2.3.1. ГЕОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Землетруси

Потенційно сейсмічно небезпечними зонами на тери-торії України вважаються Закарпатська, Кримсько-Чорномор-ська, Швденно-Азовська. Південне узбережжя Криму відносить-

 

ся до надзвичайно сейсмонебезпечного регіону. За останні два сторіччя тут зареєстровано близько 200 землетрусів від 4 до 7 балів.

Швденно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім неда-вно. В 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивні-стю 5—6 балів.

Землетруси — це підземні поштовхи і коливання земної пове-рхні, викликані процесами усередині землі. Час від часу на окре-мих ділянках земної кори, у зв'язку з глибинними фізичними і хімічними процесами, які відбуваються всередині, виникають на-пруження. Вони можуть бути викликані зближенням чи розхо-дженням окремих плит земної кори або вертикальними рухами певних її блоків. Накопичуючись протягом більш-менш тривало-го часу, напруження зрештою розряджаються шляхом стрімких і миттєвих переміщень ділянок земної кори.

Поширення землетрусів підлягає певним закономірностям: там, де формуються великі гори та впадини, звичайно і проявля-ються сильні землетруси. На земній кулі щорічно реєструється більше ста тисяч підземних поштовхів, з яких близько ста — з певним ступенем руйнування. Фахівці оцінюють середні річні збитки від землетрусів близько 70 млрд. дол. США.

Основні показники, які дають уявлення про силу і характер землетрусу — магнітуда: інтенсивність енергії на поверхні землі і глибині вогнища.

Магнітуда (у перекладі з латині «величина») — умовна вели-чина, що характеризує загальну енергію пружних коливань, ви-кликаних землетрусом або вибухом, дозволяє порівнювати дже-рела коливань за їх енергією. За шкалою інтенсивності (шкалою Ріхтера) сила землетрусу припускається пропорційною логариф-му амплітуди зсуву ґрунту на епіцентральній відстані 100 км. Ін-тенсивність найсильнішого землетрусу визначається величиною 8,5 бала.

В останні роки в ряді європейських країн використовується 12-бальна міжнародна шкала MSK — 64, у якій сила землетрусу визначається за наслідками впливу на людей, будинки, споруди, поверхневі шари землі тощо.

Співвідношення між магнітудою землетрусу за шкалою Ріхте-ра і його силою в епіцентрі за 12-бальною шкалою залежить від глибини вогнища.

Глибина вогнищ у різних сейсмогенних районах коливається від 0 до 700 км; а в більшості випадків знаходиться в межах від 20 до 30 км.

 

При значній глибині і достатній енергії коливання можуть поширюватися на величезні площі (до 10 тис. км ), але навіть в епіцентрі не досягають великої сили (епіцентр — проекція центральної точки вогнища землетрусу (гіпоцентру) на земну по-верхню). При дрібному і особливо поверхневому вогнищі навіть незначної енергії в епіцентрі може спостерігатися руйнівний ефект, але вже в декількох кілометрах від нього сила поштовхів слабшає до безпечних значень.

За причинами і місцями виникнення землетруси розрізняють:

Тектонічні — виникають у результаті переміщення мас земної кори під впливом гірських процесів.

Вулканічні — виникають при виверженні вулканів, а часто і передують їм. Звичайно охоплюють невеликі райони і супрово-джуються сильними вибухами, потоками лави, хмарами попелу й отруйних газів. При виверженні підводних вулканів можуть утво-рюватися величезні хвилі — цунамі і створюватися нові острови.

Обвальні — мають локальний характер, спостерігаються при обваленні склепінь підземних карстових пустот.

Моретрус — це різкі коливання води в морях і океанах, що виникають при землетрусі, вогнище якого міститься під дном моря. Воно може супроводжуватися утворенням цунамі, що по-ширюється зі швидкістю до 800 км/год, змиває на узбережжях цілі міста і спричиняє великі людські жертви.

Співвідношення інтенсивності землетрусу між шкалою Ріхте-ра і 12-бальною міжнародною шкалою MSK-64 наведено в таб-лиці 2.6.

Селі (від арабського «сайль») — бурхливий потік, грязьові чи грязьово-кам'яні потоки, які раптово виникають у руслах гірсь-ких річок унаслідок різкого паводка, викликаного інтенсивними зливами, бурхливим сніготаненням або іншими причинами.

Потоки рухаються переривчасто, окремими імпульсами, від затору до затору, у середньому зі швидкістю 10—15 км/год і ви-кликають на своєму шляху великі руйнування. Виникненню се-левих потоків сприяють також і антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація ґрунту на гірських схилах, вибухи в гірських породах при будівництві доріг та роботи в кар’єрах.

На території України понад 30 міст, сіл та сільських населених пунктів у Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівець-кій і Львівській областях піддаються впливу селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено понад 290 селевих водозаборів. Най-більшою активністю характеризуються басейни річок Дністра, Тиси, Пруту.

 

 

Магнітуда за Ріхтером          Максимальна інтенсивність за MSK-64    Коротка характеристика ефективності

2,0 і нижче     I—II    Як правило, не відчувається населен-ням

3,0       III        Відчувається деякими людьми, що пе-ребувають в будинках. Ушкодження відсутні

4,0       IV—V Відчувають більшість людей. Пошко-дження будинків не спостерігається

5,0       VI—VII          Незначні пошкодження будинків: трі-щини в стінах

6,0       VII—VIII        Середні пошкодження: значні тріщини в слабких стінах, падіння незакріпле-них пічних димарів

7,0       IX—X Значні руйнування: руйнування буди-нків неміцної конструкції, тріщини в міцних спорудах

8,0 і більше     XI—XII               Повне руйнування будинків

Зсуви, гірські обвали

Зсуви і гірські обвали являють собою зсув мас гірських порід униз по схилу під впливом сили ваги, виникають унаслідок підмивання схилу, перезволоження, сейсмічних поштовхів і т.п.

Зсуви, обвали також здатні викликати великі завали й обва-лення автомобільних і залізничних шляхів, руйнування будинків і споруд, населених пунктів, ураження і загибель людей.

Відповідно до міжнародної статистики до 80 % зсувів у даний час пов'язані з діяльністю людини. Зсуви переважно формуються на зволожених ділянках і виникають при крутизні схилу 10° і бі-льше. На глиняних сильнозволожених ґрунтах можуть виникнути і при крутизні 5-7°.

По глибині залягання зсуви бувають: поверхневі (1 м), дрібні (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м); залежно від потужності поділяються на: малі (до 10 тис. м ), великі (до 1 млн. м ); дуже великі (понад 1 млн. м ).

Зсуви можуть бути активними та неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що становить основу зсуву, а та-кож наявність  вологи.  Швидкість руху зсуву може  бути від

 

0,06 м/рік до 3 м/с. Зсуви характерні для західних областей України, а також узбережжя Чорного й Азовського морів. Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років зросли в 5 разів. Найбільшого зростання вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківсь-кій областях і в Криму.

Осідання земної поверхні в результаті карсту

Найбільше поширення осідання земної поверхні має в районах розташування карстових порід і насампер2д на території Волинської 2бласті (594 км ), Рівненської (214 км ), Хмельниць-кої (4235 км ). Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту, що призводить до виникнення в землі тріщин, у які провалюються будинки, споруди, транспортні засоби.