§ 3. Структура та основні механізми валютного ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Невід’ємною ланкою МВС є валютний ринок.

Сучасний валютний ринок являє розгалужену систему механізмів, функціону-вання яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових оди-ниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Йому притаманні атрибути будь-якого ринку:

1.         Валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Суб’єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання якнайбільшого доходу.

2.         Будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валют-ного ризику.

3.         Сучасний валютний ринок інституційно регульований.

4.         Регулятивні основи валютного ринку реалізуються в повних межах.

Суб’єктами валютного ринку є:

—        фірми, організації та індивідуальні особи, зайняті в різноманітних сферах зо-внішньоекономічної діяльності;

—        брокерські фірми, контори і окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю;

—        некомерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків;

—        державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та державні скарбниці окремих країн.

Статистика, яка визначає щорічні обсяги операцій на валютному ринку, відсут-ня. За існуючими оцінками нинішній оборот валютних ринків досягає 100 трлн. до-ларів на рік. Найбільші валютні центри знаходяться у країнах, де валютні обмежен-ня зведено до мінімального рівня. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюріху, Торонто, Токіо. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть досягати 100 млрд. доларів в день і більше.

Найбільша частина валютних операцій припадає на долари США (2/3 загального обсягу).

У практиці функціонування валютного ринку застосовуються 2 групи валют-них операцій. Це, по-перше, операції, що здійснюються на умовах «СПОТ». Йдеть-ся про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год. Курс визначається на момент укладання угоди. По-друге, операції форвардного типу. Це термінові операції, розрахунки за які мають здійснюватися більш ніж за 2 дні. Однією з функціональних форм тер-мінових угод є опціонні операції, за якими суб’єкти ринку мають право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання від-повідної угоди.

Валютні цінності обертаються на валютному ринку в найрізноманітніших фор-мах. Йдеться про обіг міжнародних засобів платежу, у яких здійснюються відповідні розрахункові операції.

В період становлення валютного ринку провідним засобом міжнародних розра-хунків були комерційні переказні векселі (тратти). Почали існувати з 2-ї половини XVI ст. і існують сьогодні.

Розділ 40. Світова валютна система та міжнародні розрахунки

Переказний вексель, що використовується у зовнішній торгівлі, являє собою роз-порядження, що вимагає від банку, який представляє імпортера, заплатити експор-терові в обумовленій валюті певну кількість грошей. Переказний вексель може бути оплачений негайно або протягом певного часу. Якщо його оплата відстрочується, він може бути реалізований на відкритому ринкові цінних паперів.

З 50–60-х років XX ст. у структурі міжнародного валютно-кредитного обміну найбільшого поширення набули телеграфні перекази. Вказані операції проводять банківські установи різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські відно-сини, відкриваючи для цього один одному поточні рахунки — авуари. Переказ гро-шових ресурсів здійснюється не пізніше другого дня після проведення торгівельної операції.

В останні роки у практиці міжнародних валютних переказів почали широко ви-користовуватися кредитні картки та інші види електронних грошей. В 1977 р. було започатковано міжнародну угоду системи «Віза», у якій взяло участь 12 тис. банків 55 країн світу. Нині кредитні картки системи «Віза» є найбільш досконалою та ефек-тивною формою електронних переказів валюти. До системи «Віза» приєднались і де-які комерційні банки України.

Частина V. Міжнародна економіка