РОЗДІЛ 8. КАПІТАЛ ТА ПРИБУТОК § 1. Перетворення грошей в капітал. Механізм створення додаткової вартості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Теорія капіталу є однією з найважливіших складових економічної теорії. Еконо-мічний зміст даного поняття різними авторами трактується по-різному.

Визначення капіталу, виходячи із його матеріально-речового змісту. А. Сміт, Д. Рікардо й інші класики політекономії ототожнювати капітал із накопиченою уре-чевленою працею, запасом (машин, сировини, інструментів, грошей, життєвих благ тощо). При цьому А. Сміт до капіталу відносив лише ті запаси, що призначені для наступного виробництва і приносять дохід. В сучасних речових трактуваннях капітал являє собою запас виробничих благ, призначених для виробництва інших товарів.

Грошова концепція пов’язує капітал із грошима, цінними паперами, фінансовими ресурсами.

Водночас у різних тлумаченнях змісту капіталу в країнах Заходу є спільна риса — капітал є джерелом доходу для його власника. А. Маршалл у цьому зв’язку писав, що майже кожне відоме історії вживання терміна «капітал» більш-менш приблизно відповідало застосуванню терміна «прибуток», майже в кожному випадку застосу-вання терміна «капітал» розглядається як частина майна людини, із якого вона споді-вається мати прибуток. А тому капітал охоплює усе, що призначене для торговельно-промислових цілей, чи то машини, сировина або готові вироби, театри і готелі, сімейні ферми і будинки, але не меблі чи одяг, які знаходяться у власності тих, хто їх використовує. Оскільки повсюди прийнято вважати, що перші приносять, а другі не приносять дохід, про що свідчить і практика інспекторів по податках на дохід.

Отже, капітал являє собою певну цінність, благо, яке приносить його власнику впродовж: тривалого часу дохід.

При цьому джерелом доходу може бути не тільки «фізичний капітал», а й «люд-ський капітал». Під ним розуміють витрати (інвестиції в людину), що сприяють збільшенню фізичних та розумових здібностей людини, а відповідно її доходів (за-гальноосвітня і професійна підготовка, піклування про власне здо ров’я тощо). Вели-чина «людського капіталу» оцінюється потенційним доходом, який він здатний при-нести при його використанні.

Значного поширення набуло визначення сутності капіталу як одного із вироб-ничих факторів, що поряд із землею і працею приносить дохід. Основоположником такого підходу вважають Ж. Б. Сея (Франція).

Соціально-економічний підхід до визначення сутності капіталу характерний для марксистського напряму політекономії. У процесі розвитку відносин обміну гроші стають загальним втіленням багатства. Поступове поглиблення спеціалізації, розпо-ділу праці і зростання масштабів товарного виробництва призводить до подальшого відділення виробництва від споживання. Безпосередньою метою виробництва стає не виробництво для споживання, а виробництво для ринку. Ринок підпорядковує виробництво. Стимулом до виробництва стає зростання вартості. Це самозростання вартості може забезпечити тільки праця людини. Виробництво починає носити по-двійний характер. З одного боку, слід створювати споживні вартості, конкретні ма-Розділ 8. Капітал та прибуток

теріальні блага чи послуги. Але з іншого — виникає проблема отримання при цьому вартості більшої, ніж величина авансованої на виробництво вартості (коштів). Від-бувається поступове перетворення грошей в капітал.

Рух капіталу завжди починається з грошей, але гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли використовуються не для обміну, а для отримання прибутку. Тоді формула грошового обігу Т-Г-Т перетворюється на загальну формулу капіталу.

Капітал — це самозростаюча вартість. Загальна формула капіталу:

Г-Т-Г',

де Г' = Г + ДГ ;

де   Г — це початково авансовані на виробництво кошти,

ДГ — це приріст авансованих коштів (капіталу) — додаткова вартість.

При обігу грошей як капіталу Г - Т - Г' метою і рушійним мотивом є отримання більшої вартості (додаткової вартості). Головною умовою перетворення грошей в ка-пітал є перетворення робочої сили в товар.

Робоча сила стає товаром, коли:

•          робітник юридично вільний, тобто має право розпоряджатися своєю робочою силою на власний розсуд;

•          власник робочої сили позбавлений засобів виробництва та засобів існування і змушений найматися до власника засобів виробництва, щоб мати засоби іс-нування.

Як і будь-який товар, робоча сила має дві властивості — вартість та споживну вартість.

Вартість товару робоча сила визначається суспільно необхідним робочим часом, який затрачається для відтворення цього товару, тобто вартістю тих життєвих за-собів, які необхідні для відтворення робітника і утримання членів його сім’ї. Сюди входить вартість продуктів харчування, одягу й взуття, витрати на житло, послуги медичних установ, витрати на навчання працівника і його дітей і т.п. На вартість ро-бочої сили впливають кліматичні та інші природні умови країни. Так, життя у Фін-ляндії дорожче, ніж у Мексиці, оскільки в північних країнах видатки утримання жит-ла, одяг і взуття, продукти харчування більші, ніж в країнах з теплим кліматом.

На вартість робочої сили впливає історичний момент. Після другої світової війни зарплата робітника в Японії була в 10 разів нижча, ніж у США, що визначалося іс-торичними обставинами, особливостями розвитку США і Японії.

На вартість робочої сили впливають різні фактори. Одні з них підвищують її, а інші знижують. Вартість робочої сили зростає, оскільки діє закон підвищення потреб: у міру розвитку продуктивних сил з’являються все нові предмети споживання (авто-мобілі, телевізори, комп’ютери і т.п.), розширюється коло потреб працівника.

Зростають вимоги до знань працівника. Якщо на початку ХХ ст. від робітника ви-магалося вміння читати й писати, у середині його — середня освіта, то тепер ряд країн прагне дати вищу освіту всім, хто цього хоче. Відповідно зростають витрати на освіту, підвищення кваліфікації, що веде до підвищення вартості робочої сили.

Водночас вартість робочої сили знижується, бо підвищення продуктивності пра-ці веде до зниження вартості продуктів харчування, одягу та інших засобів існування робітника і його родини. Якщо члени родини робітника (дружина, діти) також про-дають робочу силу, вартість робочої сили чоловіків відповідно знижується.

Частина І. Вступ до економічної теорії

Споживна вартість товару робоча сила полягає в її здатності задовольняти певну потребу покупця. Споживна вартість робочої сили виявляється в процесі її викорис-тання, тобто в процесі виробництва: вона створює вартість більшу, ніж її власна вар-тість. Надлишок вартості, створеної працівником понад вартістю його робочої сили, є додатковою вартістю. Споживна вартість товару робоча сила якраз і полягає в здат-ності приносити додаткову вартість.

Авансований капітал (К) — капітал, авансований на придбання засобів виробни-цтва і робочої сили для виробництва додаткової вартості:

К = c + v.

Постійний капітал (с) — капітал, авансований на придбання засобів виробництва, який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для ви-робництва додаткової вартості.

Змінний капітал (v) — частина капіталу, авансованого на придбання робочої сили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додат-кової вартості.

Нова вартість (v + т) — вартість, створена абстрактною працею найманого робіт-ника, включає вартість робочої сили (v) і додаткову вартість (т).

Додаткова вартість (т) — вартість, яка створюється абстрактною працею найма-ного робітника понад вартістю його робочої сили і безкоштовно привласнюється ка-піталістом.

Отже, вартість товару ( W), яка створена на капіталістичному підприємстві, вклю-чає вартість спожитих засобів виробництва, тобто перенесену вартість (с) і нову вар-тість (v + тп):

W = с + v + т.

Кругоборот капіталу (виробничих фондів) — постійний рух вартості фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і набувають три форми: грошову, продуктивну, товарну.

Кругооборот капіталу можна виразити такою формулою:

У ЗВ

Г          Т\         ... В ... Т'         Г',

^ PC

де: Г — це авансовані грошові кошти (статутний фонд підприємства);

Т — придбані на ринку засоби виробництва (ЗВ) та робоча сила (PC);

В — виробництво нової продукції або послуг (створення нової споживної вартос-ті; створення вартості, більшої за авансовану);

Т' — готова до реалізації продукція;

Г' — грошова виручка від реалізації продукції.