радіації, вогнищ пожеж й інших умов, що впливають на орга-нізацію і проведення рятувальних робіт. 3 усього комплексу ро-біт у першу чергу організовуються ті, від яких залежить порятунок людей і їхня безпека. Особливе значення в ході РІНР ма-ють інженерні роботи з розкриття завалених захисних споруд, подачі в них повітря, улаштування переходів, сходів, трапів та іншого обладнання для порятунку потерпілих, а також з облаш-тування тимчасових шляхів для їх евакуації. Тут вирішальну роль грає уміле використання потужної інженерної й іншої спеціаль-ної техніки.

Сили протипожежної служби в першу чергу ведуть боротьбу 3 пожежами, які ускладнюють проведення рятувальних робіт, ря-тують і евакуюють людей з палаючих будинків і споруд, потім гасять пожежі, що загрожують уцілілим об’єктам.

Найважливішими заходами в ході проведення РІНР є надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у лікувальні устано-ви. Усі формування і військові підрозділи повинні здійснювати пошук уражених, надавати їм першу медичну допомогу і виноси-ти до місць посадки на транспорт для відправлення в медичні установи; до цих робіт залучається також неушкоджене населен-ня. ЗПМД і медичні підрозділи військових частин ЦО розміщу-ються на незараженій території; вони надають ураженим першу лікарську допомогу і підготовляють їх до евакуації в лікувальні установи заміської лікарняної бази на стаціонарне лікування.

В умовах РЗ ОГ і житлових масивів здійснюється дезактивація доріг, проходів для руху людей, місць посадки людей на транс-порт і шляхів їхньої евакуації.

У місцях масових руйнувань і ушкодженні комунально-енергетичних мереж і технологічних ліній невідкладні аварійно-відновлювальні роботи ведуться одночасно з рятувальними. Для цих цілей залучаються спеціалізовані відомчі формування, а та-кож спеціальні аварійно-технічні формування і підрозділи війсь-кових частин ЦО. Насамперед усуваються аварії, пов'язані із за-грозою затоплення захисних споруд, відновлюються ушкоджені мережі теплопостачання, каналізації, газові комунікації, техноло-гічні трубопроводи, що працюють під високим тиском, системи енергопостачання.

Роботи ведуться безупинно, вдень і вночі, з максимальним ви-користанням наявних сил ЦО, техніки, транспорту і механізмів. Щоб забезпечити це, зміна працюючих відбувається безпосеред-ньо на місцях робіт. Техніка змінюваних формувань при необхід-ності передається прибулому особовому складу. Порядок і час роботи кожної зміни визначаються з урахуванням припустимих доз опромінення, а також кліматичних умов і фізичного наванта-ження. Після виведення формувань з вогнища ураження штабами і службами ЦО організовується проведення комплексу заходів щодо відновлення працездатності о. с. і готовності його до вико-нання нових завдань, санітарної обробки людей, знезаражування одягу, обмундирування і техніки; надання медичної допомоги; харчування і відпочинок особового складу; обслуговування і ре-монт техніки і приладів; поповнення витрачених матеріальних і технічних засобів.

Найважчі умови проведення РІНР можуть скластися при рап-товому нападі супротивника. Діяльність начальників ЦО і їхніх штабів може в цьому випадку здійснюватися при децентралізо-ваному управлінні, й успіх проведення робіт буде залежати від правильності й оперативності прийняття ними самостійних рі-шень на підставі даних прогнозу (проведеного ще в мирний час) і з урахуванням обстановки, що склалася. Щоб у цих умовах ефек-тивно керувати силами ЦО, виділеними для проведення РІНР, можна використовувати засоби зв'язку військових округів, військкоматів, гарнізонів, гідрометеослужб, служб залізниці, па-роплавств й інших організацій.

Розвідка після раптового нападу супротивника ведеться в ос-новному розвідувальними підрозділами військових частин ЦО і розвідувальними формуваннями непотерпілих некатегорійованих міст і сільських районів, які повинні бути добре підготовлені для дій у сусідніх категорійованих містах, мати плани цих міст із по-значенням ОГ, сховищ, збірних евакопунктів та інших місць мо-жливого зосередження населення.

Угруповання сил ЦО буде вводитися у вогнища ураження в дуже складній обстановці. Люди, які потребують допомоги, мо-жуть виявитися всюди: на підприємствах, у житлових будинках, у сховищах і укриттях, поза захисними спорудами і т.д.

Розкриття завалених сховищ й інших захисних споруд здійс-нюють рятувальні команди спільно з додатковими формуваннями механізації робіт і підрозділами військових частин. Однак точне місцезнаходження більшої частини потерпілих може бути неві-доме. Тому основні зусилля для порятунку людей слід зосереди-ти на житлових масивах. При витягуванні потерпілих з-під зава-лів, напівзруйнованих будинків, найпростіших укриттів і т.п. суттєво зростає частка ручної праці, збільшується обсяг РІНР, a можливості створення необхідного угруповання сил ЦО в цих умовах зменшуються.

Неясність обстановки диктує необхідність створення рухомих резервів, призначених для вирішення непередбачених заздалегідь завдань. Ускладнюється керування силами, які ведуть рятувальні роботи, і взаємодія із сусідами. Тому передбачається організація рухомих пунктів управління, які дозволяють здійснювати керів-ництво безпосередньо у вогнищах ураження, чи використання дублюючих (запасних) пунктів управління і рухомих засобів зв'язку. Особливу увагу начальники повинні приділяти контролю за підвезенням сил і матеріальних засобів ЦО до вогнищ уражен-ня, погодженій роботі транспортних служб і організацій з медич-ною службою по здійсненню евакуації уражених і організації безперебійного постачання формувань всім необхідним для ви-конання рятувальних робіт.

В результаті проведення РІН повинно бути виконано: розкри-то всі завалені захисні споруди; надана медична допомога ураже-ним і довершена їхня евакуація в лікувальні установи; проведена санітарна обробка населення, о. с. формувань і військових; час-тин; здійснене знезаражування території, споруд і техніки.

Основні заходи безпеки під час РІНР у ВЯУ:

•          будинки і споруди, що загрожують обвалом, оглядаються і відгороджуються видимими попереджувальними знаками;

•          у темний час доби на об'єктах робіт організується освітлення;

•          у завалах, шахтах, прорізах будинків і споруд встановлю-ються ліхтарі (лампи) з червоним світлом;

•          робота кранів допускається тільки на освітленій місцевості;

•          при веденні рятувальних робіт уночі необхідно організовувати комендантську службу і забезпечити зустріч формувань і підрозді-лів на підступах до вогнища ураження з виділенням провідників для їх супроводження до об'єктів робіт. Успішне проведення РІНР у ВЯУ досягається ретельно продуманою і спланованою в мирний час організацією заходів і уточненням їх у залежності від сформованої обстановки у воєнний час, чітким і постійним керівництвом силами з боку начальників, штабів і служб ЦО всіх ступенів.

Дії сил ЦО у ВХУ

Рятувальні роботи у ВХУ включають ведення хімічної і медичної розвідки; проведення профілактичних заходів, само- і взаємодопомоги; розшукування і виявлення уражених, надання їм першої медичної допомоги й евакуацію їх у лікувальні устано-ви; евакуацію неураженого населення з ВХУ; санітарну обробку людей, дегазацію одягу і взуття, засобів захисту, місцевості, спо-руд, техніки і транспорту; виявлення зараженого продовольства, джерел води і знезаражування продуктів харчування і фуражу. Специфічні особливості ведення рятувальних робіт у ВХУ обумовлюються високою токсичністю ОР, швидкоплинністю розвитку отруєння, обмеженістю терміну, протягом якого пови-нна бути надана перша медична допомога потерпілим. У зв'язку з цим ефективність рятувальних робіт буде залежати від сполучен-ня само- і взаємодопомоги із швидким наданням допомоги меди-чними формуваннями і наступною терміновою евакуацією ура-жених за межі ВХУ.

Само- і взаємодопомога полягає в надяганні протигаза на ураже-ного, введенні антидоту, обробці шкіри речовиною, що дегазує. Ефективність надаваної потім першої медичної допомоги залежить від знання типу застосованої OP і від того, якою мірою потерпілий скористався засобами захисту. Своєчасне виявлення хімічного за-раження і визначення типу застосованої ОР здійснюється установа-ми «Системи спостереження і лабораторного контролю» (ССЛК) і посадами радіаційного та хімічного спостереження.

При надходженні перших даних про виникнення ВХУ началь-ники і штаби ЦО оповіщають населення в зонах зараження і у районах, яким загрожує небезпека від хмари зараженого повітря, яка поширюється, ставлять завдання хімічній і медичній розвід-кам, віддають розпорядження про проведення заходів щодо захи-сту населення, приймають рішення й організовують проведення РІНР у вогнищах. До РІНР залучаються окремі батальйони спеці-ального захисту, підрозділи хімічного захисту військових частин ЦО, зведені загони (команди) протирадіаційного і протихімічно-го захисту, медичні формування, команди знезаражування й інші спеціально підготовлені й оснащені підрозділи і формування.

Особовий склад сил ЦО, що вводиться у ВХУ, забезпечується 313 органів дихання і шкіри, антидотами, індивідуальними про-тихімічними пакетами.

Перед уведенням сил в ОХП розвідка проводить виявлення хімічної обстановки: установлюються засоби застосування ХЗ і тип використаної ОР, визначаються межі вогнищ і зон зараження. Ці дані дозволяють оцінити глибину поширення зараженого пові-тря; стійкість ОР на місцевості і техніці; припустимий час пере-бування людей у засобах захисту шкіри; можливі ураження лю-дей, зараження споруд, техніки і майна. На підставі оцінки хімічної обстановки вживаються заходи щодо захисту людей, розробляються і реалізуються заходи щодо ведення рятувальних робіт в умовах зараження, ліквідації наслідків зараження, віднов-лення виробничої діяльності ОГ і забезпечення життєдіяльності населення. Першими у ВХУ для надання допомоги ураженим уводяться медичні підрозділи військових частин і формування медичної служби ЦО, а також підрозділи хімічного захисту та формування протирадіаційного і протихімічного захисту. Основні завдання цих сил — надання негайної медичної допомоги ураженим, їх евакуація на незаражену місцевість і проведення дегазації тери-торії, споруд і техніки. У першу чергу евакуюють людей, які не мають засобів захисту органів дихання, потім тих, хто має проти-гази і вже одержали першу медичну допомогу; в останню чергу евакуюють людей, укритих в обладнаних фільтровентиляційними установками сховищах. Евакуація уражених та іншого населення з ВХУ — основний обсяг робіт — вимагає великої кількості за-собів пересування. Для пошуку, винесення і посадки уражених на транспорт залучаються формування різного призначення. Еваку-ація неураженого населення здійснюється як пішим порядком по пророблених проходах, так і на будь-якому виді транспорту, як-що така можливість є.

При проведенні рятувальних робіт у вторинному вогнищі ураження основні зусилля спрямовуються на локалізацію джерел отруйної речовини і запобігання її подальшого надходження на місцевість і в повітря. Речовини, що потрапили на місцевість, де-газуються (нейтралізуються) знезаражуючими розчинами чи ве-ликою кількістю води за допомогою спеціальних дегазаційних або інших придатних для цієї мети машин. Одночасно ведуться роботи з нейтралізації отруйних речовин у закритих приміщен-нях. Для зниження концентрацій OP у хмарі зараженого повітря за допомогою дегазаційних і пожежних машин на його шляху можуть ставитися вертикальні водні завіси чи завіси зі спеціаль-них розчинів.

Шдрозділи хімічного захисту і формування протирадіаційного та протихімічного захисту в період проведення рятувальних робіт у ВХУ дегазують ділянки місцевості і доріг, будинки і споруди, проводять санітарну обробку о. с. військових частин, формувань і населення, знезаражують їх засоби захисту й одяг. Черговість проведення цих робіт визначається начальником ЦО, виходячи з конкретної обстановки.

Для санітарної обробки населення, яке евакуюється з ВХУ, і дегазації транспортних засобів поблизу маршрутів евакуації на незараженій місцевості підрозділами хімічного захисту частин ЦО розгортаються пункти спеціальної обробки (ПуСО). 3 цією ж метою можуть використовуватися санітарні обмивальні пункти (СОП) і станції знезаражування транспорту (СЗТ) ОГ, які знаходяться на зараженій території. Санітарна обробка уражених про-водиться в процесі надання їм медичної допомоги. Заражені одяг і 313 направляються для дегазації на станції знезаражування одя-гу (СЗО) чи на ПуСО.

Проведення контролю на зараженість продовольства і джерел води покладається на медичну службу ЦО, а фуражу — на служ-бу захисту тварин і рослин.

РІНР у ВХУ виконуються в протигазах і засобах захисту шкі-ри. Тривалість роботи змін у ВХУ залежить, головним чином, від припустимого часу безупинного перебування в 313. Щоб уникну-ти перегріву о. с. і виходу його з ладу через теплові удари засто-совують спеціальні комбінезони, що екранують, і поливання за-хисних костюмів водою.

Роботи проводяться з максимальною інтенсивністю до повно-го їх завершення в найкоротший термін, із залученням необхідної кількості сил і засобів та з дотриманням заходів безпеки. Заміна формувань здійснюється за рахунок резервів і залучення додат-кових спеціальних формувань. У залежності від хімічної обста-новки у вогнищах РІНР можуть проводитися послідовно (спочат-ку в окремих, найбільш важливих місцях) або одночасно на всій території ВХУ. Вогнища вважаються ліквідованими, коли пере-бування людей без засобів захисту в них стає безпечним. На пе-ріод проведення робіт вогнище ураження оточується, встановлю-ється комендантська служба й організовується охорона громадського порядку.

Ліквідація наслідків застосування біологічних засобів

Характер заходів щодо ліквідації ВБУ визначається та-кими його особливостями, як можливість швидкого епідемічного поширення інфекційних хвороб, наявність ДЛЯ КОЖНОЇ 3 них пев-ного інкубаційного періоду, труднощі індикації бактеріальних за-собів і тривала їх збереженість у зовнішньому середовищі. На відміну від інших вогнищ ураження, у яких небезпека для насе-лення з часом безперервно зменшується, небезпека захворювання людей у ВБУ зберігається аж до повної його ліквідації. У зв'язку з цим великого значення набувають, разом з постійним медичним спостереженням, заходи профілактичного і режимного характеру, які попереджають виникнення вторинних вогнищ.

Загальне керівництво ліквідацією ВБУ здійснює начальник ЦО області (міста, району). Медичні заходи організовуються медичною службою у взаємодії зі службою захисту сільськогоспо-дарських тварин і рослин та з іншими службами ЦО.

До основних заходів щодо ліквідації ВБУ належать: біологіч-на розвідка і визначення виду застосованого збудника; режимні ізоляційно-обмежувальні (карантин або обсервація); протиепіде-мічні, протиепізоотичні і лікувально-профілактичні, які передба-чають постійних медичний нагляд за населенням і ветеринарно-санітарний контроль за сільськогосподарськими тваринами; за-стосування 313; активне виявлення, ізоляція і госпіталізація за-хворілих і підозрілих на інфекційне захворювання; екстрена і специфічна профілактика; санітарно-гігієнічний контроль за хар-чуванням і водопостачанням; санітарна обробка населення і зне-заражування території, приміщень і техніки; ветеринарна обробка уражених сільськогосподарських тварин.

Для ліквідації ВБУ поряд із силами і засобами медичної служ-би використовуються сили і засоби інших служб, які опинилися у вогнищі ураження, а в разі потреби у вогнище додатково уво-дяться військові частини ЦО і формування різного призначення, у першу чергу спеціалізовані протиепідемічні бригади і рухомі протиепідемічні загони.

Біологічна розвідка організовується штабом ЦО міста (райо-ну) і відповідною медичною службою. Загальна (неспецифічна) біологічна розвідка покладається на розвідувальні команди та групи формувань і військових частин ЦО. Спеціальна біологічна розвідка здійснюється силами спеціальних груп, що виділяються санітарно-епідеміологічними станціями, протичумними інститу-тами і станціями, НДІ епідеміологічного і мікробіологічного профілів, а також формуваннями медичної служби і медичних підрозділів військових частин ЦО. Біологічна розвідка здійсню-ється з використанням особовим складом 313 і дотриманням за-побіжних заходів.

За даними розвідки установлюється факт застосування БЗ, ви-значається вид застосованих біологічних засобів, оцінюється епі-демічна обстановка, готуються пропозиції по використанню сил і засобів у вогнищі ураження і встановленню меж зон карантину чи обсервації.

Карантин являє собою систему режимно-обмежувальних, про-тиепідемічних та інших профілактичних заходів, спрямованих на повну ізоляцію (локалізацію) ВБУ і ліквідацію в ньому інфекцій-них захворювань. Карантин установлюється рішенням начальни-ка ЦО області (краю) у першу чергу у вогнищі ураження; у зале-жності від обстановки його межі можуть бути уточнені і змінені.  

Ha території (або ОГ), де оголошений карантин, передбачають охорону (оточення) вогнища ураження чи карантинної зони; за-борона виходу (виведення) людей і тварин, вивезення будь-якого майна, продуктів харчування, промислової і сільськогосподарсь-кої продукції; припинення роботи навчальних закладів, ринків і культурно-масових установ. Вхід (в'їзд) на цю територію може бути дозволений лише спеціальним формуванням ЦО і медично-му персоналу для надання допомоги по ліквідації наслідків за-стосування біологічних засобів.

Об'єкти, які опинилися в зоні карантину і продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливий режим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робочі зміни роз-биваються на окремі групи (по можливості — якнайменші за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчу-вання і відпочинок робітників та службовців організовується групами у спеціально відведених для цього приміщеннях.

У тому випадку, коли встановлений вид збудника не відно-ситься до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб і He-Mae загрози масових захворювань, карантин заміняється обсерва-цією.

Під обсервацією розуміють проведення у вогнищі ураження ряду ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних за-ходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних за-хворювань. Режимні заходи в зоні обсервації, на відміну від ка-рантину, включають максимальне обмеження в’їзду і виїзду, a також вивезення з вогнища майна без попереднього знезаражу-вання і дозволу епідеміологів; посилення медичного контролю за харчуванням і водопостачанням; обмеження пересування по за-раженій території і спілкування між окремими групами людей та деяких інших заходів.

Контроль за дотриманням установлених правил у ВБУ покла-дається на комендантську службу. На магістральних шляхах ор-ганізовуються контрольно-пропускні, санітарно-контрольні, ве-теринарно-карантинні і приймально-передавальні пункти, що працюють цілодобово.

Основні протиепідемічні заходи у ВБУ: виявлення заражених і хворих людей шляхом подвірних обходів, їх ізоляція, госпіталі-зація і лікування; дезінфекція одягу, взуття, споруд, техніки, транспорту, приміщень і територій; установлення протиепідеміч-ного режиму роботи медичних установ, підприємств громадсько-го харчування, торгівлі, транспорту; проведення посиленого ве-теринарного нагляду за тваринами. До визначення виду збудника хвороби у ВБУ проводиться зага-льна екстрена профілактика, що включає в себе застосування анти-біотиків широкого спектра дії. Після визначення виду збудника проводяться щеплення й екстрена спеціальна профілактика із засто-суванням препаратів, до яких чутливість збудника найвища, а також сульфамідних препаратів і лікувально-профілактичних сироваток.

При ліквідації ВБУ здійснюються протиепідемічні заходи що-до знезаражування місцевості, транспорту, устаткування, вироб-ничих і житлових приміщень, води, продовольства і фуражу; обов'язковими складовими частинами цих заходів є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Дезінфекція — знищення чи вилучення хвороботворних міьфобів і токсинів на об'єктах зовнішнього середовища, на шкірі й одязі.

Дезінсекція — винищування шкідливих комах і кліщів (пере-носників збудників інфекційних захворювань).

Дератизація — комплекс заходів для боротьби з гризунами — джерелами або переносниками збудників інфекційних хвороб.

Заходи щодо знезаражування ВБУ здійснюються службою са-нітарної обробки людей і знезаражування одягу та комунально-технічною службою у взаємодії з іншими службами ЦО.

У ліквідації ВБУ значне місце займають попереджувальні захо-ди, які включають дотримання протиепідемічних і санітарно-гігієнічних правил на виробництві й у побуті; переведення об'єктів народного господарства на суворий протиепідемічний режим робо-ти; організацію санітарного і лабораторного контролю за об'єктами водопостачання і громадського харчування; своєчасне застосування вакцин і антибіотиків, а також використання 313.

Карантин і обсервація знімаються розпорядженням начальника ЦО, який встановив їх, але не раніше проходження максимального терміну інкубаційного періоду (відліченого від часу виявлення останнього захворілого даним видом хвороби) і завершення заклю-чної дезінфекції у вогнищі. Керівництво силами і засобами ЦО здій-снюється через допоміжні пункти управління, які розгортаються у ВБУ. У ході робіт з ліквідації вогнища ураження постійно підтри-мується зв'язок з вищестоящими штабами і службами ЦО.

Особливості проведення РІНР

у вогнищі комбінованого ураження

Вогнищем комбінованого ураження (ВКУ) вважається територія, у межах якої в результаті впливу двох чи більше видів ЗМУ та інших засобів нападу відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування й пошко-дження будинків і споруд.

Рятувальні роботи у ВКУ характеризуються необхідністю:

•          одночасного чи послідовного залучення спеціально підгото-влених і оснащених, різних за своїм призначенням сил і засобів, здатних до дій в умовах застосування супротивником різних ви-дів ЗМУ;

•          обов'язкового використання усім о. с. військових частин ЦО і формувань 313 органів дихання і шкіри та забезпечення ураже-них протигазами;

•          проведення режимних ізоляційно-обмежувальних заходів для локалізації вогнища від навколишніх районів;

•          проведення екстреної профілактики особового складу, який бере участь у ліквідації вогнища, а також населення, яке опини-лося у вогнищі до ураження, шляхом застосування антидотів, ра-діозахисних препаратів, протибактеріальних та інших засобів;

•          організації санітарної обробки людей з урахуванням їх ура-ження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами;

•          одночасного проведення дегазації, дезінфекції і дезактивації проїздів (проходів), шляхів евакуації, захисних споруд і транспорту;

•          термінової евакуації уражених у лікувальні установи, а ін-шого населення — у безпечні місця.

Рішення на проведення РІНР у ВКУ начальник ЦО області приймає на підставі даних усіх видів розвідки (інженерної, по-жежної, медичної, радіаційної, хімічної і біологічної). У цьому рішенні він, крім звичайних питань, додатково визначає пункти розміщення і порядок евакуації населення з районів хімічного і небезпечного радіоактивного зараження; райони карантину й об-сервації, терміни їх становлення, порядок забезпечення форму-вань засобами захисту, а також препаратами для надання допо-моги ураженим; ділянки місцевості й об’єкти, що підлягають дегазації, дезактивації чи дезінфекції в першу чергу; обсяг і зміст протиепідемічних, спеціальних профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів.

При організації РІНР необхідно враховувати особливості ви-користання різноманіття залучених до робіт сил ЦО. Дії цих сил у вогнищі ураження повинні ретельно узгоджуватися і взаємно забезпечуватися. Особлива увага приділяється постійному обміну даними про обстановку ходу робіт на об'єктах, своєчасному ма-невру силами і засобами, підтримці зв'язку між органами управ-ління різних ланок і всебічному забезпеченню проведених робіт. Дії підрозділів військових частин ЦО, формувань загального призначення і служб у ВКУ будуть приблизно такими ж, як і у вогнищах ядерного, хімічного і біологічного ураження. У першу чергу визначають найбільш небезпечний вражаючий фактор, який несе найбільшу загрозу ураження, і вживають термінових заходів щодо запобігання чи зниження до мінімуму його впливу, потім ліквідують наслідки інших факторів.

Зміна сил ЦО, які працюють у вогнищі ураження при наявнос-ті біологічного зараження, здійснюється при суворому дотриман-ні режимних ізоляційно-обмежувальних заходів. Формування і підрозділи, які змінилися, виводяться в райони, визначені в ме-жах зони карантину чи обсервації, де і проводиться їхня спеціа-льна обробка з урахуванням наявності радіоактивного і (або) хі-мічного зараження.

При сучасному рівні розвитку ЗМУ і засобів її доставки до цілей значно збільшується обсяг РІНР і потреба в силах, особ-ливо після раптового нападу супротивника. Ускладнюються способи організації і проведення робіт, а це вимагає внесення істотних корективів у плани створення угруповань сил, методи рішення завдань і керування силами. 3 огляду на зростаючі уражаючі властивості звичайних видів зброї, у планах ЦО необ-хідно також передбачати підготовку сил для проведення РІНР у випадках масованого застосування супротивником і цими вида-ми зброї. Щоб забезпечити успішне виконання завдань у ході ведення робіт у вогнищах ураження, усі питання, пов'язані з ор-ганізацією РІНР, повинні бути заздалегідь передбачені і вирі-шені ще в мирний час.