3.1.2. ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТЕХНОГЕННОГО I ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Інформування та оповіщення

Формування й оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основним і головним невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і ме-тоди реагування на них.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі орга-ни рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової ін-формації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, про виникнен-ня надзвичайних ситуацій, методи і способи їх захисту, уживання заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

— завчасного створення і підтримки в постійній готовності за-гальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центра-лізованого оповіщення населення;

—        організаційно-технічного об’єднання територіальних сис-тем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

—        завчасного створення й організаційно-технічного об’єднан-ня із системами спостереження і контролю постійно діючих ло-кальних систем оповіщення й інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення ра-діаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної не-безпеки;

—        централізованого використання загальнодержавних і галу-зевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передачі інформації.

Спостереження

3 метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, за-побігання і реагування на них відповідними центральними і міс-цевими органами виконавчої влади здійснюються:

—        створення і підтримка в постійній готовності загальнодер-жавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;

—        організація збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічни-ми речовинами, мікроорганізмами й іншими біологічними аген-тами.

Укриття в захисних спорудах

Укриттю в захисних спорудах, у разі потреби, підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

—        комплексного освоєння підземного простору міст і населе-

них пунктів для взаємопогоджуваного розміщення в ньому спо-

руд і приміщень соціально-побутового, воєнного і господарсько-

го призначення з урахуванням необхідності пристосування і

використання частини приміщень для укриття населення у випа-

дку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природно-

го характеру;

 

—        обстеження й узяття на облік підземних і наземних буді-вель і споруд, які відповідають вимогам захисту споруд підзем-ного простору міст, гірничих виробок і природних пустот;

—        дообладнування з урахуванням реальної обстановки підва-льних й інших заглиблених приміщень;

—        будівництва заглиблених споруд, окремо розташованих від об’єктів виробничого призначення і пристосованих для за-хисту;

—        масового будівництва в період загрози виникнення надзви-чайних ситуацій техногенного і природного характеру найпрос-тіших сховищ і укриттів;

—        будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які

необхідно будувати, щорічно визначається спеціально уповнова-женим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якої віднесені питання захисту населення і територій від надзви-чайної ситуації техногенного і природного характеру, і затвер-джуються Кабінетом Міністрів України.

Наявний фонд захисних споруд використовується для госпо-дарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визнача-ється спеціально уповноваженим центральним органом виконав-чої влади, до відання якої віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Евакуаційні заходи

В умовах неповного забезпечення захисними споруда-ми в містах та інших населених пунктах, які мають об’єкти під-вищеної небезпеки, основним засобом захисту є евакуація насе-лення і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, що проживає в населених пунк-тах, розташованих у зонах можливого катастрофічного затоплен-ня, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хіміч-ного ураження, у районах виникнення стихійних лих, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей).

У залежності від обстановки, що склалася під час надзвичай-ної ситуації техногенного і природного характеру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація населення тимчасового чи безповоротного характеру.

 

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Мініст-рів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

—        можливого небезпечного радіоактивного забруднення те-риторій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосе-редня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження);

—        виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним доходженням проривної хвилі.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Мініст-рів України у випадку загрози чи виникнення надзвичайної ситу-ації техногенного і природного характеру.

Евакуаційні заходи здійснюються Радою Міністрів Автоном-ної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, ор-ганами місцевого самоврядування.

При проведенні часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва й обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків разом з викладачами і вихователями, студенти, пенсіонери й інваліди, що містяться в будинках для осіб похилого віку, разом з обслугову-ючим персоналом і членами їх родин.

У сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуа-цій техногенного і природного характеру евакуація населення планується на випадок:

—        аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;

—        усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних ре-човин;

—        загрози катастрофічного затоплення місцевості;

—        лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших гео-фізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявів пані-ки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

—        планування евакуації населення;

—        визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

—        організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації;

—        організації управління евакуацією;

—        усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розсе-лення евакуйованого населення;

—        навчання населення діям при проведенні евакуації.

 

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуа-цій техногенного і природного характеру усіма видами наявного транспорту, а у випадку його відсутності чи недостачі (а також у випадку руйнування транспортних шляхів) — організоване виве-дення населення пішки за заздалегідь розробленими маршрутами.

Інженерний захист

При проектуванні й експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкід-ливо вплинути на безпеку населення і навколишнього середови-ща, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженер-ного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Заходи інженерного захисту населення і території повинні пе-редбачати:

—        облік при розробці генеральних планів забудови населених пунктів і веденні містобудування можливих проявів в окремих регі-онах і на оьфемих територіях небезпечних та катастрофічних явищ;

—        раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у випадку виник-нення аварій для безпеки населення і навколишнього середовища;

—        будівницгво будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

—        розробку і впровадження заходів безаварійного функціону-вання об'єктів підвищеної небезпеки;

—        створення комплексної схеми захисту населених пунктів і об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

—        розробку і здійснення регіональних та місцевих планів за-побігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техноген-ного і природного характеру;

—        організацію будівництва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інжене-рних споруд спеціального призначення;

—        реалізацію заходів санітарної охорони території.

Медичний захист

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах

надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру по-винні передбачати:

—        планування і використання існуючих сил і засобів уста-нов охорони здоров’я незалежно від форм власності і господа-рювання;

—        введення в дію національного плану соціально-психоло-гічних заходів при виникненні і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;

—        розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенно-го і природного характеру необхідної кількості лікувальних установ;

—        завчасне застосування профілактичних медичних препара-тів і санітарно-епідеміологічних заходів;

—        контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої си-ровини, питною водою і джерелами водопостачання;

—        контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

—        завчасне створення і підготовку спеціальних медичних фо-рмувань;

—        нагромадження медичних засобів захисту, медичного і спе-ціального майна й техніки;

—        контроль за станом навколишнього середовища, санітарно-гігієнічною й епідемічною ситуацією;

—        підготовку медичного персоналу і загальне медико-санітарне навчання населення.

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру гро-мадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид держав-них аварійно-рятувальних служб. Державна служба медицини ка-тастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних установ центрального і територіального рівнів незалежно від ви-ду діяльності і галузевої приналежності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за узго-дженням зі спеціально уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою Міністрів Автономної Респуб-ліки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об’єктового) рівня, утворені згідно із Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катаст-роф здійснюється центральним органом виконавчої влади з пи-тань охорони здоров'я.

Положення про Державну службу медицини катастроф розро-бляється центральним органом виконавчої влади з питань охоро-ни здоров'я і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захис-ту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залуче-ним до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виник-нення надзвичайної ситуації техногенного і природного характе-ру за висновками Державної служби медицини катастроф чи лікарняно-трудової комісії, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надаєть-ся гарантоване забезпечення відповідним лікуванням і психоло-гічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санаторно-курортних установах. Перелік центрів меди-ко-психологічної реабілітації, порядок проходження медико-психологічної реабілітації, положення про медико-психологічну реабілітацію, відповідність санітарно-курортних установ вимо-гам медико-психологічної реабілітації щорічно визначаються у відповідних положеннях, розроблюваних центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я і затверджуваних спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населен-ня і території від надзвичайної ситуації техногенного і природ-ного характеру.

Біологічний захист

Захист від біологічних засобів ураження включає своє-часне виявлення факторів біологічного ураження в залежності від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністрати-вно-господарських режимно-обмежувальних і спеціальних про-тиепідемічних і медичних заходів.

 

Біологічний захист передбачає:

—        своєчасне використання колективних та індивідуальних за-собів захисту;

—        введення режимів карантину і обсервації;

—        знезаражування вогнища ураження;

—        необхідне знезаражування людей, тварин і т.п.;

—        своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

—        проведення екстреної і специфічної профілактики;

—        дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й го-сподарювання і населенням.

Радіаційний і хімічний захист

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для ви-явлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку ти-пових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами ін-дивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечу-ється шляхом:

—        завчасного нагромадження і підтримки в готовності за-собів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визнача-ються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів господарювання і населення, що проживає в зонах небезпечного зараження і на-вколо них;

—        своєчасного впровадження заходів, способів і методів ви-явлення й оцінки масштабів та наслідків аварій на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах господарювання;

—        створення уніфікованих засобів захисту приладів і компле-ктів дозиметричного й хімічного контролю;

—        надання населенню можливостей купувати в установлено-му порядку в особисте користування засобів індивідуального за-хисту і дозиметрів;

—        завчасного пристосування об’єктів побутового обслуго-вування і транспортних підприємств для проведення санітарної

обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транс-порту;

—        розробки загальних критеріїв, методів і методик спостере-жень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

—        завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

—        пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небез-пеки.