§ 3. Модель макроекономічної рівноваги AS-AD


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом (AD) та сукупною пропози-цією (AS) здійснюється через систему цін: точка перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний вну-трішній обсяг виробництва. Точка перетину кривої сукупного попиту та кривої су-купної пропозиції — точка рівноваги (Ер), яка визначає рівноважний рівень цін (Pр) та рівноважний обсяг національного виробництва (ВВПЕр) (рис. 20.5).

 

Р'         ,                      

                        AS

Рр        \^         Ір ^^   

                                   ■          AD

            ►

 

ВВПр  ВВП

Рис. 20.5. Рівновага в моделі AS-AD

AS E2

При аналізі динаміки рівноваги розрізняють три випадки: 1) якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приво-дить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах; 2) якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку — це при-зводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості; 3) якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS — це при-зводить до інфляційного зростання цін та номінального ВВП при незмінному об-сязі реального ВВП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайня-тості») (рис. 20.6).

Р

Р

Р2 Pi

AD2      Р2

Р1 AD1

 

AS

Р'         1

1        \            

            \Еі        \^Е2     AS

Р4                               AD

            ►

Q1    Q2       ВВП

ВВПп  ВВП

ВВП

Qi      Q2

 

1)

 

2)

 

3)

 

Рис. 20.6. Три варіанти макрорівноваги

В умовах реальної економіки, на проміжному та класичному відрізках спрацьо-вує так званий «ефект храповика» (рис. 20.7).

Частина ІІІ. Макроекономіка

 

p t                               AS4

            \                                N?3/                 

P2        \^^i      \E2      

                                   ~-/^~42г.

            \E,[j^-             

Pi                     ■ ■ ■               t_    ADt

           

Q1   Q3        Q2        ВВП Рис. 20.7. Ефект храповика

В основі цього явища — негнучкість ринкових цін до зниження при погіршенні ринкової кон’юнктури (зменшенні сукупного попиту).

Модель макроекономічної рівноваги AD-AS використовують для дослідження таких явищ як збурення сукупної пропозиції (шоки пропозиції) та збурення сукуп-ного попиту (шоки попиту). Матеріальною основою шоків пропозиції, або інфляції витрат, є різке здороження сировинних, енергетичних ресурсів та інших (наприклад, трудових) ресурсів. Історично першим був шок пропозиції у 1973–74 рр., коли ціни на нафту за один рік зросли вище, ніж за увесь післявоєнний період. У зв’язку цим виникло нове, досі невідоме явище, — стагфляція. Основною його характеристикою є одночасне падіння зайнятості, виробництва та зростання цін, що абсолютно відрізня-ється від класичної економічної кризи, — коли зниження обсягів виробництва супро-воджувався зниженням ринкових цін.

Шоки попиту (збурення сукупного попиту) виникають у двох випадках. По-перше, вони можуть спостерігатися на кейнсіанському та проміжному відрізках кривої AS, якщо темпи приросту сукупного попиту (надмірні державні видатки, надмірний споживчий попит, неадекватно м’яка монетарна політика, різкий притік іноземної валюти в умовах негнучких валютних курсів та ін.) надто випереджають темпи приросту сукупної пропозиції. Простіше кажучи, національне виробництво не встигає задовольняти надмірні споживчі запити, внаслідок чого розвивається ін-фляція попиту. По-друге, вони завжди спостерігаються, коли економіка досягає при-родного рівня виробництва. Ринок, в силу інертних властивостей, не може миттєво відреагувати на досягнення повної зайнятості, яке означає максимально можливий фізичний обсяг виробництва товарів і послуг — споживання продовжує зростати, але вже лише за рахунок цін. Така економіка називається «перегрітою» і потребує осту-джуючих заходів державної економічної політики.