§ 3. Держава як суб’єкт ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Жодна сучасна національна економіка не обходиться без участі держави у її ре-гулюванні. Держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через систему важелів та інструментів: інфраструктура, гроші, ціни, кредити, податки, до-тації, субсидії, ліцензії, квоти, інвестиції, патенти, амортизація тощо. Однак погляди на роль держави в економіці зазнали значних змін.

У ХVІ–ХVШ ст., коли ринкова економіка тільки формувалась, панували ідеї меркантилізму: визнання безумовної необхідності державного регулювання розви-тку торгівлі і мануфактурного виробництва.

В основі ідеології меркантилізму лежав принцип: державна влада повинна забез-печувати монополії (привілеї) для вітчизняних підприємців та комерсантів на вну-трішньому і зовнішньому ринках. Держава своєю політикою повинна була:

—        сприяти експорту готової продукції;

Частина І. Вступ до економічної теорії

—        сприяти імпорту дешевої сировини і підтримувати національного виробника;

—        обмежувати імпорт промислових товарів і захищати національного виробника;

—        обмежувати експорт сировини.

У кінці XVIII ст. на зміну меркантилізму приходять ідеї економічного лібераліз-му, які заперечували необхідність державного втручання в економіку. Згідно А. Смі-ту, ринкова система сама здатна до саморегулювання, в основі якого лежить власна вигода. Вважалось, що економіка буде функціонувати ефективніше, якщо виключити її регулювання державою.

У 30 роках XX ст. було теоретично доведено і практично підтверджено, що споді-вання тільки на ринкове саморегулювання є вкрай небезпечними і можуть загрожу-вати розвалом самої системи. Особливо чітко це проявилось у період «великої депре-сії» у США (1928–1932 рр.). Дж. М. Кейнс довів необхідність державного втручання, яке здатне урівноважити сукупний попит і сукупну пропозицію, вивести економіку з кризи і сприяти її стабілізації і прискоренню.

У 70-і роки XX ст. прихильники монетаризму (М. Фрідмен) обґрунтовують ідею про те, що потрібне створення державою фінансових умов для нормального функціо-нування ринку на основі монетарної політики.

Інституційна економічна теорія (Д. Норт, О. Уїльямсон) розглядає державу як особливу організацію, яка здійснює свою діяльність на основі делегування їй грома-дянами частини своїх прав. Як правило, розподіл прав між громадянами і державою фіксується в конституції, яка відіграє роль соціального контракту.

Марксистські погляди на економічну роль держави відображають модель адміністративно-командної системи (АКС) (командної економіки).

По-перше, у цій системі метою і функцією державних планових органів є збе-реження параметрів існуючих економічних структур. Підприємства не закривалися, люди не бояться втратити роботу, рівень доходів гарантований, поява підприємств стала можливою тільки після узгоджень з вищими державними інтересами.

По-друге, в командній економіці держава встановлює ціни на господарські бла-га. Наразі встановлена державою ціна зовсім не впливає на становище підприємства. Якщо витрати перевищували доходи, то підприємство отримувало від держави до-тації.

Якщо доходи перевищували витрати, то значна частина надлишку вилучалася у державний бюджет.

По-третє, в командній економіці держава виконує функцію єдиного підприємця. Саме вона, а не самостійні фірми, приймають рішення про те, що виробляти, як, за якими цінами, для кого.

По-четверте, в централізованій економіці держава стимулює гігантизм і монопо-лізм.

І нарешті, у командній економіці держава приймає всі рішення про виробництво, розподіл і споживання господарських благ. З огляду на специфіку АКС всі функції держави націлені на забезпечення переважно екстенсивного розвитку та господарю-вання.

Незважаючи на різноманітність теоретичних поглядів на економічну роль дер-жави, нині всі, по суті, сходяться на тому, що «невидима рука» ринку повинна допо-внюватися «видимою рукою» держави.

Економічні функції держави в ринковій системі:

Розділ 9. Су’бєкти ринкової економіки

1.         В економіці існують сфери, які знаходяться за межами досяжного впливу рин-кового механізму. Це, передусім, стосується суспільних (громадських) благ (освіта, вакцинація, транспорт, маяки, фундаментальна наука, національні парки, національ-на оборона тощо). Ринковий механізм не може забезпечити виробництво громад-ських благ, бо у приватних підприємств немає економічних стимулів, щоб займатися цим бізнесом. За цих обставин держава бере на себе функцію організатора і виробни-ка громадських благ.

2.         Ринковий механізм закономірно породжує недосконалу конкуренцію і моно-полізацію економіки. У зв’язку з тим, що ринковий механізм сам по собі не виклю-чає можливості появи монополій, а в міру розвитку технічного прогресу виникає все більше об’єктивних і суб’єктивних передумов монополізації виробництва, то до числа важливих економічних функцій держави відноситься антимонопольне регулювання.

3.         Ринковий механізм байдужий до проблем справедливості і рівності. Він не-рівномірно розподіляє майнові і грошові доходи, породжує соціальні контрасти між бідними і багатими і становить проблему незахищеності людей. В перерозподілі до-ходів з метою соціального захисту населення полягає ще одна економічна функція держави.

4.         Ринковий механізм зовсім не вирішує проблему зовнішніх (побічних) ефек-тів (наслідків) виробництва або споживання благ. Побічні наслідки виробництва або споживання благ виробниками і споживачами — це витрати або вигоди, які отриму-ють треті особи, що не є продавцями чи покупцями цих благ.

У визначенні обсягів побічних позитивних чи негативних наслідків, обґрунту-ванні соціальних витрат на виробництво чи споживання благ, які не можуть бути вра-ховані тільки на основі ринкового механізму, полягає четверта економічна функція держави.

5.         Періодичні спади і піднесення виробництва під час ділових циклів, коливан-

ня валютних курсів, індексів цінних паперів та споживчих цін, норми безробіття і

позичкового проценту вносять у ринкову економіку елементи нестабільності. Однак

різкі стрибки в економіці є часто руйнівними і тому держава виконує функцію макро-

економічної стабільності, застосовуючи фіскальні і монетарні інструменти впливу на

стан економіки.

Макроекономічна стабільність передбачає досягнення урядом чотирьох цілей:

а)         повна зайнятість;

б)         стабільні ціни;

в)         стійкі процентні ставки;

г)         стабільний валютний курс.

Частина І. Вступ до економічної теорії