§ 2. Товар та його властивості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Товар — це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну.

Товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людей; по-друге, здатний обмінюватись на інший товар в певних пропорціях. Виходячи з властивостей товару ми можемо визначити основні його здатності.

Споживча вартість товару — це його здатність задовольняти потреби людини. Категорія споживної вартості дозволяє виявити зв’язок між властивостями товару й потребами людей. Така можливість зумовлена двосторонністю даної категорії. Одна сторона: це вся сукупність властивостей товару; друга сторона — це відношення влас-тивостей товару до потреб людини. Кінцевої метою будь-якого виробництва є ство-рення споживчої вартості. Якщо благо створюється для споживання самим виробни-ком продукції, то це є споживча вартість виробника, а якщо товар призначений для когось іншого, то виникає суспільна споживча вартість. Послуги також є споживчою вартістю, але це унікальна споживча вартість. Їх унікальність полякає в наступно-му: 1) споживна вартість послуги не має речової форми; 2) споживна вартість послу-ги — це корисний ефект діяльності живої праці; 3) оскільки послуги не мають речової форми то їх не можна накопичувати, тобто вони не включаються до національного багатства.

Другою важливою властивістю товару є вартість цього товару, формою прояву якого є мінова вартість. Мінова вартість — це здатність товару обмінюватись на інші товари у певних кількісних пропорціях.

В найрізнорідніших товарах спільною є одна властивість: Вони — продукти праці. Прирівнювання різнорідних товарів один до одного передбачає, очевидно, їх об’єктивну рівність ще до обміну. Внутрішнім змістом товару є вартість як вкладе-на в товар праця — те спільне, що знаходить вираження у міновому співвідношенні

Частина І. Вступ до економічної теорії

товарів. Саме вартість робить їх порівнянними. Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості — мають спільну міру.

Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння ви-трат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються.

Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару, втілюються у величині вартості товару.

Двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, що його створює. Двоїстий характер праці почали досліджувати ще в класичній школі, вони вказува-ли на нього, не змогли його пояснити. Вперше теорія двоїстої праці була доведена Марксом. Він стверджував, що праця, яка створює товар є конкретною працею. В цій якості створює споживну вартість.

Конкретна праця — праця, яка затрачена в певній корисній формі, результатом якої є певна споживна власність.

Абстрактна праця — праця товаровиробника, взята як затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми.

Двоїста природа вартості розкривається в суперечності між індивідуальною та суспільною вартістю (внаслідок різниці індивідуальних та суспільно необхідних вит-рат).

Індивідуальний робочий час — це час, який окремий виробник витрачає на ви-робництво товару.

Суспільно необхідний робочий час — це час, потрібний для виготовлення певної споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і за серед-нього, в даному суспільстві, рівні вмілості та інтенсивності праці. Він тяжіє до ін-дивідуального на тих підприємствах де випускається основна маса продукції. Отже, вартість товару змінюється в залежності від розвитку праці.

Продуктивність праці — це кількість продукції, виробленої за одиницю часу. Із зростанням продуктивності праці зменшується її кількість в одиниці продукції. Про-дуктивність праці залежить від наступних факторів: масштабів розвитку техніки, на-уки та впровадження її досягнень у виробництво; форм та методів організації праці; рівня освіти та кваліфікації працівників; природних умов.

Один із найважливіших показників, які характеризують працю, її інтенсивність. Інтенсивність — це витрати праці за одиницю часу. (інтенсивна праця створює біль-шу вартість продукції за одиницю часу). Звідси, величина вартості перебуває в обер-неній залежності від продуктивності праці, і в прямій залежності від інтенсивності праці.

Розрізняють просту та складну працю.

Проста праця — праця, яка виробляє продукт без попередньої підготовки праців-ника, тобто на потребує освіти та кваліфікації.

Складна праця — це праця, для виконання якої необхідна спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає оволодіння певною професією.

Отже, вартість товару — категорія складна, багатопланова, динамічна і відіграє надзвичайно велику роль в процесі становлення та функціонування товарної форми господарства.

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші