Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
5. Політична думка періоду еллінізму : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

5. Політична думка періоду еллінізму


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

магниевый скраб beletage

Криза державності в Греції чітко проявилася у вченні про дер-жаву. В останній третині ІV ст. до н. е. грецькі поліси втрачають свою незалежність і підпадають під владу Македонії, а потім Риму. Походи Олександра Македонського (в 336–323 рр. до н. е.) поклали початок еллінізації Сходу і формуванню елліністичних монархій. В середині ІІ ст. до н. е. Македонія перетворилася в провінцію Риму.

Політична думка цього періоду знайшла своє вираження у вчен-нях Епікура, стоїків і Полібія. Епікур (341–270 рр. до н. е) народився на острові Самос. З 307 р. до н. е. він поселився в Афінах і тут засну-вав школу, де пропагував своє вчення («Сад Епікура»). Він написав багато творів, що дійшли до нас лише в невеликих частинах. Епікур був послідовником матеріалістичної філософії Демокріта. Матерія, на його думку, — єдина справжня реальність. Світ складається із атомів, котрі рухаються. Матерія вічна, вічним є і рух атомів.

В дусі глибокої байдужості до суспільного життя Епікур вчить, що щастя полягає в повній незалежності і спокої людини. Він закликає

 

Розділ ІІІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

 

звільнитись від потреб, пов’язаних зі стражданням, і надавати пере-ваги насолодам минулим, стверджуючи, що люди вступають між со-бою в договір і встановлюють закони. Вони погоджуються не при-носити один одному шкоди, щоб не відчувати страху один перед другим. Право не створюється природою, його встановлюють люди. Природне право — це згода про користь: не причиняти і не відчува-ти шкоди. Право є продукт угоди, наслідок договору.

Епікурійці вчили суворо дотримуватись закону. Нерозумний намагається, говорили вони, порушити закон, щоб придбати дещо на свою користь. Мудрий виконує його, оскільки знає, що з точки зору останніх злочин полягає не в тому, наприклад, що злодій краде, а в тому, що він попадається у крадіжці. Сам Епікур ухилявся від діяль-ної участі в політичному житті. Йому приписують слова: «Проживи непомітно». Епікурійці виступали в Греції на захист поміркованої демократії. Засновником школи стоїків був Зенон Китийський (336– 264 рр. до н. е.). Головними діячами Стої є крім Зенона, Клеанф і Хрисипп. Так, Зенон народився на острові Кіпр, але з молодих літ поселився в Афінах, де приєднався до філософії кіників, котрі, ого-лошуючи себе послідовниками Сократа, вчили, що вище благо поля-гає в повній байдужості до зовнішніх благ («апатія»), в придушенні пристрасті, в обмеженні своїх потреб і, навіть, у відповіді від їх за-доволення.

Близько 300 р. до н. е. Зенон почав викладання в Афінах в порти-ку «строкатий зал». Звідси найменування школи — стоїчний. Ідеї Зенона одержали розвиток у його послідовника Хрисиппа (280– 205 рр. до н. е.). Стоїки визнавали основою всього існування матерію. Із матерії складається космос. Ця матеріальна сутність перебуває у вічній зміні і русі. Однак вони не були послідовними матеріалістами і поряд з матерією висували друге начало світу. Це — божественний розум, логос, якому приписували значення творчого, активного на-чала. Матерія і активне начало нероздільні. Пасивне начало — мате-рія не існує без активного — сили.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Бог стоїків і є активне начало — сім’я космосу, «творчий во-гонь», з якого все відбувається і до якого все повертається. Це — па-нуючий у світі розум. Проявом цього розуму, результатом його впливу на матерію і є природа з її законами. Стоїки вчили, що все у світі підкорено суворій необхідності. У світі панує незмінний поря-док, панує закон, котрому підкорені всі живі істоти. Немає нічого випадкового у світі, все, що відбувається, становить собою нероз-ривний ланцюг причин і наслідків. Людина підкорена року і нічого не може змінити у світі. Осягаючи пануючу в світі необхідність, вона повинна покірно приймати і мужньо переносити всі удари і перекрученості долі. Держава і права, вчили стоїки, існують по при-роді, а не по волі людей. В той час як Епікур відстоював договірне походження держави, стоїки вважали, що суспільне життя людей виникає по природі, що воно має природне підґрунтя.

Впадаючи в протиріччя зі своїм ідеалом самодостатнього, без-стороннього, стоїки підкреслювали значення спілкування з іншими людьми і закликали до активної участі в політичному житті. Їх полі-тичний ідеал приникнутий при цьому космополітичними ідеями. Всі люди по-своєму народженню, вчили вони, належать до єдиної світо-вої держави, що охоплює всіх людей і навіть всіх богів. Кожна лю-дина по природі — громадянин всесвіту, єдиної світової держави. Зенон висував при цьому ідеал держави, в якій не буде ні рабів, ні судів, ні храмів, ні грошей.

Не вбачаючи зв’язку права з умовами суспільного життя, стоїки вчили, що людський закон — вираження вічного світового закону і що його сила базується на силі природних законів, котрі віддзерка-люють необхідні вимоги розуму. Право позитивне, встановлене людьми, повинно відповідати незмінному природному закону, в яко-му втілено пануючий у світі розум. Питання держави і права в пері-од занепаду еллінізму вивчав історик Полібій (210–123 рр. до н. е.). Народився в місті Мегаполі. Погляди його розкриті у праці «Історія в сорока книгах». Він формулює вчення про круговорот політичних

 

Розділ ІІІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

 

форм, виходячи з думки про розвиток і зміну всього існуючого. Однак розвиток він викривлено розуміє як рух в межах певного цик-лу, котрий, завершуючись далі повторюється знову. Застосовуючи своє уявлення про циклічність процесу розвитку до державних форм, він стверджує, що згідно порядку природи форми правління змінюються, переходять одна в іншу і потім держава знову поверта-ється до вже випробуваної форми.

Починається розвиток держави з найпростіших форм монархії, яка переходить в тиранію — управління, засноване на праві, зміню-ється управлінням, що базується на силі. Тиранія в свою чергу пе-реходить в аристократію, котра знаменує період розквіту держави, Полібій заявляє, що це — час, коли держава, подолавши численні небезпечності, досягає міцного добробуту. Псування моралі в арис-тократії приводить до олігархії. Приватне життя стає розкішним, і громадяни починають порушувати міру справедливості в погоні за посадами і в інших домаганнях. За олігархією йде демократія, кот-рою закінчується весь цикл розвитку держави. Демократія зобража-ється у Полібія як прояв занепаду і розкладу.

Полібій не приховує свого ворожого ставлення до демократії і співчуття аристократії. Разом з тим він висуває вчення про так звану змішану форму правління, слідуючи за Аристотелем, який вважав «помірковану» демократію — політію — з’єднанням олігархії та де-мократії. Прикладом змішаної форми держави Полібій вважає Спар-ту і республіканський Рим. Отже, мислителі Стародавньої Греції внесли істотний внесок в теоретичну розробку проблем, пов’язаних з державою.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ