§ 2. Перехід від вільної конкуренції до монополій


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Розширення виробництва вимагало великих капітальних вкладень. Тому якісно нові зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце

Розділ 32. Господарство провідних країн світу в останній третині XIX – на початку XX ст.

належало товариствам на основі акціонерної колективної власності, завдяки яким за-лучалися вільні капітали. Посилився процес концентрації виробництва і централіза-ції капіталу, що охопив усі розвинуті країни й основні галузі їхньої економіки. У про-мисловості, банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні об’єднання. Зрощення банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії. Основними формами монополістичних об’єднань були картелі, синдикати, трести та концерни.

З переходом до монополістичного капіталізму посилюється циклічність капіта-лістичної економіки, зростає нерівномірність економічного розвитку країн. В кінці XIX — на початку XX ст. найбільш високі темпи розвитку економіки мали відносно молоді країни — США, Німеччина, та Японія, які зайняли провідне місце в світі за обсягами промислового виробництва і обігнали Англію та Францію.