§ 4. Інфляція як індикатор макроекономічної нестабільності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Інфляція — це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Рівень інфляції (Р) визначається як процентна зміни рівня цін :

~    Р -Р

ZZ       1

 

де: Рn — рівень цін аналізованого року;

Pn –1 — рівень цін попереднього року.

На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індекса споживчих цін (СРІ).

Індекс споживчих цін (СРІ) показує зміни середнього рівня цін ринкового «ко-шика» споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякден-ного життя. Склад «споживчого кошика» фіксується на рівні базового року.

Один з найбільш поширених індексів, за допомогою якого визначається рівень інфляції, — індекс Пааше.

В умовах інфляції економічні суб’єкти фактично сплачують ще один податок, не передбачений податковою системою, — інфляційний податок.

Інфляційний податок — це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслі-док інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домашніми господар-ствами, оскільки із зростанням цін вони витрачають більше своїх коштів. Інфляцій-ний податок (ІТ) визначається за формулою:

р -Р

гп       гп-1                 {мЛ

р

IT

 

Частина ІІІ. Макроекономіка

або

 

T = P-

 

м

 

M P

де: Рn — рівень цін аналізованого року; Pn –1 — рівень цін попереднього року; Mn — пропозиція грошей в аналізованому році;

рівень запасів грошових коштів у реальному вираженні;

 

Р — темпи приросту інфляції за рік.

Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто держава.

Крім того, держава отримує додатковий дохід, обумовлений прогресивною шка-

лою оподаткування, тому що інфляція ( Р ) сприяє зростанню номінальних доходів і в результаті темп приросту номінальних податкових надходжень випереджає темп інфляції (тому, що податки сплачуються за більш високим ставками). Але цей дохід не є інфляційним податком.

Сеньйораж (SE) — це дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші. Сеньйораж може бути визначений купівельною спроможністю гро-шей, випущених в обіг за даний період:

 

SE

 

 

 

М-М

 

 

 

м-м

м

 

р

 

якщо

Mn

P

 

то

IT = SE.

3 урахуванням витрат на виготовлення нових грошей, формула обчислення сень-йоражу набуває вигляду:

М-М

М

SE

и

де: М — пропозиція грошей в аналізованому році; Mn_t — пропозиція грошей в попередньому році; Р — рівень цін в аналізованому році; М — витрати на виготовлення нових грошей.

с

Взаємозв’язок дефіциту державного бюджету (DEF) з інфляцією ( Р ) можна за-писати таким чином:

 Б

DEF

1 + Р

де: P – рівень інфляції;

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

М — пропозиція грошей; Р — рівень цін;

P

             — інфляційний податок на реальні грошові залишки;

1 + P

M

— — рівень реальних грошових залишків (купівельна спроможність номіналь-

них грошових коштів, які знаходяться в даний період у населення).

«Правило 70» — метод визначення кількості років, протягом яких рівень цін по-двоїться, для цього число 70 ділять на річний рівень інфляції.

В аналітичній економії існують різні класифікації інфляції. Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою. У 80-90-х роках вона була характерна для розвинутих країн.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заоща-джує їх у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари. В економіці виникають глибокі спотворення: ринки капіталів звужуються, люди вкладають свої кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуючу інфляцію на-ціональна економіка може витримувати роками чи десятиліттями. Вона здебільшого характерна для країн, що розвива ються.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує за-ощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає «інфляційний психоз», що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе «підгодовувати». Оскільки вартість життя зростає, наймані пра-цівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підви-щення цін. Виникає інфляційна спіраль «зарплата — ціни», коли обидва підсилюють зростання одне одного. Зростання цін веде до підвищення зарплати, а останнє у свою чергу викликає подальше зростання цін.

Економісти поділяють інфляцію, з одною боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захис-тилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для еконо-мічних суб’єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не зміню-ються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів. Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати соціально-економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють ін-фляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції. Інфляція попиту про-стежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал еко-номіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше

Частина ІІІ. Макроекономіка

кажучи, виробничий сектор не може відповісти на цей надлишковий попит збільшен-ням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, «що надто багато грошей полює на надто малу кіль-кість товарів».

Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня без-робіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією ви-трат, або інфляцією пропозиції.

 

AD3

AD2

АЕ>Ї ■■-^■■■—--у

Р

Р3 Р2 Р1

 

природний рівень виробництва

Qi

Q2    ВВП

 

Q2

 

AS2

Qi

 

ВВП

 

 

 

а)

 

б)

 

 

 

Рис. 22.3. Інфляція попиту (а) та інфляція витрат (б).

Причини інфляції попиту. => Немонетарні:

•          Розширення державних замовлень: військових та соціальних.

•          Зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаже-ності виробничих потужностей.

•          Зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок.

•          Зміни асортиментній структурі сукупного попиту (AD) призводять до зрос-тання загального рівня цін, бо ціни на нові товари вищі за ціни на традиційні товари.

=> Монетарні:

•          Зростання номінальних касових залишків, яке обумовлене:

а)         збільшенням грошової бази;

б)         вилученням грошей із сектору майна;

в)         використанням фінансових активів та боргових зобов’язань як платіжних

засобів.

•          Зростання швидкості обігу грошей, яке викликане інфляційними очікуван-

нями макроекономічних суб’єктів («втеча від грошей», «гарячі гроші»).

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність