Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2. Сен-Сімон — основоположник французького утопічного соціалізму початку ХІХ ст. : Історія політичних вчень : Бібліотека для студентів

2. Сен-Сімон — основоположник французького утопічного соціалізму початку ХІХ ст.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 

Загрузка...

Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон (1760–1825), відомий соціальний реформатор. Походив з родини, яка вважала своїм родоначальником Карла Великого. В тринадцять років Сен-Сімон мав сміливість

 

Розділ ХІХ ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

сказати своєму глибоко віруючому батькові, що не бажає говіти і причащатися, за що той замкнув його у в’язницю Сен-Лазер. Дуже рано їм оволоділо прагнення прославитися, здійснивши щось велике для блага людства. Будучи ще підлітком, він наказав лакею будити себе такими словами: «Вставайте, графе, на вас чекають великі справи».

Весь життєвий шлях Сен-Сімона та його світогляд пов’язані з важливими подіями кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст.— боротьбою американських колоній проти Англії за свою незалежність, францу-зькою буржуазною революцією, виникненням і розквітом наполеонів-ської імперії і, накінець, її крахом, що привів до реставрації Бурбонів. Сен-Сімон активно воював за незалежність Америки, в двадцятиріч-ному віці добровільно вступив до лав французького експедиційного корпусу, що брав участь у військових діях проти англійських військ. У перші роки Французької революції А. Сен-Сімон виступає з про-пагадною принципів свободи і політичної рівноправності громадян, закликає Національні збори скасувати основні привілеї дворянства і духовенства, сам складає з себе дворянське звання і відмовляється від графського титулу. Перемога якобинців та їх політика револю-ційного терору, котру засудив А. Сен-Сімон, сприяла відходу його від активної участі в політичному житті.

З 1802 року він всю свою енергію віддає науково-літературній праці, зокрема розробці різного роду проектів перебудови людсько-го суспільства на новій, справедливій основі, притому цілком мир-ним шляхом, без насилля, класової боротьби, свідком котрої він був в роки Французької революції. Важливішими працями А. Сен-Сі-мона, в яких викладені основи його вчення про нову, досконалу сис-тему суспільного устрою, покликаними забезпечити всім класам суспільства матеріальні й духовні потреби, є «Листи женевського жителя до своїх сучасників» (1802), «Праця про всесвітнє тяжіння» (1813), «Погляд на власність і законодавство» (1818), «Парабола» (1819), «Про теорії суспільної організації» (1819), «Про промислову

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

систему» (1821), «Катехізис промисловців» (1823), «Деякі філософ-ські роздуми для застосування в ХІХ столітті» (1825 р.), «Про суспіль-ні організації» (1825), «Нове християнство» (1825). Через всі праці А. Сен-Сімона червоною ниткою проходить ідея справедливого вирішення долі «найчисленнішого й найбіднішого класу», тобто не-імущих. На всьому світогляді А. Сен-Сімона лежить печатка фан-тастичності, утопічності. Він ділить історію розвитку людського су-спільства на три періоди:

1)         теологічний (епоха панування релігійної системи), характерної для античного світу і феодалізму;

2)         метафізичний (епоха загибелі теологічної та феодальної систем);

3)         позитивний (епоха панування нової, позитивної філософії, що базується на науковому знанні і перетворенні суспільства на нових, справедливих засадах. Нова політична система в Європі «є наслідком нової філософії».

В зв’язку з цим Сен-Сімон підкреслює думку, що прогрес людського розуму дійшов до того, що «найважливі роздуми про політику мо-жуть і повинні бути безпосередньо виведені з пізнань, набутих у ви-щих науках і в галузі фізики». Він зумів піднятись до розуміння об’єк-тивної прогресивності кожної системи суспільного розвитку в історії людства, підкреслюючи, що «золотий вік, котрий сліпий переказ відносив до цього часу до минулого, знаходиться попереду нас». У праці «Деякі філософські роздуми для застосування в ХІХ столітті» Сен-Сімон намагається визначити основні риси, що характеризують найкращий суспільний устрій. «Кращий суспільний устрій, — гово-рить А. Сен-Сімон, — це той, що робить життя людей, котрі станов-лять більшість суспільства, найбільш щасливим, надаючи їм макси-мум засобів і можливостей для задоволення їх важливих потреб». А. Сен-Сімон встановлює, що рабовласницька система була кроком вперед у розвитку людства в порівнянні з первісно-общинним ла-дом, феодальна система була більш прогресивна, ніж рабовласниць-ка. На зміну феодальній системі приходить промислова система,

 

Розділ ХІХ ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

більш висока і прогресивна, що відповідає сучасному стану циві-лізації.

Найважливіша теза філософії історії у А. Сен-Сімона така: «Майбутнє складається із останніх членів ряду, в якому перші члени становлять минуле. Отже, вивчення розвитку людського розуму в минулому відкриє нам шлях, по якому він піде в майбут-нє». Залишаючись в цілому на ідеалістичних позиціях в оцінці сил історичного розвитку людського суспільства, А. Сен-Сімон ви-словив ряд думок щодо матеріалістичного розуміння історичного процесу. Серед них: про справжнє значення інституту власності на знаряддя і засоби виробництва, переходу цієї власності з рук одного класу в руки другого в історії розвитку людства. На подіях полі-тичної історії Франції з ХV ст. і кінчаючи французькою револю-цією ХVІІІ ст., А. Сен-Сімон намагається розкрити процес пере-міщення власності з рук дворян-феодалів в руки нових соціаль-них груп — міської буржуазії і землевласників — селян. Сен-Сі-мон вказує, що саме перехід власності внаслідок повільного, але безповоротного процесу економічного розвитку, і викликав за собою зміну в політичному розвитку. В своїй роботі «Про промис-лову систему» А. Сен-Сімон в зв’язку з цим наголошує, що пере-міщення власності з рук феодалів в руки нових соціальних груп поряд з успіхами науки і загальним прогресом цивілізації і стало основною причиною, яка породила французьку революцію кінця ХVІІІ ст.

У праці «Листи женевського жителя до своїх сучасників» Сен-Сімон висловлює вражаючу для його епохи думку, що французька революція була породжена гострою класовою боротьбою не тільки між феодалами і буржуазією, але й між імущими і неімущими. А. Сен-Сімон, зокрема, прямо називає панування якобинців і їх по-літику революційного терору, пануванням неімущих мас».

А. Сен-Сімон близько підходить до розуміння значення класо-вої структури суспільства і боротьби класів. В «Листах женевського

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

жителя до своїх сучасників» А. Сен-Сімон вказує на поділ суспіль-ства на три класи:

1)         клас вчених, художників і всіх людей, що поділяють ліберальні ідеї;

2)         клас власників, за виключенням осіб, які входять в перший клас;

3)         третій клас (неімущі). Цей клас, що об’єднується ідеєю рівності. У наступних своїх працях А. Сен-Сімон дотримується іншої

точки зору щодо поділу суспільства на класи. Він називає два класи: 1) паразитів і 2) «промисловців». Паразитичний клас, по А. Сен-Сімону, — це дворяни, військові, рантьє, державні чиновники, «ле-гісти» (юристи на службі паразитичного класу). Цій паразитичній меншості протистоїть клас «промисловців», переважна більшість нації, 24/25 загальної чисельності. «Промисловці», на думку Сен-Сі-мона, володіють всіма необхідними засобами, щоб провести зміни в соціальній організації, котра переведе їх із класу, ким управляють, в клас управляючих.

А. Сен-Сімон в своїх творах постійно критикує несправедли-вість існуючого ладу, при якому трудяща більшість суспільства під-легла паразитичній меншості. Разом із тим він виступає проти того, щоб трудящі неімущі маси безпосередньо проявляли ініціативу що-до переустрою суспільства на новій, справедливій основі. Досвід ре-волюції, вважав Сен-Сімон, показав нездатність неосвічених неіму-щих мас керувати суспільством. Свої надії він покладав тільки на найбільш активну, найбільш освічену, на його думку, частину класу «промисловців» в особі фабрикантів, торгорців та банкірів. Плани суспільної перебудови у Сен-Сімона цілком виходять з ідеї мирного вирішення всіх соціальних суперечностей, ідеї мирного співробіт-ництва всіх класів суспільства.

У своїх працях «Про промислову систему», «Катехізис промислов-ців» А. Сен-Сімон намагається дати відповідь на основні запитання, пов’язані з встановленням нового більш досконалого суспільного устрою: 1) яка сутність суспільно-політичних перетворень, необхідних для

утвердження цього нового устрою;

 

&i

 

Розділ ХІХ ЩЩПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІДЕОЛОГІВ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

2)         які суспільні сили здійснять ці перетворення;

3)         які засоби і шляхи для перетворення суспільства. Відповідаючи на ці запитання, А. Сен-Сімон доводить, що ос-новне завдання полягає в переводі суспільства з феодального режиму, котрий прагне встановити між людьми можливо більшу нерівність, поділяючи їх на два класи — управляючих і тих, якими управляють, в режим промисловий, побудований на принципі цілковитої нерів-ності, заперечує всі права, засновані на народженні і привілеях. Період переходу від феодального режиму до промислового вимагає нової духовної влади і нової світської влади. Духовна влада з рук духовенства повинна перейти в руки вчених, що уособлюють інте-лектуальні сили суспільства, світська влада — з рук дворянства в руки «промисловців», що уособлюють матеріальні сили суспільства. В умовах майбутнього справедливого соціального устрою політичне управління людьми повинно перетворитись в розпорядження речами і в керівництво процесами виробництва.

Засобами перетворення суспільства має бути проповідь нової моралі, «нового християнства», спрямованих на визволення трудя-щих від експлуатації, піднесення їх матеріального і культурного рів-ня. Але проповідь ця повинна бути, по А. Сен-Сімону, спрямована насамперед, до імущих класів і монархії, бо «бідний клас», будучи неосвіченим і відсталим в розумовому відношенні, нездатний доби-тись свого визволення.

Утопізм плану суспільних перетворень, пропонований Сен-Сі-моном, проявляється в тому, що здійснити перетворення має коро-лівська влада. Покладаючи всі свої надії на чудодійну силу соціаль-них реформ зверху, королівську владу в інтересах всього суспільст-ва, А. Сен-Сімон свої проекти суспільних перетворень адресує не тільки французькому королю, але й монархам країн, що уклали «Священий союз», в тому числі й царю Росії Олександру І. А. Сен-Сімон вважав, що «просвічені монархи» Європи, ознайомившись з його проек-тами, негайно побажають здійснити ці проекти. Проголошуючи себе

 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

пророком «нового християнства», А. Сен-Сімон звертався до ко-ронованих організаторів «Священого союзу» з закликом бути «доб-рими християнами», вжити всіх сил на те, щоб краще забезпечити бідняків.

Проекти соціальних перетворень А. Сен-Сімона носять явно утопічний, фантастичний характер. Але в них розвивались паростки майбутнього соціалістичного суспільства.