§ 4. Ринок землі та природних ресурсів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

На ринку факторів виробництва виділяється ще одна специфічна група — ринок природних ресурсів. Тобто, розглядаючи землю, як фактор виробництва, мають на увазі не лише частину земної поверхні, що не зайнята водою, але й природні ресур-си — ліси, природні копалини тощо, які можуть бути використані у процесі виробни-цтва. Особливістю цього типу факторів є їх обмежений обсяг, а отже, постійна, фік-сована пропозиція. Через обмеженість природних ресурсів їх пропозиція вважається абсолютно нееластичною.

Дохід, що винагороджує участь в економічній діяльності фактора, пропозиція якого абсолютно нееластична в довгостроковому періоді має назву чистої економіч-ної ренти.

Рента — це ціна за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена через їх невідновність. Такі природні ресурси не мають замінників, а отже, і альтернативної вартості.

Якщо фактор виробництва не має альтернативних варіантів використання, його альтернативна вартість дорівнює нулю, то весь дохід від його застосування виступає у формі ренти.

Проілюструємо поняття чистої економічної ренти на прикладі ринку землі. Її ринковий рівень встановлюється в точці перетину кривої пропозиції, що представляє обмеженість землі, і кривої попиту, що відображає її продуктивність, тобто гранич-ний дохід від землі (рис. 18.8). На рис. 18.8 Ro — початкова первісна земельна рента; R1 — змінена земельна рента; Qo — обсяг землі.

Якщо ціни, що сплачуються за відтворені ресурси, виконують стимулюючу відносно пропозиції функцію (дія закону пропозиції), то рента не стимулює пропозицію. Отже, рента не впливає на економічний потенціал, тому що її зменшення (або збільшення) не впливає на пропозицію і обсяги використання відповідного фактору виробництва. Отже, головною особливістю ринку землі та природних ресурсів є те, що ціну визначає тільки попит. Збільшення попиту на землю призведе до підвищення земельної ренти (з Rо до R1), та навпаки (рис. 18.8).

Розглянемо формування диференціальної земельної ренти як особливого різно-виду ренти.

 

D

R

R

R

 

S

 

Q0       Q

Рис. 18.8. Чиста економічна рента

Частина ІІ. Мікроекономіка

На практиці земельні ресурси диференційовані, тому земельна рента також дифе-ренційована. За мови однакового використання праці та капіталу на землях (залежно від їх властивостей) віддача буде різною.

Диференціальна рента пов’язана з розходженнями в природній (дифрента I) і штучній (дифрента II) родючості земельних ділянок, що обумовлює їх різну гранич-ну продуктивність, отже, і одержання більш високого доходу за однакових витрат.

Відмінність у розмірах ренти залежно від властивостей землі проілюстрована на рис. 18.9.

 

Q

Q

R

R

 

 

i        s             i           k            S       ▲       s          

                        R2                   R3                  

                                                                       D

             D        -►                  D

            ►                               ►

Q

низька якість  середня якість            висока якість

Рис. 18.9. Диференціальна земельна рента

Розділ 18. Ринок факторів виробництва