РОЗДІЛ 39. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ  1. Суть, причини та наслідки міграції робочої сили


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Як форма міжнародних економічних відносин міжнародна міграція робочої сили виникає і розвивається водночас зі становленням і еволюцією міжнародної мігра-ції капіталу, міжнародної торгівлі. Інтенсивно цей процес відбувався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. із здійсненням промислової революції та формуванням технологічного способу виробництва, заснованого на машинній праці.

Міжнародна міграція робочої сили спричинена насамперед економічними фак-торами:

—        по-перше, дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, не-рівномірності економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перена-селення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших;

—        по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні жит-тя, умовах підприємницької діяльності тощо;

—        по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронніс-тю економічного циклу в різних країнах;

—        по-четверте, нерівномірним розгортанням НТР, структурних криз і структур-них реформ;

—        по-п’яте, демографічними факторами, різницею у природному прирості насе-лення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слабороз-винутих країнах становили приблизно 2,5%, то в розвинутих вони не переви-щували 1%;

—        по-шосте, політичними, військовими, національно-етнічними та іншими не-економічними чинниками.

Міжнародна міграція робочої сили — форма міграції населення, яка полягає в пе-реміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках робо-ти, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Певною мірою таке переміщення зумовлене неекономічними факторами. З по-гляду речового змісту міграція малокваліфікованої та некваліфікованої, недостатньо освіченої робочої сили відбувається, по-перше, з азіатських та африканських країн у розвинуті країни західної Європи, з латиноамериканських країн — до США та ін. Цей вид міграції наймасовіший. По-друге, має місце міграція висококваліфікованої та освіченої робочої сили із західноєвропейських країн до США, частково із слабо-розвинутих країн, країн колишнього СРСР (зокрема з України до США та країн За-хідної Європи і деяких країн Східної Європи).

З погляду соціально-економічної форми міжнародна міграція робочої сили озна-чає процес формування її інтернаціональної вартості, а також певну сукупність від-носин економічної власності між різними суб’єктами з приводу привласнення ство-реного нею необхідного і додаткового продукту.

Процес формування інтернаціональної вартості робочої сили складається з трьох основних елементів:

1) формування нових витрат, пов’язаних з утриманням самого працівника і чле-нів його сім’ї. Такі витрати — це зрослі фізичні, нервові, психічні, розумові витрати,

Розділ 39. Міжнародна міграція робочої сили

зумовлені підвищенням інтенсивності та продуктивності праці; споживання певної кількості матеріальних і духовних благ за іншими цінами, оплата житла тощо. Зміни в утриманні членів сім’ї пов’язані з грошовими переказами на утримання сім’ї, а в разі міграції найманого працівника з сім’єю — зі споживанням інших благ та новими цінами на них;

2)         поява нових витрат, зумовлених необхідністю перекваліфікації, отримання но-вої професії, вивчення мови тощо;

3)         розвиток нових потреб найманого працівника в якісно новому середовищі. Йдеться про модифікацію соціально-історичного елемента вартості робочої сили, в якому відображається розвиток матеріальних, соціальних і духовних потреб.

Як засвідчив чималий досвід формування інтернаціональної вартості робочої сили в країнах Європейського Союзу, така вартість утворюється на основі середніх для певного регіону рівнів освіти та кваліфікації працівників, середньої складності праці, середніх умов відтворення робочої сили нормальної якості. Виявом цього про-цесу є вирівнювання заробітної плати на середньому (а не нижчому і не вищому) для ЄС рівні, на яку (зарплату) впливає не лише інтернаціональна вартість товару, а й його ціна. Остання, у свою чергу, може відхилятися вгору й донизу від вартості за-лежно від попиту та пропозиції на товар, економічної кон’юнктури загалом та інших чинників.

В інших країнах та регіонах інтернаціональна вартість може формуватися на нижчому від середнього рівні. Це зумовлено тим, що імпортована робоча сила пере-важно використовується на непрестижних, низько оплачуваних роботах, має місце дискримінація в її використанні (а отже, й в умовах праці та оплати), в обмеженні економічних, соціальних, політичних та громадських прав. Така ж ситуація склада-ється в межах ЄС і у випадку міграції малокваліфікованої робочої сили з асоційова-них країн, держав колишнього СРСР.

Щорічно в пошуках роботи, кращих умов життя в 90-х роках емігрувало до 25 млн осіб (на початку 80-х років — приблизно 20 млн осіб). Кількість іноземних працівни-ків у США в середині 90-х років становила 7–8 млн осіб, в країнах Західної Європи — понад 10 млн осіб, у нафтодобувних країнах Близького Сходу — до 4 млн осіб. Це свідчить про переміщення центру міграції робочої сили зі США до Західної Європи.

Створюючи кращі умови праці, встановлюючи вищу заробітну плату, США про-водять активну політику переміщення кадрів вищої та найвищої кваліфікації, осо-бливо молодих. Тому не дивно, що майже третина всіх лауреатів Нобелівської премії в цій країні — емігранти.

Найбільшого динамізму й завершеності набула міжнародна міграція робочої сили в країнах Європейського Союзу, про що буде сказано далі.

Важливою її особливістю в 90-ті роки стала масова міграція працездатного насе-лення як всередині СНД, так і в інші розвинуті країни. Наприклад, у Росії в середині 90-х років налічувалося до 3 млн. мігрантів, зокрема й з України.

Якісно новою формою міграції робочої сили в епоху НТР є масові переміщення науково-технічних кадрів із Західної Європи та країн СНД (насамперед з Росії та України) до США.

Ще однією рисою міжнародного руху робочої сили в сучасних умовах є посла-блення стихійності та посилення регульованості цього процесу як з боку окремих національних країн, так і міжнародних організацій. Крім того, постійно зростають

Частина V. Міжнародна економіка

масштаби нелегальної еміграції. Так, щорічний потік нелегальних емігрантів до США перевищує 1 млн осіб. Розвинуті країни світу намагаються проводити імміграційну політику з метою припливу й використання найбільш працездатної, мобільної, в роз-квіті фізичних та розумових здібностей робочої сили.

Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні й негативні наслідки. Позитивним для країн-експортерів робочої сили є зменшення безробіття, набуття емігрантами нових знань і досвіду, поліпшення їх (та членів їх сімей) умов життя, отримання країною-експортером до-даткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже, покращення й платіжного балансу (крім того, повертаючись з еміграції, найма-ні працівники привозять з собою цінності та заощадження на суму, яка приблизно дорівнює їх грошовим переказам).

До негативних наслідків країни-експортера відносять насамперед відплив висо-коосвічених та висококваліфікованих кадрів (так звана «втеча умів»). Якщо виходи-ти з наведених вище оцінок про середню вартість створюваної однієї складної робо-чої сили в США, яка в середньому перевищує 400 тис. дол., а інженера — до 800 тис. дол., то у випадку постійного виїзду з країни таких спеціалістів держава-експортер зазнає відповідних збитків по кожному емігранту. Ще більших збитків вона зазнає у разі виїзду за кордон кандидата або доктора наук, підготовка яких обходиться від 1 до 2 млн дол.