РОЗДІЛ 25. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ § 1. Особливості економічного розвитку країн Стародавнього Сходу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Звертаючись до історії стародавнього сходу, ми розуміємо країни і народи півден-ної Азії, частково Північної Африки, а також Індію і Китай.

Місце Стародавнього Сходу у всесвітній історії ні в яком випадку не можна не-дооцінювати. Саме там вперше відбувся розклад первіснообщинного ладу і з’явилася приватна власність, класовий антагонізм і державна влада. На Сході виникли і най-давніші системи писемності.

Саме тут вперше відбувся перехід до класового суспільства у тих країнах, в яких був теплий клімат і основну частину території складали долини великих повновод-них рік (Ніл, Тигр і Євфрат, Ганг, китайські річки). Природні умови сприяли приско-реному розвитку продуктивних сил. Навіть при низькому рівні техніки на родючих землях можна було отримати значний додатковий продукт.

Специфіка соціально-економічного розвитку країн Стародавнього Сходу, осо-бливості функціонування рабовласницького ладу дали підставу науковцям називати східний спосіб виробництва «східним рабством». «Східне рабство» суттєво відрізня-лося від античного, яке мало місце значно пізніше — у Стародавній Греції та Римі у II–I тис. до н.е.

Особливості східного рабства можна узагальнити так:

—        воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного жит-тя — сільське господарство — залишалося поза рабовласницьким виробни-цтвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку ґрунту, особливо у системі царського і храмового господарства;

—        раби належали в основному державі, головними джерелами рабства були ві-йни, піратство, борги;

—        використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів вико-ристовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівни-цтві пірамід, каналів тощо;

—        «східне рабство» не було класичним, у ньому перепліталися громадські і ра-бовласницькі елементи (співіснування сільської общини з рабовласницькими елементами, слабкий розвиток приватної власності на землю);

—        на Сході раби не були головною продуктивною силою суспільства. Виробни-цтвом матеріальних благ, сільським господарством і ремеслом займалися в основному люди, які вважалися вільними.

—        земля на Сході знаходилася у державній або державно — общинній власності.

Причини таких особливостей полягали у збереженні общинних відносин. На

Сході не можна було розділити зрошувальну систему, а роботи по зрошуванню та осушуванню вимагали колективних зусиль. Тому община зберігалася.

Зрошувальні системи були власністю держави. Земля без води не становила цін-ності, тому держава стала верховним власником землі. До того ж общинну землю лег-ше було зробити державною, ніж приватну власність. Держава підпорядкувала собі

Частина IV. Економічна історія

общинників — землеробів, і останні практично перестали бути вільними. На відміну від звичайних рабів це була дармова робоча сила, її не потрібно було купувати, кор-мити, одягати. Ця велика трудова армія використовувалася централізовано на гро-мадських роботах (будівництво іригаційних каналів, пірамід, храмів, і т.д.)

Одними з перших, які виникли на нашій планеті у IV тис. до н.е., були стародавні держави Месопотамії. До 2040 р. до н.е. у Месопотамії існувало 2 великі держави — Шумер і Аккад. Пізніше вони були об’єднані у Шумеро-Аккадське царство.

Теплий клімат, наявність води і родючого ґрунту сприяли тому, що вже у VIII– VI тис. до н.е. тут вирощували ячмінь, пшеницю. Ці племена дали світу першу соху і плуг, зрошувальну систему. Тут у V тис. до н.е. з’явилося перше гончарне коло. Тут же вперше стали виробляти глиняну цеглу, яка стала основою будівництва.

Основу економіки держав Месопотамії складало сільське господарство. На пер-ших етапах розвитку стародавнього суспільства це було скотарство. Бурхливо роз-вивалося і землеробство. Вирощували ячмінь, пшеницю, просо, сезам, кунжут. Яч-мінь використовувався не тільки для виготовлення хліба, але і на виробництво пива. Якість виробництва і ціна продажу пива регулювалися державою. Його технологія була розроблена у Месопотамії приблизно 3000 р. до н.е.

Важливими галузями сільського господарства були садівництво, виноградарство, овочівництво. Особлива увага приділялася розведенню фінікової пальми, яка навіть рахувалася священним деревом. За збірником законів Хаммурапі за зрубане у чужо-му саду дерева мав сплачуватися штраф у пів — міни (252 г. срібла). Держава підтри-мувала розведення садів і захищала їх.

Розвиток землеробства, раннє створення держави сприяли швидкому виділенню з сільського господарства ремесла як самостійної галузі.

Так як у країні було мало лісів, то в якості конструкційного матеріалу широко використовувалася глина, очерет, тростина, яких було багато. Це і стало основою розвитку гончарства і цегляного виробництва. Глина була і матеріалом для письма. Навіть сам клинопис виник внаслідок використання глини (на глиняних табличках було зручніше видавлювати знаки). Очерет і тростина використовувалися для виго-товлення плетених речей і кораблебудування. Кораблі з тростини плавали не тільки по річках, а й по морю.

Поява металургійного виробництва дала поштовх для виробництва спочатку мід-них, а пізніше — бронзових і залізних знарядь. Розвиток скотарства забезпечував си-ровиною шкіряне виробництво. Виробляли і тканини з вовни, льону, бавовни.

Надлишки сільськогосподарської та ремісничої продукції сприяли обміну між виробниками. Про рівень торгівлі і наявність в країні уже у III тис. до н.е. широких торгівельних зв’язків свідчать тексти торгових угод, які дійшли до нашого часу. Про-давали не лише сільськогосподарську та ремісничу продукцію, але й нерухомість (землю, будинки). Розвивалася міжнародна торгівля.

Для забезпечення розвитку економічних відносин, виконання державою своїх функцій і, відповідно, збору податків, вводиться грошова і податкова системи. Спочат-ку податки збирали натурою (худобою, зерном), а потім у II тис. до н.е. стали застосо-вувати металічні гроші у вигляді злитків срібла (шекелів), вага яких становила близько 8 г. Мірилом вартості було срібло у злитках (сикль — 8 г, міна — 500 г., талант — 30 кг.).

Операції з нерухомістю, торгівля всередині країни, особливо зовнішня, виклика-ли потребу створення банків, які з’явилися у II тис. до н.е. Банки надавали позики.

Розділ 25. Економічний розвиток стародавніх цивілізацій

Якщо матеріальний стан позичальника був стабільним, то він отримував позику під 20–30% річних. Якщо його становище було сумнівним, то банк брав під свій контроль його нерухомість.

В Стародавньому Єгипті, як і у державах Месопотамії, головним заняттям насе-лення було сільське господарство. Вирощували головним чином ячмінь, овочі, льон, пшеницю, цибулю, часник, редьку, огірки та ін. овочі. Землеробство повністю залежа-ло від зрошення. Єгипет поділявся на Нижній та Верхній. У північній частині Єгип-ту переважало виноградарство і виноробство, у південній — вирощування фінікових пальм, інжиру. Земля належала фараону.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія. Виплавляли мідь, свинець. Висо-кого рівня розвитку досягло ювелірне виробництво.

Вперше в світі у Єгипті була розроблена технологія виготовлення матеріалу для письма — папірусу.

Єгиптяни були добрими будівельниками. Перші піраміди були побудовані у XXVII ст. до н.е. (піраміда Хеопса будувалася 20 років). Піраміди мають однаковий напрям осей, а сторони пірамід зорієнтовані за сторонами світу.

Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії та Китаю. Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошувальне землеробство, розвивалося тва-ринництво. З найдавніших часів (V тис. до н.е.) тут стали культивувати бавовну, а з IV тис. до н.е. — цукрову тростину. Землевласниками були вільні общинники, з яких бралися на користь царя натуральні податки. В господарстві царя, храмів, великих землевласників застосовувалася праця рабів.

Високого рівня розвитку досягло ремесло(гончарство, ткацтво), Виникли реміс-ничі міста, торгівля. Уже в III тис. до н.е. тут були створені міста-держави Мохенджо-Даро і Хараппа. У цей період тут значного поширення набули залізні знаряддя праці, які значно полегшили не лише землеробство, а й спорудження іригаційних споруд. Посилюється спеціалізація ремесла, що, у свою чергу, підштовхує внутрішню торгів-лю. Так, Пенджаб та Кашмір веде торгівлю вовною, Гімалаї — золотом, південні райо-ни — перлами та іншими коштовностями. Надзвичайного розвитку досягло бавовня-не виробництво, крім бавовняних тканин виробляли також вовняні та шовкові. Але все-таки виробництво зберігало натуральний характер, хоча Індія і залучена в цей час у міжнародні торговельні зв’язки. Звідси вивозили прянощі, бавовняні та шовкові тканини, дорогоцінні метали, фарби. Статтею імпорту були коні та деякі інші товари.

Як і в інших стародавніх країнах, в основі економіки Стародавнього Китаю була сільська община. Основним видом діяльності населення було сільське господарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, пізніше головною зерновою культурою стає рис, а з I ст. до н. е. стали вирощувати чай.

У Китаї використовувалася трипільна система землеробства, вперше стали за-стосовувати мінеральні добрива, займатися шовківництвом. Винайдення техноло-гії отримання шовкових ниток дало поштовх до різкого підвищення рівня ткацтва. Китайські майстри винайшли ткацький верстат, який працював на основі водяного колеса.

Добре розвивалася торгівля. В Китаї вперше були зроблені спроби заміни мета-левих грошей на казначейські білети.

Китайці знали технологію отримання штучних перлів. Тут вперше були винай-дені компас та сейсмограф.

Частина IV. Економічна історія