Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2. Теорії верховенства царської влади в політичній літературі ХV–ХVІ ст. : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

2. Теорії верховенства царської влади в політичній літературі ХV–ХVІ ст.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

Боротьба Москви за зміцнення єдиної державної влади знайшла своє відображення в політичній літературі того часу. Увага російсь-ких політиків була привернута до Флорентійської унії 1439 року, ко-ли візантійський імператор Іоан Палеолог (1425–1448), бажаючи одержати підтримку феодальних держав Західної Європи у боротьбі з турками, погодився на підкорення православної церкви римсько-католицькій на чолі з папою. В укладенні цієї унії брав участь і ро-сійський митрополит, грек за національністю, Ісидор. Унія не була визнана у Москві. Для обґрунтування цього акту з’явилася «Повість про Флорентійський собор» Симеона Суздальського, який захищав

 

Розділ VІІІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ В РОСІЇ В ХV — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТОЛІТЬ

 

ідею успадкованості влади московських князів від візантійських ім-ператорів.

На думку Суздальського, візантійський імператор Іоан Палео-лог, погодився на унію, тим самим назавжди позбавив себе права вважатись захисником православної церкви. Її справжнім захисни-ком залишився Московський великий князь Василь Васильович. Ав-тор повісті вважав, що історія поклала на великого государя усієї Русі Василя ІІІ обов’язок захисту православ’я в усьому світі. Право ж російських царів ставити на митрополію в Москві російських мит-рополитів автор визнав безумовним і священним обов’язком російсь-кого царя. Це положення було розвинуто в політичній теорії «Моск-ва — третій Рим». По ній російський цар стає главою всіх православ-них в усьому світі, оскільки це право одержано безпосередньо «від бога» і не залежить від будь-яких земних впливів.

Ідея самодержавної влади знаходить відображення в докумен-тах дипломатичних відносин Російської держави з іноземними дер-жавами та історичних сказаннях ХV–ХVІ ст. Іван ІV в переписці не раз посилається на свою самодержавність, котру він розумів як вла-ду, дану від бога і тому ні від кого незалежну. Спроби обгрунтуван-ня родословної московських господарів були вжиті ще при Іванові ІІІ. На кінець ХV ст. відноситься «Сказанія про князів Володи-мирських». В ньому дається фантастична родословна російських царів. Розповідь починається з Ноя, але особлива увага приділяєть-ся тому, щоб зобразити російських царів спадкоємцями римського імператора Августа. Про це, мовляв, свідчить шапка Володимира Мономаха, відвойована Володимиром Всеволодовичем у Костян-тина Мономаха.

Теорія возвеличення Москви знайшла відбиття в політичних працях псковського монаха Філофея. Він стверджував, що вся істо-рія людства є історія трьох світових царств. Два царства Рим і Конс-тантинополь впали, тому що зрадили православ’ю. Єдиним покрови-телем православ’я залишається російський цар в Москві. Москва, по

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Філофею, є єдиний богоспасаючий град. Москва — останнє світове царство, третій Рим. Піднесенню ролі Москви великого князя Івана ІІІ присвячено «Послання на Угру» Вассіана Рило, ігумена Троїць-ко-Сергієвцої лаври (1466 р.), з 1469 року — єпископа Ростовського і Рязанського. Одним із перших авторів теорії спільної царської вла-ди був ігумен Волоколамського монастиря Йосиф Санін (Волоць-кий) (1440–1515), відомий політичний і церковний діяч кінця ХV і початку ХVІ ст. На його думку, влада дана царю від бога. Бог обрав царів як намісників своїх на землі. Однак він вважав, що царська влада повинна надавати велику підтримку церкві в нагромадженні церковних багатств, в будівництві монастирів, а також підтримувати експлуатацію монастирських кріпосних селян. Санін вимагав від царської влади відмови від зазіхань на церковну власність. Він гово-рить, що цар, котрий претендує на церковні землі, «не божий слуга, а диявол, і не цар, а мучитель». В цілому ж теорія суверенності цар-ської влади Йосифа Саніна повинна була зміцнити союз світської влади з духовною.

В боротьбі за утворення централізованої держави російські царі конфісковували землі своїх противників із числа світських феодалів, але не зачіпали церковних земель, боячись позбавлення ідейної під-тримки церкви. Розгромлені царською владою удільні князі, бояри виступили проти офіційної церкви. Одним із відомих критиків «нес-праведливості» і «користолюбства» офіційної церкви був чернець Ніл Сорський, який пропагував ідеал самітницького життя. Інок, стверджував Сорський, повинен бігти від світу цього з його «зло-смрадієм». Він не повинен втручатися в справи мирян, «підноситись над мирянами», думати про себе «високоумно», але повинен бути морально утримуючим. Ніл вимагав від іноків, щоб жили своєю пра-цею.

Яскравим «викривачем» офіційної церкви був Вассіан Косой — насильно пострижений в монастир за опозицію Івану ІІІ Василь Іванович Патрікеєв. До цього він займав високі державні посади.

 

Розділ VІІІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ В РОСІЇ В ХV — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТОЛІТЬ

 

Вассіан Косой викривав користолюбство «батьків церкви». До числа «некористолюбців» належав Федір Карпов — публіцист і дипломат кінця ХV — початку ХVІ ст. Він доводить, що «всяке місто і всяке царство управлятися повинно начальниками», тому країнам і наро-дам потрібні царі та начальники. Закони і державу Карпов розглядає як результат суспільного життя і діяльності людей.

Максим Грек (1480–1556), один з ченців Афонського монас-тиря, прибув у Росію для виправлення священих книг. Зблизився з представниками опозиційно настроєного щодо офіційної церкви і царської влади боярства і в своїх проповідях викриває монастирське землеволодіння. Ідеальний цар, на його думку, має шанувати духо-венство, «нагороджувати вельмож за їх заслугами». Князь Курбсь-кий був захисником порядків часів феодальної роздрібленості.