§ 5. Грошовий обіг та його закони


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кіль-кістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визнача-ється законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм осо-бливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що у свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одно-іменної грошової одиниці:

тг        Ц

л =—; О

де  К — кількість грошей, необхідних для товарного обігу у даному році; Ц — сума цін товарів, що реалізуються у даному році; О — середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.

Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу формула закону набуває більш складного вигляду:

СЦ -К + П - вв

Кп =    ;

Шо

де   СЦ — сума товарних цін;

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

П — сума платежів за борговими зобов’язаннями;

ВВ — сума взаємопогашуваних б езготівкових платежів;

Шо — середня кількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

На перший погляд може здатися, що для виконання функції засобу платежу необхідна додаткова кількість грошей. Однак, таке враження не зовсім правильне. Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межами да-ного періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількість грошо-вих одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов’язань погашується шляхом не сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати у даному періоді суму платежів за товари, що раніше продані у кредит.

Основними елементами закону грошового обігу виступають товарна маса, яка перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежать від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей за-лежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необ-хідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товар-ної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

Мх V = Рх Q, 84

 

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

де М — маса грошей в обігу;

V — середня швидкість обігу грошей;

Р — середній рівень цін на товари та послуги;

О — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потре-бує виміру грошової маси.

Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народ-ному господарстві.