4.2.4. Аналіз використання устаткування

Устаткування — це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, ство-рює суспільно необхідні продукти.

Частина II. Управлінський аналіз

Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне — це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в його інвентарні книги.

Встановлене — це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично пра-цююче; простійне — що не працює з різних причин, включаючи поза-планові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене — це устаткування, яке не змонтоване на фунда-менті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:

—        коефіцієнт використання наявного устаткування

Кількість діючого устаткування

Кн =    ;           (4.47)

Кількість наявного устаткування

—        коефіцієнт використання встановленого устаткування

Кількість діючого устаткування

Квст =            .     (4.48)

Кількість встановленого устаткування

Підвищення ефективності використання устаткування досяга-ється екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устат-кування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:

—        календарний фонд (Тк) — максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості ка-лендарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календар-ний фонд становитиме: 70 ⋅ 365 ⋅ 24 = 613200 машино-годин;

—        режимний фонд (Тр) — визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприк-лад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 ⋅ 22 ⋅ 2 ⋅ 8,0 = 24640 машино-годин;

4. Аналіз забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів підприємства

—        плановий фонд (Тп) — визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених плано-вих зупинок (ремонт, модернізація);

—        фактичний фонд (Тф) — визначається як різниця між плано-вим фондом і часом внутрішньозмінних, цілозмінних і цілодо-бових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосову-ються такі коефіцієнти:

—        календарного фонду часу

Кк.ф = Тф :Тк ;           (4.49)

—        режимного фонду часу

Кр.ф = Тф : Тр ;          (4.50)

—        планового фонду

Кп.ф = Тф :Тп .          (4.51)

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

dпр = (ПР : ТК ) ⋅100 ,         (4.52)

де  dпр — питома вага простоїв у календарному фонді; ПР — кількість машино-годин простоїв; Тк — календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосо-вується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у се-редньому працювала кожна одиниця устаткування:

Сума машино-змін

Кзм =  .     (4.53)

Кількість встановленого устаткування

За провідною частиною устаткування на підприємстві розрахо-вується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки , технології, робочої сили, організації виробництва і праці.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:

—        загальний коефіцієнт

Частина II. Управлінський аналіз

K = =^,           (4.54)

MP де  К — загальний коефіцієнт;

О — річний обсяг виготовленої продукції;

МР — середньорічна виробнича потужність;

— коефіцієнт інтенсивного завантаження

К   =     д ,       (4.55)

5

Мд де  К. — коефіцієнт інтенсивного завантаження;

Qa — середньодобовий випуск продукції;

Мд — середньодобова виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

—        Мвв-ч     Мв-ч2

МР=М ч         1          ,           (4.56)

_          *        12          12

де   Мр — середньорічна виробнича потужність;

Мп — виробнича потужність на початок року;

Мвв, Мв — відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

ч , ч2 — кількість місяців до кінця року відповідно з моменту вве-дення і вибуття виробничих потужностей.

Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних ви-робничих фондів.

Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у нату-ральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виго-товленої продукції і в цілому по підприємству:

М = М +М. + М +М    +М   -М ,      (4.57)

де М, М — виробнича потужність відповідно на початок і кінець року; Ма М, М    — зміна виробничої потужності за рахунок, відповід-

о'       р        отз

но, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструк-ції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

4. Аналіз забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів підприємства

Мас — зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

Мв — величина виведеної виробничої потужності.

В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієн-ти використання виробничої потужності, виявляються резерви під-вищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.