§ 4. Конкуренція та монополія


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкурен-ція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Дослівно конкуренція в перекладі з латинської мови означає «зіштовхуватися», що характеризує боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробни-цтва і збуту продукції.

Конкуренція означає економічне суперництво між відокремленими виробника-ми продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних з продажем про-дукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Основне завдання конкуренції — завоювати ринок у боротьбі за споживача, пере-могти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Умови виникнення конкуренції

Перша — наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкурент-ного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджене у руках одного власника, як в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції домінував один виробник — держава, тоді утворюється монополія, яка, по суті, заперечує конкуренцію.

Друга — свобода виробників щодо вибору господарської діяльності. Кожний по-винен мати можливість визначати не тільки що виробляти, а й регулювати якість та обсяг продукції.

Третя — відповідність між попитом і пропозицією; інакше, якщо, припустимо, по-пит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі продукції. За наявності дефіциту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції.

Четверта — наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі вели-ке значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, ма-ючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси.

Частина І. Вступ до економічної теорії

Негативні риси конкуренції полягають у тому, що дрібні виробники витісняють-ся великим капіталом: одні розоряються, інші збагачуються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція.

Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умо-вах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших ви-тратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передової організації виробництва.

Функції конкуренції

Функція регулювання. Для того щоб перемогти у конкурентній боротьбі, під-приємець повинен виготовляти товар, якому надає перевагу споживач (суверенітет споживача). Виходячи з цього, під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найвищий прибуток.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:

—        підприємства, що пропонують кращу за якістю продукцію або виготовляють її з меншими виробничими витратами, одержують винагороду у вигляді прибут-ку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

—        підприємства, що не реагують на уподобання клієнтів або порушують правила конкуренції зі своїми суперниками на ринку, виявляються покараними шля-хом збитків або виштовхуються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки активізує стимули до вищої продук-тивності, а й дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх госпо-дарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає панівному в конку-рентній боротьбі принципу винагороди за результати.

Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожно-го підприємства. Наприклад, підприємець може призначити високу ціну, та конку-ренція надає покупцеві можливість вибирати серед декількох продавців. Чим доско-наліша конкуренція, тим справедливіша ціна.

Як невід’ємна частина системи «виробництво — ринок», конкуренція здійсню-ється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різ-нобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо у кожного з них встанов-люється індивідуальна вартість виробництва певного товару.

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Міжнародна конкуренція — це конкуренція вироб ників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньога лузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домі-нують компанії найрозвинутіших країн.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).

Основними методами сумлінної конкуренції є:

—        підвищення якості продукції;

—        зниження цін («війна цін»);

—        реклама;

Розділ 7. Ринок, його суть та функції. Конкуренція і монополія

—        розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування;

—        створення нових товарів і послуг із використанням досягнень НТР і т. ін. Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вар-тості своєї продукції. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдя-ки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов’язана зі стратегією боротьби, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції.

Як було показано раніше, ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в економічній системі.

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробни-цтва і капіталу.

Розрізняють три основні типи монополій:

– монополія окремого підприємства;

– монополія як змова;

– монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або си-туацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів.

Класифікація монополій

Закрита монополія — це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридич-них обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. З природ-ними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

Відкрита монополія — це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе-ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з’явитися на ринку лише через певний проміжок часу.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє па-нівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу. Існує багато форм монополістичних об’єднань. Найпростіші з них — конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про ціни. Такі угоди мають тимчасовий харак-тер, вони розпадаються при зміні умов на ринку. Вищими формами монополістичних об’єднань є картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель (від французького слова — союз). Учасники картелю ділять поміж со-бою ринки збуту, визначають ціни, домовляються про норми виробництва та збуту продукції. Ця норма називається квотою. Відповідно до квоти кожний з учасників

Частина І. Вступ до економічної теорії

картелю не повинен перевищувати обсяг виробництва і збуту. За порушення — штраф у загальну касу. Кожен з учасників картелю зберігає свою виробничу і комер-ційну самостійність.

Синдикат (від грецького слова — згода). Це таке монополістичне об’єднання, в якому підприємства, що в нього входять, втрачають свою комерційну самостійність. Збут товарів, а часто й закупівлю сировини здійснює контора синдикату. Кожен учасник синдикату (підприємство, фірма) одержує від контори відповідну частину прибутку, який залежить від квоти виробництва та інших умов.

Трест (від англійського слова — довір’я). Це такий вид монополій, де учасники втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність. Всіма справами ві-дає правління тресту,а колишні власники підприємств стають власниками акцій. На ці акції вони одержують певну частину прибутку — дивіденди, відповідно до вкладе-ного капіталу. Трест, як правило, об’єднує однорідні підприємства.

Концерн (від англійського слова — підприємство, фірма). Це об’єднання фор-мально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій. Ядром концерну є велике промислове підприємство, трест, банк або спеціально створене головне товариство — холдинг.

Конгломерат — це одна з форм монополії, в якій під єдиним фінансовим контр-олем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях.

Захисні заходи від монополізму, які проводяться в країнах з послідовно сформо-ваною ринковою економікою:

1.         Більшість розвинутих країн світу прийняла законодавчі акти, згідно з якими утворення об’єднань картельною типу між підприємствами заборонено. Це зроблено з метою захисту конкуренції за цінами.

2.         Одночасно законодавства передбачають реєстрацію товарних знаків і марок товарів для того, щоб зробити можливим диференціацію продуктів і конкуренцію за таким важливим параметром, як якість.

3.         Державою регулюються, як правило, й загальні умови угод, тобто межі, в яких може укладатися господарський договір. Значна частина текстів договорів заздале-гідь визначається законодавцем і не може бути змінена сторонами, що домовляються. Зроблено це для того, щоб постачальники не могли нав’язувати свою волю покупцям.

4.         Рівень концентрації в окремих галузях настільки високий, що в них існують такі великі господарські одиниці, які в змозі встановити своє панування над ринком і без укладання картельних угод. Тому в більшості країн законодавство регулює і це питання. Для цього виділяються різні критерії монополізації ринку, про що мова йшла вище.

5.         Щоб визначити, чи є ціни, за якими продаються товари, конкурентними чи мо-нопольними, органи влади проводять їх аналіз, здійснюють контроль над прибутка-ми та витратами, порівнюють з цінами на інших, паралельних ринках.

Розділ 7. Ринок, його суть та функції. Конкуренція і монополія