§ 3. Періодизація економічної історії


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

З часу виникнення економічної історії робилися численні спроби її періодизації, тобто встановлення певних хронологічно послідовних етапів у економічному роз-витку суспільства. Російський географ Л. І. Мечников в основу періодизації поклав географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Гіль-дербранд застосував для цього історію грошей. Інші дослідники господарства брали за основу торгівлю та обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію.

В нинішній час існує 3 основні підходи до цієї проблеми:

1)         економічна історія трактується як сходження від нижчого до вищого;

2)         теорії історичного круговороту;

3)         теорії цивілізацій.

До першої групи належить теорія Л. І. Мечникова, німецького вченого Б. Гіль-дербранда, американського дослідника Е. Хентінгтона, формаційна теорія К. Маркса, теорія стадій економічного зростання американського економіста У. Ростоу, концеп-ція «постіндустріального суспільства», представлена Д. Беллом, Дж. Гелбрейтом, З. Бжезінським (США), А.Туреном (Франція).

Друга група — теорії історичного круговороту, або циклічності історико-еконо-мічного розвитку суспільства (Дж. Віко, Й. Гердер, Е. Мейєр). Так, італієць Дж. Віко (XVIII ст.), висунув концепцію історичних кіл, стверджуючи, що розвиток усіх наро-дів відбувається циклами. Е. Мейєр висловив думку про те, що історія людства — це ряд замкнутих циклів — наприклад, Стародавній світ, середньовіччя — і в кожному з них присутні елементи як феодальної, так і капіталістичної економіки, в кожному з циклів можна знайти і найману, і примусову працю.

Третя група — теорії цивілізацій, які наближені до теорій циклічного кругово-роту. Цивілізаційний підхід будується на аналізі внутрішніх особливостей даної цивілізації: припускається, що цивілізація характеризується певною економічною системою, творчим мисленням, релігією, філософією. Цей принцип об’єднує людей в народ даної цивілізації, забезпечує його єдність і збереженість на протязі всієї історії.

На думку англійського вченого А. Тойнбі, всесвітня історія є простою сумою гли-боко специфічних, не зв’язаних між собою цивілізацій, кожна з яких проходить одні і ті ж стадії в своєму розвиту: зародження, досягнення розквіту, занепад і загибель. Він виділив 13 основних цивілізацій, з яких 5 — великих. Найбільш активною з п’яти цивілізацій, які існували з давнини до наших днів, А. Тойнбі вважав західну, яка най-більше вплинула на інші цивілізації. В числі інших великих цивілізацій — далекос-хідна (Китай), індуська (Індія), близькосхідна (ісламська), східнослов’янська (пра-вославна). Загальна кількість цивілізацій в людській історії — близько 30, більшість з яких загинули, не зумівши суттєво вплинути на розвиток людства.

Частина IV. Економічна історія