Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3. Фома Аквінський та його політичне вчення : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

3. Фома Аквінський та його політичне вчення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

Фома Аквінський (1224–1284) — католицький монах, походить із знатного графського роду — типовий представник середньовічної

 

Розділ VІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

 

схоластики, що панувала у філософії. Її головною метою було довес-ти формально логічним судженням про істинність догматів христи-янства. Основним принципом схоластики була теза: «Філософія — служниця філософії». Він намагається спиратись в своїй філософії на Аристотеля, вченню якого про форму і матерію надає церковну інтерпретацію. Фома вважається католицькою церквою «князем тео-логів». В 1879 році папа Лев ХІІІ розіслав енцикліну, в котрій Фома був оголошений вчителем всієї філософії і богослов’я, що розтрощи-ли «всі помилки греків, єретиків і раціоналістів». Показово, що фі-лософія Фоми Аквінського широко використовується і в наш час в Західній Європі та Америці. Вчення його, відновлене у вигляді «неотомізму».

Фома був захисником інтересів панівних класів і насамперед — духовних феодалів. Він стверджував, що хоч бог створив людей віль-ними, але рабство існує як неминуче покарання за гріхи. Він поділяє погляди римських юристів, що рабство — встановлення «загальнона-родного» права, існуюче у всіх народів, рабство ґрунтується на зако-нах війни, що дозволяють перетворювати в рабство переможеного во-рога. Крім того, на захист рабства Фома посилається на Аристотеля про природну нерівність і приводить докази економічного характеру — необхідність рабства для потреб домашнього господарства.

Фома виступає захисником нерівності і феодальної ієрархії. Він вважає, що селяни і, добуваючі собі засоби прожитку землеробством міські жителі, становлять нижчу групу населення. Це — «найманці» і «брудний люд», покликані виконувати низькі роботи, вони не мо-жуть брати участі в управлінні державою. Їх існування необхідно для господарства, але вони не становлять частини держави, а є при-датком до інших її елементів. До цієї ж групи належать і дрібні реміс-ники. До середнього класу належать воїни, судді, адміністратори, вчені, священники та дворяни, до вищого — правителі.

У своє вчення про державу Фома Аквінський, спираючись на теорії грецьких філософів і римських юристів, вносить доповнення.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Так, на відміну від Аристотеля, котрий ставить державі завдання влаштування земного життя і блаженства, Фома, слідуючи Августи-ну, не вважає можливим досягнення людиною повного блаженства силами держави без допомоги церкви, а остаточне досягнення цієї мети вважає можливим лише в загробному житті. Фома обґрунтовує непорушність існуючого феодального ладу, закликає громадян до підкорення і вирішального значення надає владі. На його думку, влада єдиний об’єднуючий принцип, без нього вона приречена на розпад. Взаємовідносинам влади з державою він уподоблює взаємо-відносини бога і світу, душі і тіла. По божественному і природному праву низгі повинні підкорятись вищим, оскільки по законах приро-ди все нище приводиться в рух вищим. Але Фома вважає, що слід встановити кордони цього підкорення.

Передбачаючи можливість зіткнення церкви з державою, він припускає навіть можливість опору державній владі, коли вона при-дбала щось незаконно (наприклад, шляхом насилля або підкупу) або невірно використовує це. Фома вважає кращою і найбільш природ-ною формою правління монархію. Господар — не тільки правитель, але й творець держави, оскільки його волею приводяться в рух всі частини державного механізму, він же представляє собою і народ. Фома розрізняє п’ять форм державного правління: монархію, арис-тократію, олігархію, демократію і змішану форму — поєднання ари-стократії і демократії. Захищаючи монархію як кращу форму, Фома проводить своєрідну аналогію із світовим порядком, в якому царює один бог; з людським організмом, де всі члени приводяться в рух одним органом — серцем; з душею, котрою керує розум; з бджоля-ним вуликом, що має царицею матку, і т. п. Історичний досвід, на його думку, мовби підтверджує переваги монархії. Держава, де вла-да належить одному, досягає успіхів там де влада належить бага-тьом, завжди виникають смути і безпорядки.

Питання про взаємовідносини духовної і світської влад він вирішує на користь першої. Фома вважає, що папа цілком має повноваження у

 

Розділ VІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

 

відлученні від церкви імператорів і королів, вимагає безпощадно викорінювати державою єресі, обгрунтовує необхідність інквизиції, індульгенції та ін. Інститут приватної власності, по вченню Фоми, має не божественне, а людське походження. По природному праву, все належить богу, проте приватна власність не суперечить природ-ному праву. Отже, система поглядів Фоми Аквінського становила типову ідеологію середньовіччя, яка пристосовувалася до нового становища, що складалося в Західній Європі на етапі феодального розвитку.