3.3.1. УКРИТТЯ В ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Укриття в захисних спорудах — основний і найбільш надій-ний спосіб захисту від усіх вражаючих факторів. Цей спосіб пе-редбачає застосування системи захисних споруд, які відповідають можливому характеру обстановки і вимогам захисту різних категорій населення.

Систему захисних споруд становлять сховища в категорійованих містах і на найважпивіших об'єктах господарювання, протирадіа-ційні уьфиття (ПРУ) у некатегорійованих містах і сільській місцево-сті, а також пристосовані для цієї мети метрополітени, підземні гір-ничі виробки, природні пустоти, найпростіші укриття у вигляді відьфитих і переьфитих щілин. Найважливішими напрямками в під-вищенні надійності захисту є завчасне розгортання будівницгва за-хисних споруд з метою забезпечення ними всього населення.

Комплекс заходів щодо укриття населення включає будівниц-тво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника.

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних бу-динків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, ме-трополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважли-вішими інженерно-технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ЦО) по створенню матеріальної бази для організації захисту на-селення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час.

Для ефективного використання захисних споруд у воєнний час плануються і підготовляються заходи щодо приведення їх у повну готовність, щодо організації заповнення споруд людьми і життєзабезпеченню людей. Особливе значення при організації укриття має швидкість оповіщення населення і заповнення захи-сних споруд людьми.

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦО» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб на-родного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть ви-користовуватися під приміщення: культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гар-дероби, душові); виробничі — у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і не вимагають природного освітлення; торгівлі і су-спільного харчування; об’єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів для автомобілів тощо.

 

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечу-ють своєчасне приведення захисних споруд у готовність до при-йому тих, хто укривається.

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхід-ності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення — за місцем проживання, а також забезпечення уьфиття населення категорійова-них міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захи-сті о. с. формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт.

Призначення і класифікація сховищ

Сховищами називають захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих фа-кторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конс-трукціями і установкою противибухових пристроїв у системі ве-нтиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фі-льтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фі-льтрами, фільтрами-поглиначами).

Сховища класифікуються: по захисних властивостях, місткос-ті (сумі місця для сидіння та лежання), за місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, термінами будівництва.

За ступенем захисту від ударної хвилі й у залежності від кое-фіцієнтів захисту (Кзах) від у– і нейтронного випромінювання їх поділяють на 4 класи.

Сховища 1-го класу розраховані на надлишковий тиск у фро-нті ударної хвилі не менше 5 кгс/см (500 кПа) і мають Кзах не менше 5000; сховища 2-го кла2у повинні витримувати надлиш-ковий тиск не менше 3 кгс/см (300 кПа) і послаблювати зовні-шні у- і нейтронне випромінювання не менше, ніж в 3000 разів; сховища 3-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 2 кгс/см (200 кПа) і Кзах > 2000; сховища 4-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 1 кгс/см (100 кПа) і мають Кзах > 1000.

За місткістю сховища можуть будуватися на 150, 300, 600, 900, 1200, 1500, 1800, 2100, 2500, 3000 чоловік і більше.

 

Будівництво сховищ меншої місткості допускається у винят-кових випадках при малій кількості працюючих. На підприємст-вах, в установах і організаціях, які мають чисельність працюючої зміни 50 чол. і менше, можуть будуватися сховища, що забезпе-чують колективний захист групи об'єктів.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремі. Вбудовані створюються в підвальних поверхах і заглиб-лених приміщеннях виробничих та допоміжних промислових підприємств, громадських і житлових будівель. Однак можуть створюватися і сховища, вбудовані в перші поверхи будівель і споруд. Окремі сховища будуються тільки в тих випадках, коли нема можливості мати вбудовані, наприклад, на об'єктах, які не ведуть нового будівництва.

По забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням схови-ща можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промис-лового виготовлення або зі спрощеним, виготовленим з підруч-них матеріалів.

За часом будівництва сховища бувають: збудовані завчасно в мирний час і такі, що будуються швидко при загрозі нападу.

Вимоги до сховищ

Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захи-сту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу— аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих мате-ріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні примі-щення висотою не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить ви-ще рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см.

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищува-ти повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм.

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивос-тей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичай-них ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних саніта-рно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є: вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря. Повітря має містити не більше 1 % вуглекислого газу (гранично-допустима концентрація дорівнює 3 %), мати відносну вологість не більше 70 % (гранично допустима — 80 %) і температуру по-вітря не вище +23°С (гранично допустима — +31°С).

Будова сховища

Приміщення сховищ поділяються на основні та допо-міжні. До основних належать відсіки (приміщення для людей і тамбур-шлюзи, до допоміжних — фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), захищені входи і виходи.

Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чол.; але й для сховищ малої міс-ткості бажано мати 2 входи. Вони повинні розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і ОР забезпечується обладнанням тамбурів. Двері повинні мати резинові прокладки і клинові затвори, які за-безпечують щільне притискання дверного полотна до дверної ко-робки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї роз-міром у поперечнику 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів'ям (оголів'я— верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмос-ферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Ви-хід у галерею заьфивається захисно-герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни.

Оголів'я аварійного виходу повинне бути віддалене від оточую-чих будинків на відстань, що становить не менше половини висоти

будинку плюс 3 м, виступати над поверхнею землі на 1,2         1,5 м; в

кожній його стіні повинен бути отвір розміром 0,6 х 0,8 м, обладна-ний жалюзійними ґратами, які відчиняються всередину.

Система повітропостачання з фільтровентиляційним облад-нанням промислового виготовлення включає (рис. 3.1): фільтро-вентиляційний агрегат (ФВА-49) 1 (а — фільтри-поглиначі ФП-100, б — здвоєний герметичний клапан, в — електроручний вен-тилятор ЗРВ-49, г — витратомір повітря); противибуховий при-стрій 2; проти пилові фільтри 3; герметичні повітроводи 4; флан-цеві з’єднання 5; повітророзвідну сітку 6; електроручний вентилятор 7; герметичні клапани 8; витратомір повітря 9; уста-новку регенерації повітря 10 (д — ущільнені шибери, е — кисне-вий шланг, ж — регенеративні патрони, з — балон з киснем); ре-гулюючу термічну заглушку 11; клапан надлишкового тиску (КНТ) 12; лінію герметизації 13.

 

 

Вьіброс воздухаиз

убєжища

Забор воздуха на

регенерацию из

помещения

для укрьшающихся

 

 

Постачання сховищ зовнішнім повітрям повинно забезпечува-тися у двох режимах: у режимі чистої вентиляції та у режимі фі-льтровентиляції. У сховищах, розташованих у пожежонебезпеч-них районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах, передбачений третій режим — режим регенерації повітря, яке міститься усередині сховища, по замкнутому циклу.

Кількість зовнішнього повітря, яке подається в сховище у ре-жимі чистої вентиляції, встановлюєть3я в залежності від темпе-ратури цього повітря в м3жах 8—13 м /год на людину, в режимі фільтровентиляції — 2 м /год на одну людину і 5 м /год на одно-го працюючого в приміщенні пункту управління.

Переключення системи вентиляції з одного режиму на інший здійснюється за допомогою герметичних клапанів і вентиляторів.

У режимі чистої вентиляції зовнішнє повітря очищається від пилу, у тому числі і від радіоактивного, а в режимі фільтровенти-ляції — від радіоактивного пилу, OP і біологічних засобів.

Для очищення повітря від радіоактивного пилу використову-ються протипилові фільтри різної конструкції, зокрема масляний сітчастий. Він являє собою набір металевих сіток, зібраних у па-кет розміром 520 х 520 х 80 мм. Сітки просочуються веретенним маслом. При проходженні повітря через фільтр пил, що міститься в повітрі, прилипає до масляної плівки на сітці. Продуктивність однієї комірки масляного фільтра 1000—1300 м /год при аероди-намічному опорі від 3 до 8 мм водяного стовпчика.

Протипилові фільтри встановлюють у приміщенні (камері), відділеному від основних приміщень сховища капітальною сті-ною. Це забезпечує захист людей, які укриваються від впливу випромінювань радіоактивних речовин, що накопичуються у фі-льтрах.

Очищення повітря від OP і бактеріальних засобів здійснюєть-ся у фільтрах-поглиначах типу ФП-100, ФП-200, ФП-300 й ін., встановлюваних у фільтровентиляційній камері. Працює фільтр-поглинач за принципом фільтруючого протигаза. Зовнішнє пові-тря надходить у фільтр через один з центральних отворів, прохо-дить через картонний фільтр і шар вугілля-каталізатора, де очи-щається від OP і бактеріальних засобів, та виходить через бічний отвір. Продуктивність фільтра-поглинача залежить від його роз-міру (табл. 3.1).

ФП-100У, на відміну від ФП-100, має запобіжник проскаку-вання, який показує ступінь відпрацьовування фільтра-поглинача по тій чи іншій ОР.

 

ОСНОВНІХАРАКТЕРИСТИКИ ФІЛЬТРІВ-ПОГЛИНАЧІВ

 

Марка Маса   Розміри, мм   Опір, мм вод. ст.       Проду3ив-ність, м /год

 

           

            діаметр             висота         

           

 

ФП-100 ФП-200 ФП-300     60—70 36—66

65—75            350

545—550

580      507 507

мо       40—45

40—45

85        100 200 300

Фільтри-поглиначі монтуються в колонки по 2—3 шт. у кож-ній. Монтаж колонки більше ніж з трьох фільтрів не рекоменду-ється, тому що при цьому істотно збільшується опір колектора фільтрів. При необхідності подачі більшої кількості повітря ко-лонки фільтрів-поглиначів об’єднуються в батареї.

Подача зовнішнього повітря в сховище здійснюється з допо-могою вентиляторів різних систем — з ручним і (або) з електри-чним приводом.

У сховищах малої і середньої місткості застосовують, як пра-вило, фільтровентиляційні агрегати ФВА-49. Один ФВА-49 за-безпечує подачу повітря в кількості 300 м /год у режимі фільтро-вентиляції і 400—450 м /год у режимі чистої вентиляції.

Третій режим вентиляції — регенерація внутрішнього повітря в сховищі по замкнутому циклу — може здійснюватись за допо-могою регенеративних патронів типу РП-100 або регенеративних установок РУ-150/6.

Регенеративний: патрон РП-100 служить для поглинання вуг-лекислого газу, який утворився при диханні людей в ізольовано-му приміщенні і який вступає в реакцію з хімічним поглиначем, що містить гідрат окису кальцію. Реакція відбувається з виділен-ням водяних парів і тепла. Регенеративні патрони з таким хіміч-ним поглиначем тільки поглинають вуглекислий газ, тому в ди-хальній ^суміші з часом буде зменшуватися процентний вміст кисню. Иого недостача заповнюється з кисневих балонів через понижуючий редуктор.

Регенеративні патрони монтуються у стовпчики у фільтровен-тиляційній камері і приєднуються до всмоктувальної магістралі вентиляційної системи. Запасні кисневі балони встановлюються в окремому приміщенні із захисно-герметичними дверима, які від-криваються усередину.

Потужність засобів регенерації визначають, виходячи з трива-лості їх роботи протягом розрахункового терміну при нормах витрати кисню 25 л/год і поглинання вуглекислого газу 20 л/год на одну людину.

Більш досконалими засобами є РУ-150, регенеративна речо-вина яких забезпечує одночасне поглинання вуглекислого газу і виділення кисню.

Зовнішнє повітря для подачі в сховище через систему фільт-ровентиляції забирається по двох повітрозаборних каналах, з яких один є основним, а інший — аварійним (запасним).

Для захисту системи повітропостачання і фільтровентиляцій-ного устаткування від ушкоджень, а також від проникання в схо-вище ударної хвилі на повітрозабірних і витяжних каналах уста-новлюються противибухові пристрої: металеві дефлектори, спрощені захисні секції, клапани-відтиначі поплавкові й ін. Про-тивибухові пристрої або закриваються при різкому підвищенні тиску зовнішнього повітря, або кілька разів змінюють напрямок його руху (при зміні напряму руху повітря на 90º тиск у фронті ударної хвилі зменшується у 1,5—2 рази).

Відпрацьоване повітря видаляється зі сховища через витяжні канали, у яких, крім противибухових пристроїв, встановлюються ще й клапани надлишкового тиску. Для боротьби з надлишком тепла в сховищах (у необхідних випадках) передбачаються дода-ткові заходи, наприклад, застосування повітроохолоджувальних установок або кондиціонерів, збільшення поверхні загороджува-льних конструкцій (стін, перекриттів) з можливим збільшенням площі підлоги на одну людину 0,75 м , збільшення обсягу повіт-роподачі в режимі фільтровентиляції до 5 м/год на одну людину.

У тепловому балансі враховуються тепловиділення від людей, електричного освітлення, пристроїв регенерації повітря і погли-нання тепла загороджувальними конструкціями.

Кількість тепла і вологи при розрахунках слід приймати:

•          від однієї людини: тепловиділення — 420 кДж/год, волого-виділення — 80 г/год;

•          від регенеративних патронів РП-100: тепловиділення — 63 кДж/год, вологовиділення — 14 г/год (на одну людину).

Тепловиділення від електричного освітлення (в кДж/год) ви-значається за формулою:

CJOCB = 860 X TVOCB,

де NocB — сумарна потужність джерел освітлення, кВт.

Електропостачання повинне здійснюватися від зовнішньої ме-режі міста (об’єкта), а при необхідності — ще й від захищеного джерела — дизельної електростанції. У випадку припинення електропостачання від зовнішньої ме-режі (і відсутності ДЕС) у сховищах передбачається аварійне освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей, велогенератора й інших джерел.

Користуватися свічками і гасовими ліхтарями можна, але тільки за умови достатньої вентиляції.

Сховище повинне мати телефонний зв’язок з пунктом управ-ління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи мі-сцевої (об’єктової) радіотрансляційної мережі.

Водопостачання і каналізація сховищ здійснюються на базі міських і об’єктових водопровідних та каналізаційних мереж. Однак на випадок їх руйнування в сховищі повинні створюватися аварійні запаси води і приймачі фекальних вод.

Для зберігання аварійного запасу води використовуються про-точні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімни-ми кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

Мінімальний запас води в проточних ємностях повинен бути для пиття, 6 л для санітарно-гігієнічних потреб — 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування, а в сховищах місткі3 -тю 600 чол. і більше — додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м .

Проточні ємності звичайно встановлюють у санітарних вузлах під стелею, а безнапірні баки — у спеціальних приміщеннях. Для знезаражування води в сховищі слід мати запас хлорного вапна чи дві третини основної солі гіпохлориду кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м води потрібно 8—10 г хлорного вапна або 4—5 г ДТС-ГК.

Санітарний вузол у сховищі влаштовується окремо для чоло-віків і жінок з випуском змивних вод в існуючу каналізаційну мережу. Крім того, передбачаються аварійні ємності для збору нечистот. На трубопроводах водопостачання, каналізації й інших систем установлюється запірна арматура (крани, вентилі, засуви) для відключення при ушкодженні зовнішніх мереж.

У сховищі передбачається опалення від загальної опалюваль-ної системи будинку (теплоцентралі об’єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10ºС, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища забарвлюються у відповідні кольори: білий — повітро-забірні труби режиму чистої вентиляції; жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоний — трубопроводи ре-жиму вентиляції по замкнутому циклу; чорний — труби електропроводки; зелені — водопровідні труби; коричневі — труби сис-теми опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опалення в місцях їх введення стрілками вказують напрямок руху повітря чи води.

У приміщеннях для людей встановлюються дво- чи триярусні нари: нижній ярус — місця для сидіння з розрахунку 0,45 х 0,45 м на одну людину, для лежання з розрахунку 0,55 х 1,8 м на одну лю-дину. Висота лав для сидіння повинна бути 0,45 м, а відстань по вертикалі від стелі до місця для лежання — не менше 1,1м.

Кількість місць для лежання залежить від висоти сховища і повинна бути не менше 20 % від загальної місткості.

Крім розглянутого внутрішнього устаткування, сховище оснащується різним протипожежним, санітарним та іншим уста-ткуванням.

При експлуатації сховищ необхідно організовано, швидко і чі-тко їх заповнити людьми за сигналом. Загальний час, необхідний для заповнення захисної споруди:

тзаг=^- + ^- + ... + г„ + г/,,

'2      '2

де /і, h — довжина характерних ділянок маршруту (горизонталь-на поверхня, сходи тощо), м; для спрощення розрахунків перехід по сходах на один поверх можна прирівняти до потроєної висоти поверху:

V\, V2 — швидкість руху на відповідних ділянках шляху, м/хв;

Т„ — час, який витрачається на проходження через вхідний отвір у споруду, хв;

Тр — час, який витрачається людиною на виконання мінімаль-но необхідних дій при оголошенні сигналу (збір, виключення ве-рстатів, електроосвітлення, одягання тощо) до початку руху по споруді. Звичайно на це витрачається 1,5—2 хв.

На рис. 3.2 показана залежність швидкості руху людей від гу-стоти людських потоків: 1 — вільний рух; 2 — сходи (підніман-ня); 3 — сходи (спуск); 4 — горизонтальні шляхи; 5 — отвори.

Швидкість руху людей на відкритій ділянці маршруту без стримуючих умов зустрічних потоків пришвидшеним кроком або бігом приймається за 80—135 м/хв. Для осіб похилого віку вона буде трохи менша.

Швидкість руху при максимальній густоті потоку по горизон-тальній поверхні приймають за 16 м/хв, по сходах униз — 10 м/хв, вгору — 8 м/хв. Час на перехід через вхідні двері:

T„ = N : P,

де N — місткість споруди; Р — пропускна здатність входу (для дверей шириною 80 см приймається 70 чол./хв.; шириною 2 м — 110 чол./хв.).

Віддалення окремих захисних споруд від виробничих будівель шириною В можна визначити за графіком, поданим на рис. 3.3.

Задача 1. Виконати розрахунок основних характеристик сховища з двоярусними нарами, сходами довжиною 10 м і систем його життєзабезпечення при наявності ФП-100 на загальну кіль-кість людей N = 600 чоловік, які працюють в одноповерховому цеху шириною 72 м. Р= 300 чол/1000 м . Об'єм вентиляції на од-ну людину за режимом I — 10м /чол, за режимом II — 2 м /чол.

Розв'язання: 1. Визначення площі основних (S0) і допоміжних (5*д) приміщень сховища.

Sa = Si xN = 0,5 х 600 = 300 м ,

5Д = Si'x7V= 0,1 х 600 = 60 м .

2.         Визначення об'єму основних (W0) і допоміжних приміщень

сховища (Wp).

Wa = W\ XN = 1,5 X 600 = 900 м ,

WA = W\ x N = 0,1 x 600 = 60 м .

3.         Обчислення підпору y СХОВИЩІ.

Обчислення кратності повітрообміну за формулою К= Q : W, де Q — кількість повітря, яке подається у сховище, мЗ/год; W — об'єм сховища, м .

Для режиму I:

К= 6000 : 960 = 6,25.

Підпір повітря Z)p = 10 х^' = 10x6,25 ' > 5 мм водяного стовпа.

Для режиму II:

К= 1200/960 = 1,25.

Підпір повітря Dp = 10 х К ' = 10x1,25 ' > 5 мм водяного стовпа.

Висновок: Внаслідок того, що підпір повітря в режимах I і II понад 5 мм водяного стовпа (5кГс/м ), герметичність сховища при справній системі повітропостачання буде забезпечуватися.

4.         Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:

^нф     1200

п —           —  —12 шт.

'ФП-200       ^^

5.         Визначення часу перебування людей в захисній споруді до

гранично допустимого значення Ссог = 2 % без вентиляції.

СгдкхГхЮ00

t —      ,

Fcc^xlOO

де Сгдк = 2 %; V — об'єм повітря на 1 людину, м ; Гсог — кіль-кість вуглекислого газу, яка виділяється людиною, л/год.

2x1,5x1000

t —      — 2 год.

15x100

6.         Визначення потрібної кількості двоярусних нар (Н).

N     600

Н — — —      —120 шт.

«н      5

7.         Визначення аварійного запасу води на дві доби.

VB = 2 х 10 х 600 = 12 000 л.

8.         Визначення допустимого віддалення сховища від цеху.

За графіком (рис. 2), враховуючи місткість сховища 600 чол., ширину цеху В = 72 м, густоту потоку 300 чол/1000 м , визнача-ємо допустиме віддалення сховища від цеху— 430 м.

9.         Визначення часу заповнення сховища.

Т = 430 : 16 + 10 : 10 +600 : 2 х 70 = 27 + 1 + 4 = 32 хв.

Швидкобудівні сховища

Швидкобудівні сховища (ШБС), так само як і збудова-ні завчасно, повинні мати приміщення для людей, місця для роз-міщення найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості санвузол і ємності для вики-дів можна розміщувати в тамбурі, а баки з водою — там, де бу-дуть розміщуватися люди.

Для будівництва ШБС найкраще застосовувати збірний залі-зобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд мі-ського підземного господарства, наведені в табл. 3.2. Щоб дотримати високий ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких же самих навантажень, як і основні конструкції сховища.

Внутрішнє обладнання ШБС включає заходи подачі повітря, піщані і тканинні фільтри, бачки для води, ємності для фекалій і викидів, засоби захисту повітрозабірних і витяжних отворів, при-лади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

ЕЛЕМЕНТИ КОЛЕКТОРІВ ІНЖЕНЕРНИХ

СПОРУД МІСЬКОГО ПІДЗЕМНОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Марка виробу            Внутрішні розміри     РМОВ: Місць для сидіння (с), для лежання (л)     Розміщення

місць для людей        ОТВС, МПа

Труба ЧТ-20   2,0

2,25     10с + Зл          Двоярусні

нари в два

ряди    0,1—0,15

Рядовий колектор РК-25     2,5 2,7 12с + 4л          Двоярусні

нари вагон-

ного типу       0,03—0,12

Внутрішньоквар-тальний   колектор ВКК — 1,5 х 1,9     Висота 1,9 Ширина 1,5 Довжина 3,2         14с + Зл            Двоярусні

нари в два

ряди    0,09—0,13

Загальний  магіст-ральний колектор ОМК — 2,4 х 2,4   Висота 2,4 Ширина 2,4 Довжина 3,2         18с + 4л            Те ж саме       0,07—0,1

Блок колектора ТБ-3 Висота 2,2 Ширина 1,0        6с + 2л            Те ж саме       0,2—0,3

Примітка: РМОВ — розрахункова місткість одного виробу; ОТВС — орієнтовний тиск, який витримується сховищем.

Як засоби подачі повітря використовують різні вентилятори, в тому числі вентиляторні установки з велосипедним приводом і установки з міхмішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від радіоактивних речовин і бактеріа-льних засобів можна використовувати гравійно-піщані або шла-кові фільтри, а для очищення від пилу — тканинні.

Захист повітрозабірних і витяжних каналів від проникання ударної хвилі здійснюється за допомогою малогабаритних захисних секцій МСУ-М, дерев’яних і металевих дефлекторів (типу ДЗУ або ЗУ).

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємності, які можуть бути внесені у сховище. Санвузол об-ладнується в спеціальному приміщенні, відмежованому від лю-дей. Нари і лави обладнуються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися батарейні або аку-муляторні ліхтарі і лампи з розрахунку не менше одного світиль-ника на 50 чоловік. Як аварійне освітлення можна використову-вати свічки.

Протирадіаційні укриття

ПРУ захищають людей від зовнішнього у- і нейтронно-го випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивно-го пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних за-собів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії удар-ної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

За ступенем захисту від радіоактивного опромінення і ударної хвилі їх поділяють на сім груп (табл. 3.3).

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРУ ЗА СТУПЕНЕМ ЗАХИСТУ

 

Група ПРУ     Кзах по у-випромінюванню           Іиск, що витримується ДРф, кг/см

1          200 і більше    0,2

2          200 і більше    He розраховується

3          100-200          0,2

4          100-200          He розраховується

5          50-100            He розраховується

6          20-50  He розраховується

7          10-20  He розраховується

Коефіцієнт захисту Кзах залежить від щільності матеріалу за-городжувальних конструкцій, їх товщини, наявності отворів в

 

 

раховується за методикою, яка викладена в СНіП-П-11-87 «Захи-сні споруди». На практиці для орієнтовної оцінки захисних влас-тивостей будь-якого приміщення можна користуватися коефіціє-нтом ослаблення плоскої перешкоди Косл, який для у-випромінювання радіоактивно зараженої місцевості розрахову-ють за формулою:

де h — товщина перешкоди (стіни, перекриття), CM; d = 13/р — товщина одного шару половинного ослаблення, см; 13 — товщи-на шару половинного 3слаблення води, см; р — щільність мате-ріалу, перешкоди, г/см .

ПРУ обладнують з розрахунком на найменший необхідний коефіцієнт захисту. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд: саме тут Кзах має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2—3-поверхових кам’яних будівель послаблюють радіацію в 200—300 разів, середня части-на підвалу кам’яної будівлі в кілька поверхів — у 500—1000 ра-зів, підвали в дерев’яних будинках — в 7—12 разів.

Під ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам’яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші пове-рхи багатоповерхових кам’яних будинків ослаблюють радіацію в 5—7 разів, а верхні (за винятком останнього) — в 50 разів. Завча-сно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість — 5 чол.

В ПРУ передбачають основні та допоміжні приміщення. До основних відносять приміщення для людей, до допоміжних — санітарні вузли, вентиляційні камери, тамбури, приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу та ін.

Площа приміщення для розміщення л2ей розраховується, виходячи з норми на одну людину 0,4—0,5 м .

Висоту приміщень ПРУ в будівлях, що проектуються, при-ймають не менше як 1,9 м. Основні приміщення ПРУ обладнують дво- або триярусними нарами, лавами для сидіння і полицями для лежання.

При розміщенні ПРУ в підвалах, підпіллях, гірничих вироб-ках, погребах та інших заглиблених приміщеннях висотою 1,7— 1,9 м і менше передбачають одноярусне розташування нар.

В ПРУ місткістю понад 300 чол. передбачають вентиляційне приміщення, розміри якого визначаються габаритами обладнання і площею, необхідною для його обслуговування. В ПРУ місткістю 300 чол. і менше вентиляційне обладнання допускається роз-ташовувати безпосередньо в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу біля одного з виходів перед-бачають спеціальне місце. Воно відділяється від приміщень для людей неспалимими перегородками з межею вогнестійкості 1 год.

В укриттях місткістю до 50 чол. замість приміщення (місця) для зараженого одягу допускається обладнання біля входів віша-лок, які розміщуються за завісами.

В ПРУ обладнуються не менше двох входів, розташованих у протилежних сторонах укриття під кутом 30º один до одного. На входах встановлюють звичайні двері, які ущільнюються в місцях примикання до дверних коробок.

Укриття людей в ПРУ не регламентується за часом так чітко, як їх укриття в сховищах, тому пропускну здатність входів мож-на не ставити в залежність від місткості укриття.

У заміській зоні під ПРУ в першу чергу пристосовують підва-ли житлових будинків, будівель різноманітного призначення, по-греби і овочеві сховища, приміщення кам’яних, бетонних, глино-битних, дерев’яних і саманних будинків, природні печери і пустоти, гірничі виробки.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться до виконання робіт з підвищення його захисних влас-тивостей, герметизації і обладнання найпростішої вентиляції. За-хисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, пе-рекриттів, дверей, закладанням вікон та інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею землі, влаштовують ґрунтове обсипання, закладають віконні і зайві две-рні отвори, перекриття засипають ґрунтом. При цьому слід мати на увазі, що додаткове засипання ґрунтом перекриттів потребує, як правило, попереднього посилення їх конструкцій.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно замазують усі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах вікнах, дверях, місцях введення труб опалення і водопостачання. Двері оббивають повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щіль-ними матеріалами, а їх краї — пористою резиною: підготовані та-ким чином вони повинні бути щільно зачинені (притиснуті). Вен-тиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чол. здійснюється природним провітрюванням через приточний і витяжний короби. Короби роблять з дощок або у вигляді азбестоцементних к2раміч-них чи металевих труб з внутрішнім перетином 200-300 см . Звер-ху над коробами встановлюють козирки, а внизу (в приміщен-ні) —   щільно   підігнані   засуви   (заслінки,   які   повертаються). В приточному коробі встановлюють протипиловий фільтр, який роблять з різних пористих матеріалів. Нижче засува (заслінки) влаштовують кишеню для збору пилу, що проникає через фільтр. Щоб посилити тягу, витяжний короб встановлюють вище прито-чного на 1,5—2 м. При обладнанні ПРУ в будинках замість витя-жного короба слід використовувати димоходи печей і вентиля-ційні канали, справність яких попередньо перевіряють.

Водопостачання в ПРУ (якщо є можливість) забезпечується від водопровідної мережі. Створюється також аварійний запас води у відповідних ємностях (відра з кришками, бачки) з розра-хунку 3—4 літра на добу на одну людину.

Освітлення обладнується від загальної електромережі, при її відсутності використовують акумулятори, велогенератори, ки-шенькові і ручні електроліхтарі, свічки.

Опалення здійснюється від загальної опалювальної системи, печей і різних інших теплових приладів, в тому числі й електро-нагрівальних.

В ПРУ необхідно мати телефон і гучномовець, підключений до міської або місцевої радіотрансляційної мережі.

Щоб пристосувати кам'яний будинок під ПРУ, встановлюють рами підсилення перекриття 1 (рис. 3.2), заповнюють отвори 2 цеглою, насипають шар утеплювача 3, поверх нього 30—40-сантиметровий шар ґрунтової підсипки 4, роблять валики для ущільнення зачинення дверей 5, обсипають ґрунтом 6 зовнішні стіни, встановлюють приточний 7 і витяжний 9 короби, ущіль-нюють (звичайно цеглою) пройоми 8 в місцях проходу коробів вентиляцій через стіни будинку.

При місткості в укритті 20 чол. витрата матеріалів становити-ме: лісу— 0,9 м , гвіздків — 0,25 кг, цегли— 600 шт., ґрунту — 10—42 м . Трудомісткість робіт 70—90 чол/год. Коефіцієнт захи-сту такого ПРУ Кзах = 800 - 1000.

Погріб, зроблений з каменю або саману, є майже готовим ПРУ.

При необхідності його перекриття посилюють, потім на пере-криття насипають шар ґрунту 2 товщиною 60—70 см, встанов-люють витяжний короб 3, вішають біля вхідних дверей завісу зі щільного матеріалу 5; а для захисту від проникнення зовнішньо-го у- і нейтронного випромінювання через вхідні двері 1 навпро-ти входу на відстані 1,5 м влаштовують стінку 6 з цегли або са-ману товщиною 40-50 см, висотою, яка дорівнює висоті дверей, a шириною — вдвічі більше ширини дверей, встановлюють тару 4 для відходів. При місткості укриття 10 чоловік витрата матеріалів станови-тиме: лісу — 0,03 м , гвіздків — 0,06 кг, каменю — 2м, ґрун-ту— 8—9 м . Трудомісткість роботи становить 20—25 чол/год., Кзах = 400 - 500.

Найважливішим елементом, що забезпечує захисні властивос-ті ПРУ є матеріал, який використовується для їх перекриття, і то-вщина насипу шару ґрунту або нарощування шару льоду в зимо-вий час. Коефіцієнти ослаблення ґрунту з проникаючої радіації ядерного вибуху наведені в табл. 3.4.

Таблщя 3.4

 

Вид матеріалу            Товщина матеріалу, см

 

            40        45        50        60        75

Ґрунт  20        30        50        100      400

Лід      3          4          6          8          15-20

Шар половинного ослаблення з проникаючої радіації деяких матеріалів має величину: для води— 23, деревини— 33, ґрун-ту— 13, цегляної кладки — 14,4, льоду— 26, скла — 16,5, бето-ну— 10, заліза, броні, сталі— 3,0, свинцю— 2,0, склопласти-ку— 12,0 см.

Розглянемо типові задачі, які можуть виникнути при облад-нанні ПРУ.

Задача 1. Для будівництва ПРУ з К = 200 визначити необ-хідну товщину насипу ґрунту, якщо для перекриття будуть вико-ристані колоди діаметром 30 см.

Розв    :  Перекриття  з  лісоматеріалів  забезпечує  Кі   =

23 = 2. Ґрунт повинен ослабити радіацію в 100 разів (Кг = 100). За табл. 3.4 визначаємо, що на перекриття ПРУ необхідно насипати ґрунт товщиною 50 см (К = Кі х Кг = 2 х 100 = 200).

Задача 2. Пристосувати під ПРУ овочесховище, верхнє пере-ьфиття якого зроблено з бетонних плит товщиною 20 см. Визначи-ти товщину шару насипу ґрунту для обладнання ПРУ з К = 120.

Розв ’язання: Бетонні плити забезпечують К = 2 = 4. Ґрунт повинен забезпечити ослаблення радіації в 30 разів. За табл. 3.4 визначаємо, що потрібно насипати 45 см ґрунту на перекриття овочесховища (К = Кі х К2 = 4 х 30 =120). Задача 3. В зимовий час пристосувати під ПРУ погріб, верх-нє перекриття якого зроблено з цегляної кладки товщиною 15 см. Визначити, якої товщини потрібно наростити лід для обладнання ПРУзК = 50.

Розв'язання: Цегляна кладка забезпечує К1 = 2 , = 2. Лід повинен ослабити радіацію не менше, ніж у 25 разів. За табл. 3.4 визначаємо: шар льоду в 75 см ослаблює радіацію в 20 разів. Тоді товщина нарощування льоду для К = 25 приблизно буде станови-ти 90—100 см.

Найпростіші укриття

Найпростіші укриття — щілини (траншеї) — будують-ся і обладнуються при загрозі воєнних конфліктів повсюдно для тієї частини населення, яка не забезпечена захисними спорудами. Щілини (траншеї) можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих щілинах, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і про-никаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5—2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості змен-шиться в 2—3 рази, а після дезактивації заражених щілин — у 20 разів і більше.

У перекритій щілині захист людей від світлового випроміню-вання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5—3 рази, a від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60—70 см — в 200—300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосере-днього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечу-ють захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина щілини визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5—0,6 м на одну людину. В щілинах можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5—1,8 м на одну людину.

Правила користування сховищами

Сховище вводиться в експлуатацію лише після при-ймання комісією, яка діє згідно з «Інструкцією з приймання і експлуатації сховищ Цивільної оборони». Ha кожне сховище складають план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей зі сховища. На плані сховища вказують-ся: вентиляційні канали в стінах, повітрозабірні системи, мережі водопроводу, каналізації, опалення і електроосвітлення, місця розташування пристроїв відключення, аварійний вихід, товщина і матеріали стін та перекриття сховища, площа і внутрішня куба-тура приміщень, наводиться таблиця гранично допустимого часу перебування людей при постійному (без вентиляції) об’ємі повіт-ря в залежності від заповнення людьми.

У картці прив'язки вказуються місцезнаходження сховища і розташовані поблизу характерні орієнтири, що не завалюються, за якими можна швидко відшукати засипане сховище.

На схемі евакуації людей намічаються кілька можливих мар-шрутів виходу з району розташування сховища за межі міста. Один екземпляр документації зберігається безпосередньо у схо-вищі, другий — у штабі ЦО.

При періодичному огляді стану сховища (не рідше одного ра-зу в квартал), а також негайно після заповнення людьми воно пе-ревіряється на герметичність. Ступінь герметичності визначаєть-ся за величиною підпору повітря, а сама перевірка проводиться в такій послідовності: зачиняються всі вхідні двері, ставні і люки, стопоряться клапани надлишкового тиску; закриваються герме-тичні клапани і заглушки на витяжній системі вентиляції; прито-чна система повітрозабезпечення включається в роботу в режимі чистої вентиляції; визначається кількість повітря, яке подається у сховище; замірюється підпір повітря в сховище.

При вмиканні фільтровентиляційного агрегату про кількість повітря, що подається, можна судити з показів витратоміра.

Знаючи продуктивність ФВА і об'єм внутрішніх приміщень, кратність повітрообміну визначають за формулою:

K= Q : V,

де Q — кількість повітря, яке подається, м /год; V — об'єм при-міщень сховища, м .

Підпір повітря замірюється нахиленим манометром типу ТНР (тягонапоромір рідинний); він повинен бути не менше 5 мм вод. ст. при всіх режимах вентиляції сховища.

В залежності від кратності повітрообміну величина підпору повітря повинна відповідати значенням, наведеним у табл. 3.5.

Якщо величина підпору виявиться недостатньою, то здійсню-ється визначення місць витоку повітря за відхиленням полум'я свічки, при цьому перевіряють стан ущільнювальних прокладок герметичних дверей і ставень, а також роботу пристроїв задраю-вання (клинових затворів); щільність примикання коробок дверей (ставень) до загороджувальних конструкцій і дверного полотна (ущільнювальних прокладок) до коробок дверей (ставень); гер-метичність місць проходу через загороджувальні конструкції різ-них введень; герметичність місць з’єднання стель і підлог із зов-нішніми стінами, швів між блоками, стиків між елементами конструкції, особливо у входах (тамбурах).

Таблиця3.5

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВЕЛИЧИНИ ПІДПОРУ ВІД КРАТНОСТІ ПОВІТРООБМІНУ

 

Кратність       0,5       0,6       0,8       0,7       1,2       1,4

Потрібний підпір, мм вод. ст.         5          6          8          12        15        18

Необхідно систематично перевіряти стан всього обладнання сховища, утримувати його відповідно до технічних вимог і усу-вати несправності.

Під час перебування людей в сховищі необхідно підтримувати підпір 5-7 мм вод.ст.; при такому протитиску пари отруйних ре-човин не можуть потрапити всередину сховища.

Температура у сховищі в зимовий час до його заповнення лю-дьми повинна бути не нижче +10ºС і не вище +15. Для цього слід проводити регулярне провітрювання, відкриваючи двері і вклю-чаючи для короткочасної роботи фільтровентиляційний агрегат у режимі чистої вентиляції.

Організація обслуговування сховищ покладається на службу сховищ і укриттів ЦО. На кожне сховище виділяється ланка об-слуговування у складі семи чоловік. Командир цієї ланки є ко-мендантом сховища. Разом з особовим складом ланки він при-ймає сховище, бере участь у перевірці ФВА, встановленні теле-фонного апарата і радіотрансляційної точки перевіряє гермети-зацію і обладнання.

Комендант сховища за сигналом оповіщення органів управ-ління ЦО, пов’язаним з використанням захисних споруд, повинен негайно з’явитися в сховище і розставити особовий склад по по-стах; дати команду постам відключити систему опалення і вклю-чити вентиляційну установку в режимі чистої вентиляції; забез-печити прийом і розміщення людей та дотримання правил внутрішнього розпорядку. Ланка обслуговує 3 пости (по 2 чол. на пост). Пост № 1 орга-нізовується при основному вході. В період заповнення сховища за сигналом оповіщення один постовий, перебуваючи зовні, про-пускає людей у сховище і слідкує за порядком; другий постовий, перебуваючи біля внутрішнього входу, рівномірно розподіляє потік людей. 3 отриманням сигналу або розпорядження про за-криття дверей постові зачиняють їх і один залишається чергувати біля дверей, а другий допомагає налагоджувати порядок у схо-вищі. Пост № 2 перевіряє і готує до роботи фільтровентиляційну установку, за розпорядженням коменданта сховища включає і обслуговує її. Пост № 3 перед заповненням сховища включає освітлення в усіх приміщеннях, зачиняє ставні аварійних виходів і регулювальні заглушки витяжної вентиляції, перекриває при необхідності запірні пристрої транзитних комунікацій, потім слідкує за розміщенням людей і порядком у сховищі.

За сигналом «Закрити захисні споруди» або при заповненні сховища двері і ставні зачиняються і сховище постачається пові-трям у режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов’язані мати при собі за-пас продуктів харчування на 2 доби, а також необхідні особисті речі, документи та індивідуальні засоби захисту (протигази або респіратори). Забороняється приносити з собою легкозаймисті речовини або речовини із сильним запахом та громіздкі речі, приводити домашніх тварин, ходити без потреби по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов’язані виконувати всі вимоги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку.

Виведення людей зі сховища виконується за вказівкою комен-данта і здійснюється особовим складом ланки обслуговування.