Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2. Політичні погляди М. М. Сперанського : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

2. Політичні погляди М. М. Сперанського


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

магниевый скраб beletage

М. М. Сперанський (1772–1839) народився у селі Черкутино Володимирської губернії в сім’ї Третьякова. Михайло Михайлович закінчив Володимиро-Суздальську духовну семінарію і був реко-мендований в числі трьох кращих учнів до Санкт-Петербурзької се-мінарії (з 1797 р. — академія) в якості викладача математики, фізи-ки, риторики і філософії. В 23 роки він стає ректором цієї семінарії, потім поступає на службу до генерал-прокурора О. Б. Куракіна, на якій скоро одержав чин статського радника. Олександр І приблизив М. М. Сперанського до царського двору, де він займав ряд високих посад, остання — державний секретар. Він брав участь в розробці законодавчих проектів, що викликали незадоволення з боку дворянства. Інтриги заздрісників, а також невдоволення його діяльністю з боку

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

дворянства послужили приводом відставки і заслання М. М. Спе-ранського в 1812 році (Нижній Новгород, Перм). В 1816 році його призначили губернатором в Пензу, а в 1819 році — губернатором Сибіру.

При імператорі Миколі І М. М. Сперанський очолив комісію по складанню своду законів Російської імперії. За чотири роки комісі-єю було складено 45 томів, а через ще три роки — 15 томів діючого законодавства, за що був нагороджений орденом Андрія Первозван-ного. Помер М. М. Сперанський в 1839 році.

У світогляді М. М. Сперанського відбились ідеї просвітницької філософії ХVІІІ ст. і школи природного права, що служила теоре-тичною основою лібералізму і програми поміркованих реформ. Сперанський в своїх проектах висуває ідею про необхідність засто-сування в житті Росії поділу властей і ослаблення «деспотизму», по-єднуючи приклади історії з висновками школи продного права. Дер-жава як суспільний союз, за М. М. Сперанським, є надкласова орга-нізація, створена «для користі небезпеки людей», підвласних закону. Початок і джерело рушійних сил в законодавчій, виконавчій та су-довій владах він вбачав у народі. М. М. Сперанський намагався пе-реконати Олександра І в необхідності проведення реформ урядових установ. «Час є перший початок і джерело всіх політичних онов-лень. Ніякий уряд, з духом часу не зв’язаний, проти всемогутньої його дії встояти не зможе».

Сперанський відрізняє три основні форми держави, що «з дав-ніх давен розділяли політичний світ: система республік, система феодальна і система деспотична». Всі політичні перетворення в Європі, на думку М. М. Сперанського, становлять безперевну бо-ротьбу системи республіки з системою феодальною. «В міру того, як держава просвіщалась, перша приходила в силу, а друга — в знесилення».

Розглядаючи основні фактори російської історії, він зробив висновок, що «в загальному русі людського розуму держава наша

 

Розділ ХVІI ПОЛІТИЧНА ДУМКА В РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

стоїть в другій епосі феодальної системи, тобто в епосі самодержав-ства, і, без сумніву, має прямий напрям до свободи». На думку М. М. Сперанського, Росія цілком підготовлена до сприйняття кон-ституції: «можна достовірно зробити висновок, що сучасна система правління не властива вже більше стану суспільного духу і що настав час змінити її і заснувати нових речей порядок». Головне завдання щодо перетворень в Росії М. М. Сперанський вбачав у тому, щоб встановити в ній «справжню монархію», засновану на міцних «коріннях» або «неодмінних» законах, змінити систему вищих і місце-вих органів влади і провести в життя принцип поділу властей. «Корін-ні» закони, на його думку, повинні становити собою Конституцію, при-йняття якої повинно обмежити владу господаря. «Корінні» закони по-винні бути вироблені і схвалені з участю виборної державної думи. Уряд повинен спиратись у виконанні законів на «народну думку». Щоб остання могла справляти дієвий вплив на уряд, необхідно:

1)         публічність усіх дій управління;

2)         свобода друку. Критикуючи російську дійсність, М. М. Сперанський вказував,

що в Росії імператор поєднує в своїх руках всі власті — законодав-чу, виконавчу, судову, і тільки «розумові межі» можуть покласти кі-нець цій владі. Господар, що поєднує в своїй особі всі види сили — «єдиний законодавець, суддя і виконавець своїх законів». Хоч фор-мально, вказує М. М. Сперанський, в Росії є державні установи (Се-нат, Комітет міністрів і міністерства), але очевидно, що всі вони за-лежать від єдиної волі самодержця. Жодна з цих установ не є зако-нодавчим органом. М. М. Сперанський висунув план представниць-ких органів, що беруть участь в законодавстві. Нижчим ланцюгом цієї системи повинна бути волосна дума, до складу якої входять усі володарі нерухомої власності (поміщики і горожани), а також обме-жена кількість представників селян.

Волосна дума повинна обирати волосне правління і депутатів до окружної думи і представляти окружній думі клопотання про суспільні

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

потреби волості. Раз в три роки в окружному місті скликаються збо-ри окружної думи, що вибирають членів окружної ради, членів окружного суду і депутатів губернської думи від даного округу. Із депутатів окружних дум скликаються в губернському місті кожні три роки збори депутатів губернської думи. Система виборних дум в проекті М. М. Сперанського завершується державною думою, яка збирається щорічно у вересні місяці. Скликання може бути відстро-чено, цар може достроково розпустити думу.

Державній думі повинна належати законодавча ініціатива лише у внесенні поправок до нових законів. Державна дума бере участь в обговоренні законів, але затверджує закон імператор. Виборче право М. М. Сперанський надав тільки власникам. Для уникнення «колі-зій» між представницькими установами і імператором М. М. Спе-ранський вважав необхідним утворення державної ради з широкими повноваженнями. За його проектом, судова влада очолюється судо-вим сенатом як вищою судовою установою імперії.

Отже, не чіпаючи устоїв кріпосництва і самодержавства, М. М. Спе-ранський хотів провести деякі обмежено прогресивні зміни в суспіль-стві з метою створення більш сприятливих умов для успішного роз-витку буржуазних відносин в Росії. М. М. Сперанський проектує після проведення реформ збереження трьох станів:

1)         дворянства, що користується всіма громадянськими і політич-ними правами і має право володіння «населеними землями», тобто маєтками, право «вступати в купецькі та інші звання»; єдиним обов’язком дворян Сперанський вважав службу по осо-бистому вибору не менше десяти років;

2)         середнього стану, що складається з купців, однодворців, міщан і всіх поселян, які мають нерухому власність та громадянські права, політичні ж права надаються їм при наявності у них вла-сності відповідних розмірів;

3)         народу робочого, до складу якого віднесені всі помісні селяни, май-стри, робітники і домашні слуги. Вони позбавлені політичних прав.

 

Розділ ХVІI ПОЛІТИЧНА ДУМКА В РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

З праць «План державних перетворень» (1809) та «Нотатки про кріпосних людей» (1819) видно, що Сперанський хоч і розумів шкід-ливість кріпосництва для Росії, але проектував реформістський шлях скасування кріпосного права поступовим і послідовним прове-денням ряду заходів «зверху». Проте навіть обмежений план Спе-ранського про перетворення державних установ імператор Олександр І відхилив, окремі частини проекту були використані. В 1810 році була утворена Державна рада, а в 1811 році з’явився новий закон про мі-ністерства. Проблема обмеження верховної влади запізнилася на сто років і була здійснена тільки при Миколі ІІ в Маніфесті 17 жовтня 1905 року «Про вдосконалення державного порядку» та Основних законах Російської імперії в редакції від 23 квітня 1906 року, але во-ни не могли забезпечити еволюційний шлях розвитку Росії до нових форм життя, як того хотів Сперанський.