§ 3. Методологічні положення класифікації та аналізу стану економічно активного населення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 

Загрузка...

Класифікація економічно активного населення

Економічно активне населення складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг, а також деяких вид не-ринкового виробництва. що входять до Системи національних рахунків та балансів (СНР) та є економічною діяльністю.

Все населення країни розподіляється на три взаємовиключні та вичерпні кате горії:

—        зайняті;

—        безробітні;

—        економічно неактивні (поза робочою силою).

До складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті осо-би, які займались економічною діяльністю, або шукали роботу і були готові присту-пити до неї, тобто класифікуються як «зайняті» та «безробітні» (у визначенні МОП).

Населення, активне у даний момент (або робоча сила).

В рамках національної концепції економічно активного населення, застосовуєть-ся поняття «населення, активне у даний період» стосовно короткого періоду часу — обстежуваного тижня.

Концепція «Економічної активності, або робочої сили» передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій, в залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду (тиждень або день), на осно-ві правил пріоритетності: зайняті, безробітні, та особи, які є поза робочої сили тобто економічно неактивні. Відповідно до цих правил, зайнятості надається перевага пе-ред безробіттям, а безробіттю — перед відсутністю економічної активності. Цю за-лежність можна представити так:

Частина ІІІ. Макроекономіка

Н = Еа + Ен,

де: Н — все населення,

Еа — економічно активне населення (робоча сила);

Ен — економічно неактивне населення (поза робочої сили)

Еа = З + Б,

де: З — зайняті економічною діяльністю; Б — безробітні (у визначенні МОП).

Правила пріоритетності забезпечують безпосередній взаємозв’язок між зайнятіс-тю, робочим часом і доходом від трудової діяльності, що можливо використовувати для аналізу продуктивності праці.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) включає:

•          осіб молодше 15 та старше 70 років;

•          осіб у віці 15–70 років, встановленому для обліку економічно активного насе-лення, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» та «безробітні», а саме:

а)         пенсіонерів по інвалідності та на пільгових умовах;

б)         осіб, зайнятих в домогосподарстві;

в)         учнів та студентів;

г)         зневірених;

д)         осіб з сезонним характером роботи;

є) незайнятих з інших причин.

«Зневірені»

Особливою категорією економічно неактивного населення є «зневірені» особи, які впродовж обстежуваного періоду:

а)         були «без роботи», тобто не працювали за наймом або на власному підприєм-

стві;

б)         були «тепер готові приступити до роботи», тобто почати працювати за плату за

наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів;

в)         «не займались пошуками роботи» впродовж останніх чотирьох тижнів, тому

що не вірили у можливість знайти її (після неодноразових невдалих спроб знайти

роботу втратили надію на працевлаштування).

За методологією МОП зневірені відносяться до категорії економічно неактивно-го населення, проте дані про їх чисельність використовуються для оцінки загального обсягу пропозиції робочої сили та попиту на неї.

Методика обчислення рівня безробіття, що застосовується Європейською комі-сією ООН, передбачає віднесення зазначеної категорії осіб до числа безробітних.

Зайняті

Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб.

Роботою вважається люба діяльність в межах виробництва, визначених СНР, і вона охоплює все ринкове виробництво деякі види неринкового виробництва. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповню-ється даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділити серед пра-цюючого населення підгрупи в залежності від міри участі у складі робочої сили.

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Зайнятими економічною діяльністю (надалі зайняті) вважаються особи у віці від 15 до 70 років, які:

•          працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за ви-нагороду в грошовому або натуральному вигляді, працювали індивідуально (самостійно) або у окремих громадян на власному (сімейному) підприємстві;

•          працювали впродовж 30 годин на тиждень безкоштовно на підприємстві, у біз-несі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому під-собному сільському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

•          особи, які тимчасово були відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес) але не працювали впродовж обстежувано-го з незалежних від них особисто обставин.

Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну платню (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, вклю-чаючи виробництво в особистому підсобному сільському господарстві (дачній або присадибній ділянці), з метою власного споживання виробленої продукції.

В рамках концепції робочої сили зайнятості надається перевага перед будь-яким іншим видом активності/не активності.

До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неопла-чувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

Добровільна діяльність є неекономічним видом діяльності і має три визначальні риси: а) вона не повинна оплачуватись; б) вона виконується за власним бажанням, без примусу, на відміну, наприклад, від строкової військової служби; в) вона викону-ється для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки, поза власно-го домашнього господарства.

Безробітні

З 1991 р. по 1995 р. єдиним джерелом інформації про безробіття в Україні був адміністративний облік безробітних державною службою зайнятості. Однак, як свід-чить міжнародний і вітчизняний досвід, за допомогою у пошуках роботи до служб зайнятості переважно звертаються менш конкурентоздатні на ринку праці особи, соціально вразливі категорії населення, котрі становлять меншу частку загального числа непрацюючих. Чимало безробітних психологічно не схильні, чи взагалі не ба-жають реєструватися на біржах праці, і покладаються у пошуках роботи на власні сили, друзів, родичів.

Офіційне визначення безробітних

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (стаття 2) безробіт-ними «визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареє-стровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступи-ти до підходящої роботи».

Використання тільки адміністративних та юридичних норм і вимог (перш за все обов’язкової реєстрації у центрах зайнятості, розповсюдження офіційного стату-су тільки на працездатне населення працездатного віку) не відображатиме реальну

Частина ІІІ. Макроекономіка

ситуацію на ринку праці. За своїм призначенням інформація про зареєстроване без-робіття може використовуватися, в основному, для власних потреб державної служ-би зайнятості (системи страхування від безробіття) — для прогнозування, плануван-ня та фінансування державної політики і програм зайнятості.

У відповідності з концепцією робочої сили безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи.

Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття

Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття стосуються виключно дій особи впродовж певного періоду часу, незалежно від наявності чи відсутності у неї законних нетрудових доходів (дивідендів, процентів, ренти, пенсії чи стипендії), або права на одержання допомоги по безробіттю. Також у міжнародних стандартах не згадується верхня вікова межа для вимірювання економічно активного населення та його складових — зайнятості і безробіття. В багатьох індустріальних країнах верхня межа активності населення на 7–9 років перевищує законодавчо встановлений вік виходу на пенсію. Для міжнародних порівнянь, як правило, використовують показ-ник безробіття, розрахований за даними вибіркових обстежень робочої сили.

Відповідно до критеріїв міжнародних стандартів (МОП) до безробітних відно-сяться особи у віці від 15 до 70 років, які у звітний період:

а)         «не мали роботи (прибуткового зайняття)»;

б)         «активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж

останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню», тобто робили конкретні кроки

протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи

на власному підприємстві.

в)         були «готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів», тобто

почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж на-

ступних двох тижнів;

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміж-ок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення.

Критерій пошуку роботи

Відповідно до міжнародних стандартів для того, щоб особа вважалася безробіт-ною, вона повинна активно шукати роботу. Пошук роботи визначається, як здійснен-ня конкретних кроків впродовж останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачува-ну роботу за наймом чи організувати власну справу.

«Активний пошук роботи» передбачає не тільки пошук роботи за наймом, але й здійснення конкретних заходів з метою організації власної справи та включає на-ступні способи:

•          реєстрацію в державній службі зайнятості чи приватних фірмах працевлашту-вання;

•          звернення безпосередньо до роботодавців;

•          розсилання письмових резюме (стислої інформації про професійну підготовку та кар’єру);

•          передачу оголошень, об’яв в газети чи реакцію на них;

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

•          звернення за сприянням працевлаштування до родичів і друзів;

•          звернення за ліцензіями та дозволами;

•          пошук землі, будівель, приміщень, машин, устаткування і фінансових ресурсів для створення власного підприємства.

Критерій готовності приступити до роботи

Готовність приступити до роботи означає, що при наявності робочого місця лю-дина повинна бути здатною почати працювати впродовж наступних двох тижнів. Мета критерію готовності полягає у тому, щоб виключити осіб, які шукають роботу з метою приступити до неї пізніше (наприклад, студенти вузів, які під час обстеження шукали роботу, щоб приступити до неї лише після закінчення навчального закладу).

У випадках, коли звичайні способи пошуку роботи непридатні, коли ринок праці достатньо не організований або обмежений за масштабами, коли здатність поглинути робочу силу у даний момент обмежена, можливе застосування послаблення стандарт-ного визначення безробіття, тобто використання тільки критеріїв пошуку роботи (а) та готовності приступити до роботи (в) для визначення статусу безробітної особи.

Методика аналізу економічно активного населення

Рівень економічної активності

Аналітичним поняттям економічної активності населення є рівень економічної активності, що характеризує рівень участі населення обстежуваного віку (15-70 ро-ків) у робочій силі, та розраховується як відношення економічно активного населен-ня до загальної чисельності населення у віці 15-70 років:

РЕ = Е /Нх 100%,

де РЕ — рівень економічної активності.

а

Характеристики зайнятості населення Рівень зайнятості

Характеристикою трудової активності населення є показник рівня зайнятості (Рз), що розраховується як відношення (у відсотках) чисельності зайнятих до чи-сельності населення у віці від 15 до 70 років, за виключенням осіб, які знаходяться на утриманні в інституційних установах (у виправно-трудових закладах, психіатричних лікарнях , лепрозоріях тощо).

Рівень зайнятості визначається за формулою:

Р = З/Нх 100,

з

де  З — чисельність зайнятого населення у віці від 15 до 70 років; Н — загальна чисельність населення у віці від 15 до 70 років.

Іншими характеристиками зайнятості є такі показники:

—        фактична тривалість робочого періоду (дня чи тижня), повний робочий час, неповний робочий час;

—        добровільна неповна зайнятість;

—        неповна зайнятість з економічних причин;

—        характер роботи (постійна/тимчасова);

Частина ІІІ. Макроекономіка

—        наявність роботи, але тимчасова відсутність на роботі;

—        професія (рівень кваліфікації), галузь, статус зайнятості;

—        розмір заробітку;

—        наявність сумісництва, додаткової роботи (вторинної зайнятості).

Неповний робочий час

Поняття неповного робочого часу визначається як регулярна робота протягом робочого часу, що коротший за нормальний.

«Зайнятими неповний робочий час» вважаються особи, які відпрацювали менше 35 (30) годин впродовж обстежуваного тижня, при нормальній тривалості робочого періоду 40 (36) годин.

Якщо особа працює за сумісництвом, то необхідно враховувати час, відпрацьо-ваний на всіх роботах. Таким чином, індивідуальний робочий час включає всі види діяльності впродовж звітного періоду, у тому числі вторинну зайнятість.

Добровільна неповна зайнятість

«Добровільну неповну зайнятість» становлять особи, які працюють неповний робочий час виключаючи тих, які працювали на добровільних засадах і відносилися до регулярно зайнятих. Під цим розуміється звичайний статус, що ґрунтується на трудовому договорі (контракті) між працівником та роботодавцем на тривалий або навіть на невизначений час.

Неповна зайнятість з економічних причин

До «неповністю зайнятих з економічних причин» (або вимушено неповністю за-йнятих) відносяться всі особи найманої праці чи зайняті на власних підприємствах, які вимушено працювали менше нормального робочого часу, встановленого для да-ного виду діяльності або вимушено тимчасово не працювали взагалі та шукали іншу основну або додаткову роботу та готові були до неї приступити.

Розрізняють дві головні форми неповної зайнятості з економічних причин:

•          видиму, ознакою якої є недостатній обсяг зайнятості;

•          невидиму, що характеризується низьким доходом, недо-використанням квалі-фікації, низькою продуктивністю праці та іншими характеристиками.

Видима неповна зайнятість

В статистичній практиці головним чином використовується аналіз видимої не-повної зайнятості.

Видима неповна зайнятість визначається на підставі трьох критеріїв:

1)         робота менше робочого часу нормальної тривалості;

2)         вимушений характер такої роботи;

3)         пошук іншої роботи і готовність приступити до неї.

Для того, щоб віднести особу до цього підкласу зайнятості, всі три критерії пови-нні задовольнятись одночасно.

Неповністю зайняті є частиною зайнятого населення, а тому це поняття не стосу-ється безробітних чи економічно неактивного населення. І навпаки, безробітний або економічно неактивна особа не можуть бути неповністю зайнятими.

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Для вимірювання неповної зайнятості застосовуються два показники:

а)         чисельність неповністю зайнятих осіб;

б)         масштаби видимої неповної зайнятості — сумарна кількість годин чи днів, до

досягнення нормальної тривалості робочого часу, що існує у звітному періоді для

можливої додаткової зайнятості кожної неповністю зайнятої особи.

Вимірювання безробіття Загальні характеристики безробіття

Характеристиками безробіття є:

—        рівень безробіття;

—        тривалість безробіття; Причини безробіття:

—        втрата роботи (вимушене звільнення з різних причин),

—        звільнення за власним бажанням,

—        повторне входження на ринок праці,

—        нові учасники ринку праці;

 

—        тимчасове звільнення (відсутність пошуків нової роботи) чи пошуки (нової) роботи;

—        пошуки роботи з повним чи неповним робочим днем;

—        професія, галузь, та статус за останнім місцем роботи;

—        тривалість незайнятості.

Показники рівня безробіття

Для аналізу ситуації, що склалася на ринку праці доцільно застосувати декілька показників рівня безробіття:

•          Рівень безробіття (за методологією МОП ) — Рб-1;

•          Рівня зареєстрованого безробіття — Рб-2т, Рб-2е;

•          Рівня довготривалого безробіття — Рб-3 (1,2);

•          Рівень безробіття з різних причин — Рб-4;

•          Розширений показник рівня безробіття — Рб-5;

•          Рівень загального дефіциту попиту на працю — Рб-6.

Рб-1 — Рівень безробіття (за методологією МОП) — є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується за стандартами Міжнародної Організації Праці, як процентне відношення загального числа безробітних у віці 15-70 років (Б) до чи-сельності економічно активного населення цього віку (Еа), тобто до суми зайнятих та безробітних (3 + Б):

Рб-1 = Б/Е х 100% = (Б/(3 + Б))х 100%.

Рб-2т — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношен-ням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Бз) на дату ( початок звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до загаль-ної чисельності працездатного населення працездатного віку (Н ).

Рб-2т = (Б /Н )х 100%.

 з        п7

Рб-2е — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношен-ням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Б ) на

 з

Частина ІІІ. Макроекономіка

початок відповідного періоду до економічно активного населення працездатного віку (Е  ).

 an

Рб-2е = (Б/Е  )х 100%.

 У      ап7

Показник рівня довготривалого безробіття — Рб-3 розраховується як процентне відношення числа безробітних всіх або тільки зареєстрованих в державній службі за-йнятості, які шукали роботу понад 3 місяці і більше (Б   або Б ) до:

 де       дз

—        економічно активного населення (Еа);

—        працездатного населення працездатного віку (Н )

Рб-3(1) = (Б /Е )х 100%;

 де       a7

Рб-3(2) = (Б /Н )х 100%.

 дз        п7

Рб-4 — показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами (Б  ) до

 Вр

економічно активного населення (Е ).

 a

Рб-4 = Б /Е х 100%.

вр       a

Рб-5 — розширений показник рівня безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності безробітних (Б) та зневірених (Зн) до суми чисельнос-ті економічно активного населення (Еа) та зневірених.

Рб-5= ((Б + 3 )/(Е + 3 ))х 100%.

 н         а          н

Рб-6 — показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення суми чисельності безробітних (Б), зневірених (Зн) та вимушено неповністю зайнятих осіб (Нз) до суми чисельності економічно активного населення (Е ) та зневірених осіб.

Рб-6 = ((Б + 3 + Н )/(Е + 3 ))х 100%.

 н         з          а          н

Основні типи безробіття

Основними типами безробіття є:

•          фрикційне,

•          структурне,

•          циклічне.

Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це без-робіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Фрикційне безробіття виникає внаслідок того, що:

•          ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування;

•          випадкові коливання попиту спричинюють, з одного боку, банкрутства і звіль-нення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць;

•          на ринку праці постійно з’являються нові люди, які займаються пошуком робо-ти, в той час як інші можуть виходити із складу робочої сили);

•          інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими тобто потрібен певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного.

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Сезонне безробіття є різновидом фрикційного безробіття, і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасо-вих, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в тех-нологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Дане безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робо-чих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування до-рослої особи не може здійснитись миттєво.

Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди бу-дуть існувати фрикційне і структурне безробіття.

Циклічне безробіття спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою еко-номічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послу-ги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.