Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
5. Політичні погляди М. О. Добролюбова : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

5. Політичні погляди М. О. Добролюбова


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

Микола Олександрович Добролюбов (1836–1861) — один з ідейних вождів революційного визвольного руху, володар дум свого часу, автор чудових праць в галузі філософії і соціології, естетики і літературної критики, яскравий представник політичної публіцисти-ки. Він народився в Нижньому Новгороді у сім’ї священнослужите-ля, вчився в Петербурзі на історико-філологічному факультеті Го-ловного педагогічного інституту, який закінчив у 1857 році. Працює в редакції «Современника». Для лікування сухот виїздив до Німеч-чини, Франції, Італії, але полегшення не відбулося. В 1861 році помер у Петербурзі.

Добролюбов залишив значну теоретичну спадщину. Світогляд його формувався в період Кримської війни і підготовки селянської реформи в обстановці наростання революційної ситуації в Росії. Його революційно-демократичні погляди склалися під впливом Гер-цена і Белінського ще в роки перебування в педагогічному інституті. Він написав ряд віршів («Ода на смерть Миколи І», «Річниця», «Ду-ми при труні Оленіна», наповнених ненавистю до самодержавства і кріпосництва і передчуттям близької революції.

З 1856 року він працює спільно з Чернишевським, потім очолив літературно-критичний відділ «Современника». Його блискучі пра-ці: «Що таке обломовщина?», «Темне царство», «Промінь світла в темному царстві», «Коли ж прийде справжній день?», «Російська цивілізація, створена п. Жеребцовим» — становлять собою блискучу

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

сторінку історії розвитку революційної думки в Росії. Відносно впливу на нього демократичних діячів Добролюбов писав: «Я прига-дую при цьому, як Станкевич і Герцен вчили Бєлінського, Бєлінсь-кий — Некрасова, Грановський — Забеліна і т. п. Для мене, безумов-но, порівняння було б, якби я хотів тут себе порівняти з ким-небудь; але в моєму розумінні вся честь порівняння відноситься до Миколи Гавриловича». Цей вплив відображався і на філософських поглядах Добролюбова, який визнавав первинність матерії, існування об’єк-тивного світу і його пізнавальність. З позицій матеріалізму розгля-дав він процес людського пізнання, вів жорстоку боротьбу проти ре-акційних ідеологічних ідей, релігійних течій. Він писав: «Пора нам звільнити життя від тяжкої опіки, що накладається на нього ідеоло-гами. Починаючи з Платона, повстають вони проти реалізму… неод-мінно хочуть дуалізму, хочуть ділити світ на мислимий і уявний, пе-реконуючи, що тільки чисті ідеї мають справжню дійсність, а всі уявні, тобто видимі, становлять тільки відображення цих вищих ідей. Пора б вже кинути такі платонічні мрії і зрозуміти, що хліб не є пустий значок, відображення вищої, відірваної ідеї життєвої сили, а просто хліб — об’єкт, який можна з’їсти».

М. О. Добролюбов критикував філософію Гегеля та інтерпрета-цію, котру давали їй ліберали (Кавелін, Боткін, Анненков та інші). На його думку, ліберали, володіючи відірваною логікою, зовсім не знали логіки життя і тому вважали легким все, що виводилося за до-помогою силлогізмів, і разом з тим дуже намагаючись втиснути життя в свої логічні форми. Відстоюючи матеріалізм, Добролюбов стверджував, що світ духовного життя є відображенням реального буття в людській свідомості. Виходячи з цього він вважав, що всі ідеалістичні теорії безнадійно застарілі. «Нині в природничих нау-ках, — писав Добролюбов, — засвоєно позитивний метод, всі висно-вки базуються на експерименті, фактичних знаннях, а не на мрійни-цьких теоріях, колись і кимось складені наобум і на темних гадан-нях, котрими в стародавні часи задовольнялося неуцтво і напівзнання».

 

Розділ ХХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ РОСІЙСЬКИХ РАДИКАЛІВ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

Російський демократ виступав проти консервативного і лібе-рального напрямів у вітчизняній історії 50–60-х років ХІХ ст. Лібе-рали перекручували дійсний хід історії Росії, зосереджували свою увагу на описі фактів з історії державних установ, історії законодав-ства, на формах державного побуту Росії, не пов’язуючи історію за-конодавства і державних установ з історією класової боротьби і за-тушовуючи справжню класову природу самодержавства.

К. Д. Кавелін, Б. М. Чичерін, О. Д. Грановський та інші пред-ставники так званої «державної школи» для виправдання царської влади і кріпосництва взяли на озброєння гірші сторони системи, ви-хваляючи сильну державну владу, ігноруючи роль народних мас в історії. В творах представників «державної школи» народ зображав-ся сірою масою, його закликали до покори і слухняності. Вони засу-джували протест і пропагували шлях повільних реформ «зверху», залишивши монархію, землеволодіння поміщиків і привілеї дворян-ства недоторканими.

Разом із М. Г. Чернишевським М. О. Добролюбов виступив в своїх працях проти програми «державної школи», що пропагувала «надкласовість» самодержавства. На думку Добролюбова, народ є ос-новною силою історії. «На нього історик повинен звертати головним чином свою увагу не тільки в загальній історії, але й в історії окремих історичних діячів, як би вони не здавались вище свого віку і народу».

Як високоосвічена людина, Добролюбов піднявся вище сучас-них йому ідеологів в розумінні питань заміни однієї форми держави другою. «Боротьба аристократії з демократією, — писав він, — складає весь зміст історії… Знищення дармоїдів і возвеличення пра-ці — ось постійна тенденція історії. Він енергічно пропагував шлях революційного перетворення Росії, мріяв про той час, коли Русь по-стане перед очима здивованої Європи «республікою стрункою», в якій царюватиме «святе братство». Промислові та сільськогосподар-ські засоби виробництва належатимуть трудящим, дотримувати-муться «економічні інтереси народу».

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

М. О. Добролюбов, будучи послідовним противником монар-хічної влади, вдавався до такого засобу, як описання суспільних по-рядків і законодавства за Олексія Михайловича, Петра І, Катерини ІІ. Перед читачем поставало питання, що ж змінилося з часу правління цих монархів? Чи дали народу справжню, а не уявну свободу ті або інші царські реформи? Для критики абсолютної монархії як форми правління в Росії, Добролюбов посилався на історичне минуле і су-часні йому події у Західній Європі. Так, він висвітлював політику Австрійської монархії щодо Угорщини на прикладі конституції Уго-рщини 1848 року. Ця конституція прийнята революційним урядом Угорщини, скасована австрійським урядом.

Парламентський лад західноєвропейських держав висвітлений в статтях М. О. Добролюбова, написаних ним в Італії. Говорячи про парла-мент Італії, він вказував на відсутність в його складі справжніх представ-ників народу, а також на те, що «…партія опозиції в Італії, як скрізь, не зв’язана з народом». Не заперечуючи переваг буржуазного устрою перед феодальним, Добролюбов приходить до висновку про необхідність для Росії максимально скоротити капіталістичний шлях розвитку.

Він чітко бачив і усвідомлював багато слабих сторін вчень соці-алістів-утопістів Заходу. В своїй роботі «Роберт Оуен та його спро-би суспільних реформ», Добролюбов визнає благородство прагнень та ідеалів Оуена, який, на його думку, «становить собою безперечно одне з благородних і симпатичних явищ нашого сторіччя». Разом з тим він вказує на утопічність поглядів Оуена про можливість мир-ного перетворення капіталістичного ладу, називаючи наївними.

Пропагуючи революційний шлях боротьби за нове, соціалістич-не суспільство, М. О. Добролюбов уявляв собі майбутній державний устрій у формі демократичної республіки, що забезпечує участь в управлінні представників трудящих, передачу засобів виробництва у промисловості і в сільському господарстві в руки трудового народу.

Шлях до соціалізму, вважав він, проляже через селянську рево-люцію. «Необхідно мати геніально-світлу голову, дитячо-невинне

 

Розділ ХХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ РОСІЙСЬКИХ РАДИКАЛІВ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

серце і титанічно-могутню волю, — щоб мати рішучість виступити на практичну, справжню боротьбу з оточуючим середовищем», — писав Добролюбов про те покоління борців, котре протистояло в його суворий час силам реакції. Ці чудові слова відносяться і до са-мого Добролюбова — великого мислителя і революціонера.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ