РОЗДІЛ 14. ТЕОРІЯ ФІРМИ: ВИРОБНИЦТВО ТА ВАРТІСТЬ § 1. Процес виробництва. Ресурси і випуск


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Процес виробництва — процес перетворення вхідного потоку ресурсів за допо-могою певного технологічного процесу у вихідний потік готової продукції (товарів, послуг).

Ресурси, або фактори виробництва, — це блага, які потрібно придбати підприєм-ству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Заведено розрізняти такі групи факторів виробництва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійсню-ються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природні ресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.

Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага.

Фізична можливість вироблення певної кількості продукту з певної кількості ре-сурсів обумовлюється технологією виробництва, яка описується виробничою функ-цією. Виробнича функція — технологічна залежність між структурою витрат ресурсів і максимально можливим випуском продукції.

З огляду на можливості реагувати на зміну ринкової ситуації в мікроекономіці діяльність підприємства досліджують протягом певних періодів часу:

—        миттєвого — період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений;

—        короткострокового — період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як постійні;

—        довгострокового — період часу, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

За кількістю найменувань продукції підприємства поділяють на монопродуктові та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприєм-ство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.

Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресур-сів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є макси-мізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

—        що виробляти?

—        яким чином виробляти?

—        для кого призначаються результати виробництва?

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показника-ми сукупного, середнього та граничного продукту.

Сукупним продуктом (ТР) змінного фактора виробництва — обсяг продукції, який випускається при використанні певної кількості змінного фактора і незмінній

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

кількості інших (сукупний продукт праці — TPL, сукупний продукт капіталу — ТР ). Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.

Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю змінного факто-ра (середній продукт праці — APL= TPL/L, середній продукт капіталу — АРК= ТР /К).

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу виробництва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну до-даткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва (граничний продукт праці — МР. = Д ТР. / Д L, граничний продукт капіталу — МР = Д ТР„/ Д К).

Показники MPL і МРК мають також назву гранична продуктивність праці, гра-нична продуктивність капіталу.

Взаємозв’язок між показниками ТР, АР і МР ілюструє рис. 14.1.

 

ТР

L

L

0

0

0,

 

а)

б)

 

Рис. 14.1. Сукупний, середній та граничний продукт праці

Рис. 14.1. ілюструє дію закону спадної віддачі факторів виробництва, за яким при збільшені використання певного фактора виробництва і незмінних обсягах інших факторів, починаючи з певного моменту (L1), гранична продуктивність МР цього фактора спадає.

Середній продукт АРL зростає доки L < L2 і досягає найбільшого значення при L = L2, потім спадає. Граничний продукт МРL зростає доки L < L1 і досягає найбільшо-го значення при L = L1, потім спадає. МРL = 0 при L = L3, МРL < 0 при L > L3.

Залежно від значень ТР, АР і МР, при змінах обсягів праці можна визначити чоти-ри стадії виробництва: стадія І — зростають ТР, АР і МР, стадія ІІ — зростають ТР, АР, спадає МР, стадія ІІІ — зростає ТР, спадають АР, МР, стадія ІV — спадають ТР, АР, МР.

Криві АР та МР (рис. 3.1, б) перетинаються в точці, де продуктивність праці є максимальною L = L2, тобто за такого обсягу використання праці досягається її най-ефективніше використання. Отже, якщо гранична продуктивність вища за середню, то продуктивність праці зростає при збільшені L.

Частина ІІ. Мікроекономіка