Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3. Політичні погляди В. Г. Бєлінського : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

3. Політичні погляди В. Г. Бєлінського


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

магниевый скраб beletage

Віссаріон Григорович Бєлінський (1811–1848) був попередни-ком витіснення дворян різночинців з визвольного руху Росії. Наро-дився він в сім’ї бідного полкового лікаря, дитинство своє провів у місті Чембарі Пензенської губернії, де одержав початкову освіту. Потім закінчив гімназію у Пензі, вступив до Московського універ-ситету, але вже на першому курсі виявив антикріпосницькі тенденції

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

в своїй драмі «Дмитро Калінін», за що виключений був із числа сту-дентів. В. Г. Бєлінський віддався справі літературної критики і в 40-х роках стає центральною фігурою суспільного руху, був тісно зв’яза-ний з О.І. Герценом, С. П. Огарьовим, І. С. Тургенєвим, Т. Г. Шев-ченком та іншими письменниками і діячами культури. Він стає полі-тичним мислителем, тим «Мойсеєм» російської суспільної думки, котрий вивів її із темних лабіринтів абстракції на шлях реалізму. В своїх філософських поглядах В. Г. Бєлінський відстоював шлях ма-теріалізму і тверду впевненість у тому, що російське самодержавст-во і панування кріпосництва нерозумні, застарілі явища, які гальму-ють хід історичного розвитку. Критикував він і реакційну сутність ідеалізму Гегеля, його вчення про державу. «Я давно вже запі-дозрив, — писав В. Г. Бєлінський, — що філософія Гегеля — тільки момент, хоч і великий, але що абсолютність її результатів не го-диться…».

Бєлінський подолав вузький горизонт «вселюдської любові» Фейербаха та ілюзій західноєвропейських соціалістів-утопістів що-до можливості побудови соціалістичного суспільства мирним шля-хом. Філософію позитивізма Огюста Канта він визначив як ідеалізм чистої води і спробу філософськи обґрунтувати вічність і непоруш-ність буржуазного порядку. Думки Бєлінського зосереджувалися над проблемами про рушійні сили історії, про значення матеріально-го виробництва для духовного життя, моменти діалектики в розвит-ку історії тощо. Основним серед них було питання про визволення селян від поміщиків шляхом селянської революції. «Природа — віч-ний зразок мистецтва, а величний і благородний предмет в природі, — людина. А хіба мужик — не людина? — Але що може бути цікавого у грубої, неосвіченої людини? — Як що? — Його душа, розум, сер-це, страсті, нахили — словом, все те, що і у освіченої людини».

Свій погляд на сучасну йому Росію В. Г. Бєлінський виклав у «Листі до Гоголя». Він високо оцінив творчість М. В. Гоголя, який в своїх геніальних творах дав картину самодержавного гніту, царства

 

Розділ ХХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ РОСІЙСЬКИХ РАДИКАЛІВ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

чиновників, бездушних кріпосників-поміщиків і натхненно оспівав працю і боротьбу російського і українського народів. В. Г. Бєлінсь-кий зосередив увагу на останніх творах Гоголя, в яких письменник, піддавшись впливу ворожих народу ідей, пропагував погляди, що йшли в розріз з усією його творчістю. Він обрушився на самодер-жавство і церкву. Росія, писав В. Г. Бєлінський, «становить собою страшне видовище країни, де люди торгують людьми, не маючи на це і того виправдання, яким лукаво користуються американські плантатори, стверджуючи, що негр — не людина; країни, де люди самі себе називають не іменами, а кличками: Ваньками, Васьками, Сашками, Палажками; країни, де, накінець, немає не тільки ніяких гарантій для особистості, честі і власності, але немає навіть і полі-цейського порядку, а є тільки великі корпорації різних службових злодіїв і грабіжників». «І в цей-то час, — відзначав В. Г. Бєлінський, — великий письменник… з’являється з книгою, в якій в ім’я Христа і церкви вчить варвара-політика наживати від селянина побільше гро-шей, лаючи його «невмитими рилами» і побільше». Виходячи з цьо-го В. Г. Бєлінський вимагає «знищення кріпосного права, скасуван-ня тілесного покарання, введення по можливості суворого виконан-ня хоч тих законів, котрі вже є».

Не маючи можливості відкрито пропагувати революцію в пресі, російський демократ розкриває ідеї збройного повстання в перепис-ці з друзями: «Смішно й думати, що це може відбутись само собою, часом, без насильницького перевороту, без крові… Та і що кров ти-сяч у порівнянні з приниженням і стражданням мільйонів». У листі до Боткіна від 8 вересня 1841 року він пише: «Заперечення — мій бог. В історії мої герої — руйнівники старого — Лютер, Вольтер, енциклопедисти, терористи, Байрон («Каїн») і т. п. Розсуд для мене тепер вище розумності (розуміється — безпосередньої), і тому мені відрадніше блюзнірство Вольтера, ніж визнання авторитету релігії, суспільства, кого б то не було! Знаю, що середні віки — велика епо-ха, розумію святість, поезію, грандіозність релігійності середніх

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

віків, але мені приємніше ХVІІІ століття — епоха падіння релігії: в середні віки палили на вогнищах єретиків, вільнодумців, чаклунів; у ХVІІІ — рубали на гільйотині голови аристократам, попам і іншим ворогам бога, розуму і людяності».

У В. Г. Бєлінському жив революціонер і перетворювач суспіль-ства, який бажав звернутись до народу з прямою, відкритою промо-вою, але царська цензура змушувала його алегорічно доводити до читача свої думки. Він критикував не тільки суспільний лад царсь-кої Росії, але й буржуазної Європи. Так, в рецензії на роман Ежена Сю «Паризькі таємниці» він вказує, що «конституційно-міщанська громадянськість» буржуазно-демократичної республіки полягає у захисті свободи пограбування бідняків — багатими, робітників — капіталістами». Французький пролетаріат перед законом рівний з найбагатшим власником і капіталістом; той і другий судиться одна-ковим судом, і по вині, карається однаковим покаранням; але біда в тому, що від цієї рівності пролетарію нічуть не легше. Вічний робіт-ник власника і капіталіста, пролетарій весь в його руках, весь його раб, бо той дає йому роботу і довільно призначає за нею плату… Добра рівність!» Викриваючи лицемірство буржуазного парламента-ризму, Бєлінський вказував на покупку «душ» на «вільних парла-ментських виборах» і вважав, що «парламентський негідник освіче-ніший будь-якого негідника нижчого земського суду; але в сутності обидва вони не краще один за одного».

Ненависть до несправедливості буржуазного ладу і глибоке ро-зуміння формального характеру буржуазних свобод дали можли-вість В. Г. Бєлінському засуджувати буржуазну державу в цілому. «Я сказав, — говорить він, — що не годиться державі бути в руках капіталістів, а тепер додам: горе державі, котра в руках капіталістів, це люди без патріотизму, без всякої піднесенності в почуттях».

Світу капіталістів В. Г. Бєлінський протиставляє трудящих, яким належить краще майбутнє. «Настане час, коли нікого не будуть палити, нікому не будуть рубати голову… Не буде багатих, не буде

 

Розділ ХХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ РОСІЙСЬКИХ РАДИКАЛІВ ХІХ СТОЛІТТЯ

 

бідних, ні царів і підлеглих, але будуть брати, будуть люди». На його думку, це може відбутись саме собою, з часом, без насильниць-ких переворотів, без крові. В. Г. Бєлінський передбачив світле май-бутнє Росії в 1940 р.