РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА § 1. Сутність потреб та особливості їх розвитку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Економічна наука, насамперед, вивчає економічні потреби та шляхи їх задово-лення.

Потреби — це об’єктивні умови існування людини, які відображають нестатки в чомусь, об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності і розвитку організ-му, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому. Потреби перетворю-ються на внутрішній стимул людської активності. Потреби динамічні та постійно змі-нюються, на базі вже задоволених потреб виникають нові, що пов’язано із включенням особи в різні сфери та форми діяльності, що відображено в законі зростання потреб.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворю-ють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагаль-нішому вигляді виділяють:

—        біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

—        соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

—        духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Західна економічна наука приділяє багато уваги удосконалення класифікації

потреб, використовуючи свої дослідження в сферах маркетингу, менеджменту. Най-більш відома — теорія ієрархії потреб Маслоу.

Згідно даної теорії всі людські потреби поділяються на первинні та вторинні, які розташовуються у вигляді піраміди і включають в себе такі види потреб:

—        фізіологічні потреби;

—        безпека, захищеність;

—        соціальні потреби;

—        повага, визнання;

—        саморозвиток, самореалізація.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на пер-ший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Всі потреби поділяються на економічні та соціальні.

Економічні потреби — це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економіч-ної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів свого до-могосподарства. В свою чергу, економічні потреби можуть розділятись на виробничі, суспільні, особисті. При чому особисті потреби можуть бути розподілені на фізичні, інтелектуальні, соціальні.

Соціальні потреби — різновид потреб людини, основне джерело її активності у пізнавальній та практичній діяльності, який направлений на удосконалення людини, її розумових, інтелектуальних та моральних якостей.

Розділ 4. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства

За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні, платоспроможні потреби.

Абсолютні потреби формуються відповідно до світового рівня розвитку виробни-цтва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини.

Дійсні потреби — це ті потреби, що можуть бути задоволені при певному розвит-ку виробництва.

Платоспроможні потреби — це ті, які людина може оплатити при наявному рівні доходів.

У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рів-нозначні: економічні потреби відбивають відношення до праці і проявляються як не-обхідність економії робочого часу; соціальні потреби стосуються потреб особистого розвитку (необхідність самовдосконалення, самореалізації, творчої діяльності).

Виділяють три етапи розвитку потреб.

Перший етап — домінування матеріально-речових потреб. Даний етап тривав до середини 50-х років ХХ ст.

Другий етап — розвиток соціальних потреб, або розвиток «економіки споживан-ня». Даний етап тривав з середини 50-х років до 80-х років ХХ ст. В цей період почали формуватись соціальні потреби на побутове обслуговування, на освіту, на медицину, спорт, відпочинок (витрати на споживання продуктів харчування в структурі витрат домогосподарств зменшились і становили: в США — 15%, в Західній Європі — 20%, Японії — 27%).

Третій етап розпочався на початку 80-х років. Він характеризується зростанням зацікавленості в задоволенні гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. На даному етапі у структурі потреб відбуваються такі прин-ципові зміни:

—        перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціальних;

—        від задоволення елементарних потреб — до задоволення потреб на основі інди-відуалізованого виробництва;

—        від речової структури споживання до переважання в ній послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура по-треб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифіку-ються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.

Все те, що задовольняє людські потреби є благами. Благо — це матеріальні та не-матеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість; це засоби задоволення людських потреб. Існує наступна класифікація благ (рис. 4.1).

Вільні блага — ті, які людина може отримати без матеріальних затрат, вони є в достатній кількості в природі.

Економічні блага — ті, які вироблені самою людиною і на їх придбання необхідні матеріальні затрати.

В свою чергу споживчі блага поділяють на блага довготривалого використання та разові блага.

Інституційна різниця між споживчими та виробничими благами полягає в тому, хто є їх кінцевим споживачем.

Частина І. Вступ до економічної теорії

 

Рис. 4.1. Класифікація благ