4.2.4. Аналіз використання устаткування
Устаткування — це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, ство-рює суспільно необхідні продукти.
Частина II. Управлінський аналіз
Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.
Наявне — це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в його інвентарні книги.
Встановлене — це устаткування, що закріплене на фундаменті.
В складі встановленого устаткування розрізняють фактично пра-цююче; простійне — що не працює з різних причин, включаючи поза-планові ремонти і очікування ремонтів, резервне.
Невстановлене — це устаткування, яке не змонтоване на фунда-менті (робочому місці).
Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:
— коефіцієнт використання наявного устаткування
Кількість діючого устаткування
Кн = ; (4.47)
Кількість наявного устаткування
— коефіцієнт використання встановленого устаткування
Кількість діючого устаткування
Квст = . (4.48)
Кількість встановленого устаткування
Підвищення ефективності використання устаткування досяга-ється екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).
Для визначення показників екстенсивного використання устат-кування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:
— календарний фонд (Тк) — максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості ка-лендарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календар-ний фонд становитиме: 70 ⋅ 365 ⋅ 24 = 613200 машино-годин;
— режимний фонд (Тр) — визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприк-лад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 ⋅ 22 ⋅ 2 ⋅ 8,0 = 24640 машино-годин;
4. Аналіз забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів підприємства
— плановий фонд (Тп) — визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених плано-вих зупинок (ремонт, модернізація);
— фактичний фонд (Тф) — визначається як різниця між плано-вим фондом і часом внутрішньозмінних, цілозмінних і цілодо-бових зупинок.
Для оцінки використання робочого часу устаткування застосову-ються такі коефіцієнти:
— календарного фонду часу
Кк.ф = Тф :Тк ; (4.49)
— режимного фонду часу
Кр.ф = Тф : Тр ; (4.50)
— планового фонду
Кп.ф = Тф :Тп . (4.51)
Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді
dпр = (ПР : ТК ) ⋅100 , (4.52)
де dпр — питома вага простоїв у календарному фонді; ПР — кількість машино-годин простоїв; Тк — календарний фонд роботи устаткування.
Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосо-вується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у се-редньому працювала кожна одиниця устаткування:
Сума машино-змін
Кзм = . (4.53)
Кількість встановленого устаткування
За провідною частиною устаткування на підприємстві розрахо-вується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки , технології, робочої сили, організації виробництва і праці.
Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:
— загальний коефіцієнт
Частина II. Управлінський аналіз
K = =^, (4.54)
MP де К — загальний коефіцієнт;
О — річний обсяг виготовленої продукції;
МР — середньорічна виробнича потужність;
— коефіцієнт інтенсивного завантаження
К = д , (4.55)
5
Мд де К. — коефіцієнт інтенсивного завантаження;
Qa — середньодобовий випуск продукції;
Мд — середньодобова виробнича потужність.
Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:
— Мвв-ч Мв-ч2
МР=М ч 1 , (4.56)
_ * 12 12
де Мр — середньорічна виробнича потужність;
Мп — виробнича потужність на початок року;
Мвв, Мв — відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;
ч , ч2 — кількість місяців до кінця року відповідно з моменту вве-дення і вибуття виробничих потужностей.
Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних ви-робничих фондів.
Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у нату-ральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виго-товленої продукції і в цілому по підприємству:
М = М +М. + М +М +М -М , (4.57)
де М, М — виробнича потужність відповідно на початок і кінець року; Ма М, М — зміна виробничої потужності за рахунок, відповід-
о' р отз
но, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструк-ції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;
4. Аналіз забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів підприємства
Мас — зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;
Мв — величина виведеної виробничої потужності.
В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієн-ти використання виробничої потужності, виявляються резерви під-вищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.