ЧАСТИНА ІІІ. МАКРОЕКОНОМІКА РОЗДІЛ 19. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ — НОРМАТИВНА БАЗА МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РАХІВНИЦТВА § 1. Суть та основні характеристики СНР


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ба-зується на Системі національних рахунків (СНР), яка містить упорядковану інформа-цію, по-перше, про всі господар ські суб’єкти, які беруть участь в економічному про-цесі — юридичні особи та домогосподарства; по-друге, про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; по-третє, про всі економічні активи і зобов’язання, що становлять національне багатство.

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов’язаних статис-тичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метою одержання повної картини економічної діяльності держави.

У системі функціонують:

—        продукти — результати праці, що мають матеріально-уречевлену форму;

—        послуги — результати діяльності, які задовольняють певні особисті і суспільні потреби, які не втілюються в продуктах. Їх поділяють на послуги матеріально-го і нематеріального характеру;

—        товари — продукти і послуги, призначені для продажу на ринку;

—        нетоварні послуги — послуги державних закладів і суспільних організацій, які відносяться до їх поточного споживання;

—        трансферти — перерозподільні потоки доходів, які є односторонніми безоплат-ними передачами доходів як у грошовій, так і в натуральній формі, що здійсню-ються з метою перерозподілу доходів і заощаджень. При цьому не враховують потоки доходів, продуктів і послуг у зворотному напрямі. Трансферти поділя-ють на поточні і капітальні.

В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 p., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо) (табл. 19.1). Вона не залишає поза увагою й економічну діяльність домогосподарств, але з певними обмеженнями. Наприклад, якщо догляд за будинком та подвір’ям, виховання та догляд за дітьми чи особами похилого віку здій-снює наймана прислуга, то її діяльність враховується при підрахунку валового внутріш-нього продукту та національного доходу. Якщо ж ці види діяльності виконують самі господарі дому — не враховуються. Пояснюють цей парадокс насамперед складністю збору інформації про зазначенні види діяльності.

Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва

 

Таблиця 19.1

Класифікація видів економічної діяльності в СНР-93

№        Види економічної діяльності

1          Виробництво товарів для власного споживання, продажу та нагромадження

2          Виробництво нефінансових послуг для реалізації

3          Діяльність фінансових установ (банків, страхових компаній і т. ін.)

4          Діяльність органів державного управління, що надають неринкові послуги (суспільні блага) для сумісного користування та окремим домогосподарствам або їх групам для індивідуального користування

5          Діяльність некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства (партійні, профспілкові та громадські організації)

6          Діяльність домашньої найманої прислуги (наймані няні, кухарі, прачки, садівники, прибиральниці, шофери й т. ін.)

7          Житлові послуги, що надаються домовласниками будинків і квартир для власного спо-живання

СНР охоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосеред-кованим шляхом і держави погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор, що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але уникають висвітлен-ня інформації про виробництво заборонених законом товарів та послуг (нелегальне виробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей, нарко-бізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічних по-казників, але не дає змоги їх уникнути.

До річного результату виробництва СНР не включає:

•          результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійсню-

ється без участі людської діяльності;

•          зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.

Окрім зазначеного вище, СНР-93 ґрунтується на концепції первинних доходів.

Ця концепція дуже близька за змістом до концепції факторних доходів. Головна від-мінність між ними полягає в тому, що теорія факторних доходів розглядає доходи держави як такі, що отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. Первин-ні ж доходи формуються такими факторами: земля, праця, капітал, здатність до під-приємництва. Концепція первинних доходів виходить із того, що органи державного управління по суті є фактором виробництва.

Таблиця 19.2

Форми первинних доходів та суб’єкти, що їх отримують

 

№        Отримувачі первинних доходів      Форми доходів

1          Підприємства і корпорації   Прибуток

2          Власники землі і капіталу     Орендна плата, рента, процент

3          Наймані працівники домогосподарств      Заробітна плата

4          Органи державного управління     Податки на виробництво та на імпорт

Первинні доходи, згідно з цією концепцією, — це доходи, які отримують суб’єкти економіки в процесі первинного розподілу створеної вартості.

Частина ІІІ. Макроекономіка

У СНР розрізняють категорії внутрішньої і національної економіки. Для розмеж-ування цих категорій використовують такі поняття: економічна територія; резидент; центр економічного інтересу.

Під економічною розуміють територією, якою адміністративно керує уряд краї-ни, в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. До економічної території країни також належать:

—        повітряний простір, територіальні води певної країни і континентальний шельф у міжнародних водах, у відношенні яких країна має виключне право на видобуток сировини, палива тощо;

—        «територіальні анклави» за кордоном, тобто зони в інших країнах, які викорис-товують урядові заклади певної країни для дипломатичних, військових, науко-вих та інших цілей, наприклад посольства, консульства, військові бази.

Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки, здійснює повний набір бухгалтерських рахунків і є юридичною особою, тобто може самостійно приймати рішення, розпоряджатися своїми матеріальними і фінансовими ресурсами. Інституціональні одиниці (домогосподарства, підприємства, організації) вважають ре-зидентами певної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економіч-ною територією країни. Практично до резидентів країни відносяться особи, що прожи-вають на території цих країн, крім осіб, що приїздять на відносно короткий строк, тобто менше, ніж на рік, а також членів іноземних дипломатичних закладів на території країни.

Внутрішня економіка охоплює діяльність на економічній території країни як рези-дентів, так і нерезидентів; національна економіка тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження: на економічній території даної країни чи за її межами. Поняття ре-зидентства не співпадає з поняттям громадянства.

Відповідно до типів економічної поведінки інституціональні одиниці об’єднують у такі сектори:

—        «Підприємства по виробництву товарів, крім фінансових послуг (не фінансові підприємства)»;

—        «Фінансові заклади»;

—        «Державні заклади»;

—        «Громадські організації, які обслуговують домашні господарства»;

—        «Домашні господарства» охоплює споживачів, а також підприємницьку ді-яльність щодо виробництва продуктів та послуг, яку не можна з юридичної та економічної точки зору відокремити від домашнього господарства її власника (відсутність незалежного юридичного статусу);

—        «Зовнішньоекономічні зв’язки» («решта світу») обіймає зарубіжні економічні оди-ниці тією мірою, в якій вони здійснюють операції з резидентами країни.

Економічна операція в СНР — відображає групування елементарних потоків за їхнім змістом. Економічні операції поділяються на три групи:

—        з продуктами й послугами — відносять до виробництва, обліку і використання продуктів та послуг у галузях і секторах народного господарства; включають операції з продуктами та послугами, що вироблені як у цьому, так і в попередні періоди;

—        розподільчі — складаються з операцій, мета яких — розподіл і перерозподіл до-даної вартості, а також перерозподіл збережень;

Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва

— фінансові — відносять до зміни фінансових активів та пасивів у різних секто-рах народного господарства.

Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і для макроеконо-мічного аналізу в цілому економічні операції відображають у вигляді рахунків, які поділяють на три класи: 1) призначені для характеристики економіки в цілому, про-порцій між найважливішими макроекономічними величинами і категоріями; 2) де-талізують рахунки першого класу відносно показників виробництва, споживання і нагромадження національного продукту; складають для окремих галузей, товарів або груп товарів; 3) деталізація рахунків першого класу відносно показників доходів і витрат, фінансування видатків капітального характеру і складаються для окремих секторів економіки.

Рахунок виробництва відображає операції, які відносяться до процесу виробни-цтва (табл. 19.3).

Таблиця 19. 3

Рахунок виробництва

 

Використання           Ресурси

Проміжне споживання        Валовий випуск продуктів та послуг

у тому числі в сфері:  у тому числі:

матеріального виробництва            продуктів і матеріальних послуг

невиробничій            нематеріальних послуг

Валовий внутрішній продукт в ринкових ці-нах  Чисті податки на продукти

            Імпорт

Разом  Разом

Рахунок утворення доходів відображає розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва (табл. 19.4)

Таблиця 19. 4

Рахунок утворення доходів

 

Використання           Ресурси

Оплата праці робітників у тому числі:

резидентів

нерезидентів  Валовий внутрішній продукт у ринкових ці-нах

 

           

 

           

Податки на виробництво    субсидії на виробництво

Податки на імпорт    субсидії на імпорт

Валовий прибуток економіки (валовий змі-шаний дохід)          

Споживання основних фондів      

Чистий прибуток економіки (чистий зміша-ний дохід)  

Разом  Разом

Частина ІІІ. Макроекономіка

Рахунок розподілу доходів відображує розподіл і перерозподіл доходів країни на рівні економіки в цілому з урахуванням відношень з іншими країнами (табл. 19.5).

Таблиця 19.5

Рахунок розподілу доходів

 

Використання           Ресурси

Субсидії          Валовий доход економіки (валовий змішаний доход)

у тому числі: 

 

по виробництву        Оплата праці робітників у тому числі одержана: від наймачів-резидентів від «іншого світу»

по імпорту    

 

           

 

Доходи від власності, передані «іншому сві-ту»   Податки

Поточні трансферти, передані «іншому світу»      У тому числі

на виробництво на імпорт

Валовий національний доход в розпоряджен-ні суспільства     Доходи від власності, одержані від «іншого світу»

            Поточні трансферти, одержані від «іншого світу»

Разом  Разом

Рахунок використання доходів показує, як валовий національний доход у розпо-рядженні суспільства використовують на кінцеве споживання і валове нагромаджен-ня (табл. 19.6).

Таблиця 19.6

Рахунок використання доходів

 

Використання           Ресурси

Кінцеве національне споживання (витрати на кінцеве споживання)   Валовий національний доход в розпоряджен-ні суспільства

у тому числі: 

домашніх господарств         

державних установ  

громадських організацій, що обслуговують домашні господарства      

Валове національне заощадження 

Разом  Разом

Рахунок капітальних витрат призначений для характеристик процесу реального нагромадження основних та оборотних фондів, нематеріальних і фінансових активів, а також джерела його фінансування (табл. 19.7).

Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва

Таблиця 19. 7

Рахунок капітальних витрат

 

Використання           Ресурси

Валове нагромадження основних фондів  Валове національне заощадження

Зміна запасів матеріальних оборотних засо-бів    Капітальні трансферти, одержані від «іншого світу»

Чисті покупки землі і нематеріальних активів      

Капітальні трансферти, передані з «іншого світу»           

Чисті кредити (+) або чисті борги (–) нації           

Разом  Разом

Рахунок продуктів і послуг характеризує загальні ресурси продуктів і послуг по економіці в цілому, а також напрям використання цих ресурсів (табл. 19.8).

Таблиця 19. 8

Рахунок продуктів і послуг

 

Використання           Ресурси

Проміжне споживання        Валовий випуск продуктів і послуг

Кінцеве споживання на економічній території     Імпорт продуктів і послуг

Валове нагромадження основних фондів  Чисті податки на: продукти імпорт

Зміна запасів матеріальних оборотних засо-бів   

Експорт продуктів і послуг 

Разом  Разом

Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтер-ського обліку принципі подвійного запису, згідно з яким СНР є взаємопов’язана су-купність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показ-ник (економічна операція) записується у дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним. Тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша — їхнє використання.

СНР включає такі рахунки:

—        внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, розподілу, викорис-тання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;

—        «Зовнішньоекономічних зв’язків» («решта світу»): поточних операцій, капі-тальних витрат, фінансовий рахунок.

Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і відображає відношення між наці-ональною економікою і іншими країнами («Платіжний баланс»), а також відношення між різними показниками системи.

Для кожного сектору внутрішньої економіки передбачено складання набору рахун-ків — від рахунку виробництва до фінансового; для різних галузей — складання рахун-ків продуктів і послуг, виробництва і утворення доходів.

Частина ІІІ. Макроекономіка