§ 2. Господарство кам’яного віку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Палеоліт, або давній кам’яний вік (5 млн — 10 тис. р. до н.е.), був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Завер-шилася ця епоха виникненням людини сучасного типу близько 100 тис. років тому.

Найдавніший період людської історії прийнято називати епохою первісного люд-ського стада. Назва ця не випадкова: людина в той час ще практично ніяк не відділи-лася з тваринного світу. Господарський побут пралюдей майже повністю вкладався в порядки, які існують в інших тварин.

Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палиці-копалки і примітивних кам’яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), склад-них знарядь з вкладками. Поширилося використання кістки і рогу. Головними за-няттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла.

У мезоліті, або середньому кам’яному віці (X–VI тис. до н.е.) умови життя людей істотно змінилися, що було пов’язано з із закінченням льодовикового періоду, поте-плінням клімату. Зникли великі звірі, такі як мамонти та шерстисті носороги. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені

Частина IV. Економічна історія

гарпуни, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Зроблені перші спроби приручити диких тварин. Виник найдавніший транспорт — водний (плоти, човни, видовбані зі стовбурів дерев). Вдосконалюються способи виготовлення кам’яних знарядь. Для мезоліту характерні подальше полегшення їх ваги, зменшення об’єму. Прикладами мезолітичних знарядь праці були так звані мікроліти — маленькі, до-вжиною 1–2 см., загострені вироби з твердих порід каменю. Особливістю цього пері-оду є винайдення досить складних комбінованих знарядь — ножів, кинджалів, сокир.

Зміни у суспільних відносинах призвели до об’єднання родів у племена. Мезоліт став епохою початку патріархату. Найважливішим науковим досягненням цього пе-ріоду була поява передписемності — піктографії (рисуночної писемності). Був нако-пичений солідний запас знань з географії, астрономії, зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії, метеорології, медицини. Розпочався процес формування народів.

Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Цей період харак-теризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і заро-дженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час виникло землеробство і виникли перші постійні житла.

У неоліті (новому кам’яному віку) (VI–IV тис. до н.е.) відбувся перехід від при-власнюючого до відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву «неолітична революція». Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтво-рююче господарство стало домінуючим.

Причини переходу до відтворюючого господарства:

1)         зменшення запасів дичини і рослин;

2)         зростання чисельності населення;

3)         високий технічний рівень знарядь праці;

4)         наявність сприятливих умов для розвитку землеробства і скотарства. Місця переходу — Таїланд, Передня Азія, долина Нілу, Індія, Китай, Центральна Америка.

Значення переходу до відтворюючого господарства:

1)         вирішення проблеми їжі;

2)         у людей з’явилися ресурси часу, які відкривали перспективи для створення приватної власності та держави;

3)         поява додаткового продукту і виникнення обміну.

Неоліт характеризується більш високою технікою обробки каменю, появою гон-чарства, ткацтва. Поряд з відомими способами обробки каменю — оббивкою, ско-люванням, з’являється його шліфування, свердління. Просунулася вперед техніка обробки кістки та рогу. Широко розповсюджувалися сокири, долота, серпи, зерно-терки, ступки, кам’яні та кістяні мотики, сокири.