Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4. Методи оцінки нематеріальних активів : Оцінка бізнесу та нерухомості : Бібліотека для студентів

4. Методи оцінки нематеріальних активів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 

Загрузка...

Оцінка вартості об’єктів інтелектуальної власності здійснюєть-ся за допомогою методів, що спираються на доходний чи витратний підхід. Застосувати порівняльний підхід тут дуже важко, тому що ці об’єкти є оригінальними й найчастіше не мають аналогів. Розглянемо ці підходи.

Доходний підхід. На доходний підхід спираються два найбільш розповсюджені методи: метод дисконтированих доходів і метод пря-мої капіталізації. Це найбільш універсальні методи, що застосовують-ся до будь-яких видів майнових комплексів.

Метод дисконтированих доходів припускає перетворення за ви-значеними правилами майбутніх доходів, очікуваних інвестором, у поточну вартість оцінюваних нематеріальних активів. Майбутні до-ходи включають:

—        періодичний грошовий потік доходів від експлуатації немате-ріальних активів протягом терміну володіння, це чистий доход інвестора, одержуваний ним від володіння власністю (за ви-нятком прибуткового податку) у вигляді дивідендів, орендної плати й т.п.;

—        грошові надходження від продажу нематеріальних активів на-прикінці терміну володіння, тобто майбутній виторг від пере-продаж нематеріальних активів (за винятком витрат з оформ-лення угоди).

Сутність методу дисконтированих доходів викладено вище, але торкнемося з метою згадки таких розумінь, як складний відсоток, на-громадження, дисконтування й ануїтет.

 

Оцінка бізнесу та нерухомості

Вкладений капітал як би самозростає за правилом складних від-сотків. При цьому можна вказати деяку норму (ставку) доходу, що вказує на приріст одиниці капіталу після закінчення визначеного періоду (року, кварталу, місяця). У методі дисконтированих доходів норму доходу називають ставкою дисконту.

Метод прямої капіталізації досить простий й у цьому його голо-вна і єдина перевага. Однак він статичний, прив’язаний до даних од-ного найбільш характерного випадку, і тому потрібна особлива увага щодо правильного вибору показників чистого доходу й коефіцієнтів капіталізації. Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів даним методом виконується в три послідовних етапи:

1.         Розрахунок щорічного чистого доходу.

2.         Вибір коефіцієнта капіталізації. Коефіцієнт капіталізації пови-нен бути ув’язаний з раніше вибраним показником доходу, що капі-талізується.

3.         Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів.

Порівняльний підхід. Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з да-них про нещодавно укладені угоди з аналогічними нематеріальними активами. Метод базується на принципі заміщення, відповідно до якого раціональний інвестор не заплатить за даний об’єкт більше, ніж вартість доступного до покупки аналогічного об’єкта, що володіє та-кою же корисністю, що й даний об’єкт. Тому ціни продажу аналогіч-них об’єктів служать вихідною інформацією для розрахунку вартості даного об’єкта.

Розрахунки методами, що використовують порівняльний підхід, здійснюються за наступними етапами.

Етап 1. Вивчення відповідного ринку й збір інформації про не-давні угоди з аналогічних об’єктів на даному ринку. Точність роз-рахунків значною мірою залежить від кількості та якості зібраної інформації. Коли інформації достатньо, необхідно переконатися, що продані об’єкти дійсно порівнянні з оцінюваними нематеріальними активами за своїми функціями й параметрами.

Етап 2. Перевірка інформації. Необхідно переконатися, насампе-ред у тім, що ціни не перекручені якими-небудь надзвичайними об-ставинами, які супроводжували угоди, що відбулися. Перевіряється

 

Тема 11. Оцінка вартості нематеріальних активів

також вірогідність інформації про дату угоди, фізичні й інші характе-ристики аналогічних об’єктів.

Етап 3. Порівняння оцінюваного об’єкта з кожним аналогічним об’єктом і виявлення розходжень за датою продажу, за споживчими характеристиками, місцем розташування, виконанням, наявністю до-даткових елементів і т.д. Усі розходження повинні бути зафіксовані й враховані.

Етап 4. Розрахунок вартості даних нематеріальних активів шля-хом коректування цін на аналогічні нематеріальні активи. В тій мірі, в якій оцінюваний об’єкт відрізняється від аналогічного, у ціну остан-нього вносять виправлення для того, щоб визначити, за якою ціною міг бути проданий об’єкт, якби мав ті ж характеристики, що й оціню-ваний об’єкт. При аналізі цін аналогічних об’єктів можуть застосову-ватися такі розрахункові процедури:

1)         визначення вартості додаткових елементів шляхом парних по-рівнянь;

2)         визначення коригувальних коефіцієнтів, що враховують роз-ходження між об’єктами за окремими параметрами;

3)         розрахунок вартості за питомими вартісними показниками, єдиними для визначення групи аналогічних об’єктів;

4)         розрахунок вартості за допомогою мультиплікатора доходу;

5)         розрахунок вартості за допомогою кореляційних моделей.

Визначення вартості додаткових елементів здійснюється шляхом

порівняння цін у двох груп об’єктів: що мають і не мають ці елемен-ти. Наприклад, у такий спосіб можна визначити вартість допоміжних пристроїв до верстатів, допоміжних споруджень до будинків і т.п.

Визначення коригувальних коефіцієнтів використовуються тоді, коли порівнювані нематеріальні активи розрізняються за окремими технічними і розмірними параметрами. Якість і рівень функціону-вання, комфортності, зручності обслуговування — всі ці характерис-тики можна врахувати у вартості уведення відповідних підвищуваль-них чи понижуючих коефіцієнтів.

Спосіб розрахунку вартості за допомогою мультиплікатора до-ходу, що представляє собою відносну ціну аналогічного об’єкта до щорічного доходу його власника, застосовано до тих нематеріаль-них активів, функціонування яких приносить доход. Якщо оціню-ють нематеріальні активи підприємства в цілому, то застосовують

 

Оцінка бізнесу та нерухомості

мультиплікатор як відношення ціни до доходу на акцію, якщо оціню-ють нематеріальні активи, що включають тільки нерухомість підпри-ємства, то розрахунок ведуть за допомогою мультиплікатора валово-го рентного доходу, що являє собою відношення ціни аналогічного об’єкта до валової ренти його власника. Порядок розрахунку такий: для кожного аналогічного об’єкта розраховують мультиплікатор до-ходу, потім виводять усереднене значення мультиплікатора для всієї групи об’єктів. Вартість даного об’єкта одержують множенням усе-редненого мультиплікатора на прогнозовану величину доходу від да-ного об’єкта.

Розрахунок вартості нематеріальних активів за допомогою коре-ляційної моделі можливий у тому випадку, коли мається досить вели-ка кількість аналогічних об’єктів і можна шляхом статистичної оброб-ки інформації побудувати кореляційну модель, що описує залежність ймовірної ціни об’єкта від вартості його основних параметрів.

Витратний підхід. На основі витратного підходу визначають вартість відтворення. При витратному підході оцінена вартість може значно відрізнятися від ринкової вартості, тому що між витратами й корисністю немає прямого зв’язку, проте зустрічається чимало ви-падків, коли виправданий саме витратний підхід до:

—        визначення податку на майно;

—        цілей страхування окремих складових майна;

—        судового розділу майна між власниками;

—        розпродажу майна на відкритих торгах;

—        бухгалтерського обліку основних фондів;

—        переоцінки основних фондів.

В умовах України, де фондовий ринок тільки формується й рин-кова інформація майже відсутня, витратний підхід часто виявляється єдино можливим.

Головна ознака витратного підходу — це поелементна оцінка, тоб-то оцінювані нематеріальні активи розчленовуються на складові час-тини, робиться оцінка кожної частини, а потім вартість усіх нематері-альних активів одержують підсумовуванням вартостей його частин. При цьому виходять з того, що в інвестора в принципі є можливість не тільки купити дані нематеріальні активи, але й створити їх з еле-ментів, що окремо купуються.

 

Тема 11. Оцінка вартості нематеріальних активів

У залежності від характеру оцінюваних нематеріальних активів застосовують різні методи витратного підходу. Тому мова йде про за-гальну послідовність розрахунків за даним підходом, що здійснюють-ся у декілька етапів.

Етап 1. Аналіз структури нематеріальних активів і виділення їх-ніх складових частин (компонентів), оцінка вартості яких буде виро-блятися диференційовано різними методами. Якщо потрібно оцінити підприємство в цілому, а не тільки його нематеріальні активи, то в ньому виділяють такі компоненти як: основні фонди (земля, будин-ки, спорудження, машини й устаткування), оборотні матеріальні за-соби, кошти.

Етап 2. Вибір найбільш придатного методу оцінки вартості для кожного компонента нематеріальних активів і виконання розрахун-ків. Для визначення вартості земельної ділянки застосовують спеці-альні методи, відомі з теорії оцінки нерухомості, чи розрахунки ве-дуть за цінами за 1кв.м, застосовуваним при визначенні земельного податку.

Етап 3. Оцінка реального ступеня зносу компонентів нематері-альних активів. Термін «знос» у теорії оцінки розуміється як втрата корисності об’єкта, а отже і його вартості з різних причин, тобто не тільки внаслідок фактору часу. Цей термін в іншому змісті вживаєть-ся в бухгалтерському обліку, де під зносом чи амортизацією розумі-ється механізм перенесення витрат на собівартість продукції протя-гом нормативного терміну служби об’єкта.

У практиці оцінки нематеріальних активів розрізняють два види зносу: фізичний знос і моральний знос.

Фізичний знос означає втрату фізичних можливостей об’єкта в процесі його експлуатації. Реальний фізичний знос оцінюється на-ступними методами:

—        за ефективним віком;

—        за індексами зниження споживчих властивостей;

—        за зниженням чистого доходу (прибутку) у процесі експлуа-тації.

Моральний знос характеризує втрату конкурентоздатності і від-повідно вартості, з появою на ринку нових аналогів більш відповід-них умовам ринку. Моральний знос прийнятий підрозділяти на:

—        технологічний;

 

Оцінка бізнесу та нерухомості

—        функціональний;

—        зовнішній. Технологічний знос є наслідком впливу на вартість досягнень

науково-технічного прогресу в області конструювання, технології, матеріалів.

Функціональний знос є наслідком зменшення функціональних можливостей оцінюваного об’єкта в порівнянні з новим аналогом.

Зовнішній знос виявляється в тому, що об’єкт у якийсь момент пе-рестає відповідати новим вимогам й обмеженням, наприклад, з еко-логічних причин, безпеки й т.д.

Основним методом визначення морального зносу є метод порів-няння з новим об’єктом.

Етап 4. Розрахунок залишкової вартості компонентів нематері-альних активів і сумарна оцінка залишкової вартості всіх нематері-альних активів. Залишкова вартість на дату оцінки визначається ви-рахуванням з вартості розміру накопиченого зносу.