§ 4. Комерційні банки та їх роль у функціонуванні грошово-кредитного ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Балансовий звіт комерційного банку характеризує його фінансове становище на певний момент часу. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував). Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом. Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного ка-піталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші. Для чого створюються резерви? Припустимо, банк отримав певну суму грошей у ви-гляді внесків. Щоб у будь-який момент була можливість видати гроші їх вкладнику, не має необхідності тримати в банку всю одержану суму. Хоча депозити є платежем на вимогу, вони ніколи всі не вилучаються одночасно. Резерви, що дорівнюють всім депозитам у цілому, необхідні лише тоді, коли всі вкладники раптово водночас ви-магають свої гроші, що практично майже неможливо.

Розділ 24. Грошово-кредитний ринок та монетарна політика

Таблиця 24.1

Балансовий звіт комерційних банків

Активи           млн грн          Пасиви           млн грн

 

Резерви

Кредити

Інвестиції та цінні папери

Інші активи                Поточні рахунки

Заощадження та строкові депозити Інші пасиви Власний капітал       

Усього активів          Усього пасивів

На практиці відбувається інше: якщо деякі клієнти забирають гроші, то інші вкла-дають їх. Ці два види операцій зрівноважують один одного. Кошти, які тримаються як резервні, не приносять відсотка. Тому для того, щоб видати гроші вкладнику на його вимогу, банку достатньо тримати у вигляді резерву тільки частку внесків, які зберігаються у вигляді касової готівки або як депозити у Національному банку. Це і є банківські резерви. Вони складаються із двох компонентів:

1)         обов’язкових резервів, які регламентує Нацбанк;

2)         додаткових резервів, які створюють банки самостійно:

БР = ДГх Р ,

де БР — банківські резерви, ДГ — депозитні гроші, Р — норма банківських резервів.

н

Головним компонентом банківських резервів є обов’язкові резерви, які збері-гаються у Національному банку. Загальновизнаними пасивами для визначення ре-зервних вимог є строкові депозити та депозити до запитання. Заходами регулювання норми обов’язкового резерву Національний банк може цілеспрямовано контролюва-ти пропозицію грошей. Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, пе-ревищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):

КГ = ДГ — БР.

 

Активи           Пасиви

Резерви          1000    Безстрокові вклади   1000

Усього            1000    Усього            1000

Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій. В дій-сності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов’язкового резерву), і для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання бан-ківських депозитів вигідне, оскіль ки вкладникам можна виплачувати на вимогу пев-ну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати до-датковий доход.

Інвестуючи внески у доходні активи, банки максимізують свої прибутки. З цих прибутків у подальшому вони можуть збільшувати обсяг своїх послуг або зменшува-ти плату за них.

Частина ІІІ. Макроекономіка

Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:

Центральний банк визначає норму обов’язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;

Використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депо-зити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається «багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів».

Для простоти аналізу створення банками грошей припустімо, що, поперше, вимо-ги банків складаються лише з пасивів, тобто власний капітал банків дорівнює нулю. По-друге, пасиви містять лише вклади населення. По-третє, банки надають позики домогосподарствам. По-четверте, норма резер вування становить 20%. По-п’яте, бан-ківська система країни складається принаймні з кількох банків. Крім того, у нашому аналізі застосуємо таке знаряддя, яке називають Т-рахунком. Т-рахунок — це спро-щений баланс у вигляді Т, що містить лише зміни, які відбуваються у статтях ба-лансу починаючи з його певної вихідної позиції. Інакше кажучи, на початку аналізу Т-рахунок не містить ні активів, ані пасивів.

Тепер припустімо, що в умовний Перший банк якась особа зробила вклад у розмірі 1000 грн. Нехай ці гроші розміщено у банку як безстрокові вклади. Вкладення грошей у банк створює статтю пасивів — чекові вклади. Ці гроші є зобов’язаннями банку перед вкладником. Водночас внесені у банк гроші мають економічну цінність, їх, наприклад, можна надавати у позику, тобто вони стають активами банку. Вклади, котрі внесено у банк, але на які не надано позики, називаються резервами. Отож запишемо баланс Пер-шого банку у вихідній позиції:

Якби наш комерційний банк не надавав позик, а зберігав вклад виключно як ре-зерви, то пропозиція грошей в економіці не змінювалася би. Але банки функціонують з метою вилучення прибутку, тому вони надають депозити у позику своїм клієнтам — домогосподарствам і фірмам. Згідно з припущенням, норма резервування у нашому прикладі становить 20%. Отже, Перший банк з 1000 грн депозитів має тримати 200 грн у вигляді обов’язкових резервів у центральному банку, а решту фактичних резервів може надати у позику. Сума, на яку фактичні резерви банку перевищують обов’язкові резерви, становить надлишкові резерви банку.

Фактичні резерви — обов’язкові резерви = надлишкові резерви.

У нашому прикладі надлишкові резерви становлять 800 грн (1000 — 200), які банк може надати у позику підприємствам і домогосподарствам. Отож баланс Першого бан-ку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

 

Активи           Пасиви

Резерви Надані кредити       200 800           Безстрокові вклади   1000

Усього            1000    Усього            1000

Зауважимо, що Перший банк збільшує пропозицію грошей на 800 грн, коли на-дає позики. Перед наданням позик пропозиція грошей становила 1000 грн, що дорів-нює вкладам у Першому банку. Після надання позик пропозиція грошей становить 1800 грн. Вкладник усе ще має на своєму рахунку 1000 грн, але ж тепер і позичальник має 800 грн. Отже, за системи часткового резервування банки створюють гроші.

Розділ 24. Грошово-кредитний ринок та монетарна політика

Однак створення банківською системою грошей не завершується операціями Першого банку. Припустімо, що позичальник використав ці гроші для оплати послуг певної особи, наприклад будівельника, який, отримавши гроші, вносить їх у Другий банк. Запишемо баланс Другого банку у вихідній позиції:

 

Активи           Пасиви

Резерви          800      Безстрокові вклади   800

Усього            800      Усього            800

Другий банк із 800 грн вкладів триматиме у вигляді обов’язкових резервів 160 грн і може надати у позику 640 грн. Запишемо баланс Другого банку в кінцевій позиції:

Активи           Пасиви

 

Резерви Надані кредити       160 640           Безстрокові вклади   800

Усього            800      Усього            800

Отже, Другий банк створює 640 одиниць грошей. Якщо ці 640 грн зрештою вкла-дено у Третій банк, то пін триматиме 128 грн у вигляді обов’язкових резервів і 512 грн надасть у позику. Баланс Третього банку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

 

Активи           Пасиви

Резерви Надані кредити       128 512           Безстрокові вклади   640

Усього            640      Усього            640

Отже, Третій банк створить ще 512 грн банківських грошей. Початкова сума грошей у 1000 грн унаслідок діяльності трьох банків зросла до 2952 грн (1000 + 800 + 640 + 512). Цей процес створення депозитів продовжується: кожні новий вклад і нова надана по-зика збільшують пропозицію грошей у національній економіці.

Якою ж буде кінцева сума грошей, якщо спочатку в банк було зроблено вклад у 1000 грн? Хоча процес створення банківських грошей може тривати дуже довго (доки жодний банк не матиме надлишку над 20% резервних вимог), але зростання пропозиції грошей унаслідок вкладу не безмежне.

Якщо сума початкового вкладу становить 1000 грн, то кількість грошей зросте на таку суму:

 

Сума початкового вкладу    1000 + або      1000 +

Позика, надана Першим банком     800 +              ІОООх (1 — 0,2) +

Позика, надана Другим банком      640 +              1000 x (1 — 0,2)2 +

Позика, надана Третім банком        512 +              1000 x (1 — 0,3)2 +

...         ...                     ...

...         ...                     ...

Частина ІІІ. Макроекономіка

Пропозиція грошей = 1000 [1 + (1 — 0,2) + (1 — 0,2)2 + (1 — 0,2)3...].

У дужках маємо суму членів безмежної геометричної прогресії, яку знаходимо за формулою: 1/1 — г за умови, що г < 1. У нашому прикладі г = 0,2. Сума у дужках становить 5. Тому пропозиція грошей дорівнює 5000 грн (ІОООх 5).

Отже, початковий вклад у розмірі 1000 грн за норми резервування, що становить 20%, генерує ще 4000 грн банківських грошей. Ланцюгова реакція збільшення банків-ських депозитів перетворює одну гривню початкового вкладу на п’ять гривень бан-ківських грошей. Це результат діяльності усієї банківської системи.

Зауважимо, що система часткового резервування створює гроші, але не створює багатства. Коли комерційний банк надає у позику частину своїх резервів, то вони дають змогу позичальникам здійснювати ділові угоди і збільшувати при цьому про-позицію грошей. Але позичальник не стає багатшим: він повинен повернути позику банкові. Створення грошей банківською системою підвищує ліквідність економіки, але не збільшує багатства суспільства.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити ство-рювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це, з одного боку, відношен-ня між приростом грошової пропозиції (ДПрг) і початковим приростом депозитних грошей (ДДГп):

Мд = ДПрг : ДДГп.

3 іншого боку, депозитний мультиплікатор — це величина обернено пропорційна резервній нормі:

Мд = 1 : Рн.

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депо-зитних грошей, можна обчис лити приріст грошової пропозиції: ДПрг = ДДГп х Мд. Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських гро-шей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх де-позитів на суму, що значно перевищує їх початкове залучену величину.

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її форму-вання, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, a вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів. У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

Прг = ГГ + ДГ,

де ГГ — готівкові гроші.

Крім того, грошовий обіг має ще один канал вилучень — це готівкові гроші. За умов зміни величини готівки величина депозитних грошей в складі грошей, залуче-них банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банків створювати гроші.

Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних гро-шей: Кг = ГГ : ДГ, грошова (монетарна) база — це сума готівкових грошей та банків-ських резервів: ГБ = ГГ + БР, тоді депозитні гроші дорівнюють:

ДГ = ГБ : (Кг + Рн).

Розділ 24. Грошово-кредитний ринок та монетарна політика

Остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:

Прг = ГБ х (1 + Кг): (Рн + Кг),

де (1 + Кг) : (Рн + Кг) — грошовий мультиплікатор, який враховує два канали ви-лучень: у формі готівки та банківських резервів:

Мг = (1 + Кг): (Рн + Кг),

де Мг — грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється гро-шова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг = 0, то грошовий муль-типлікатор дорівнює депозитному:

Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мі-рою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень влас-ників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банк може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.

На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:

Прг = ГБх Мг.

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є на перед визначе-ною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова база:

ГБ = Прг : Мг.