Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2.3.Страховікомпаніїтабанки як інституційні інвестори : Інвестування. Міжнародний аспект : Бібліотека для студентів

2.3.Страховікомпаніїтабанки як інституційні інвестори


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

магниевый скраб beletage

У сучасних умовах страхові компанії і банки мають істотний вплив на формування статутних фондів акціонерних товариств, їх фондову та інвестиційну діяльність. Безсумнівно, діяльність страхових компаній в інвестиційному полі поки що не досягає бажаних результатів. Значною мірою це зумовлене Законом України «Про страхування», в якому сказано, що «Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки страху-вання, перестрахування та фінансова діяльність, пов'язана з фор-муванням, розміщенням і управлінням страховими резервами». Діяльність страховика, пов'язана з розміщенням, формуванням резервів та управлінням ними, є по суті інвестиційною діяльніс-тю. Однак не зовсім чітке законодавче визначення дає можли-вість різноманітного трактування та, відповідно, некоректного нормативного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній.

Здійснюючи фінансово-господарські операції, страхові ком-панії мають забезпечувати диверсифікацію своїх активів. При цьому обсяги технічних резервів повинні бути представлені одні—      нерухоме майно;

—        право вимоги до перестраховиків;

—        грошові кошти готівкою в касі в обсягах лімітів залиш-ків каси, встановлених Національним банком України.

При цьому розмір окремих категорій активів приймається для надання технічних резервів і враховується як розміщення техніч-них резервів в обмежених обсягах (у процентах до обсягів техні—         30;ківський вклад (депозит) — у кожному банку не бі—        цінні папери, які забезпечують прибуток, — не більше 40, у тому числі:

—        акції, які не котируються на фондовій біржі, — не біль-ше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;

 

акції, які котируються на фондовій біржі, — не більше 5 одного емітента;

— облігації — не більше 5, з них облігацій одного підпри-ємства — не більше 2.

Страхові компанії останнім часом активно працюють на інвес-тиційному ринку, надаючи страхові послуги, в тому числі й акці-онерним товариствам. Серед нових видів страхування, які актив-но сприяють інвестиційній діяльності акціонерного товариства, не—хідно виділити:

;^ss=Esj=u=r,яки"

„„^^=Г„Хд1Гилк"ВИЇ д1й інвестииШІснують й інші види страхування на інвестиційному ринку, але вони меншою мірою пов'язані з діяльністю акціонерних товариств.

Значно активніше працюють з акціонерними товариствами на інвестиційному ринку банки. Банки беруть участь в інвестуванні акціонерних товариств як шляхом цільового кредитування, так і шляхом участі в статутних фондах акціонерних товариств, де во-ни можуть мати до 15 % акцій. Існуюче обмеження сумарної уча-сті в розмірі не більше 10 % від величини власного статутного фонду банку практично не обмежує цей напрям діяльності.

Сучасний етап інвестиційної діяльності акціонерних това-риств розглянемо докладніше на механізмі фінансової взаємодії акціонерного товариства та банку, реалізація якого вигідна для двох найголовніших елементів економічної сфери: товаровироб-ника і фінансового посередника.

Комерційні банки, здійснюючи взаємодію з підприємствами на договірній основі, є зацікавленими партнерами. Виходячи із своїх майнових інтересів при укладенні договорів, кожна із сто-рін об'єктивно має сприяти успішній діяльності партнера. Так, кредит, наданий банком, дозволяє акціонерному товариству про-вести високоефективні заходи щодо зміцнення його матеріально-технічної бази, допомагає в реалізації продукції, що, в свою чер-гу, забезпечує своєчасне повернення позики і необхідні банку прибутки. Таким чином, банк економічно зацікавлений у вико-нанні своїх зобов’язань перед акціонерним товариством, оскільки з цим пов'язана можливість отримання додаткових грошових коштів та інших послуг.

 

 

Якщо розглядати особливості сучасної діяльності акціонерно-го товариства на фінансовому ринку, то необхідно підкреслити значне розширення спектра послуг, які надають банк» підприєм-ствам. Як відзначалося вище, інвестування через фінансовий та фондовий сектори банки дозволяють здійснювати як шляхом ін-вестиційного кредитування, так і шляхом операцій з цінними па-перами.

Економічний зміст кредитування, його ефект для виробничої діяльності акціонерного товариства полягає передусім у тимча-совому поповненні обігових коштів, що дозволяє підприємствам закінчити підготовку до випуску нового продукту, завершити технологічний процес, забезпечити комплектуючими замовлення, реалізувати його і одержати грошові кошти. Це відбувається в тому випадку, якщо кредит не використовується на комерційні потреби. Окрім цього, поповнення обігових коштів досить часто обумовлює засіб погашення заборгованостей по заробітній платі. Кредитні схеми, які використовуються багатьма банками і під-приємствами для виплати заробітної плати, дозволяють тимчасо-во знизити соціальне напруження в багатотисячних колективах підприємств і в той же час зменшити від'ємне сальдо у взаємо-відносинах з бюджетом. Проте немає сумніву, що банківським кредитом не повинні покриватися фінансові потреби підпри-ємств, викликані збитками, запаси товарно-матеріальних ціннос-тей, що не знижуються, і затрати виробництва, які повинні по-криватися власними обіговими коштами, виготовлена надпланова продукція, яка має обмежений попит, невикористані залишки то-варно-матеріальних цінностей.

Нині в діяльності банків розширюється практика довгостроко-вого кредиту виробничого і соціального розвитку. Так, банки на-дають підприємствам довгостроковий кредит на капітальні ви-трати, пов'язані з проведенням інноваційних заходів, заходів щодо збільшення обсягів виробництва, підвищення якості і роз-ширення асортименту споживчих товарів і платних послуг, а та-кож з розширенням експортної бази.

Довгострокове кредитування можна, як правило, віднести до інвестиційного кредиту, підсумком використання якого повинні стати нові виробничі потужності, засновані на передовій техно-логії. Головною особливістю, яка відрізняє такі кредити, є посе-редницька функція комерційних банків, коли вони виділяють більш дешеві кошти, отримані від іноземних інвесторів. Однак це не принижує значення даного виду кредитування в сучасних умовах.

 

Об’єктами інвестиційного кредитування є затрати підприєм-ства на технічне переоснащення, реконструкцію, будівництво, пайова участь у створюванні спільних підприємств і виробництв тощо. Термін такого кредиту визначається з урахуванням нор-мативного строку здійснення заходів і його окупності за проек-том. Розмір кредиту визначається з повної кошторисної вартості проекту.

Зміна організаційно-правової форми промислових підпри-ємств, поява акціонерних товариств, формування в країні фондо-вого ринку не могли не вплинути на форму взаємовідносин банку та підприємства. З'явилась ще одна грань їх співпраці—операції з цінними паперами. Ця сторона їх діяльності обумовлена двома факторами: по-перше, на фондовому ринку існують обов’язкові правила і процедури, які спонукають акціонерні товариства (емі-тентів) звертатися до фінансових посередників. Таким посеред-ником в нашій країні виступає комерційний банк.

Перш за все до здійснюваних ним процедур відноситься ре-єстраторська діяльність, яку виконують банки на основі дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Меха-нізм взаємодії реєстраторів та емітентів був поданий вище. Крім виконання функцій реєстратора іменних цінних паперів, банк може надати акціонерному товариству функції зберігача, а в по-дальшому, після формування нормативної бази у цій сфері, -функції депозитарія. Крім того складний механізм функціону-вання акціонерного товариства зумовлює необхідність для акціо-нерного товариства скористатися банківськими послугами на фо-ндовому ринку. Перш за все це послуги банку по випуску і обігу цінних паперів, які дають можливість підприємству максимально використовувати можливості емісії для нарощування статутного фонду. Маючи значну мережу філій, відділень, банк може прово-дити передплату на акції чергової емісії акціонерного товариства по всій території України. Особливо важлива ця послуга для під-приємств, продукція яких невідома широкому колу передплатни-ків — потенційних акціонерів. Важливу роль для емітента може мати також комісійна діяльність банку з цінними паперами для концентрації великих пакетів акцій у окремих акціонерів або са-мого товариства. Крім того, банк може виступати в ролі фондо-вого консультанта, підвищуючи ефективність роботи самого під-приємства з цінними паперами і акціонерами.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності акціонерні товариства відкривають валютні рахунки в банку. Банк відкриває власнику валютних коштів тільки один валютний рахунок у вільно

 

конвертованіи валюті, при цьому вид валюти визначається самим підприємством. Всі платежі з поточних балансових валютних ра-хунків проводяться банком в межах залишку коштів на рахунку.

Керівники корпорацій, які мають валютні рахунки, несуть відповідальність за ефективне використання валютних коштів, a також за своєчасне і правильне застосування нормативів відраху-вань у валютні фонди.

Крім операцій на ринку цінних паперів, новою формою спів-робітництва банків і підприємств є лізингові операції.

Під лізингом слід розуміти операції по закупівлі комерційни-ми банками на замовлення підприємств різних машин, обладнан-ня, транспортних засобів та інших видів виробничих і невироб-ничих основних фондів і передачі їх в оренду цим підприємствам на визначений термін.

Придбання машин, обладнання та інших матеріальних ціннос-тей здійснюється банком за дорученням підприємств-лізинго-одержувачів за рахунок власних коштів. Одночасно з придбанням матеріальних цінностей банк підписує лізингову угоду з підпри-ємством-орендарем.

Вибір постачальника, укладання торговельної угоди і узго-дження технічних умов предмета лізингу, ціни і термін постав-ки є, як правило, завданнями самого підприємства-лізинго-одержувача.

При лізингових операціях великою перевагою для підприємс-тва-орендаря є використання необхідного обладнання та іншої техніки без попередніх витрат власних коштів на їх закупівлі. У результаті укладання лізингової угоди з банком підприємство поповнює свої виробничі потужності і підвищує ефективність використання установленого обладнання.