Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3. Політичні ідеї М. І. Бухаріна : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

3. Політичні ідеї М. І. Бухаріна


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

У своєму «Політичному заповіті» — «Листі до з’їзду» В. І. Ле-нін назвав Миколу Івановича Бухаріна (1888–1938) одним із круп-них теоретиків Комуністичної партії. Він був популярним не тільки серед комуністів Радянської Росії, але й набув міжнародної відомос-ті своїми науковими працями, в яких дотримувався поглядів К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна з принципових проблем марк-систського-ленінського вчення.

М. І. Бухарін народився у Москві в сім’ї вчителів. У 4,5 роки він вже міг читати і писати, захоплювався природною історією, зби-рав колекції комах, тримав птахів. Багато читав. Закінчив школу «першим учнем». У першій московській гімназії вчився майже на відмінно, не докладаючи зусиль. Займався економічною марксистсь-кою теорією. В 1906 році офіційно став членом РСДРП (б), з 1908 року — член Московського комітету партії, кілька разів ареш

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

товувався. 1910 року виїхав за кордон, де познайомився з Леніним, який справив на Бухаріна великий вплив: займається літературною діяльністю. Після революції 1917 року повернувся до Москви, став членом Виконкому Московської Ради, членом МК, редактором «Со-ціал-демократа» і журналу «Спартак». На VІ з’їзді партії був обра-ний до ЦК, потім став членом Політбюро, членом президії Виконко-му Комінтерну, редактором газети «Правда». З теоретичних праць важливими є: «Світове господарство і імперіалізм», «Політична еко-номія рантьє» (критика теорії цінності і прибутку так званої «авст-рійської школи»), «Економіка перехідного періоду», «Теорія історич-ного матеріалізму», «Вчення Маркса і його історичне значення», «Імперіалізм і нагромадження капіталу», «Програма комуністів біль-шовиків», «Від диктатури царизму до диктатури пролетаріату», багато брошур і статей. В 1929 році був обраний дійсним членом Академії наук СРСР.

Твердо слідуючи текстам праць К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Ле-ніна, М. І. Бухарін дотримувався марксистсько-ленінських поглядів на такі принципові положення, як класовість держави і права, фун-кції і форми буржуазної державності, диктатури пролетаріату, радянської держави, їх природу і призначення. Відповіді на них він шукав на основі досягнутого рівня теоретичної думки. Лені-нізм М. І. Бухарін визначає як синтез троякого роду: «По-перше, це є повернення до марксової епохи, але не просто повернення, а по-вернення збагачене всім новим, тобто — це синтез Маркса з усіма результатами аналізу новітніх соціально-економічних явищ. По-друге, це є поєднанням і синтезом теорії і практики робітничого класу, що бореться і перемагає, і, по-третє, це є синтез руйнівної й творюваної роботи робітничого класу». Ленінський марксизм, доводив М. І. Бухарін, як конкретний додаток і збагачення маркси-стської методології значно ширше, ніж марксизм Маркса, бо це вчення увібрало все нове, що принесла соціальна практика після Маркса і Енгельса.

 

Розділ ХХІV ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ ЛЕНІНІЗМУ

 

М. І. Бухарін завжди захищав тезу, що «держава є продуктом класового поділу суспільства. Будучи продуктом розвитку суспільс-тва в цілому, вона в той же час є наскрізь класова організація». Лег-кість перемоги в революції, грандіозний ентузіазм народних мас, на-ближення пролетарських революцій в Європі породили в багатьох, в тому числі й у Бухаріна, тверду впевненість у швидкому здійсненні завдань будівництва соціалізму. Через день після Жовтневої рево-люції 1917 року в газеті «Социал-демократ» з’явилася стаття Бухарі-на «До соціалізму». Він пише: «Настає некапіталістичний, напівсоці-алістичний порядок речей. Напівсоціалістичний, оскільки, по-перше, це є ще епоха диктатури, а не безкласовий соціалізм, оскільки, по-друге, надто значні ще будуть на перших порах неорганізовані від-носини на селі».

Свої погляди на процес будівництва соціалістичного суспільст-ва М. І. Бухарін змінював. В роки громадянської війни, в своїй праці «Економіка перехідного періоду» він писав, що треба відмовитись від думки, мов би прогрес продуктивних сил як неодмінна умова іс-нування нового суспільного устрою почнеться зразу, з самого почат-ку пролетарського перевороту. «Соціалізм прийдеться будувати. Наявні речові і особисті ресурси є лише відправним пунктом розвит-ку, котрий обійме собою цілу велику епоху». Проводячи відмінність між генезисом капіталізму і соціалізму, М. І. Бухарін відзначав: «Капіталізму не будували, а він будувався… Якщо процес створення капіталізму був стихійним, то процес будівництва комунізму є в знач-ній мірі свідомим, тобто організованим процесом… Епоха комуніс-тичного будівництва буде тому неминуче епохою планомірної і ор-ганізованої роботи, пролетаріат буде вирішувати своє завдання, як суспільно-технічне завдання побудови нового суспільства, яке сві-домо ставлять і свідомо вирішують.

В. І. Ленін позитивно оцінив таку тезу. Методів будівництва в період громадянської війни не було. Вважалося, що основним є створення нового суспільного устрою за допомогою революційного

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

насилля. Воно, писав М. І. Бухарін, з одного боку, повинно було зруйнувати старі суспільні форми, а з другого — «активно допомог-ти формуванню нових виробничих відносин». Таке трактування ролі революційного насилля переважало в той час серед комуністів і ста-новило основу політики «воєнного комунізму».

М. І. Бухарін підтримав нову економічну політику, визначив її «як грандіозну, на ряд років розраховану, стратегічну операцію про-летаріату на господарському фронті», основним завданням якої ста-вала побудова крупної соціалістичної промисловості при тимчасовому посиленні дрібнобуржуазних і крупнобуржуазних господарських форм. По досягенню цієї мети, писав Бухарін, ми повернемо кермо, що буде означати поступову економічну ліквідацію крупного при-ватного господарства і економічне підкорення дрібного виробника керівництву крупної промисловості. Він ставить питання про пере-творення сільського господарства шляхом добровільного кооперу-вання, поєднання особистих і суспільних інтересів, поступовості процесу кооперування. М. І. Бухарін особливого значення надавав утвердженню і розвитку гуманістичних принципів соціалізму, зрос-танню культурності народних мас, широкому залученню до управ-ління державою і суспільством.

Активну участь М. І. Бухарін брав у відстоюванні генеральної лінії партії з питання про можливість перемоги соціалізму в одній країні. Типи соціалізму, стверджував він, можуть бути різними, оскільки різними є вихідні рівні розвитку. «Соціалізм будується на тому матеріалі, котрий даний». А готовність цього матеріалу визна-чається рівнем розвитку капіталістичної країни, в якій відбувається соціалістична революція. Вказаними передумовами визначається, на його думку, тип соціалізму і в Радянському Союзі. «Коли ми говори-мо про будівництво соціалізму в нашій країні, — відзначав М. І. Буха-рін, — то ми повинні розуміти, що наш соціалізм в його рості, поки він не досягне повного розквіту, буде до певного ступеня мати свої особ-ливі риси… Він буде тривалий час свого роду відсталим соціалізмом…

 

Розділ ХХІV ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ ЛЕНІНІЗМУ

 

Але, все-таки, він буде соціалізмом… Головна риса нашого соціаліз-му полягає в тому, що він будується в селянській країні і тому завдання залучення селянства до справи соціалістичного будівницт-ва важливе». Відповідно до поглядів на суспільство та його історич-ні форми М. І. Бухарін визначав сутність Радянської Росії того пері-оду як особливий устрій, взявши ленінський вираз «епоха диктатури пролетаріату». Однак вклав у нього свій зміст. «Рабський устрій, — писав він, — це одне… Кріпосництво — другий устрій. Капіталізм — третій і т. д. А комунізм — це майбутній — теж зовсім особливий устрій. Перехід до нього — епоха пролетарської диктатури — теж особливий устрій».

Значне місце в теоретичній спадщині М. І. Бухаріна належить проблемам держави. В умовах визрівання революційної ситуації в різних країнах вони висувалися на передній план. Він фіксує класо-ву сутність держави, показує її обумовленість соціально-економіч-ним базисом суспільства. М. І. Бухарін, як він сам говорив, менше всього боровся за владу. У відповідь на звинувачення в 1933 році у вождізмі, він щиро відповів: «Я ніколи не ліз у вожді. Немає у мене даних для вождя». І у лютому 1929 року група Бухаріна не вимагала зміщення Сталіна з посади генсека. «Ми думали лише, — писали во-ни, — що Сталіну слід врахувати пораду (дуже мудру), дану Лені-ним, і не відступати від колективності в керівництві. Ми вважаємо, що тов. Сталіна, як і кожного іншого члена Політбюро, можна і тре-ба поправляти, не ризикуючи за це бути перетвореним на «ворога партії». Забезпечити подібні елементарні умови для роботи членів Політбюро — ось завдання ЦК і ЦКК».

Особливо турбувало його те, що фашизм прийшов до влади в Італії і Німеччині. Враховуючи це, М. І. Бухарін попереджав, що на-ціоналістична Німеччина готується «розбити нашу державу» і що в ній насаджується «відкритий розбій, відкрита скотська філософія, окривавлений кинджал, відкрита поножовщина». Аналіз його теоре-тичної спадщини повинен бути об’єктивним, правдивим і критичним.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ