РОЗДІЛ 6. ОСНОВНІ ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. ТОВАР І ГРОШІ § 1. Форми суспільного виробництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Суспільне виробництво перебуває в постійному русі, знаходиться в постійному розвитку і вдосконаленні, набуває певної форми організації господарської діяльності.

В розвитку суспільства виділяють дві форми суспільного виробництва: натураль-не виробництво та товарне виробництво.

Історично перша форма суспільного розвитку — це натуральне виробництво. За цією формою, продукти праці призначаються для задоволення власних потреб ви-робника, для задоволення власних потреб в середині господарства, що їх виробило. Тобто вироблений продукт не набуває товарної форми, а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника. Усі докапіталістичні формації мали саме натуральну форму виробництва. Основні риси натуральної форми виробництва:

1)         замкнутий кругообіг продукту, який, як правило, не виходить за межі госпо-дарства;

2)         кожна господарська одиниця повністю відокремлена та незалежна як у ви-робництві, так і у споживанні. Через це споживання кожного господарства залежало лише від власного виробництва;

3)         суспільний поділ праці в натуральній формі розвинутий слабо;

4)         слабко виражений суспільний характер виробництва. Виробничі відносини в натуральному виробництві не уречевлені, тому виступали як відносини між самими людьми, а не між продуктами їхньої праці;

5)         універсальний характер ручної праці;

6)         визначальна роль природних ресурсів;

7)         використання примітивної техніки та технології виробництва.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована

на ньому товарна форма господарювання.

Товарне виробництво — це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин. Звич-айно, що при цьому господарюючий суб’єкт націлений на отримання вигоди. Така орієн тація виробництва зумовлює необхідність постійних економічних зв’язків між ви-робниками і споживачами, економічну взаємозалежність їх, яка розпочинається з прид-бання засобів і предметів праці і закінчується реалізацією продукції чи послуг, та ін.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробни-цтва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна ві-дособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов’язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.

Економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими

Частина І. Вступ до економічної теорії

засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпоря-дження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження та використання від-повідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власнос-ті на засоби виробництва і вироблювану продукцію. На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв’язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.

З економічною відособленістю товаровиробників нерозровно пов’язані еквіва-лентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних ознак товарного ви-робництва і обміну.

Товарне господарство виникає також через наявність суперечності між виробни-цтвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов’язкового визнання споживачами виро-бленої продукції апостеріорі, тобто ґрунтуючись на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користують-ся продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника.

Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, товарне гос-подарство характеризується постійним рухом уперед. Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — гро-шове господарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший безвикористання грошей. У грошовому існує особливий товар — гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В гос-подарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки еко-номічної системи. До них належать:

1)         суспільний поділ праці;

2)         економічна відособленість виробників;

3)         еквівалентність відносин;

4)         ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;

5)         визнання суспільного характеру праці через ринок;

6)         здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

7)         виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкуренція;

8)         відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обміну. Ці ознаки мають такий самий об’єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов’язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене).

Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товар-ній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власнос-ті на засоби виробництва, ринкової форми зв’язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо. Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продук-тів праці — це одна особа, тоді як при підприємницькому виробництві виробник від-окремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника і членів його сім’ї. Під-приємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих працівників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво засноване, як прави-ло, на нескладній техніці, а підприємницьке — на великій машинній індустрії, авто-матизованих системах тощо.

Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає у вигляді дрібно-го товарного господарства ремісників, фермерів, роздрібних торговців та ін. Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес, породжений вже існуючою економічною системою.