7.1.7. ВИКОРИСТАННЯ СИЛ ЦО НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ (ХНО) ПРИ ЛІКВІДАЦІіЇ ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ, УТВОРЕНИХ ВИТІКАННЯМ ВЕЛИКОЇКІЛЬКОСТІ СДОР


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Нині дедалі ширше застосування в народному госпо-дарстві знаходять СДОР; відповідно зростає імовірність хімічно-го зараження місцевості і ураження людей внаслідок аварії на ХНО чи транспортних засобах, які перевозять хімічно небезпечні і СДОР. Понад сто типів СДОР застосовують у різних технологі-чних процесах; найчастіше використовуються аміак, хлор, сірчи-

стий ангідрид, окис вуглецю, сірковуглець, трихлористий фос-фор, фтористий водень та ін. СДОР здійснюють вражаючу дію на людей при потраплянні їхніх парів в атмосферу, при розливанні цих речовин на місцевості й різних поверхнях, з якими стикають-ся люди.

У випадку аварії або руйнування ємкостей зі СДОР вони в га-зо- або пароподібному стані перемішуються з повітрям і поши-рюються за напрямком приземного вітру, утворюючи на своєму шляху зону хімічного зараження.

Важливою характеристикою вогнища, утвореного СДОР, є стійкість зараження, тобто час самодегазації СДОР, який і визна-чає тривалість існування вогнища ураження. На швидкість само-дегазації СДОР впливають випаровування, усмоктування речо-вини в ґрунт і здатність його до хімічного розкладання (гідролізу, окислювання і т.п.). Стійкість зараження залежить також від тем-ператури повітря в приземному шарі і температури ґрунту, швидкості вітру і вертикальної стійкості атмосфери. Чим вища температура повітря і ґрунту і більша швидкість вітру, тим шви-дше випаровуються розлиті СДОР. Прискорюють випаровування СДОР висхідні потоки повітря, які спостерігаються при конвек-ції. Отруйні речовини, що мають температуру кипіння приблизно до + 20°С (окис вуглецю, хлор, аміак, сірчистий ангідрид), при розливанні випаровуються швидко, пари їх у небезпечних конце-нтраціях можуть виявлятися на великих відстанях від місця ава-рії. Отруйні речовини, які мають температуру кипіння вище + 20°С (сірковуглець, трихлористий фосфор), випаровуються пові-льно і до повного випаровування тривалий час знаходяться в міс-цях розливу; пари таких речовин у небезпечних концентраціях поширюються на невеликі відстані.

На стійкість зараження впливають також: наявність осадів (дощ сприяє проникненню СДОР у глиб ґрунту з потоками води, прискорює гідроліз), структура ґрунту, її вологість, наявність і вид рослинного покриву. Так, на піщаних ґрунтах при незначній рослинності стійкість зараження відносно невелика, на глинис-тих, покритих рослинністю, вона значно більша.

У населених пунктах стійкість зараження СДОР вища, ніж на відкритій місцевості, тому що вплив вітру, який прискорює випа-ровування, у цих умовах виявляється в меншій мірі.

Зона зараження СДОР звичайно не має чітко виражених меж і залежить від глибини поширення парів, площі розливу, кількості речовини, що розлилася, а також від метеорологічних умов і ре-льєфу місцевості. Чим більша швидкість вітру, тим більша глибина поширення парів СДОР. Однак при швидкостях вітру понад 6-7 м/с пари СДОР розсіюються. Зі збільшенням температури по-вітря прискорюється випаровування СДОР з ґрунту, збільшується концентрація їх парів над зараженою місцевістю.

Ступінь вертикальної стійкості атмосфери характеризує на-прямок вертикальних потоків повітря, що значною мірою впли-ває на глибину поширення парів СДОР і їх концентрацію. Як за-значалося вище, розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію. Інверсія перешко-джає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприят-ливі умови для збереження високих концентрацій парів СДОР, чим становить найбільшу небезпеку для ураження людей і тва-рин. Ізотермія забезпечує середні умови поширення парів СДОР. При конвекції висхідні потоки повітря розсіюють заражену хма-ру, що значно знижує можливості ураження людей і тварин і по-легшує проведення РІНР.

У населених пунктах і лісах можливий застій зараженого по-вітря. Глибина поширення парів СДОР у видолинках і ярах біль-ша, ніж на рівнині. Ширина зони зараження парами СДОР при стійкому вітрі приймається за 1/5 глибини, а при нестійкому мо-же становити до 4/5 глибини.

3 метою завчасної підготовки до захисту від впливу СДОР на об’єктах, де вони присутні, а також у містах і населених пунктах, де ці об’єкти розташовані, відповідні штаби і служби ЦО й адмі-ністрація підприємств розробляють і здійснюють заходи щодо захисту робітників, службовців і проживаючого поблизу об’єктів населення, спрямовані на запобігання утворення вогнищ хімічно-го ураження, максимальне ослаблення уражаючого впливу от-руйних парів на людей і швидку ліквідацію зон хімічного зара-ження, що утворилися.

Шдготовку підприємства до захисту від СДОР у випадку ви-робничої аварії здійснюють на основі спеціально розробленого плану, в якому відбиті необхідні організаційні й інженерно-технічні заходи; схеми оповіщення працюючої зміни і прожива-ючого поблизу об’єкта населення про небезпеку ураження СДОР; характеристики СДОР і цехів (складів), у яких вони знаходяться, схеми можливої обстановки на об’єкті у випадку аварії чи руйну-вання ємкостей зі СДОР; розрахунки сил і засобів ЦО об’єкта, які залучаються для ліквідації вогнищ зараження СДОР; варіанти дій формувань ЦО при ліквідації вогнищ зараження.

Організаційні заходи передбачають організацію і підтримку в постійній готовності системи оповіщення про хімічну небезпеку, порядок доведення до робітників, службовців і населення встано-влених сигналів; узгодження зі штабом ЦО міста (району) питань використання в разі потреби формувань інших об'єктів і міських засобів оповіщення; порядок представлення повідомлень про ви-никнення вогнищ зараження; навчання особового складу форму-вань ЦО ОГ виконанню конкретних робіт з ліквідації вогнищ за-раження, утворених СДОР на об'єкті; нагромадження для забезпечення всіх робітників та службовців об'єкта, збереження і підтримка в готовності 313 (промислових протигазів певних ма-рок, цивільних та ізолюючих протигазів, засобів захисту шкіри); пошук засобів, придатних для дегазації (нейтралізації) СДОР; підготовку необхідного устаткування для готування розчинів, що дегазують, і подачі їх до місць можливих аварій; пристосування техніки для проведення дегазаційних робіт.

До основних заходів інженерно-технічного характеру від-носяться такі: обладнання ємкостей, комунікацій і виробничих установок зі СДОР автоматичними і ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії; можливе під-силення конструкцій ємкостей і комунікацій зі СДОР чи улаш-тування навколо них огороджень для захисту від пошкоджень при аварії; будівництво під сховищами підземних резервуарів з водою чи іншими компонентами для розчинення СДОР при її аварійному витіканні; обладнання чаш, пасток, спрямованих стоків для приймання СДОР; розосередження запасів СДОР; будівництво для них заглиблених чи напівзаглиблених сховищ; обладнання робочих приміщень засобами аварійної сигналі-зації.

В плані дій о.с. формувань викладаються основні заходи щодо ліквідації наслідків аварії на кожній виробничій ділянці, де при-сутні СДОР, із вказанням відповідальних виконавців з керівного складу ОГ, залучених сил і засобів, їх завдань і часу, що відво-диться на виконання робіт.

Крім того, у цьому плані передбачаються:

•          оповіщення о. с. формування про негайний збір;

•          проведення розвідки вогнища зараження і позначення його меж;

•          оточення вогнища зараження;

•          проведення безперервного метеорологічного спостереження і порядок інформації про напрямок руху парів СДОР (хмари за-раженого повітря);

•          укриття в захисних спорудженнях чи виведення за межі вог-нища робітників, службовців і населення; •          проведення рятувальних робіт і надання медичної допомоги потерпілим;

•          проведення невідкладних аварійних робіт з ліквідації (лока-лізації) аварії;

•          проведення робіт з дегазації СДОР у місцях її виділення в атмосферу і на шляхах поширення парів;

•          дегазація території, споруд і устаткування;

•          спеціальна санітарна обробка людей.

Ліквідація вогнищ зараження, утворених СДОР у результаті виробничої аварії, організовується і проводиться на основі рі-шень начальника ЦО об’єкта, на якому відбулася аварія, чи голо-ви створюваної надзвичайної комісії.

Рятувальні роботи організовуються після проведення розвідки і прийняття начальником ЦО остаточного рішення.

У зоні зараження намічаються ділянки й об’єкти, на які вво-дяться рятувальні і медичні формування. Роботи проводяться із дотриманням запобіжних заходів, використовуються індивідуа-льні засоби захисту, передбачається страхування особового скла-ду, який виконує роботи.

Уражені після надання їм допомоги доставляються на незара-жену територію, а при необхідності — у лікувальні установи. На-селення, яке опинилося в зоні зараження, евакуюється за її межі. На виході із зон зараження організовуються санітарна обробка населення і о. с. формувань та дегазація транспорту й майна. Ці роботи проводяться на пунктах спеціальної обробки, що розгор-таються, стаціонарних обмивальних пунктах і станціях знезара-жування транспорту. Заражений одяг збирається для подальшої дегазації чи знищення.

Найбільш складні аварійні роботи в газонебезпечних місцях, де потрібне обов'язкове використання ізолюючих протигазів, по-винен виконувати о. с. штатної газорятувальної служби.

Обслуговуючий персонал, уживши необхідні заходи захисту, відповідно до діючих на об'єкті інструкцій виконує заходи, спрямовані на ліквідацію чи локалізацію аварії. В міру прибуття до цих робіт беруться підрозділи рятувальних служб, спеціалізо-вані невоєнізовані формування і зведені загони (команди) проти-радіаційного і протихімічного захисту, створювані на ОГ, які мають СДОР. Крім того, у залежності від масштабів аварії до лі-квідації її наслідків можуть залучатися зведені загони загального призначення; при необхідності на допомогу їм надаються форму-вання служб ЦО (спеціалізовані формування): протипожежні, охорони громадського порядку й ін. У деяких випадках можуть бути задіяні ще й територіальні зведені загони спеціального захи-сту, які розгортаються на базі військових частин ЦО.

Порядок дій сил ЦО при локалізації вогнищ хімічного зара-ження в кожному конкретному випадку залежить від виду отруй-ної речовини, характеру ушкоджень, технологічної схеми вироб-ництва й інших умов.

Командири формувань, з'ясувавши поставлені завдання, вво-дять підлеглі їм сили на призначені ділянки і на місці визначають найбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, уточню-ють порядок використання машин та інших засобів механізації, підтримують установлений режим, стежать за дотриманням захо-дів безпеки.

Після локалізації місця аварії (розливу СДОР) сили ЦО при-ступають до знезаражування вогнищ зараження. У першу чергу дегазують під'їзні колії і внутрішньозаводські дороги, потім зне-заражують ділянки місцевості й об'єкти, що можуть бути джере-лами зараження. Дегазація здійснюється шляхом поливання дега-зуючими розчинами за допомогою пожежних машин, автоцистерн, мотопомп та інших пристроїв, пристосованих для розливання рідин. Щоб зменшити глибину поширення заражено-го повітря, ставляться водні вертикальні завіси, які частково роз-сіюють хмари парів СДОР, частково нейтралізуючі її.

Повернення населення в зону зараження допускається, якщо проведені аналізи повітря, ґрунту і різних поверхонь показали за-раженість, нижчу гранично припустимої концентрації.

Харчова сировина, продукти харчування, фураж, які побували в зоні зараження, також піддаються перевірці, після чого прийма-ється рішення про їх дегазацію, утилізацію чи знищення. На за-раженість (з висновком про подальше використання) перевіря-ються запаси води і джерела водопостачання.

При виникненні аварії на транспорті з викидом (виливанням) СДОР негайно оповіщаються начальники ЦО району, міста й об-ласті, на території яких відбулася аварія. За розпорядженням від-повідного начальника ЦО чи голови надзвичайної комісії приво-дяться в готовність органи управління, формування розвідки, медичної служби, охорони громадського порядку й ін.

Організовуються оточення місця аварії, розвідка, РІНР. У пе-ріод ведення робіт особлива увага приділяється хімічному забез-печенню, розвідці, використанню засобів захисту, дотриманню термінів перебування в цих засобах, режимам поведінки, санітар-ній обробці людей і дегазації майна, транспорту, споруд, тери-торії.