Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
§ 3. Визначення результатів ринкової діяльності фірми : Економічна теорія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

§ 3. Визначення результатів ринкової діяльності фірми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Результат діяльності фірми базується на порівнянні витрат та доходу.

До витрат відносяться ті блага, які змушений витратити виробник, щоб одержати даний обсяг продукції.

У тому випадку, коли суспільство розглядається як єдиний виробник, витрати називають суспільними. У випадку приватного виробництва їх називають приватни-ми. Для кількісної оцінки витрат використовують два основних: підходи: вартісний (бухгалтерський) і натуральний (економічний).

Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати підприємства на виробництво про-дукції у певному обсязі.

Враховуючи обмеженість ресурсів доходимо висновку: використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у

Частина ІІ. Мікроекономіка

виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витра-ти — це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим ви-торгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не міс-тять у собі вартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповід-ному процесі, що є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, що є власністю підприємства, називаються неявними витра-тами.

Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Еко-номічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними ви-тратами (ТС).

У короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати (FС) — це витрати, що не залежать від обсягу виробництва про-дукції. Вони дорівнюють вартості використовуваних постійних ресурсів. До них, як правило, відносяться орендна плата, рентні платежі, страхові внески, амортизаційні відрахування, виплата відсотків по боргових зобов’язаннях, заробітна плата управ-лінців вищого рівня.

Змінні витрати (VС) — це витрати, які залежать від обсягу випуску продукції. Вони дорівнюють вартості використовуваних змінних ресурсів. До них відносяться витрати на сировину, комплектуючі деталі, матеріали, упакування; видатки, пов’язані із транспортуванням, складуванням та збутом готової продукції; заробітна плата ро-бітників та менеджерів, безпосередньо зайнятих у виробництві та ін.

Загальні витрати (ТС) це сума постійних та змінних витрат:

ТС = FС + VС.

Графічно співвідношення постійних, змінних та загальних витрат показано на рис. 14.5.

Ь

 

ТС

VC FC

-► Q

Рис. 14.5. Криві постійних, змінних і загальних витрат Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

Постійні, змінні та загальні витрати можуть бути середніми величинами при роз-поділі їх на обсяг випуску продукції.

Середні постійні витрати (AFC) — постійні витрати з розрахунку на одиницю продукції:

AFC = FC/Q.

Середні змінні витрати (AVC) — змінні витрати з розрахунку на одиницю про-дукції:

AVC = VC/Q.

Середні загальні витрати (АТС) — загальні витрати з розрахунку на одиницю продукції:

АТС = TC/Q = AFC + AVC.

Існують також граничні витрати.

Граничні витрати (МС) — це витрати, необхідні для виробництва ще однієї додат-кової одиниці продукту. Інакше кажучи, граничними витратами називається приріст загальних витрат, що є результатом приросту випуску продукції:

МС = A ТС/ A Q.

Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки вона дозволяє визначити ті витрати, величину яких підприємство може безпосередньо контролю-вати.

Динаміка граничних та середніх витрат в короткостроковому періоді має певну залежність (рис. 14.6).

 

 

AFC

С

 

мс

 

АТС

AVC

 

Q Рис. 14.6. Залежність граничних і середніх витрат від зміни обсягу виробництва

Коли середні валові та змінні витрати мінімальні, вони дорівнюють граничним витратам. Коли середні витрати менші за граничні, останні зростають. Якщо граничні витрати менші середніх, то граничні витрати або зменшуються, або зростають.

Середні постійні витрати зі зростанням обсягу виробництва постійно знижують-ся. Середні валові, змінні та граничні витрати після деякого зниження зростають. Це в короткостроковому періоді пояснюється дією закону спадної віддачі від ресурсу.

Частина ІІ. Мікроекономіка

Змінні і валові витрати зростають разом з ростом випуску продукції. Швидкість зростання цих витрат залежить від характеру виробничого процесу, степені залеж-ності виробництва від дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних факторів. По відношенню до праці цей закон діє, тобто коли зменшується граничний продукт праці. Якщо праця є єдиним змінним фактором, то для того, щоб більше виробля-ти, необхідно більше найняти робітників. Але якщо граничний продукт праці різко знижується зі зростанням витрат праці, для збільшення випуску продукції потрібно все більше і більше її витрачати. Як наслідок, змінні і валові витрати будуть швидко зростати одночасно зі збільшенням обсягів виробництва продукції. З іншого боку, якщо граничний продукт праці трохи зменшується при збільшенні використання праці, витрати будуть не так значно рости зі збільшенням обсягу виробництва про-дукції.

Таким чином, існує тісний взаємозв’язок між кривими середнього і граничного продукту та кривими середніх і граничних витрат.

Коли гранична продуктивність зростає, граничні витрати зменшуються, та навпа-ки. Аналогічний зв’язок існує між середньою продуктивністю та середніми змінними витратами.

У довгостроковому періоді немає постійних витрат, оскільки всі ресурси є змін-ними.

Принциповою розбіжністю між аналізом витрат у довгостроковому та коротко-строковому періодах є те, що в довгостроковому періоді підприємство може регу-лювати обсяг випуску та витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання ресурсів у конкретному виробництві, але й технологію виробництва, розміри та кіль-кість виробничих підрозділів.

Криву довгострокових середніх витрат (LATC) можна отримати в результаті по-єднання мінімальних точок середніх короткострокових витрат при різних фіксованих обсягах капіталу (рис. 14.7). Збільшення капіталу призводить до збільшення постій-них витрат, однак відбувається відносне скорочення змінних витрат через зростання капіталоозброєності праці. Отже, фірма орієнтується на досягнення мінімальних се-редніх витрат при кожному обсязі виробництва.

 

LATC

c

 

ATC

 

ATC

 

ATC

 

ATC

 

 

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

Таким чином, крива довгострокових, середніх, загальних витрат (LАТС) показує найменші витрати виробництва одиниці продукції, з якими може бути забезпечений будь-який обсяг виробництва за умови, що підприємство має у своєму розпоряджен-ні достатньо часу для проведення всіх необхідних змін у розмірах.

Зміна довгострокових середніх загальних витрат, що відбувається в результаті зміни масштабів виробництва, називається ефектом масштабу.

Ефект масштабу буває трьох видів:

1.         Позитивний ефект масштабу виникає при такій організації виробництва, коли довгострокові середні загальні витрати скорочуються в міру збільшення обсягу ви-пуску продукції (за рахунок підвищення спеціалізації праці, ефективного вкладення та використання капіталу і т.п.);

2.         Негативний ефект масштабу виникає при такій організації виробництва, коли довгострокові середні загальні витрати зростають зі збільшенням обсягу випуску продукції (за рахунок зростання управлінських витрат при розширенні масштабів ді-яльності і т.п.);

3.         Постійний ефект масштабу виникає при такій організації виробництва, коли довгострокові середні загальні витрати практично залишаються незмінними зі зрос-танням обсягу випуску продукції.

Всі три види ефекту масштабу показані на рис. 14.8.

c

LATC

 

 

 

Позитивний ефект

 

Негативний ефект

 

 

 

х^1

 

Q

 

Рис. 14.8. Відповідність форми кривої довгострокових середніх витрат ефектам масштабу

Той рівень випуску продукції, починаючи з якого позитивний ефект масштабу припиняє діяти, але при цьому виникає постійний ефект від зміни масштабів вироб-ництва, називається мінімальним ефективним розміром підприємства, (точка Q1 на рис. 14.8).

Від операцій на ринку фірма отримує дохід. Аналогічно з класифікацією витрат у короткостроковому періоді розрізняється загальний, середній і граничний дохід фірми.

Валовий (сукупний, загальний) дохід (TR) — це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помно-женій на обсяг продажу (Q):

Частина ІІ. Мікроекономіка

TR = PXQ.

Середній виторг (AR) — це дохід фірми в розрахунку на одиницю продукції:

AR = TR/Q.

Граничний дохід (MR) — це зміна загального доходу підприємства в результаті збільшення реалізації продукції на одну одиницю:

MR = A TR/ A Q

При співставленні витрат підприємства з отриманим доходом визначається ре-зультат виробничої діяльності.

Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий дохід (TR) підприємства пе-ревищує його сукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним доходом і бух-галтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється як різ-ниця між економічними витратами та доходом підприємства.

Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покри-ває усі свої витрати. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами під-приємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься і нормальний прибуток, необхід-ний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

Зі зміною обсягу виробництва величини валового доходу і сукупних витрат змі-нюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежатиме від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг ви-робництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток.

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість