РОЗДІЛ 24. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ РИНОК ТА МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА § 1. Грошово-кредитний ринок та грошові агрегати


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Ринок грошей — це ринок на якому економічні суб’єкти купують необхідні їм лік-відні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, тобто банкноти.

Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу) — це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Ринок позичко-вого капіталу відрізняється тим, що зобов’язання, які знаходяться в обігу, є довго-строковими.

Гроші — це загальновизнаний засіб платежу за товари та послуги. В умовах су-часного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готів-кові гроші — це паперові гроші (банкноти) і монети. Монети чеканяться, як правило, казначейством і вводяться в обіг центральним банком. Банкноти початково випус-калися всіма банками як векселі. Згодом вони набули сили національних грошей. Їх емісію здійснює тільки центральний банк. Безготівкові гроші — це записи на банків-ських рахунках і внески в комерційних банках. Вони називаються банківськими гро-шима. В розвинутих країнах світу переважна частка всіх грошей припадає на банків-ські гроші. До них відносяться банківські депозити (поточні та термінові рахунки), чеки та кредитні картки. Вся сукупність готівкових та безготівкових грошей складає грошову масу. Вона є структуризованою величиною і складається з декількох грошо-вих агрегатів. Для здійснення ділових операцій в розвинутій ринковій економіці нині найчастіше використовують безстрокові вклади, які дають змогу виписувати чеки. Чек — це наказ банку, виписаний власником вкладу про видання зі свого рахунку грошей особі, зазначеній у чеку. Чек має бути індосований (підписаний на зворотній стороні) особою, що отримує за ним гроші. особа, яка виписала чек, відтак отримує його корінець як за-вірену квитанцію, що підтверджує виконання зобов’язання.

Грошовий агрегат — це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками в окремий елемент грошової маси. Склад і структура грошової маси визначається рівнем розвитку і характером грошо-вого ринку в кожній країні, а також особливостями монетарної політики, яку про-водить Центральний банк. Так, в Україні НБУ визначає чотири агрегати грошової маси — М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 складається з готівкових грошей поза банками.

Агрегат М2 — це гроші в широкому розумінні, іноді їх називають «гроші в акти-вах» або «майже гроші».

«Квазігроші» (М2 — М1) — це негрошові ліквідні активи, які не функціонують безпосередньо як засоби платежу, але можуть швидко і без значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити (вклади до запитання).

Агрегат М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Інакше виглядає структура грошової маси розвинених країн, де залежно від сту-пеня ліквідності виділяють такі показники грошової маси: Основу всієї грошової

Частина ІІІ. Макроекономіка

маси країни становлять гроші високої ефективності — банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, тому їх називають грошовою базою. За-гальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом Центрального банку.

Грошовий ринок — це ринок, на якому економічні суб’єкти купують необхідні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, тобто банкноти. Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу) — це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує до тих, хто інвестує. Ринок позичкового капіталу відрізняється тим, що зобов’язання, які знаходяться в обігу, є довгостроковими. Ці два ринки перетинаються і утворюють грошово-кредитний ри-нок, який перерозподіляє грошову масу між окремими економічними суб’єктами з метою її використання на поточні і довгострокові потреби.

 

Ml

(гроші для операцій)

 

Банкноти, білонні монети, що перебувають в обігу поза банками

 

 

 

Поточні (чекові) рахунки: безстрокові та інші чекові депозити

 

 

 

М2

(гроші в широкому розумінні)

 

Ml

 

 

 

Заощадження і строкові депозити (внески) у комерційних банках

 

 

 

мз

 

М2

 

 

 

Внески в спеціалізованих установах, особливі види нагромаджень

 

 

 

L

 

МЗ

 

 

 

Інші ліквідні активи (короткострокові до трьох місяців державні цінні папери та інші)

 

 

 

D

 

L

 

 

 

Закладні, облігації та інші аналогічні кредитні інструменти

 

Відсоткова ставка — це плата за право користуватися грошовими коштами. Інак-ше кажучи, це вартість позички, або ціна, яку потрібно заплатити за користування грішми. Номінальна відсоткова ставка — це ставка, яка не скоригована на інфляцію. Це альтернативна вартість нагромадження грошей, тобто те, від чого відмовляються, володіючи грішми, а не облігаціями. Реальна відсоткова ставка характеризує зміну купівельної спроможності певної суми грошей внаслідок інфляційних процесів:

Г = І — Щ

де: г — реальна відсоткова ставка; і — номінальна відсоткова ставка; тп — темп інфляції.