§ 2. Ринок праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Ринок праці — це сфера взаємин покупців і продавців трудових послуг. Він охо-плює всю сферу праці як безробітних, так і зайнятих, всю сукупність робочої сили, а отже, весь спектр трудових відносин — проблеми оплати праці, умов праці, стабіліза-ції зайнятості на підприємствах, трудовій мотивації та перепідготовки кадрів, забез-печення гнучкості ринку праці тощо.

Унікальною особливістю праці, на відміну від інших факторів виробництва, є те що вона невіддільна від людини–працівника.

Пропозиція праці — це обсяг праці, який власник ресурсу (працівник) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за певної ставки заробітної плати за ін-ших незмінних умов.

Пропозиція трудових послуг кожного окремого працівника є індивідуальною пропозицією праці. Основним мотивом трудової діяльності є дохід (заробітна пла-та) працівника. Пропонуючи власні трудові послуги працівник відмовляється від частини дозвілля, що має для нього певну корисність. Обсяг індивідуальної пропо-зиції праці зростає зі зростанням ціни праці. Тобто, чим вище ставка заробітної пла-ти, тим більше захоче працювати людина (рис. 18.1, а). Але можливості зростання обсягу індивідуальної пропозиції праці не безмежні. Працівник потребує відпочин-ку (дозвілля). І хоч цінність дозвілля кожного окремого працівника буде відрізня-тися, але в кожного неодмінно виникне ситуація, коли подальше зростання ставки заробітної плати не викличе додаткового зростання обсягу пропозиції праці. А при подальшому підвищенні заробітної плати крива індивідуальної пропозиції праці починає відхилятися у зворотну сторону, що свідчить про скорочення пропозиції праці (рис. 18.1, б).

На рис. 18.1 величина W1 означає мінімальний рівень заробітної плати, за якого індивід приймає рішення щодо виходу на роботу, тобто вона є мінімальною ціною пропозиції праці.

Вплив зростання ставки заробітної плати на вибір працівника між працею і до-звіллям розкладається на дві частини — ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект заміщення полягає у бажанні працівника заміщувати відпочинок працею зі зростанням ставки заробітної плати.

Частина ІІ. Мікроекономіка

 

S

 

L

 

 

W

W

ч          QL       QL

a)

Рис. 18.1. Криві індивідуальної пропозицп праці

Ефект доходу полягає у тому, що через зростання добробуту індивід схильний скорочувати робочий час. При високих ставках заробітної плати вплив ефекту дохо-ду стає сильніше, ніж вплив ефекту заміщення. Це спонукує працівника більше часу приділяти дозвіллю і скорочувати пропозицію своєї праці.

Отже, якщо ефект заміщення домінує над ефектом доходу, то існує пряма залеж-ність між заробітною платою і пропозицією праці. Якщо ж, навпаки, ефект доходу домінує над ефектом заміщення, то між ними існує зворотна залежність.

Ринкова пропозиція праці є сумою індивідуальних пропозицій продавців трудо-вих послуг.

На ринкову пропозицію праці впливають загальна кількість працездатного на-селення та умови праці в інших галузях, де можуть використовуватися ті самі пра-цівники.

Попит на працю формують фірми, виходячи із співставлень вигод від викорис-тання праці з її вартістю. Попит на працю обумовлений попитом на продукт, тобто є похідним попитом.

Галузевий попит на працю — це сума величини попиту на працю окремих фірм у галузі за кожного можливого рівня ціни.

Ринковий попит на працю — це сума обсягів попиту на працю всіх галузей за кожного можливого рівня ціни.

Попит та пропозиція праці відрізняються залежно від виду ринкової структури.

За досконалої конкуренції на ринку праці виконуються наступні умови:

—        велика кількість підприємств конкурує при найманні конкурентного виду праці;

—        численні кваліфіковані робітники, що мають однакову кваліфікацію, незалеж-но один від одного пропонують певний вид послуг праці;

—        робітники мобільні, немає ніяких перешкод для переходу з одного місця робо-ти на інше;

—        ні підприємства, ні робітники не здійснюють контроль над ринковою ставкою заробітної плати, ні ті, ні інші не «диктують заробітну плату».

На ринку праці, як і на будь-якому ринку, обсяг продажів (рівень зайнятості) і рівноважна ціна праці (ставка заробітної плати) визначаються в результаті взаємодії попиту та пропозиції.

В умовах, коли праця є єдиним змінним ресурсом, попит окремої фірми на нього визначається величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні (MRP,). При цьому крива попиту збігається з кривою граничної прибутковості праці (MRP,).

Розділ 18. Ринок факторів виробництва

За досконалої конкуренції фірма буде максимізувати прибуток досягаючи рівно-сті граничної прибутковості праці (МRРL) граничним витратам на працю (МRСL), тобто величині ставки заробітної плати (W) (рис. 18.2). Якщо гранична прибутко-вість праці більша ніж граничні витрати на працю, то фірма буде збільшувати попит на працю. Якщо ж, навпаки, граничні витрати на працю перевищують граничну при-бутковість праці, то фірма буде скорочувати попит на працю.

 

Wk = MRCL

D. = MRP.

L          L

w

w,

 

Qk

 

QL

 

Рис. 18.2. Крива попиту на працю конкурентного підприємства в короткостроковому періоді

Як видно з рис. 18.2, крива попиту на працю (МRРL) відображає зворотну залеж-ність між ціною праці (W) та обсягом змінного ресурсу — праці (QL). Розташування кривої попиту на працю залежить від граничного продукту праці і ціни продукту, виробленого з його допомогою. Ціна продукту в умовах досконалої конкуренції є за-даною. Тому крива попиту на працю буде плавно знижуватися через спадну граничну продуктивність.

Крива попиту на працю окремої фірми є відрізком кривої граничного продукту пра-ці в грошовому вираженні, причому цей відрізок розташований нижче кривої середньо-го продукту в грошовому вираженні. Відносно до праці середній продукт у грошовому виразі (АRРL) — це вартість виробленої продукції в середньому на одного робітника.

 

 

SL =MRCL

DL =MRPL

w

w„

а)

 

Qo

 

s

D

QL

 

w

w„

б)

 

Qo

 

QL

 

Рис. 18.3. Рівновага на конкурентному ринку праці

На конкурентному ринку праці рівноважна ставка заробітної плати Wо і рівно-важний рівень зайнятості найманих робітників Qo відповідає точці перетину кривої

Частина ІІ. Мікроекономіка

сукупної пропозиції праці SL, і сукупного попиту на працю DL, (рис. 18.3, а). Оскільки така ставка заробітної плати відноситься також і до конкурентного підприємства, що наймає працівників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цього підприєм-ства (S = МRСL) є абсолютно еластичною (рис. 18.3, б).

Дещо відмінні умови досягнення рівноваги на ринку праці при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції.

Розглянемо ринок праці, монополізований з боку попиту, тобто модель монопсо-нії (монополії одного покупця праці).

Оскільки в умовах монопсонії фірма персоніфікує собою галузь, крива пропо-зиції праці для підприємства і крива сукупної пропозиції праці збігаються. Монопсо-ніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора на ринку немає. Але більш висока заробітна плата, встановлена для залучення додаткових робітників, повинна випла-чуватися всім робітникам, вже найнятим за більш низькими ставками заробітної пла-ти, інакше наймач зіштовхнеться з серйозними проблемами невдоволення робітників через диференціацію ставки заробітної плати за ту саму роботу. Виплата єдиної за-робітної плати всім робітником буде означати, що граничні витрати на працю MRCL перевищать ставку заробітної плати на величину, необхідну для доведення ставки заробітної плати всіх вже найнятих робітників до нового рівня заробітної плати. Про-позиція праці (SL) визначається середньою вартістю фактора виробництва (ARCL) Через те, що кожна нова залучена одиниця праці потребуватиме вищої ставки заро-бітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці (МRCL) буде переви-щувати середню вартістю фактора виробництва (ARCL) (рис. 18.4).

 

ST =ARCT

L          L

DL =MRPL

w

w

rr

w,

w„

MRC

 

Qm       Qk

QL

Рис. 18.4. Монопсонічний ринок праці

З метою максимізації прибутку підприємство-монополіст буде прагнути зрівню-вати граничну прибутковість праці і граничні витрати праці (MRPL = MRCL). Кіль-кість робітників, найнятих монополістом, відповідає точці Qм (порівняно з Qk на кон-курентному ринку праці), а ставка заробітної плати — Wм (на конкурентному ринку праці ставка — Qk). Наймаючи Qм робітників, підприємство-монополіст повинне було б (якби воно діяло в умовах досконалої конкуренції) виплачувати робітником ставку заробітної плати Wмk. Рівновазі на монопсонічному ринку праці відповідає точка А.

Розділ 18. Ринок факторів виробництва

Отже, за інших незмінних умов монопсоніст максимізує свій прибуток найма-ючи меншу кількість робітників та встановлює меншу ставку заробітної плати, ніж за досконалої конкуренції. Монопсоніст скорочує зайнятість для того, щоб знизити ставку заробітної плати аналогічно тому, як монополіст на ринку продуктів скорочує виробництво з метою підвищення ціни на свою продукцію. І все це робиться заради одержання монопольного прибутку.

Іншим варіантом монополізації ринку праці є монополія, що виникає з боку про-позиції праці. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки — професійні об’єднання найманих працівників. Іноді монополістами можуть бути окремі люди з унікальними природними здібностями (мистецтво, спорт, наука).

Визначення ставки заробітної плати та обсягу праці при монополізації ринку праці профспілками представлено на рис. 18.5.

 

 

w

w,

On       Ok

QL

Рис. 18.5. Модель ринку праці з профспілкою

На конкурентному ринку праці встановлюється рівноважна ставка заробітної плати Wk, за якою у галузі наймається Qk одиниць праці. Монополіст зустрічає на ринку праці криву ринкового попиту DL на працю з боку працедавців, тоді крива га-лузевого попиту (крива МRРL для галузі) стає для монополіста кривою АRРL, а кри-ва його граничного виторгу проходить нижче кривої попиту. Обсяг праці Qп, який максимізує прибуток монополіста, визначається точкою А, для якої МRРL = МRСL. Звідси, монополіст може визначити оптимальну для себе ставку заробітної плати Wп , відштовхуючись від кривої попиту в точці Е. При незмінному попиті на працю вплив монополіста виражається в скороченні зайнятості з Qk до Qп.

Якщо на ринку праці монополізована як пропозиція так і попит на працю, то така модель має назву двостороння монополія (рис. 18.6).

Монополіст має криві граничної виручки MR та граничної вартості МС. Моно-псоніст має криві граничного продукту праці у грошовому вимірі МRРL та граничної вартості праці МRCL. Монополіст буде намагатися максимізувати прибуток за умови MR = МС, що відповідає ставці заробітної плати Wм та обсягу праці Qм. Монопсоніст буде максимізувати свій прибуток, якщо МRРL = МRCL, що відповідає ставці заро-бітної плати Wмп та обсягу праці Qмп.

Частина ІІ. Мікроекономіка

 

 

SL = MCL

DL =MRPL

WM Wk

w„

Q      Q        Q Q

мпм     k          L

Рис. 18.6. Двостороння монополія на ринку праці

Отже, компромісні угоди між монопсоністом і монополістом можливі в діапазоні ставки заробітної плати від Wм до Wмп. Такі компроміси наближають ринок до стану конкурентної рівноваги, що відповідає ставці заробітної плати Wk та обсягу праці Qk.