§ 4. Господарство розвинутих країн світу в 30-х роках


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Сполучені Штати Америки. «Новий курс» Ф. Рузвельта

Вихід з економічної кризи у США тісно пов’язаний з іменем президента Фран-кліна Делано Рузвельта. Програма виходу із кризи відома під назвою «новий курс». Фактично це передвиборна програма Ф. Рузвельта. Здійснювався «новий курс» упродовж 1933–1938 pp.

Першою акцією нової адміністрації було проголошення надзвичайного стану та закриття всіх банків на 1 місяць, припинено обмін банкнот на золото, яке вилучалося з обігу.

У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисловості. Він передбачав запровадження у різних галузях промисловості «кодексів чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукти, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, встанов-лювали розміри заробітної платні тощо. Основне призначення кодексів — підтримка конкурентоздатного виробництва.

У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання сільського господарства, спрямований на підвищення цін на сільськогосподарську продукцію. Документ, се-ред інших заходів, передбачав надання грошової компенсації фермерам, які скорочу-вали зернові посіви і поголів’я худоби. Тимчасові труднощі уряд компенсував відпо-відною фінансовою підтримкою. Здійснювалися заходи з інтенсифікації, механізації сільськогосподарського виробництва.

У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (закон Вагнера). У ньому фіксувалося право робітників на об’єднання у профспілки, проведення страйків і під-писання колективних угод. У тому ж році вперше в історії США вступив у дію закон про соціальне страхування і допомогу безробітним.

У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили, що вста-новлював мінімум заробітної плати і максимум тривалості робочого дня для деяких категорій робітників. Закон заборонив використання дитячої праці.

У тому ж 1938 році було прийнято новий закон про регулювання сільськогоспо-дарського виробництва. Державне регулювання економіки у США успішно викорис-товувалося і в наступні десятиліття.

Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне безробіття. Ан-глійська промисловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях депресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, металургійній, текстильній галузях був застій, а в авто-мобільній, хімічній, енергетичній, верстатобудівній — прогрес, значний приріст про-дукції.

Сільське господарство Англії у 30-х роках відставало від промисловості. Зовніш-ня переживала значні труднощі в зв’язку з посиленням конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоча Англія до самої Другої світової війни зберігала перше місце

Розділ 33. Господарство світу в міжвоєнний період

в світовій торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли відтіснити її на друге місце в світовому експорті.

Але особливо небезпечним для Англії виявився економічний і політичний на-ступ фашистської Німеччини, яка швидко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній Європі та Латинській Америці.

Франція. Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був схожий на поступ аме-риканської, німецької, англійської. Він виявився особливо повільним, затяжним. За-стій у головних галузях був тривалішим порівняно з іншими країнами. Зберігалося дрібне виробництво, де було зосереджено близько 40% всіх промислових робітників. Загалом французька промисловість за рівнем механізації і продуктивності праці від-ставала від всіх провідних держав. Не могло вийти зі стану кризи французьке сільсь-ке господарство.

Погіршувалося і міжнародне економічне становище Франції. Її питома вага в світовому промисловому виробництві знизилася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. Ана-логічною була ситуація і в світовому експорті, де в результаті гострої конкурентної боротьби частка країни за період 1913–1938 pp. скоротилася з 7,2 до 3,7%. Франція, таким чином, поступалася не тільки США, Англії і Німеччині, але й Японії та Канаді.

Разом з тим у Франції посилився процес концентрації фінансово-кредитних уста-нов. До 1939 р. шість найбільших банків контролювали 86% усіх капіталів країни.

Німеччина. Економічна криза призвела до кризи політичної і приходу до влади на-цистів на чолі із А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого правління пішов на не-чуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя.

На кошти держави було розгорнуто будівництво автострад, що дозволило відразу різко скоротити чисельність безробітних та пожвавило будівельну індустрію.

Із середини 30-х років основна увага була зосереджена на прискореному розвитку військової промисловості. Лозунг «гармати замість масла» став наріжним каменем внутрішньої політики фашистської Німеччини. За 1933–1938 роки військові витра-ти зросли з 620 млн. до 15,5 млрд. рейхсмарок. З метою стимулювання економічного росту вводилися податкові пільги. При одночасному зростанні витрат та зниженні податків виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарп-латою. Почався поступовий перехід де карткової системи розподілу. Це ще більше посилило масштаби державного регулювання економіки.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було те, що всі підприємства були об’єднані в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству госпо-дарства. У 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промис-ловості Німеччини, а уповноваженим з його реалізації призначено Германа Герінга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Заводи держав-ного концерну «Герман Герінг» виплавляли більше 1 млн. т. сталі, на них працювало 600 тис. осіб.

Нацисти встановили жорсткий контроль над ринком робочої сили та трудови-ми відносинами. Національні інтереси ставились вище інтересів окремих громадян. Було ліквідовано профспілки. Вводилася загальна трудова повинність. У Німеччині склалася тоталітарна модель державно — монополістичного капіталізму.

Мілітаризація економіки зумовила вихід з кризи та значне зростання вироб-ництва.

Частина IV. Економічна історія

Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи 1929–1933 pp. шляхом мілітаризації. Після-встановлення окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання китайських територій. У1937 р. їй вдалося захопити деякі провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах Китаю. Війна набула затяжного характеру. На неї Японія витрачала понад 80% державного бюджету, що покривався за рахунок емісії паперових грошей.

Закон про загальну мобілізацію нації фактично довів робітників і службовців до становища кріпаків. Профспілки було розігнано, робочий день продовжено до 14–16 год., заробітну плату зведено до мінімуму.

У 30-х роках посилився вивіз японського капіталу у країни Південно-Східної Азії. Його обсяг лише в 1939–1941 pp. збільшився вдвічі. З такою торгово-фінансовою експансією Японії не могли змиритися інші країни, насамперед США та Великобри-танія.

Отже, наприкінці 30-х років знову проявилися різкі протиріччя між провідними країнами світу, насамперед Німеччиною, Італією, Японією, з одного боку, та США, Англією, Францією, з другого. Їхні причини корінилися у намаганні правлячих кіл найбільш розвинутих держав вирішити свої проблеми за рахунок інших.

Розділ 33. Господарство світу в міжвоєнний період