Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
5. Політичні погляди Етьєна Кабе : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

5. Політичні погляди Етьєна Кабе


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

магниевый скраб beletage

Визначним представником утопічного соціалізму у Франції в 1830–1840 р. був Етьєн Кабе (1788–1856), політичні ідеї котрого ви-кладені в його працях: «Подорож до Ікарії», «Комуністичний сим-вол віри». На відміну від Сен-Сімона і Фур’є, які допускали в тій чи іншій формі існування приватної власності в умовах майбутнього соціалістичного устрою, контури якого були окреслені в їх працях, Кабе виходить з необхідності ліквідації приватної власності і вста-новлення спільності майна в соціалістичному суспільстві.

Такий світогляд Кабе не випадковий. Справа в тому, що він народився в сім’ї простого робітника міста Діжона. Його перший вчитель прищепив хлопцю революційні погляди. Згодом Кабе закін-чив курс юридичних наук, одержав звання доктора права, займався адвокатурою, ведучи справи переважно політичного характеру, брав участь у русі карбонаріїв і революції 1830 року. Після революції виступав у пресі, вимагаючи скликання Установчих зборів, розроб-ки нової конституції, підтримки революціонерів у Польщі, Бельгії, Італії.

Щоб позбутись Кабе, який набрид правлячій верхівці своїми виступами, але був надто популярним, щоб з ним відкрито розпра-витись, уряд Луї Філіппа призначив його генеральним прокурором Корсіки. У 1831 році Кабе обрано депутатом, у залі засідань він за-йняв ліве місце. За участь у похоронах генерала Жана Максиміліана Ламарка, що послужили приводом до повстання 5–6 червня 1832 ро-ку, і за книжку «Історія революції 5–6 червня 1830 року», яка корис-тувалась великим успіхом, Кабе двічі віддавали під суд. Рятуючись від репресій, він емігрував до Бельгії, згодом — до Великобританії, де познайомився з Робертом Оуеном, працями Т. Мора, Т. Кампа-нелли, Морелі та інших. І як наслідок, він висунув основні свої полі-тичні погляди в працях: «Розум, що його просвятив досвід, досить, щоб зробити людей щасливими», «Братерство, любов і відданість —

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

природжені задатки людей», «Природа створила все, що є на землі для всього роду людського… Вона дала всім рівні права на засоби для задоволення потреб», «Рівність повинна бути повною» і т. п.

У 1840 році Е. Кабе видав книжку «Подорож до Ікарії», в якій у формі роману змалював державний устрій ідеальної країни. Переко-навшись у недосконалості пануючого соціального ладу, ікарійці здійснили у себе державний переворот і обрали диктатором Ікара для поступового, протягом п’ятидесяти років, запровадження в жит-тя комуністичного ідеалу. На момент відвідання Ікарії лордом Кери-сдаллем (головний персонал роману) земля, споруди тощо — нале-жать всій нації. Все майно нації, разом із промисловістю і землероб-ством, становить єдиний спільний капітал, яким народ, через своїх обранців розпоряджається як своєю неподільною власністю. Рес-публіка, або община, одна володіє всім; вона організовує промис-лове виробництво, будує майстерні та магазини; обробляє землю, виробляє все, що необхідно для їжі, одягу, життя і меблювання; постачає кожному громадянину їжу, житло і меблі. Праця в Ікарії є обов’язковою і триває близько 6–7 годин на день для дорослих гро-мадян, причому вид праці обирається кожним відповідно до його здібностей, але, раз обраний, стає назавжди його спеціальністю. Праця така приємна, що від неї ніхто не ухиляється; машини вико-нують важкі та брудні роботи. Час і порядок роботи ікарійців суворо регламентується законом. В їжі, одязі й помешканні існує сувора рівність.

Шлюб в Ікарії вважається священним інститутом, вибір партне-ра цілком вільний, чоловік і жінка рівні. Порушення вірності — справа нечувана, розлучення допускається тільки як виняток. Як форма регулювання відносин між чоловіком і жінкою шлюб най-більше відповідає людській гідності і сприяє щастю індивідів і по-рядку в суспільстві. Релігія ікарійців — чистий деїзм, водночас кож-ному надається право дотримуватись тих чи інших релігійних догм за власним вибором. Преса в Ікарії перебуває під суворою цензурою

 

Розділ ХІХ ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

і, по суті, є цілком офіційною. Влада обраних правителів необмежена; думка більшості має силу закону як у справах громадянського й осо-бистого благоустрою, так і в питаннях мистецтва і науки. Рішення уряду є завжди благодатним для народу.

Свої ідеї Е. Кабе намагається втілити у життя шляхом створен-ня зразкових общин у Техасі. У 1847 році він купив землю і органі-зував переселення до неї групи французьких робітників. Перший за-гін «ікарійців» відплив з Франції 6 лютого 1848 року. Через три тижні у Франції вибухнула революція, яка негативно вплинула на ікарійський рух. В результаті лише 485 чоловік разом з Кабе через несприятливі умови в Техасі перебралися до Науво у штаті Іллінойс. Всі житла побудували однаково, в усіх — однакові меблі, колоністи носили однаковий одяг і прикраси. Спочатку справи йшли добре, але з часом серед ікарійців виникли суперечки. 1 листопада 1856 року Е. Кабе залишився в меншості, був виключений з колонії, залишив Науво, а 8 листопада помер.

Його послідовники заснували нову колонію у Сент-Луїсі, звід-ки переселилися до Челтенгена. У січні 1864 року колонія припини-ла існування через внутрішні суперечки. 1879 року в першій колонії, заснованій Кабе, — «Ікарії» відбувся розкол між молодими і стари-ми колоністами. Старі утворили невелику колонію «Нова Ікарія». «Ікарія» молодих (у штаті Айова) проіснувала до 1883 року, після чого молоді колоністи утворили колонію «Ікарія-Сперанца». Але й тут незабаром розпочався розбрат і у 1884 році ця колонія теж роз-палась. Основні принципи ідеального суспільства, на думку Кабе, виклав герой роману «Подорож до Ікарії» лорд Керисдалл, який по-трапив у фантастичну країну Ікарію, розповідає про її незвичайні порядки. На чолі Ікарії після революції править як диктатор, мудрий законодавець Ікарій. Держава живе і функціонує на базі конституції, прийнятої загальним голосуванням. Тут закон служить інтересам всіх. Після воєн з королем сусідніх країн республіка приступила до мирного будівництва. Згідно з проектом Ікара протягом 50 років

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

мало бути побудоване комуністичне суспільство. Проте цей термін було скорочено до 30 років завдяки ентузіазму народу.

Основними принципами республіки є свобода й рівність. Сво-бода є право робити все, що не заборонено природою, розумом і су-спільством. Законодавча влада належить Національним представни-цьким зборам і Народним зборам. Вся країна поділена на 100 провінцій з однаковою територією і населенням; у кожній про-вінції 10 комун. Національне представництво обирається загальним голосуванням, а ті представники, в свою чергу, обирають одну пала-ту з 2000 депутатів. Щорічно представництво наполовину оновлює-ться. Для компетентного розгляду питань в Національному представ-ництві і Комунальних зборах створюються комітети з сільського господарства, продовольства, статистики тощо. Виконавчу владу очолює корпус, що називається екзекутивою. 16 членів екзекутиви обираються на два роки, половина з них щорічно оновлюється. Всі посади безоплатні. В Ікарії немає судів як таких. За скоєні злочини судить та організація, до яких належить особа, котрій пред’явлено звинувачення. Судом можуть бути школи, сім’я, майстерня, Народні збори, Національне представництво.

В організації господарства все раціонально. Велика роль в управ-лінні належить статистиці. Розміри необхідного для суспільства вироб-ництва визначаються державою. Всі громадяни — працюючі, праця є громадським обов’язком, для чоловіків — з 18 до 65 років, для жі-нок — з 17 до 50 років. Кожний працює згідно зі своїми нахилами. Ікарійці намагаються всіляко полегшити працю шляхом механізації виробництва, запровадження у нього нових винаходів. Жінки викону-ють домашню роботу і працюють у спеціальних «жіночих», більш легких видах виробництва. В Ікарії багато благородних, славних, зна-менитих: це механіки, лікарі, робітники, які відзначилися яким-не-будь великим відкриттям або великими заслугами.

Основою сільського господарства є фермерство. Кожний фер-мер самостійно обробляє свою ділянку і водночас є посадовою особою.

 

Розділ ХІХ ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

Все необхідне він одержує безкоштовно від держави на тих самих засадах, як і робітник міський. Робочий день фермерської сім’ї не регламентований. У період збирання врожаю фермеру приходять на допомогу не тільки сусіди, а й школярі і городяни.

Е. Кабе — прихильник збереження великих міст, оскільки саме вони є осередком освіти, індустрії, науки і мистецтва. Громадяни одержують необхідні їм продукти з громадських магазинів. Органі-зація харчування, в основному, має громадський характер. Особли-вості одягу вказують на суспільне і особисте становище людини. Зовнішня торгівля перебуває в руках держави. Уряд вживає заходів для захисту країни. Ставлення до іноземців досить суворе — за ни-ми пильно стежать, щоб вони не заподіяли шкоди республіці.

Великого значення ікарійці надають освіті й вихованню, фізич-ному, моральному і громадському. В республіці видаються тільки державні газети — комунальні, провінційні та національні. Завдання їх — давати точну інформацію про все, що відбувається в суспільст-ві. Етьєн Кабе — один із небагатьох мислителів, чия любов до люди-ни і бажання полегшити її долю розкривалося не лише у теоретичних конструкціях і художніх творах, а й у реальних спробах втілити свій ідеал у житті. При цьому він вважав, що шлях до комунізму лежить че-рез поступову мирну еволюцію існуючого ладу, що яскраво свідчить про ідеалістичну основу його суспільно-політичних поглядів.

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ