§ 3. Методологія дослідження впливу державних закупок та чистих податків на ВВП


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Досі розглядалася одноінструментна фіскальна політика, згідно з якою держава змінює лише державні закупки без зміни чистих податків або змінює лише чисті по-датки без зміни державних закупок. Але держава може застосовувати і двоінстру-ментну фіскальну політику, тобто одночасно змінювати державні закупки і чисті по-датки. Реально припустити такий варіант, коли держава, виходячи із необхідності мінімізації бюджетного дефіциту, одночасно збільшує державні закупки і чисті по-датки. За цих умов ВВП змінюється двічі і в протилежних напрямках: за рахунок збільшення державних закупок ВВП зрос тає, а внаслідок підвищення чистих подат-ків ВВП зменшується. Звідси підсумкова зміна ВВП буде дорівнювати:

ДВВП = +ДДЗ х М — ДЧП х М .

^          в          п

Звичайно, що в залежності від співвідношення між величиною змін у державних закупках і чистих податках кінцевий результат може бути різним. Крім того, на цей результат впливає також співвідношення між мультиплі каторами витрат і податків, яке залежить від граничної схильності до споживання.

Чистий експорт може викликати зміни реального і номінального ВВП, або певне співвідношення між ними. Це залежить від того, в якому співвідношенні знаходить-ся економіка до потенційного ВВП. Якщо економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості, то збільшення чистого експорту викличе випереджаюче зростання номі-нального ВВП стосовно реального за рахунок підвищення цін, а зменшення чистого експорту — випереджаюче зменшення номінального ВВП відносно реального внаслі-док зниження цін. Але якщо вона знаходиться в умовах повної зайнятості, то збіль-шення чистого експорту викличе лише інфляційне зростання ВВП.

Частина ІІІ. Макроекономіка

Ступінь впливу чистого експорту на ВВП залежить в першу чергу від величини, на яку змінюється чистий експорт. У цьому контексті слід зазначити, що на чистий експорт впливають три фактори: динаміка доходу (ВВП) у наших торгових партне-рів; зовнішньоторговельна політика, коливання курсу національної валюти.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на ВВП мультиплі-кативно. Це означає, що вплив чистого експорту на ВВП залежить не лише від вели-чини його зміни, а й від рівня мультиплікатора витрат. У зв’язку з цим слід врахувати ту обставину, що в умовах відкритої економіки з’являється ще один канал вилучень з потоку «доходи — витрати». Цим додатковим каналом є імпорт, який впливає на мультиплікатор витрат.

Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією безподаткового доходу (БД). Зі збільшенням безподаткового доходу зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні товари. Вплив імпорту на мультиплікатор витрат від-бувається через граничну схильність до імпорту (ГСІм).

Граничну схильність до імпорту можна обчислити за такою формулою:

ГСІм = ДІ : ДБД, де ДІ — зміна імпорту.

Гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до споживання і завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво націо-нального ВВП. Отже, гранична схильність до споживання національних товарів є гранична схильність до споживання всіх товарів мінус гранична схильність до імпор-ту, тобто ГССн = ГСС — ГСІм. Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

Мв = 1 : (1 — (ГСС — ГСІм)х (1 — ГКП)).

Отже, вилучення у формі імпорту суттєво зменшує мультиплікатор витрат. За-вдяки цьому однаковий початковий приріст витрат в умовах відкритої економіки за-безпечує менший приріст ВВП порівняно із закритою економікою.

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і державним бюджетом існує пряма і зворотна залеж-ність. З одною боку, державний бюджет визначає можливості фіскальної політики; з іншого — фіскальна політика впливає на стан державного бюджету. Роль державного бюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе зна-чення має також його структура та співвідношення між державними заходами і ви-тратами (видатками).

Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті під-порядковується і державний бюджет. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету. Отже, фіскальна політика ви-конує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну і бюджетну.

У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неодна-кові бюджетні наслідки. Так, під час падіння виробництва ефективною (доцільною) слід вважати стимулюючу (експансіоністську) політику, яка має збільшувати дер-жавні закупки і знижувати чисті податки, або застосовувати перелічені заходи одно-часно. Неминучим наслідком такої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення.

Розділ 23. Механізм фіскальної політики

Cлід зазначити, що стан державного бюджету залежить не лише від дискрецій-них заходів фіскальної політики. Іншим фактором, який на неї впливає, є циклічні коливання в економіці. Так, під час спаду виробництва стан державного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується бюджетний дефіцит. Це викликаєть-ся змен шенням чистих податків внаслідок автоматичного скорочення податкових надходжень до бюджету і збільшенням трансфертних витрат. Під час піднесення економіки виникають протилежні наслідки. З метою розмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходів і циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. В загальному контексті формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:

БС = ЧП — ДЗ.

Відмінність між фактичним і потенційним бюджетним сальдо полягає в тому, що вони обумовлюються різною величиною ВВП як доходу, від якого залежить величи-на чистих податків.

Фактичне бюджетне сальдо (БСф) — це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:

БСф = (ВВПфх СКП) — ДЗ,

де: СКП — середній коефіцієнт чистих податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП;

(ВВПф х СКП) — чисті податки.

Потенційне бюджетне сальдо (БСп) — це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП:

БСп = (ВВПпх СКП) — ДЗ.

Порівнюючи між собою фактичне і потенційне бюджетне сальдо, можна зробити два висновки. Перший — циклічне падіння виробництва викликає певну втрату дохо-дів для державного бюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (БСц). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджет-ним сальдо:

БСц = БСф — БСп.

Другий — оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падін-ня на державний бюджет, то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефектив-ність бюджетної діяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна полі-тика має бути стимулюючою, а потенційне бюджетне сальдо — повинне збільшуватися від’ємно. Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави. Якщо воно збільшу-ється позитивно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційну функцію: державні закупки занижені або чисті податки завищені. В умовах повної зайнятості фіскальна політика має бути стри-муючою, а потенційне бюджетне сальдо повинне позитивно збільшуватися. Це ознака ефективної бюджетної діяльності. Якщо воно збільшується від’ємно, то бюджетна ді-яльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційної функції: державні закупки завищені або чисті податки занижені.

Отже, динаміка фактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну відповідь про бюджетну ефективність фіскальної політики. На це питання може від-повісти лише динаміка потенційного бюджетного сальдо.

Частина ІІІ. Макроекономіка