1.2. Предмет і категорії економічного аналізу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 

Загрузка...

Кожна самостійна наука має свій предмет дослідження, свій ме-тод пізнання, свою систему понять, категорій, термінологію тощо.

Основу науки становить предмет, а метод має вторинне, підпо-рядковане відносно предмета значення.

Частина I. Основи теорії економічного аналізу

Між предметом науки і методом існує зв’язок: «що», «як».

Предмет науки, всебічно відображаючи реально існуючий світ, об’єктивний за своєю природою. Метод науки нарівні з об’єктивною стороною характеризується і суб’єктивним моментом, оскільки мис-лення — з ним безпосередньо зв’язане пізнання, а отже, і метод — є елементом суб’єктивної діалектики.

Предметом економічного аналізу є діяльність підприємства, його підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямо-вана на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат.

Із означення предмета економічного аналізу випливає, що аналіз має справу з процесами і кінцевими виробничо-фінансовими резуль-татами господарської діяльності підприємств.

Під господарською діяльністю розуміють весь комплекс діяль-ності в області виробництва і реалізації продукції, використання ма-теріальних, трудових і фінансових ресурсів, технічного прогресу і со-ціального розвитку виробництва.

При означенні предмета економічного аналізу відзначалось, що процеси господарської діяльності та її кінцеві результати складають-ся під впливом об’єктивних зовнішніх чинників. Постійно вплива-ючи на господарську діяльність, вони відображають, зазвичай, дію об’єктивних економічних законів. В ринковій економіці — це, насам-перед, закони товарного виробництва(головним чином, закон вартос-ті), закони попиту і пропозиції тощо .

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать, наприклад: фактор, резерв, модель, результативний показник, відсоток, фінансовий результат, капітал, активи, зобов’язання, леверидж та ін.

Розглянемо зміст деяких категорій економічного аналізу.

Слово «резерв» походить або від французького «reserve», що в перекладі означає «запас», або від латинського «reservere» — «збері-гати».

В спеціальній літературі і в практичній діяльності «резерви» ви-користовуються у подвійному значенні:

Резерви — наявні запаси або можливості, призначені для вико-ристання, або такі, що можуть бути використані.

Резерви — не використані (в сфері матеріального виробництва) трудові, матеріальні, технічні і фінансові ресурси, які можуть бути

1. Зміст, предмет і завдання економічного аналізу

використані додатково або більш ефективним способом в результа-ті удосконалення техніки, технології, покращення організації пра-ці, механізації і автоматизації виробництва, зниження норм витрат матеріальних ресурсів, скорочення простоїв та здійснення інших організаційно-технічних заходів.

Класифікація виробничих резервів:

—        за виробничими ознаками виділяють внутрішньогосподар-ські, галузеві, регіональні, загальнодержавні резерви;

—        за ознакою часу резерви поділяються на поточні і перспективні;

—        за стадіями життєвого циклу виробу виділяють резерви на ста-діях передвиробничої, виробничої, експлуатації і здавання на брухт (останні дві стадії стосуються переважно виробництва продукції, що відноситься до основних фондів);

—        за стадіями процесу відтворення резерви бувають у сфері ви-робництва і у сфері обігу;

—        за характером впливу на результати виробництва резерви поділяються на екстенсивні (додаткові ресурси) і інтенсивні (більш повне використання ресурсів);

—        за способом виявлення резерви поділяються на явні і прихо-вані;

—        за способом реалізації резерви поділяються на використані і невикористані;

—        за елементами виробничого процесу виділяють резерви вико-ристання робочої сили, засобів праці і предметів праці.

З поняттям «резерв» тісно пов’язано поняття «фактор». Власне за допомогою дослідження впливу факторів на результативний по-казник виявляються і оцінюються резерви виробництва.

Під фактором в аналізі розуміють умови досягнення певного гос-подарського результату, який характеризується відповідним показ-ником, або ж причини, які впливають на цей результат.

Класифікація факторів:

—        за можливістю вимірювання фактори поділяються на такі, які можна виміряти (кількісні), і такі, які неможливо виміряти методом економічного аналізу (якісні);

—        за ступенем спільності для різних підприємств фактори поді-ляються на загальні (характерні для всіх підприємств) і специ-фічні (характерні для галузі і навіть окремого підприємства);

Частина I. Основи теорії економічного аналізу

—        за терміном дії фактори поділяються на постійні (діють впро-довж всього досліджуваного періоду), тимчасові (діють про-тягом частини періоду), а також випадкові для нормальної роботи підприємства;

—        за характером причин, що відображаються факторами, вони поділяються на об’єктивні (не залежать від підприємства) і суб’єктивні (залежать від підприємства).

Крім зазначених вище ознак фактори поділяються на зовнішні і внутрішні, екстенсивні та інтенсивні, основні і другорядні, прямі і не-прямі, складні(комплексні) і прості.

Поняття «фактор» розглядається у нерозривному зв’язку з по-няттям «результативний показник».

Зазначені поняття відображають відповідно такі категорії діалек-тики, як «причина» і «наслідок».

Виявлення ланцюжка причинно-наслідкових зв’язків дуже важ-ливе в економічному аналізі і особливо у пошуку резервів вироб-ництва.

Фактор (причина) завжди дієвий; він є свого роду джерелом роз-витку, руху і тому незмінно породжує наслідки.

В економічному аналізі слід завжди виходити із передумови: одне і теж явище у одному випадку може бути фактором, а в ін-шому — результативним показником (наслідком). Так, прибуток за інших рівних умов є фактором (причиною) зміни рівня рентабель-ності, а відносно величини собівартості прибуток є наслідком, тоб-то рівень прибутку від реалізації продукції залежить від величини затрат.

Фактори можуть бути кількісними і якісними, основними і нео-сновними, внутрішніми і зовнішніми. Основними факторами (еле-ментами) виробничого процесу є робоча сила, засоби праці і предме-ти праці.

Модель — це відображення, аналог явища або процесу в осно-вних, суттєвих для цілей дослідження рисах. Модель повинна вра-хувати всі можливі взаємозв’язки, закономірності і умови розвитку, щоб на її основі можна було виконати дослідження.

Будь-яка модель повинна в першу чергу виконувати аналітичну і прогностичну функції, без яких побудова її була б недоцільною ні для теорії і тим більш для практичного використання.

1. Зміст, предмет і завдання економічного аналізу

В економічних дослідженнях модель замінює неіснуючий процес (явище, об’єкт) і тому стає єдиним інструментом перевірки гіпотези про розвиток процесу (об’єкта, явища).

За характером взаємозв’язків показника, що аналізується, з чин-никами, що визначають його рівень, всі економічні моделі можна по-ділити на дві групи: детерміновані і стохастичні (імовірні).

До детермінованих відносять ті моделі, результат реалізації яких повністю і однозначно визначений набором заданих параметрів (ба-лансові моделі, моделі оптимального планування).

Стохастичні моделі описуються ймовірними (стохастичними) за-лежностями (кореляційні моделі, виробничі функції). Вони ґрунту-ються на теорії ймовірності.

Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті ми-нулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отриман-ня економічних вигод.

Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла вна-слідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.